Рішення

від 14.06.2021 по справі 910/4086/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.06.2021Справа № 910/4086/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка

до Державного підприємства Завод 410 ЦА

про стягнення 222.629,29 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка до Державного підприємства Завод 410 ЦА про стягнення 222.629,29 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 168.000,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 0003614 від 09.11.2017. Умовами п. 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється на протязі 14 банківських днів після надходження товару на склад відповідача. Враховуючи те, що відповідачем не було виконано взяті на себе зобов`язання за договором № УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 в частині своєчасної оплати, у останнього виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 222.629,29 грн, з яких 168.000,00 грн основного боргу, 38.142,28 грн інфляційних втрат та 16.487,01 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4086/21 від 19.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

29.03.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/4086/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.04.2021 було направлено відповідачу 20.04.2021 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94 (номер відправлення 0105474464004), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 19.04.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.04.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474464004.

13.05.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 5.000,00 грн.

24.05.2021 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, зазначаючи, що аналогічний позов розглядався за вказаним договором поставки № УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 у справі № 910/4125/20 де прийнято рішення, яке вступило в законну силу та не потребує повторного доказування. Також у поданій заяві відповідач просить відмовити в позові посилаючись на те, що позивачем пропущено строку позовної давності по сплаті боргу за видатковою накладною № 0003614 від 09.11.2017. Відповідач заперечує проти покладення на нього судових витрат позивача.

31.05.2021 від позивача до суду надійшли заперечення проти заяви відповідача про відмову в позові та закриття провадження у справі. Зазначає, що видаткова накладна № 0003614 від 09.11.2017 не була заявлена в позовні вимоги по стягненню заборгованості у справі № 910/4125/20. а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі. Зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який наразі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 21.04.2021 продовжено до 30.06.2021. З огляду на викладене вважає, що позиваче6м не пропущено строк позовної давності.

Суд розглянувши подану відповідачем заяву про закриття провадження у справі відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідачем доказів в підтвердження сплати ним позивачу суми боргу після звернення позивача з позовом до суду не подано, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 у справі № 910/4125/20 вбачається, що предметом спору у справі № 910/4125/20 не було стягнення заборгованості за видатковою накладною № 0003614 від 09.11.2017, а отже спір є відмінним ніж у даній справі.

З огляду на викладене, також відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

04.06.2021 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач просить додатково стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу ще в розмірі 1.500,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (продавець, позивач) та Державним підприємством Завод 410 ЦА (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № УЗ-2016-529/3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору найменуванням товару є електричне обладнання.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 168.000,00 грн та позивачем та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати в розмірі 38.142,28 грн та 3% річних в розмірі 16.487,01 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.

Відповідно до п. 5.1 договору продукція відвантажується покупцю зі складу постачальника на відділення № 9 у м. Київ, транспортного агентства Нова пошта за рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.2 договору поставка товарів здійснюється на умовах: СРТ, згідно з INCOTERMS 2010.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється на протязі 14 календарних днів, окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком, або електронною поштою у рамках специфікацій, яка є невід`ємною частиною цього договору (далі - специфікації).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару

переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів (п. 5.5 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 168.000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 0003614 від 09.11.2017, яку підписано та скріплено печатками обох сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється на протязі 14 банківських днів, після надходження товару на склад покупця та проведення вхідного контролю ВТК, згідно рахунку в рамках специфікації №№ 1,2 (додатки № 1, 2).

Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки товар поставлено 09.11.2017 то враховуючи положення ст. 253 Цивільного кодексу України та умови п. 4.1 договору, відповідач мав здійснити оплату товару у строк до 29.11.2017 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість товару у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 168.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 168.000,00 грн.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заперечуючи проти позову просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з цим слід зазначити, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався та наразі згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) продовжений до 30.06.2021.

З урахуванням того, що за умовами договору відповідач мав сплатити за поставлений згідно видаткової накладної № 0003614 від 09.11.2017 товар у строк до 29.11.2017 включно, то строк позовної давності для звернення з даним позовом починає обчислюватись з 30.11.2017 закінчується 30.11.2020 (під час дії карантину), а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності за відповідною вимогою, у зв`язку із запровадженням карантину є продовженим, тобто не є пропущений позивачем.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 168.000,00 грн основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 38.142,28 грн інфляційних втрат та 16.487,01 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 168.000,00 грн за період з 01.12.2017 по 09.03.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів ніж 3% річних.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи за період з 01.12.2017 по 09.03.2021 на суму боргу 168.000,00 грн) розмір інфляційних втрат становить 40.203,70 грн.

Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат в сумі 38.142,28 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 38.142,28 грн інфляційних втрат та 16.487,01 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6.500,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно складатимуть 30.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

01.02.2021 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро Сергія Жечева був укладений договір-доручення про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги клієнту.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору сторони домовились, що надання правової допомоги за цим договором безпосередньо здійснюватиметься керівником адвокатського бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката.

Адвокатським бюро Сергія Жечева адвокату Жечеву Сергію Олександровичу виданий ордер серії АР № 1038643 на надання правової допомоги ТОВ Промелектроніка у Господарському суді міста Києва.

01.02.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої встановили перелік послуг та їх вартість, зокрема

- підготовка позовної заяви (за один документ) - 5.000,00 грн;

- підготовка інших процесуальних документів (клопотання, заяви і т. д.) (за один документ) - 1.500,00 грн

Згідно з п. 4.2 вказаного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

11.05.2021 та 01.06.2021 між клієнтом та адвокатським бюро складено акти приймання-передачі № ОУ-0000088 та відповідно № ОУ-0000093, з яких вбачається надання клієнту наступного переліку послуг та їх вартість:

1) підготовка позовної заяви до ДП Завод 410 ЦА про стягнення 222.629,29 грн - 5.000,00 грн;

2) підготовка заперечення проти заяви про відмову у позові та закриття провадження у справі № 910/4086/21 - 1.500,00 грн.

Згідно з п. 4.4 договору оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.

Винагорода виплачена позивачем Адвокатському бюро Сергія Жечева в загальному розмірі 6.500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8070 від 11.05.2021 на суму 5.000,00 грн та № 8098 від 01.06.2021 на суму 1.500,00 грн.

Підтвердженням того, що Жечев Сергій Олександрович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 864 від 27.04.2011.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 6.500,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Завод 410 ЦА (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, код ЄДРПОУ 24510970) 168.000 (сто шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 38.142 (тридцять вісім тисяч сто сорок дві) грн 28 коп. інфляційних втрат, 16.487 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 01 коп. - 3% річних, 3.339 (три тисячі триста тридцять дев`ять) грн 44 коп. витрат по сплаті судового збору, 6.500 (шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова