Рішення

від 14.06.2021 по справі 640/24335/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Київ № 640/24335/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛ ТРЕЙД

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВЛ ТРЕЙД з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.08.2019р. № 0047731404, № 0047741404, № 0047751404 прийнятих на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВЛ ТРЕЙД від 18.07.2019р. № 750/26-15-14-04-05/40040541, який в свою чергу було складено Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарської операції позивача з контрагентом. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2019р. № 9588 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВЛ Трейд .

За результатом проведеної перевірки складено акт від 18.07.2019р. № 750/26-15-14-04-05/40040541 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛ Трейд у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток за 2016р. на загальну суму 133 115, 00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, всього на загальну суму 30 999, 00 грн. в т.ч. за вересень 2016р. - 30 999, 00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 99 073, 00 грн., в т.ч. по періодам: вересень 2016р. - 92 256, 00 грн.; січень 2017р. - 30, 00 грн. та жовтень 2017р. - 6 787, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2019р.:

- № 0047731404, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.134.1 ст.134 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 133 115, 00 грн. (33 279, 00 грн. штрафні санкції).

- № 0047741404, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 30 999, 00 грн. (7 750, 00 грн. штрафні санкції);

- № 00477514004, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 99 073, 00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

Як вбачається з акту перевірки, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС , ТОВ АНТО та ТОВ ДФЛВОКС .

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ АНТО , суд зазначає таке.

Так, 29.08.2016р. між ТОВ ВЛ Трейд (далі - Покупець) та ТОВ АНТО (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 1-290816 за умовами якого Постачальник зобов`язується у 2016р. поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копії таких документів: договору, специфікації, рахунку на оплату, видаткової накладної (який зі сторони ТОВ АНТО підписано директором ОСОБА_1 ), податкової накладної та оборотно-сальдову відомість. (а.с . 72-82)

Одночасно, відповідачем зазначено, що до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару а саме: сертифікати відповідності товарів, паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника) та підтверджуючих документів якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи.

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

ТОВ АНТО перебуває на обліку в 2659.ГУ ДФС У М.КИЄВІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

Р-Н М. КИЄВА).

Вид діяльності за КВЕД _46.90-НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ

Директор, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_1

(ІПН НОМЕР_1 ) (на момент здійснення операцій та по дату написання акта).

Перебуває на загальній системі оподаткування.

Відомості про держреєстрацію від 29.05.2008 № 10741070003030107

Зареєстровано платником податку на додану вартість з 28.01.2010. Анульоване за рішенням контролюючого органу 30.10.2017 (причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій). Остання податкова декларація з ПДВ подана , дата подачі до ДПІ 20.10.2016р.

Звітність подана до органів ДФС за вересень 2016 року, - тільки декларація з податку на додану вартість.

Декларації з податку на прибуток та фінансова звітність за 2016р. до органів ДФС не подана.

Звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1 -ДФ) до органів ДФС за період серпень та вересень 2016 року не подані.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 р., не подано, тому визначити балансову вартість основних засобів - не можливо.

Оскільки ТОВ АНТО не подано фінансовий звіт визначити наявність основних засобів, обладнаних складів не можливо та відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не придбавало ТМЦ, тим самим неможливо встановити реалізацію ТОВ АНТО на адресу TOB BJIТРЕЙД ТМЦ, що відповідає ДСТУ.

Протягом періоду, за який ТОВ АНТО документально оформлено продаж товарів для ТОВ ВЛ ТРЕЙД , ТОВ АНТО не звітувало про наявність на підприємстві трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.

З урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, спеціальних умов для зберігання товарів, необхідних виробничих потужностей, відсутність об`єктивно необхідних умов для здійснення задокументованих між ТОВ АНТО та позивачем господарських операцій щодо продажу товарів.

Крім того, відповідач зазначає, що в ЄДРСР наявний вирок Орджонікідзевського суду м. Запоріжжя від 25.11.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.З ст.28 ч.2 ст.205, ч.З ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України. Відповідно вказаного вироку … у березні 2016 року ОСОБА_3 , після перереєстрації чергового підконтрольного підприємства, з метою отримання більшої вигоди від вказаної незаконної діяльності та більш ретельної її конспірації, шляхом збільшення кількості суб`єктів підприємницької діяльності, задіяних у злочинній схемі з конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в складі організованої ним групи, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , свідомо не маючи мети здійснювати самостійну, ініціативну, системну, на власний ризик діяльність, здійснювану суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, за допомогою юридичних послуг фізичної особи підприємця ОСОБА_6 , який не був посвячений у злочинні плани організованої групи, придбали для заняття фіктивної підприємницької діяльністю підприємство - ТОВ Анто .

Зі вказаною метою ОСОБА_3 , діючи спільно з ОСОБА_4 , з відома ОСОБА_5 , за згодою ОСОБА_1 не ставлячи до його відома про свої злочинні задуми, за допомогою юридичних послуг фізичних особи - підприємця ОСОБА_6 , який також не був посвячений у злочинний намір вказаної групи осіб, створили і підготували ряд документів, а саме:

- протокол загальних зборів учасників ТОВ Анто , яким вирішено відступити ОСОБА_1 частки статутного капіталу підприємства та призначити його директором підприємства;

- нову редакцію статуту ТОВ Анто .

11.03.2016 після підписання ОСОБА_1 вищевказаних документів ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, реалізуючи спільну злочину мету, з відома членів групи, за допомогою невстановленої під час слідства особи здійснили реєстрацію у головному територіальному управлінні юстиції у м. Києві ТОВ Анто (ЄДРПОУ - 35946917), адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Основним видом діяльності якого згідно з установчими документами є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД- 46.90).

… Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, у складі організованої групи, використовуючи засновані фіктивні підприємства ТОВ Лібра-С , ТОВ Аккорд - Трейдінг , ТОВ Амк-Січ , ТОВ Ін-Грейд , ТОВ МД-Стрім , ТОВ Альфаглобал , ТОВ Альтерстейт , ТОВ Діджитал Планет , ТОВ Баккаут , ТОВ Гретус , ТОВ Стартеп та ТОВ Анто прикривали незаконну діяльність з конвертації грошових коштів у розмірі 69 952 777 грн. 55 коп. з метою ухилення підприємств - контрагентів від сплати податків, внаслідок чого до бюджету не надійшов податок на додану вартість, який підлягає до сплати підприємствами - контрагентами на загальну суму 13 990 555 гривень 51 копійки, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на момент вчинення злочину та є великою матеріальною шкодою .

Також, по TOB АНТО 17.10.2016 № 475/8/08-29-21-03 внесені дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва по кримінальному провадженню № 32016080000000062 від 01.08.2016 опитано засновника гр. ОСОБА_1 , який повідомив про не причетність до реєстрації та ведення діяльності підприємства, за встановленою ознакою: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що неможливо відстежити ланцюг постачання до імпортера/виробника, встановлено нереальність фактичного здійснення операцій, щодо поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача від ТОВ АНТО .

З огляду на вказане, відповідач зазначає, що:

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено декларування ТОВ АНТО , будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

- не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН);

- неможливість перевезення ТМЦ власними та залученими силами;

- не надано жодних документів, які б фактично підтверджували, якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару;

- наявна картка СФП (суб`єкт фіктивної підприємницької діяльності) від 17.10.2016р.

- наявність вироку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС , суд зазначає таке.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копію рахунку-фактури, акта здачі-прийняття робіт та платіжного доручення.

Так, відповідач зазначив, що рахунок-фактура та акт здачі-прийняття робіт зі сторони позивача підписані невідомою особою, оскільки на вказаних документах наявний лише підпис та печатка товариства без зазначення ПІП.

Крім того, в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Перебуває на обліку в 2651 ГУ ДФС У М.КИЄВІ (ДАРНИЦЬКИЙ Р-Н М.КИЄВА).

Вид діяльності за КВЕД - 95.11-РЕМОНТ КОМП`ЮТЕРІВ І ПЕРИФЕРІЙНОГО УСТАТКОВАННЯ.

Керівник та головний бухгалтер - ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_2 ) на момент здійснення операцій та на момент складання акта перевірки.

Засновники: ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_3 ); ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_2 ).

Перебуває на загальній системі оподаткування.

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4): за 2016 - 2017 роки - не подано.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 12 місяців 2016 року та 2017 року не подано, тому визначити балансову вартість основних засобів неможливо.

Остання звітність з податку, на додану вартість подана за січень 2017 року.

Свідоцтво платника ПДВ від 01.01.2016 № 200245509 анульовано 28.02.2018 (причина анулювання 22 - ненадання декларацій протягом року).

Оскільки ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС не подано фінансовий звіт, визначити наявність основних засобів, обладнаних складів не можливо. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС не придбавало послуг з заправки картриджів.

Враховуючи те, що на підприємстві працювала лише одна особа, тобто директор, слід врахувати, що підпис в акті здачі-прийняття робіт відмінний від підпису на рахунку-фатурі.

Окрім того, в акті здачі-прийняття робіт не зазначено, якого саме картриджа була здійснена заправка, де ця заправка взагалі була зроблена, та для якого саме пристрою призначений картридж тощо.

Також, Головним управлінням ДФС у м. Києві від ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 24.10.2018 отримано пояснення громадянина ОСОБА_9 , щодо непричетності до створення ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС (код 40139915).

З моменту реєстрації ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС не звітувало про наявність на підприємстві трудових ресурсів, основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.

З урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, спеціальних умов для зберігання товарів, необхідних виробничих потужностей, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС та TOB BJI ТРЕИД господарських операцій щодо надання послуг.

Також, по ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС 06.11.2018 № 86/26-15-21-30 внесені дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва надано пояснення гр. ОСОБА_9 який повідомив, що підприємство зареєстровано без його відома та участі, за встановленою ознакою: зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Таким чином, за результатами аналізу наявної інформації щодо діяльності ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС та його контрагентів встановлено:

- неможливість виконання ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів;

- відсутність у TOB ПРИНТ.СЕРВІС об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих з постачальниками та покупцями господарських операцій щодо реалізації товарів та послуг;

- неможливість ТОВ ПРИНТ.СЕРВІС самостійно релізувати товари та послуги, які, згідно податкової накладної, реалізовано в адресу СГ-покупця.

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно даних ЄРПН має місце зміна виду та умовний продаж товарів;

- в акті здачі-прийняття робіт не зазначено, якого саме картриджа була здійснена заправка, де ця заправка взагалі була зроблена, та для якого саме пристрою призначений картридж тощо;

- згідно аналізу ЄРПН не встановлено декларування будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

- наявна інформація, що підтверджує непричетність директора до фінансово- господарської діяльності підприємства (допит);

- наявна картка СФП (суб`єкт фіктивної підприємницької діяльності) від 06.11.2018 № 86/26-15-21-30.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ДІЛВОКС , суд зазначає таке.

30.10.2017р. між ТОВ ВЛ Трейд (далі - Покупець) та ТОВ ДІЛВОКС (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 3010/1-17 за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити її.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем надано до перевірки копії таких документів: договору, специфікації, видаткової накладної (який зі сторони ТОВ ДІЛВОКС підписано директором ОСОБА_11 ), платіжних доручень, податкової накладної та оборотно-сальдову відомість. (а.с . 83-99)

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

Перебуває на обліку в 2656 ГУ ДФС У М.КИЄВІ (ПОДІЛЬСЬКИЙ Р-Ы М.КИЄВА).

Вид діяльності за КВЕД - 46.90-неспеціалізована оптова торгівля.

Керівник, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_4 ) на момент здійснення операцій.

Керівник, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_5 ) на момент складання акта перевірки.

Перебуває на загальній системі оподаткування.

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1 -ДФ) поданої до органів ДФС за період жовтень 2017 року, кількість працівників складала 3 особи.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 12 місяців 2017 року не подано, окрім того фінансовий звіт взагалі не подавався, тому визначити балансову вартість основних засобів неможливо. Остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2018 року. Оскільки ТОВ ДІЛВОКС не подано фінансовий звіт, визначити наявність основних засобів, обладнаних складів не можливо. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ДІЛВОКС не придбавало (не імпортувало) товар (Затискач кликовий КС- 120-1, Скоба СКТ-12-1 (корпус не оцинкований), Скоба СК-16-1А (корпус не оцинкований), Ланка проміжна вивернута ПРВ-12-1), що відповідає ДСТУ.

Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві від ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 07.12.2018 отримано пояснення громадянина ОСОБА_11 , щодо непричетності до створення ТОВ ДІЛВОКС (код 40942393).

Також, відповідно, до Єдиного реєстру судових рішень внесено Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2019, справа № 757/3164/19-к по кримінальному провадженню від 28.02.2018 № 32018100060000023 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.і ст.205 КК України. Витяг: В ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи ... ТОВ "ДІЛВОКС" (код 40942393)... створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2018рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання. .

Відповідно, до Єдиного реєстру судових рішень внесено Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07.11.2017, справа № 335/13722/17 та і-кс/335/9243/2017 по кримінальному провадженню від №42017080000000089 від 15.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України.

Також по ТОВ ДІЛВОКС 01.02.2017 № 9026-15-21-32 внесені дані до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, опитано засновника гр. ОСОБА_11 , яка повідомила про не причетність до реєстрації та ведення діяльності підприємства, за встановленою ознакою: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З моменту реєстрації ТОВ ДІЛВОКС не звітувало про наявність на підприємстві основних засобів, виробничих потужностей, орендованих чи власних приміщень, а також не встановлено залучення підприємством стороннього трудового ресурсу та основних засобів.

Враховуючи вищевикладене, встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ ДІЛВОКС , згідно оформлених документів з контрагентами- постачальниками та покупцями.

На підставі вищевикладеного, контролюючий орган приходить до таких висновків:

- неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- згідно аналізу Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено декларування ТОВ ДІЛВОКС , будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності;

- не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання згідно даних єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН);

- неможливість перевезення ТМЦ власними та залученими силами;

- не надано жодних документів, які б фактично підтверджували, якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару;

- наявна інформація, що підтверджує непричетність директора до фінансово- господарської діяльності підприємства (опитування);

- наявна картка СФП (суб`єкт фіктивної підприємницької діяльності) від 01.02.2017 № 9026-15-21-32;

- наявна інформація, що підтверджує нереальність фінансово-господарської діяльності ТОВ ДІЛВОКС , згідно Єдиного реєстру судових рішень.

Суд вважає такі висновки контролюючого органу законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Суд зазнчає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Більше того, слід зазначити, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, однак це не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2020р. у справі № 826/9563/17.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вищевикладене узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19.05.2020р. у справі № №813/2488/14, адміністративне провадження №К/9901/19273/18.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019р. у справі №440/422/19 та від 20.12.2019р. у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені домовленістю із позивачем зобов`язання, у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагента, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг).

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛ ТРЕЙД - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська