Рішення

від 02.06.2021 по справі 480/1536/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року Справа №480/1536/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Кучменко С.В.,

представника відповідача - Сєдєлєвої Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1536/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області;

- зобов`язати відповідача надати позитивний висновок щодо проекту землеустрою про відведення позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Свої вимоги мотивує тим, що встановлених ч. 6 ст. 186-1 та ч. 17 ст. 186 Земельного кодексу України вичерпних підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою не було, оскільки висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 07.05.2020 № 9326/82-20, наданим за принципом екстериторіальності, проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність було погоджено (пункт 10 висновку), адже він відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (пункт 8 висновку). Розробником його проекту землеустрою було здійснено усунення зауважень, які викладені у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028, про що складено коректурний аркуш. Пункт 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, на якій міститься посилання в підпункті 2 пункту 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, не регулює питання приватизації земельних ділянок громадянами, зокрема для ведення особистого селянського господарства, оскільки це питання врегульовано нормами статей 116,118,121,122 Земельного кодексу України. Навіть відповідач в абзаці 3 підпункту 2 пункту 11 оскаржуваного висновку наголошує, що: передачу земельної ділянки у власність здійснити відповідно до вимог Земельного кодексу України, зокрема статей 116, 118, 121, 122, Закону України Про особисте селянське господарство . Отже, зауваження 2 у висновку державної експертизи, яке не враховане відповідачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема не відповідає вимогам статей 116,118,121,122 та пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того, зауваження відповідача в абзаці 1 підпункту 2 пункту 11 оскаржуваного висновку, про те що: проект землеустрою суперечить пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, привести у відповідність, суперечить пропозиції відповідача, викладеної в абзаці 3 цього підпункту, а саме: Передачу земельної ділянки у власність здійснити відповідно до вимог Земельного кодексу України, зокрема статей 116, 118, 121, 122, Закону України Про особисте селянське господарство . За таких обставин позивач вважає, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028 є незаконним та підлягає скасуванню. Також зазначає, що, оскільки відсутні підстави для надання негативного висновку, то відсутні і підстави для направлення проекту землеустрою на доопрацювання, а тому відповідач зобов`язаний надати позитивний висновок відносно його проекту землеустрою.

Ухвалою від 01.03.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.03.2021р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.83-85), оскільки позивач першою вимогою просить суд визнати протиправним та скасувати повністю висновок державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.20, в якому в п.10 зазначені вимоги (зауваження) до проекту 1 та 2 . Однак, зауваження 1 розробником проекту землеустрою ПРФ ДП УкрДАГП були виправлені, про що зазначено у наданому листі від 01.09.20, тобто сам розробник документації погодився з зауваженнями 1 експерта державної експертизи, які зазначені у висновку державної експертизи, визнав їх та самостійно виправив вказані зауваження, тим самим підтвердивши необхідність внесення доповнень до об`єкта державної експертизи з метою його приведення у відповідність з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами. Таким чином, ОСОБА_1 просить скасувати висновок, в якому зазначено 2 зауваження, та в якому вже на даний час розробником проекту землеустрою зауваження 1 виправлено. Отже, в п. 10 висновку залишились не виправлені вимоги (зауваження), а саме: 2) Проект землеустрою суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Зокрема, земельна ділянка, на яку розробляється вказаний проект землеустрою, складає частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920685300:02:003:0169 загальною площею 9.4462 га комунальної форми власності з зареєстрованим цільовим призначенням - 01.01.- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідно до вказаної норми Земельного кодексу України зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не допускається. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 №1028 Головного управління є правомірним, обґрунтованим, здійсненим відповідно до чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню.

Також Головне управління не погоджується з позовною вимогою щодо зобов`язання надати позитивний висновок щодо проекту землеустрою про відведення земельної ділянки позивачу у власність, оскільки статтею 26 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації визначено, що незалежність експерта державної експертизи забезпечується: проведенням державної експертизи у встановленому законом порядку; свободою вибору форм і методів експертного аналізу і оцінки та викладенням особистої думки з питань проведеного аналізу; забороною втручатися будь-кому в проведення державної експертизи, за винятком визначених законом випадків; захистом порушених прав експерта у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.07.2018 року позивачем була подана заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області.

Листом від 21.08.2018 № Н--9366-4008/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про неможливість задоволення його заяви, оскільки дана земельна ділянка перебуває у користуванні на умовах оренди у іншої особи, а згідно зі ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної або комунальної власності. Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування лише після припинення на них відповідного права (ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України). Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не має правових підстав для вирішення даного питання.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 у справі № 1840/3477/18, яке набрало законно сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області, викладену у листі від 21.08.2018 № Н--9366-4008/21-18.

15.11.2018 року позивач звернувся до Миколаївської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 46). До заяви додавались графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорта, ідентифікаційного коду та нотаріальна згода ФГ "Смакол".

При цьому, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.10.2018 № 18-7833/16-18-СГ Миколаївській селищній раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 32,4462 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Миколаївської об`єднаної територіальної громади Білопільського району Сумської області за актом приймання-передачі.

Згідно з копією додатка до акту Миколаївській селищній раді передано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 5920685300:02:003:0179 (23 га) та 5920685300:02:003:0169 (9,4462 га), які знаходяться на території Луциківської сільської ради.

У зв`язку з неприйняттям рішення по його заяві від 15.11.2018 позивач оскаржив бездіяльність селищної ради до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 480/904/19 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської селищної ради стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Зобов`язано Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області і прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Рішенням Миколаївської селищної ради від 05.07.2019 вирішено не надавати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі №480/4188/19, яке набрало законно сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 05.07.2019 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населених пунктів.

Зобов`язано Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області (прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Миколаївської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населених пунктів.

На виконання вказаного рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2019 у справі № 480/4188/19 рішенням Миколаївської селищної ради від 24.01.2020 позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність даної земельної ділянки.

На підставі цього рішення селищної ради спеціалізованою організацією, яка має відповідні дозволи (ліцензії та сертифікати), був розроблений проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.20 №9326/82-20 Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області погоджено. При цьому, в даному висновку в н.7 зазначено, що дана земельна ділянка належить до особливо цінних земель та згідно зі ст. 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації необхідно провести обов`язкову державну експертизу.

У зв`язку з чим, до Головного управління був поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства для проведення обов`язкової первинної державної експертизи, розробленої Північною регіональною філією ДП УкпДАГП .

Відділом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Сумській області проведено державну обов`язкову експертизу вказаного проекту землеустрою та за її результатами складено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 №1028 за підсумковою оцінкою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повернуто на доопрацювання замовнику проведення державної експертизи гр.. ОСОБА_2 , як такий, що не повною мірою відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам.

В п. 10 висновку вказані вимоги (зауваження), відповідно до яких необхідно внести зміни та доповнення до проекту землеустрою, з метою його приведення у відповідність з вимогами законодавства, а саме: 1) пояснювальну записку доповнити інформацією, яким чином здійснюється відведення земельної ділянки з посиланням на ст. 79-1 Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство та інші нормативно- правові документи (ст.ст.23.248,50 Закону України Про землеустрій ), 2) Проект землеустрою суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, привести у відповідність. Виправлення зауважень здійснити з урахуванням вимог ст.22 Закону України Про державний земельний кадастр . Передачу земельної ділянки у власність здійснити відповідно до вимог ЗК України, зокрема ст..ст.116,118,121,122 Закону України Про особисте селянське господарство .

Розробником проекту землеустрою було здійснено усунення зауважень, які викладені у п.п.1 п.10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028, про що складено коректурний аркуш.

ПРФ ДП УкрДАГП листом від 01.09.20 №239/01-09 просило Головне управління перевірити виправлення зауважень, вказаних у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.20 №1028.

Листом від 29.09.2020 №24-18-0.9-5374/2-20 Про перевірку усунення зауважень Головне управління за результатами перевірки усунення зауважень, викладених у висновку державної експертизи від 08.07.2020, повернуло проект землеустрою як такий, що не відповідає вимогам законодавства України, встановленим нормам і правилам з причин, що не враховані зауваження 2, зазначені в п.10 висновку.

Позивач звернувся до Держгеокадастру з клопотанням від 07.10.20 (вх. від 18.11.20) про спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 04.12.20 №31-28-0.231-12811/2-20 повідомила про розгляд клопотання та зазначила, що для отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації необхідно врахувати всі зауваження, викладені у висновку, а отже не вбачає підстав для спростування вищевказаного висновку, тому ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом щодо його незаконності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначені Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV), який спрямований на регулювання відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно із абз. 4 ст. 1 Закону № 858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до ст. 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою, перелік яких наведений у ст. 25 цього Закону, є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону № 858-IV).

Частиною 4 ст. 25 Закону № 858-IV визначено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.2004 № 1808-IV (далі - Закон № 1808-IV).

Згідно із ст. 1 Закону № 1808-IV державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (ст. 6 Закону № 1808-IV).

Статтею 32 Закону № 1808-IV встановлено, що державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:

- питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;

- відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;

- еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.

За змістом п.п. 49 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12 2004 № 391 (далі - Методика № 391).

Згідно із п. 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації оформляється за типовою формою, встановленою Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 18 Закону № 1808-IV.

Підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою.

Таким чином, підсумки державної експертизи відображаються у висновку, в якому експерт вказує на виявлені недоліки (якщо такі мали місце), необхідність доопрацювання проекту землевпорядної документації (у разі наявності недоліків).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що проведення експертизи проекту землевпорядної документації та формулювання за її наслідками висновку, є виключною компетенцією Держгеокадастру.

Статтею 37 Закону № 1808-IV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає для висновку, що заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, мають подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону уповноважений розглядати такі клопотання.

Право заінтересованих осіб на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи може бути реалізоване лише у разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

За результатами державної експертизи землевпорядної документації 08.07.2020 відповідачем складений висновок № 1028, відповідно до п. 11 якого поданий проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання.

Підставою для такого висновку стали зауваження, вказані в п.10 цього висновку, а саме: 1) пояснювальну записку доповнити інформацією, яким чином здійснюється відведення земельної ділянки з посиланням на ст. 79-1 Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство та інші нормативно- правові документи (ст.ст.23.248,50 Закону України Про землеустрій ), 2) Проект землеустрою суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, привести у відповідність. Виправлення зауважень здійснити з урахуванням вимог ст.22 Закону України Про державний земельний кадастр . Передачу земельної ділянки у власність здійснити відповідно до вимог ЗК України, зокрема ст..ст.116,118,121,122 Закону України Про особисте селянське господарство .

Розробником проекту землеустрою було здійснено усунення зауважень, які викладені у п.п.1 п.10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028, про що складено коректурний аркуш.

Отже, вказане зауваження позивачем виправлено, що підтверджується листом відповідача від 29.09.2020р. №24-18-0.9-5374/2-20.

Вказане свідчить про необхідність внесення доповнень до об`єкта державної експертизи та про відповідність поданого позивачем для проведення державної експертизи проекту землеустрою не в повній мірі вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам.

Водночас, суд не погоджується із вимогою ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладеною у п.п.2 п.10 висновку, про те, що проект землеустрою суперечить п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Виправлення зауважень здійснити з урахуванням вимог ст.22 Закону України Про державний земельний кадастр . Передачу земельної ділянки у власність здійснити відповідно до вимог ЗК України, зокрема ст.ст.116,118,121,122 Закону України Про особисте селянське господарство .

Так, згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

На підставі аналізу даних норм закону суд зазначає, що даний пункт не регулює питання приватизації земельних ділянок громадян, зокрема для ведення особистого селянського господарства, оскільки це питання врегульовано нормами ст. ст. 116, 118, 121, 122 "Про особисте селянське господарство".

Крім того, відповідач у своєму висновку наголошує на тому, що передачу земельної ділянки у власність необхідно здійснити відповідно до вимог Земельного кодексу України, зокрема статей 116, 118, 121, 122, Закону України "Про особисте селянське господарство".

З приводу тверджень представника відповідача про те, що саме в цей період, коли існувала заборона, передбачена абз. б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України, позивачем був наданий до Головного управління проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства для проведення обов`язкової первинної державної експертизи, в якому зазначено у висновку в п. 6, що цільове призначення земельної ділянки на момент складення документації із землеустрою - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, запропоновано документацією із землеустрою 01.03 для ведення особистого селянського господарства, отже фактично змінюється цільове призначення земельної ділянки, та про те, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за селищною радою як за юридичною особою, що унеможливлює її відчуження позивачу, суд вважає необхідним відмітити наступне.

Як вбачається зі змісту пункту 15 (підпункт б ) Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Тобто, згідно з наведеною нормою, на яку посилається відповідач, якщо у власності громадян та юридичних осіб перебувають земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то забороняється змінювати їх цільове призначення до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року.

Разом з тим, земельна ділянка, яку намагається приватизувати ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, є земельною ділянкою комунальної форми власності.

Так, відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюється безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Отже, земельна ділянка, яку намагається приватизувати ОСОБА_1 , відноситься до земель комунальної власності, яка згідно з наведеною нормою Цивільного кодексу України належить Миколаївський територіальні громаді Білопільського району Сумської області, а від імені цієї територіальної громади управляє (розпоряджається) даною земельною ділянкою орган місцевого самоврядування - юридична особа - Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області.

Крім того, відповідно до ст. 83 Земельного кодексу, яка має назву Право власності на землю територіальних громад , землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно з ч. 5 цієї статті територіальні громади набувають землю в комунальну власність у разі, зокрема передачі їм земель державної власності.

Зокрема, вказана земельна ділянка була передана Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області із земель державної власності в комунальну власність Миколаївської об`єднаної територіальної громади Білопільського району Сумської області за відповідним наказом відповідача по акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В цій статті також зазначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, згідно з наведеними нормами Миколаївська селищна рада, яка є органом місцевого самоврядування та юридичною особою, представляє Миколаївську територіальну громаду (всіх жителів цієї місцевості) та від її імені розпоряджається земельними ділянками, які належать на праві комунальної власності саме територіальній громаді.

Таким чином, власник даної земельної ділянки комунальної власності - Миколаївська територіальна громада (всі жителі цієї місцевості), а не Миколаївська селищна рада, яка є органом місцевого самоврядування та юридичною особою і від імені Миколаївської територіальної громади має право управляти (розпоряджатися) цією земельною ділянкою.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

Наведене свідчить, що визначення поняття землі сільськогосподарського призначення насамперед пов`язано з використанням їх для такої цілі, як виробництво сільськогосподарської продукції, що зумовлено їх природними властивостями.

Приписами частини першої статті 23 Земельного кодексу України визначено принцип пріоритетності використання земель, придатних для сільського господарства, згідно з яким такі землі повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Пріоритетність правового режиму цих земель передбачає необхідність їх цільового використання.

Стаття 22 Земельного кодексу України визначає види використання сільськогосподарських земель, які відповідають їх цільовому призначенню, та осіб, які мають право на отримання таких земель у власність та у користування.

Згідно з положеннями зазначеної норми окрему групу суб`єктів сільськогосподарського землевикористання становлять громадяни, яким землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва.

Правовий режим наведених видів землевикористання встановлюється Земельного кодексу України та спеціальними законами.

Відповідно до ст.35 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для відпочинку їх та членів їх сімей і регламентується ЗК України та статутами садівничих товариств.

Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Громадяни також можуть використовувати землі сільськогосподарського призначення для організації та ведення особистого селянського господарства - господарської діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Правові та організаційні засади ведення особистого селянського господарства визначаються Законом України від 15 травня 2003 року № 742-ІV "Про особисте селянське господарство".

Різний правовий режим земель сільськогосподарського призначення за видами використання підтверджується положеннями статті 121 Земельного кодексу України, якою встановлено норми безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам. Розмір земельної ділянки для ведення садівництва, яку можна приватизувати безоплатно, становить не більше 0,12 га, у той час як розмір земельної ділянки для ведення фермерського господарства згідно з нормами безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України визначається розміром земельної частки (паю), встановленим для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, становить не більше 2,0 га. Наведена норма передбачає можливість збільшення цього розміру у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її успадкування членами господарства. Вочевидь це зумовлено особливостями кожного виду використання земельної ділянки і спрямовано на дотримання основного з принципів земельного законодавства - раціонального використання земель.

Здійснення прав власника землі передбачає дотримання ним обов`язків, пов`язаних з володінням земельною ділянкою, першочерговим з яких згідно з пунктом а частини першої статті 90 Земельного кодексу України визначено обов`язок забезпечення її використання за цільовим призначенням.

Так, стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-ІV Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку.

Нормами частини першої статті 81 Земельного кодексу України визначено способи набуття громадянами України права власності на земельні ділянки, якими є:

- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- прийняття спадщини;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Земельна ділянка, яку намагається приватизувати ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, за категорією є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за відповідним договором орендується Фермерським господарством Смакол для ведення фермерського господарства, що підтверджується відомостями проекту землеустрою, зокрема згодою цього фермерського господарства на вилучення частини орендованої земельної ділянки.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка буде приватизована ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, може використовуватися також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах цієї категорії земель сільськогосподарського призначення, та наразі використовується для ведення фермерського господарства без зміни цільового призначення.

Тобто, при приватизації цієї земельної ділянки ОСОБА_3 не змінюється її цільове призначення, оскільки вона як була, так і залишається згідно з підпунктом а ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України за категорією земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Отже, вирішуючи даний спір, суд не встановив порушення позивачем вимог законодавства, що наведені відповідачем у п.п.2 п.10 висновку від 08.07.2020 № 1027.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем висновку державної експертизи від 08.07.2020 № 1027 щодо зауважень, викладених у пп.2 п.10, а тому скасовує даний висновок у цій частині.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позитивний висновок щодо проекту землеустрою про відведення позивачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, оскільки надання позитивного висновку у спірних правовідносинах належить до виключних дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки, за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність повноважень у суду втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчу, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до його функцій і виключної компетенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно провести державну експертизу землевпорядної документації щодо проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, доведено протиправність підпункту 2 пункту 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, пропорційно частини задоволених позовних вимог, що складає 454грн.00коп.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.07.2020 № 1028 Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва,25, код ЄДРПОУ 39765885) повторно провести державну експертизу землевпорядної документації щодо проекту землеустрою про відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва,25, код ЄДРПОУ 39765885) судовий збір у сумі 454грн.00коп. (чотириста п`ятдесят чотири грн.00коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 червня 2021 року

Суддя О.О. Осіпова