Рішення

від 14.06.2021 по справі 911/3491/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3491/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Інфорум (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код 36797593)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Лентер (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49, код 37499456)

про стягнення 14700,00 гривень

03.12.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Інфорум (далі по тексту - ТОВ Інфорум /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Лентер (далі по тексту - ТОВ Лентер /відповідач) заборгованості за договором доручення від 01.06.2020 № 2002 в розмірі 14700 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач за надані позивачем послуги згідно договору доручення від 01.06.2020 № 2002 не розрахувався, у зв`язку з чим виникла стягувана сума боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3491/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

До господарського суду 28.12.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

На адресу суду 28.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

09.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача наведені у відзиві.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2020 ТОВ Лентер (довіритель/замовник) та ТОВ Інофорум (повірений/виконавець) укладено договір доручення № 2002 (далі по тексту - договір), за умовами п. 1.1. якого довіритель доручає, а повірений за відповідну плату приймає на себе зобов`язання в межах та згідно чинного законодавства України, дійсного договору на оплатній основі, від імені та за рахунок коштів довірителя в обумовлений строк: вчиняти дії, пов`язані з митним декларуванням і оформленням в митних органах товарів, транспортних засобів та інших предметів довірителя, які переміщуються через митний кордон України (надалі по тексту - товарів); здійснювати представництво інтересів довірителя в органах державної влади й управління України, в митних органах України, інших підприємствах і організаціях незалежно від їхньою підпорядкування й форм власності з вирішенням усіх без винятку питань, які стосуються зовнішньоекономічної діяльності довірителя.

Згідно пункту 2.1. договору повірений зобов`язується: вчиняти дії. пов`язані з митним декларуванням і оформленням у митниці товарів довірителя (пп. 2.1.1.): своєчасно надавати послуги по складанню митних декларацій, декларацій митної вартості, заповненню аркушів про пакування згідно документів, наданих довірителем (пп. 2.1.1.1.); здійснювати декларування й митне оформлення товарів у відповідних митних органах згідно митного законодавства України (пп. 2.1.1.2); вчиняти дії, пов`язані з розміщенням та зберіганням товарів довірителя на складах тимчасового зберігання, митно-ліцензійних складах, митних терміналах, з пред`явленням товарів митним органам України для митного контролю й митного оформлення (пп. 2.1.1.3.); інформувати довірителя про необхідність надання відповідних документів, дозволів (пп. 2.1.1.5.).

Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що повірений зобов`язується повідомляти довірителю, на його вимогу, всі відомості про хід виконання дій, які становлять предмет договору.

Повірений зобов`язується за узгодженням сторін виконувати інші доручення, пов`язані із здійсненням довірителем зовнішньоекономічної діяльності, з відшкодуванням видатків у додатково встановленому порядку (пункт 2.3.1).

Згідно п. 2.2. договору повірений має право: запитувати в довірителя документи, необхідні для митного оформлення товарів і документи, що підтверджують повноваження довірителя щодо приналежності йому товарів і дійсність документів, необхідних для митного оформлення й отриманих від довірителя (пп. 2.2.4.).

У відповідності до п. 2.3. договору довіритель зобов`язується: завчасно повідомляти повіреного про строки відправлення й прибуття товарів (пп. 2.3.2.); завчасно надавати повіреному достовірну інформацію, необхідну для підготовки документів по контролю доставки товару (попередніх повідомлень, попередніх декларацій, листів-погоджень і т. ін.), необхідних для перетину товарами кордону (пп. 2.3.3.); надавати повіреному всі необхідні достовірні документи (в тому числі і дозвільні), які потрібні для складання кожної митної декларації, декларації митної вартості, заповнення аркуша про пакування у відношенні товарів довірителя, власне декларування та митного оформлення товарів довірителя (пп. 2.3.4.); нести повну особисту відповідальність за достовірність інформації, що зазначається в наданих довірителем повіреному документах, за автентичність цих документів та за відповідність товару, який фактично прибув на ім`я довірителя, документам (опису товару), які супроводжують товар (пп. 2.3.6.).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що довіритель має право: одержувати від повіреного відомості про хід виконання дій, які представляють предмет договору (пп. 2.4.1).

Згідно пунктів 3.2., 3.4. договору загальна вартість даного договору складається з вартостей послуг по всім дорученням до договору. Сторонами, на підставі протоколу узгодження вартості послуг повіреного з митного декларування та/або оформлення товарів (відповідний додаток договору, що є його невід`ємною частиною), встановлюється вартість послуг повіреного (винагорода повіреного) у вигляді фіксованої ставки за весь комплекс наданих послуг з оформлення 1 (однієї) партії товару. Крім цього, у даному протоколі, за узгодженням сторін, можуть визначатися додаткові умови щодо надання цих послуг.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що довіритель оплачує вартість послуг, пов`язаних з митним декларуванням і оформленням у митниці товарів довірителя, та кошти для розрахунків із третіми особами за зберігання товару на складах, вантажно-розвантажувальні роботи, послуги митного терміналу, отримання дозвільних документів, погоджень, інші види послуг, для сплати обов`язкових митних платежів, зборів та інших сум відповідно до вимог законодавства України, на підставі наданих повіреним рахунків шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку повіреним.

Відповідно до п. 3.7. договору довіритель відшкодовує повіреному документально підтверджені додаткові фактичні витрати, які були необхідні для належного виконання зобов`язань за даним договором.

Згідно п. 3.9. договору факт виконання повіреним послуг по митному декларуванню й оформленню підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг (надалі за текстом - Акт наданих послуг) з митного декларування й оформлення, в якому відображається фактичний обсяг наданих послуг, вартість наданих послуг і розмір коштів, перерахованих третім особам по укладеним із ними договорам для виконання доручень довірителя. Сторони підписують Акт наданих послуг з митного декларування й оформлення протягом 7 (семи) робочих днів з моменту закінчення митного декларування й оформлення. Довіритель зобов`язаний протягом 7 (семи) робочих днів з дати одержання від повіреного Акта приймання-передачі наданих послуг, підписати його або надати мотивовану відмову від його підписання.

У випадку, якщо в Акті наданих послуг по дорученню зафіксовані грошові суми, належні до сплати повіреному, вони мають бути оплачені довірителем протягом 5 (п`яти) банківських днів на підставі рахунку повіреного (п. 3.11. договору).

Відповідно до пунктів 4.3., 4.5. договору довіритель несе повну юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність даних, заявлених ним у дорученнях і в документах, доданих до доручень. Повірений не відповідає за достовірність даних, заявлених ним на підставі даних, отриманих від довірителя для оформлення в документах, які подаються в митні органи, а також повірений не несе відповідальності у разі невідповідності товарів (їх найменувань, кількості та якісних характеристик), заявлених у товаросупровідних документах, товарам, що фактично переміщуються через митний кордон.

Довіритель має право достроково розірвати договір у випадку неналежного виконання або безпідставного невиконання повіреним зобов`язань за даним договором (пункт 8.2. договору).

Додатком № 1 до договору сторонами оформлено протокол узгодження вартості робіт, яким сторони встановили наступне:

- винагорода повіреного (п. 1.1.): при надходженні 1 (однієї) партії товару - 2800 гривень, у т. ч. ПДВ 466,67 гривень (у випадку вантажу з 1 партією товару розуміється не більше 4-х позицій (кодів) товарної номенклатури ТНЗЕД. Якщо в митній декларації позицій (кодів) більше ніж 4, розмір винагороди повіреного збільшується на 250 гривень, в т.ч. ПДВ 41,67 гривень за кожну додаткову позицію (код)) (пп. 1.1.1.);

- при надходженні у складі консолідованого вантажу 2 партій товарів - 5200 гривень, у т.ч. 866,67 гривень (у випадку складі консолідованого вантажу з 2 партій, під 1 партією товару розуміється не більше 4-х позицій (кодів) товарної номенклатури ТНЗЕД. Якщо в митній декларації позицій (кодів) більше ніж 4, розмір винагороди повіреного збільшується на 250 гривень, в т.ч. ПДВ 41,67 гривень за кожну додаткову позицію (код)) (пп. 1.1.2.);

- при надходженні у складі консолідованого вантажу 3 (трьох і більше) партій товарів - 2400 гривень, у т.ч. ПДВ 400 гривень за кожну митну декларацію у складі такої консолідованої партії (у випадку складі консолідованого вантажу з 3 (трьох і більше) партій, під 1 партією товару розуміється не більше 4-х позицій (кодів) товарної номенклатури ТНЗЕД. Якщо в митній декларації позицій (кодів) більше ніж 4 (чотири), розмір винагороди повіреного збільшується на 250 гривень, 00 копійок, в т.ч. ПДВ 41,67 гривень за кожну додаткову позицію (код)) (пп. 1.1.3.);

- винагорода повіреного, зафіксована у п. 1 даного протоколу, визначена на наступних умовах: якщо транспортний засіб із товаром, який підлягає митному декларуванню та/або оформленню прибуває на територію митного терміналу повіреного до 13:00 за Київським часом (UTC +02:00), з урахуванням переходу на літній/зимній час, згідно із часом, який вказаний в пропуску, повірений зобов`язується надати довірителю послуги з митного оформлення товарів цієї ж доби. Повірений не може гарантувати своєчасного надання даних послуг цієї ж доби, якщо транспортний засіб із товаром, який підлягає митному декларуванню та/або оформленню прибуває на територію митного терміналу повіреного після 13:00 за Київським часом (UTC +02:00),- з урахуванням переходу на літній/зимовий час (пункт 2);

- сторони визнають, що до винагороди повіреного не включена вартість додаткових послуг, які надаються довірителю із залученням повіреним третіх осіб, які надають супровідні послуги (зокрема, але не обмежуючись: утилізація тари, поміщення на карантин, страхування, охорона і супровід товару, зберігання вантажів на складах, обробка вантажів в портах, оформлення документів тощо). Кошти для розрахунків із третіми особами, залученими повіреним для надання супровідних послуг, довіритель сплачує на підставі наданих повіреним рахунків шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідних рахунків повіреним (пункт 3).

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2020 сторони дійшли згоди доповнити розділ 9 договору пунктом 9.6. виклавши його у наступній редакції: 9.6. підписуючи цей договір сторони погоджуються використовувати при здійсненні своєї діяльності електронні документи та призначений для цього електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП). Сторони визнають будь-які документи (в тому числі первинні розрахункові документи, а саме: акти наданих послуг та рахунки) складені та надані будь-якою стороною іншій в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc , як оригінали, що мають юридичну силу. Сторони визнають, що електронний цифровий підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. .

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначає позивач, стало невиконання відповідачем умов договору доручення № 2002 щодо обов`язку по оплаті наданих 05.11.2020 ТОВ Інофорум послуг по декларуванню та митному оформленню, що підтверджується актами наданих послуг №№ 2658, 2657, 2667 та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом сума заборгованості відповідача становить 14700 гривень.

При цьому, позивач вказує, що акти №№ 2657, 2658 прийнятті та підписані відповідачем, однак не оплачені останнім.

Водночас, відповідач відмовився від підписання акту № 2667, про що повідомив позивача листом № 181 від 12.11.2020. На переконання позивача, наведені у листі мотиви щодо відмови від підписання акту № 2667 є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на те, що відповідач безпідставно ухиляється від обов`язку по оплаті наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача в судовому порядку суми боргу у зазначеному розмірі.

Відповідач заперечив проти пред`явлених позовних вимог, вважаючи, що такі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аргументуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що обумовлені договором послуги були надані позивачем в неналежній якості, всупереч інтересам відповідача та із простроченням, зокрема і ті, які відображені в акті № 2667. При цьому, позивач будь-яких доказів стовно належного виконання умов договору, на запити відповідача не надав та черговий запит відповідача проігнорував. Неналежне виконання позивачем своїх обов`язків відповідач обумовлює тим, що починаючи з вересня 2020 року останній прослідковував в діях позивача неналежне ставлення до покладених на нього умовами договору обов`язків щодо представництва відповідача у митних органах, внаслідок чого митними органами підвищувалась задекларована ТОВ Лентер митна вартість товарів, що своєю чергою призвело до переплати митних платежів.

На підтвердження неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, відповідач посилається на рішення митних органів від 09.09.2020, від 11.09.2020, від 06.10.2020 та від 08.10.2020 про коригування митної вартості, у яких наявні посилання на недоліки оформлених позивачем документів.

Щодо суті неналежного надання послуг за актом № 2667, відповідач зазначив, що 04.11.2020 під час розмитнення товару по МД 422959 митним органом винесено повідомлення, згідно якого запитано додаткові документи та письмові пояснення щодо наданих позивачем послуг, однак, на переконання відповідача, позивач від надання пояснень усунувся та перенаправив повідомлення митного органу відповідачу, будь-яких дій по отриманню необхідних документів для їх представлення митному органу не вчинив, чим порушено покладенні на нього умовами договору обов`язки, адже позивач мав самостійно отримати запитувані митним органом документи та представити їх цьому органу. А тому, у зв`язку з невиконанням позивачем своїх обов`язків, відповідач самостійно сформував необхідні додаткові документи, які були надані позивачу для подальшого їх представлення митному органу.

Відповідач вказує, що сформовані ним документи позивач як митний брокер мав відправити в день отримання, тобто 04.11.2020, та вони мали бути розглянуті інспектором протягом 4 годин і, відповідно, вантаж відповідача мав бути випущений у вільний обіг - 04.11.2020. Проте, 05.11.2020 представником позивача повідомлено відповідача про те, що вантаж відповідача переміщено на митний огляд, тож сформовані відповідачем документи були відізвані останнім.

Як стверджує відповідач, після проведення митного огляду товарів та складання акту огляду, заява щодо надання пояснень та список додаткових документів, які ним були оформлені, повторно подано в митний орган, після чого товар по МД 422959 випущений у вільний обіг.

Відповідач зазначає, що внаслідок затримки вантажу, що сталася з вини позивача, відповідачем понесено збитки у розмірі 5667,04 гривень, що підтверджується документами експедитора - ТОВ Глобал Оушен енд Ленд .

Також, відповідач вказує, що звертався до позивача із вимогою про надання доказів надсилання ним до митного органу сформованих відповідачем документів, адже мав сумнів щодо надсилання цих документів позивачем, але останній повідомив відповідача про те, що обмін документами з митними органами є роботою брокера і відноситься до внутрішнього процесу організації своєї діяльності, до якого відповідач жодного відношення не має.

З огляду на висвітлені обставини, на думку відповідача, поведінка позивача суперечить умовам пп. 2.1.1.4., 2.1.2., 2.1.3. укладеного договору, а тому відповідач надав мотивовану відмову від підписання акту № 2667.

Щодо невиконання обов`язку по оплаті підписаних актів №№ 2658, 2657 відповідач посилається на те, що у вказаних актах та відповідних їм рахунках не міститься походження відображених у актах сум, які мають бути оплачені. Разом із тим, у додатку № 1 до договору, та власне і у договорі, не встановлено фіксованого розміру у сумі 4600 гривень. Тож акт № 2658 та відповідний йому рахунок на оплату № 2480 відповідачем оплачений частково у сумі 3000 гривень, на підтвердження чого останнім надано платіжне доручення № 538 від 21.01.2021. Часткову оплату вказаного акту відповідач обґрунтовує тим, що на запити відповідача позивачем не повідомлено складових сум відображених у акті, а тому відповідач здійснив оплату тих сум, які вважає обґрунтованими, а решту відображених у актах сум відповідач вважає безпідставним.

Окрім іншого, відповідач посилається на порушення порядку досудового врегулювання спору, як це передбачено п. 5.1 договору та ст. 222 Господарського кодексу України.

В розрізі наведених обставин позивач у відповіді на відзив вказав, що необґрунтованими є доводи відповідача стосовно того, що через неналежне виконання позивачем умов договору, митними органами підвищено митну вартість товарів, оскільки відповідачем не надано доказів оскарження рішень митних органів, що на переконання позивача свідчить про те, що відповідач погодився із такими рішеннями.

В контексті доводів відповідача щодо безпідставності сум відображених у актах №№ 2657, 2658, то позивач зазначає, що вказані у таких актах суми відповідають наданим послугам передбачених умовами договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір, суд зазначає, що договір доручення є різновидом договорів про надання послуг, у зв`язку із чим закріплені в главі 63 Цивільного кодексу України норми безпосередньо стосуються зобов`язань, що виникають із договорів доручення.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання укладеного сторонами договору позивач надавав послуги обумовлені договором, що відображено у актах здачі-приймання робіт наявних у матеріалах справи.

Так, згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 05.11.2020 № 2657 виконавцем були надані послуги з декларування та митного оформлення товару, згідно МД 423156 від 05.11.2020 на суму 4660 гривень (в тому числі ПДВ - 776,67 гривень).

Згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 05.11.2020 № 2658 виконавцем були надані послуги з декларування та митного оформлення товару, згідно МД 423185 від 05.11.2020 на суму 4660 гривень (в тому числі ПДВ - 776,67 гривень).

Згідно акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 05.11.2020 № 2667 виконавцем були надані послуги з декларування та митного оформлення товару, згідно МД 422959 від 05.11.2020 на суму 5380 гривень (в тому числі ПДВ - 896,67 гривень).

Також, позивачем до кожного з актів оформлено відповідні рахунки на оплату на суми, що відповідають актам, а саме до акту № 2657 оформлено рахунок № 2480, до акту № 2658 оформлено рахунок № 2481, до акту № 2667 оформлено рахунок № 2490.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів акти №№ 2657, 2658 прийняті відповідачем та підписанні сторонами за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc з використанням електронних цифрових підписів, що передбачено п. 9.6. договору.

Водночас акт № 2667 відповідачем не підписано, та як зазначив позивач відповідач відмовився від підписання вказаного акту, про що повідомив позивача листом від 12.11.2020 № 181.

Згідно наявного у матеріалах справи листа відповідача від 12.11.2020 № 181, останній висловив заперечення щодо наданих позивачем послуг відображених у акті від 05.11.2020 № 2667, у зв`язку з їх неналежним виконанням, та відмовився від підписання цього акта. Аргументуючи свої заперечення довіритель посилався на численні порушення з боку виконавця під час надання послуг відображених у цьому акті, а саме замовник зазначив, що 04.11.2020 під час розмитнення товару по МД № 422959 останнім складено та надано виконавцю на відправлення Заяву щодо надання пояснень на повідомлення декларанту від 04.11.2020 та Список додаткових документів, які мали бути відправлені митним брокером - ТОВ Інофорум та розглянуті в цей же день протягом 4 годин інспектором та, відповідно, цього ж дня (04.11.2020) товар замовника мав бути випущений в вільний обіг. При цьому, 05.11.2020 виконавець - ТОВ Інофорум повідомив замовника, що вантаж останнього відправлений на митний огляд, в зв`язку з чим сформовані документи замовника були відізвані виконавцем. Після митного огляду та складання Акту огляду, заява замовника щодо надання пояснень та Список додаткових документів повторно було подано в митний орган, після чого товар по МД № 422959 випущений в вільний обіг. Внаслідок затримки вантажу ТОВ Лентер понесло збитки в розмірі 5666,66 гривень, за простій вантажу.

В листі також зазначено, що всупереч умовам пункту 2.1.1.4. договору, на неодноразові звернення ТОВ Лентер щодо надання електронної квитанції про відправку 04.11.2020 на митницю Заяви та Списку документів останнє отримує відповідь, що обмін документами з митними органами це робота брокера і внутрішній процес, а повірений до цього не має ніякого відношення.

З огляду на наведені обставини та посилаючись на п. 3.9. договору ТОВ Лентер повідомило ТОВ Інофорум , що відмовляється від підписання акта № 2667 від 05.11.2020 та оплати послуг за цим актом.

У відповідь на лист відповідача від 12.11.2020 № 181 ТОВ Інофорум листом від 17.11.2020 № 17-11/20 заперечило мотиви замовника щодо відмови у підписанні акта пославшись на те, що: 03.11.2020 о 14:27 митну декларацію UA № 100300/2020/422959 прийнято в базу даних митниці; 03.11.2020 о 18:12 декларанту - ТОВ Інофорум надійшло повідомлення від митниці (запит додаткових документів на виконання вимог ст. 57 Митного кодексу України) цього ж дня, о 18:18 (через 6 хвилин) ТОВ Інофорум було направлено відповідне повідомлення ТОВ Лентер , щодо необхідності подачі додаткових документів; 04.11.2020 о 16:13 надійшло повідомлення від митниці, наступного змісту: Відповідно до вимог ст. ст. 266, 338 Митного кодексу України прошу пред`явити товари та транспортні засоби для проведення митного огляду. Митний огляд буде проведено в постійній зоні митного контролю ТОВ МОФ , що розташована за адресою; Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1-А (код місця доставки 100-081-1-1), в термін відповідно до п. 1 ст. 255 Митного кодексу України посадовою особою ВМО-1 м/п Чайки , визначеною для виконання відповідної митної процедури згідно з графіком змінності підрозділу. ; 04.11.2020 о 16:37 ТОВ Інофорум отримано від ТОВ Лентер два листи (Лист відповідь на запит митниці та Лист перелік документів), які того ж дня, о 16:45:42 та о 16:46:28 було прийнято в базу даних; 05.11.2020 невідкладно, після проведеного Митного огляду, о 18:20 було оформлено ВМД.

У цьому ж листі ТОВ Інофорум повідомило, що послуги останнім надано замовнику своєчасно та у повному обсязі, а стосовно вимоги замовника про надання електронної квитанції про відправку 04.11.2020 на митницю, то, як вказало ТОВ Інофорум у листі, такого документа не існує та останньому не зрозуміло про що йде мова.

З огляду на наведені обставини ТОВ Інофорум повідомило ТОВ Лентер , що вважає необґрунтованою його відмову від підписання акта № 2667 та просив останнього підписати вказаний акт та оплати надані ним послуги, що відображені в цьому акті.

Факт направлення вказаного листа замовнику підтверджується описом вкладення у лист від 20.11.2020, а його отримання останнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Надавши належну оцінку мотивам відповідача щодо відмови від підписання акту № 2667, суд вважає, що такі є необґрунтованими з огляду на наступне.

За умовами договору позивач зобов`язався, зокрема, вчиняти дії, пов`язані з митним декларуванням і оформленням у митниці товарів відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем як декларантом оформлено та подано до митного оформлення електронну митну декларацію в режимі ІМ 40 ДЕ , яка 05.11.2020 прийнята митним органом та о 18:20:42 зареєстрована за номером № UA100300/202020/422959.

Обов`язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи визначенні статтею ст. 266 Митного кодексу України.

Так, згідно п. 1 ч. 1, ч. 5 названої статті передбачено, що декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Статтею 255 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу (ч. 1).

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі , зокрема, подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні (ч. 2).

Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині 2 вказаної статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Кодексу).

З наведених норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.07.2020 у справі № 803/916/17.

Згідно наявної у матеріалах справи відповіді на адвокатський запит щодо надання розгорнутої інформації про хід подій під час оформлення митної декларації № UA 100300/2020/422959, Київська митниця Держмитслужби листом від 16.12.2020 № 7.8.6/28.7/11/25133 повідомила наступне.

03.11.2020 від відділу митного поста Чайки декларантом ТОВ Інофорум подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) на товари призначенні для використання у домашньому господарстві: сушарка для білизни , дошка прасувальна , які надійшли на адресу ТОВ Лентер ЕМД опрацьовано та зареєстровано за № UA 100300/2020/422959. За результатами спрацювання системи управління ризиками (далі - СУР) по ЕМД згенеровано наступні форми контролю: 103-1 перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби ; 105-2 контроль правильності визначення митної вартості товарів ; 205-1 проведення митного огляду з метою перевірки відповідності відомостей, зазначених на упаковці, маркуванні товару, відомостям, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення ; 911-1 забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки .

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку встановленому Митним кодексом України (далі - Кодекс).

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів визначено ч. 2 ст. 53 Кодексу.

У разі якщо надані згідно з ч. 2 ст. 53 Кодексу документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Відповідна інформація щодо таких розбіжностей 03.11.2020 надіслана декларанту електронним повідомленням. В повідомленні про витребування додаткових документів зазначено підстави такого витребування, виявленні розбіжності та запропоновано надати додаткові документи відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу.

Декларанту також запропоновано за власним бажанням подати додаткові, наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та можливості усунути виявлені розбіжності та невідповідності.

04.11.2020, керуючись ст. ст. 320, 336, ч. 4 ст. 337, 338 Кодексу митним органом декларанту відправлено електронне повідомлення для проведення митного огляду. Митний огляд здійснено та завершено 05.11.2020 о 16:25 за результатами якого порушення не виявлено.

Директором ТОВ Лентер у відповідь на електронне повідомлення митного органу, 04.11.2020 надіслано лист № 176 щодо надання пояснень та додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів .

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею визнано заявлену декларантом митну вартість.

Враховуючи вищевикладене, після відпрацювання сформованих ризиків СУР, після виконання митних формальностей, за відсутності підстав (заборон) для призупинення митного оформлення (орієнтувань, листів) товари випущено у вільний обіг за ЕМД від 03.11.2020 № UA 100300/2020/422959 о 18:20.

Згідно з частиною другою статті 361 Митного кодексу України органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів: контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці.

Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2) або ж контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України.

Відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки.

Як вбачається зі змісту наданого відповідачем до матеріалів справи повідомлення від 03.11.2020 митного органу декларанту, необхідність у додаткових документах митним органом обумовлена тим, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зі змісту положень частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Однак, не є предметом цієї справи і тим більше, не в компетенції господарського суду, здійснювати контроль правильності визначення митної вартості товарів, які поставляються за зовнішньоекономічними контрактами.

Адже, відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Про те, які документи декларантом будуть надані митному органу, чи буде їх достатньо, чи у митного органу виникнуть сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару декларантом, що як наслідок, надає право митному органу витребовувати додаткові документи і в кінцевому результаті приймати відповідне рішення, чи буде визначено товар за поданими документами об`єктом продажу, не може достеменно стверджувати в межах цієї справи ні позивач, ні відповідач, а тим більше, робити висновки господарський суд, до юрисдикції якого спори щодо контролю, в тому числі правильності визначення митної вартості товару, не відносяться.

А доводи відповідача стосовно того, що товар мав бути випущений у вільний обіг 04.11.2020 спростовується тим, що встановлений ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України для митного оформлення може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі, що випливає з ч. 2 цієї ж статті, а проведення митного огляду є складовою частиною сукупності митних формальностей, які виконуються при митному оформленні вантажів та транспортних засобів комерційного призначення.

Одночасно, суд зазначає, що умовами пункту 2.1. договору на позивача, зокрема, покладено обов`язок своєчасно надавати послуги по складанню митних декларацій, декларацій митної вартості, заповненню аркушів про пакування згідно документів, наданих довірителем (пп. 2.1.1.1.).

Водночас достовірність та правильність заповнення позивачем митних документів повністю залежить від забезпечення відповідачем позивача необхідною інформацією для оформлення відповідних документів, адже за умовами пп. 2.3.4. договору саме на відповідача покладено обов`язок надавати повіреному всі необхідні достовірні документи (в тому числі і дозвільні), які потрібні для складання кожної митної декларації, декларації митної вартості, заповнення аркуша про пакування у відношенні товарів довірителя, власне декларування та митного оформлення товарів довірителя.

Отже, зі змісту спірного договору вбачається, що всі необхідні документи для митного оформлення надавались відповідачем, зокрема і для визначення митної вартості, таким чином суд не вбачає, що в діях позивача наявні ознаки неналежного надання позивачем послуг, пов`язаних з оформлення митних документів, адже оформлення цих документів здійснювалось позивачем на підставі документів, наданих відповідачем згідно з пунктом 2.3.4 договору.

При цьому, згідно пп. 2.3.6. відповідач зобов`язується нести повну особисту відповідальність за достовірність інформації, що зазначається в наданих довірителем повіреному документах та за автентичність цих документів.

Щодо доводів відповідача про понесення ним збитків через неналежне виконання позивачем обов`язків по оформленню митних документів, що призвело до простою вантажу, то суд не знайшов підтвердження того, що такі збитки стали наслідком саме неналежного виконання позивачем його обов`язків повіреного, та встановив, що тривалість митного оформлення та, як наслідок, додатковий простій вантажу відбулися в межах правомірних митних процедур щодо його митного оформлення та не перебуває у причинному зв`язку із посередніми діями чи бездіяльністю як позивача, так і відповідача.

Доводи відповідача стосовно того, що сформовані ним документи були відізвані позивачем, судом відхиляються, оскільки є доказово не підтвердженими та ґрунтуються лише на власних припущеннях відповідача.

Судом також не встановлено, що відкликання таких документів могло негативно вплинути на права та інтересі відповідача з огляду на прийняте митним органом рішення про необхідність проведення митного огляду товару, як однієї із процедур, що може бути застосовано митним органом в межах його повноважень та компетенції.

Судом не встановлено, що проведення митного огляду товару, вартість послуг з організації якого оформлено позивачем актом № 2667 виходило за межі звичайної митної процедури, та що тривалість такого митного оформлення була обумовлена саме недбалим ставленням до своїх обов`язків з боку позивача.

Отже з огляду на викладене вище, суд визнає необґрунтованими мотиви відповідача щодо відмови від підписання акту № 2667, а ухилення відповідачем від його підписання та оплати є безпідставним.

Що стосується підписаних та неоплачених ТОВ Лентер актів наданих послуг від 05.11.2020 №№ 2658, 2657, суд визнає необґрунтованими мотиви відповідача щодо часткової оплати цих актів, адже як передбачено п. 3.5. договору довіритель оплачує вартість послуг, пов`язаних з митним декларуванням і оформленням у митниці товарів довірителя, та кошти для розрахунків із третіми особами за зберігання товару на складах, вантажно-розвантажувальні роботи, послуги митного терміналу, на підставі наданих повіреним рахунків шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку повіреним.

Як вбачається з матеріалів справи вказані акти підписані відповідачем без заперечень та зауважень, а будь-яких доказів звернення відповідача до позивача щодо надання роз`яснень, що стосуються відображеної у актах вартості послуг, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Отже, на переконання суду, ухилення відповідача від оплати вказаних актів є безпідставним та необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище у сукупності, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 14700 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом та відкриття провадження у цій справі, відповідач здійснив часткову оплату рахунку № 2480 від 05.11.2020 на суму 3000 гривень.

Суд зазначає, що рахунок на оплату № 2480 від 05.11.2020 виставлений на підставі акту № 2657.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Часткова сплата відповідачем на користь позивача суму боргу у розмірі 3000 гривень, зумовлює висновки суду про те, що між сторонами відсутній предмет спору та, оскільки, предмет спору припинив своє існування це є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 3000 гривень у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про закриття провадження у справі № 911/3491/20 в частині стягнення 3000,00 гривень боргу та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Лентер на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інфорум 11700,00 гривень боргу.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача у повному обсязі, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання ним своїх договірних зобов`язань.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1000 гривень.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень та судового збору у розмірі 2102 гривень.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду - договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.11.2020 № 30-11/20; додаткову угоду № 1 до договору; платіжне доручення від 02.12.2020 № 1564 на суму 1000 гривень.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї справи становить 1000 гривень.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти понесених позивачем витрат на правову допомогу та просив суд відмовити у їх задоволенні мотивуючи це тим, що останнім не дотримано порядку досудового врегулювання спору передбаченого п. 5.1. договору, неналежного виконання позивачем обов`язків передбачених договором та ухиленням позивача від надання інформації стосовно вартості наданих послуг, зазначених у актах.

Суд зазначає наведені доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними, ґрунтуються на власних суб`єктивних судженнях, оскільки судом встановлено факт належного виконання позивачем свого обов`язку встановленого договором, а обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (абзац 7, п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002).

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень є співмірними заявленим позовним вимогам, а тому суд вважає підставною необхідність покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 911/3491/20 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3000,00 гривень закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Інфорум задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Лентер (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49, код 37499456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інфорум (03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, код 36797593) 11700,00 гривень боргу, 1000,00 гривень витрат на правову допомогу та 2102,00 гривень судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2021.

Суддя Р.М. Колесник