Постанова

від 08.06.2021 по справі 520/7335/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 р.Справа № 520/7335/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 07.07.20 року по справі № 520/7335/2020

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, в якій просить суд зобов`язати Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (ЄДРПОУ 03196357) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням виплаченої суми.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області (ЄДРПОУ 03196357) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язано здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням виплаченої суми.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась позивачу правомірно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлений фіксований розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій. Вказує, що Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня по суті є технічним виконавцем по виплаті допомоги тому, що на нього покладені обов`язки по визначенню кількісних показників по кожній категорії громадян, які мають право на вказані виплати. Відповідно до Положення про Управління, затвердженого розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації від 07.09.2018 року №655, до повноважень Управління не входять питання визначення та розрахунку розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня. Стверджує, що грошова допомога виплачується не з місцевого бюджету, а надходить як цільове фінансування з державного бюджету згідно з Постановою №112, та здійснюється Міністерством соціальної політики України шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, то позовну заяву необхідно пред`являти до вищезазначеної установи. Зазначає, що суду першої інстанції було надіслано клопотання від 25.06.2020 року №2867 про залучення співвідповідача, однак клопотання не було розглянуто. Вказує, що суду першої інстанції було надіслано клопотання від 07.07.2020 року №3178 про зупинення провадження, так як управлінню соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації стало відомо, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №440/2722/20. Зауважує, що суду першої інстанції було відомо щодо розгляду зразкової справи, але ні за клопотанням, ні за власної ініціативи згідно статті 291 КАС України суд не зупинив провадження. Вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №440/2722/20.

ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що на момент отримання позивачем спірної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік діяла редакція статті 12 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 367-XIV від 25.12.1998 року, яка передбачала допомогу до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Щодо посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, як акт, який регулює розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня, вказує, що зазначені посилання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на момент розгляду справи нормами чинного законодавства не встановлено, що Кабінет Міністрів України має визначати інші розміри виплати грошової допомоги, тобто положення норми частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Просить розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представника.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.08.1992 по 30.12.2017 проходив військову службу в Збройних Силах України, яка є державною службою особливого характеру згідно з ч.1 ст.2 Закону України №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», де отримував грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій і пенсіонером Міністерства оборони України згідно посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

16.12.2017 наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 16.12.2017 №197 позивача звільнено у запас відповідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом "а" (у зв`язку з закінченням контракту).

Із списків військової частини НОМЕР_3 позивача виключено з 30.12.2017 наказом командира військової частини НОМЕР_3 №171 від 30.12.2017.

Пенсія позивачу призначена з 31.12.2017 за вислугу років відповідно до ст. 13 Закону України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інm6;их осіб», позивач отримує пенсію по лінії Міноборони в ГУ ПФУ в Харківській області номер пенсійної справи - 2001024655.

18.05.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, де просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до положення ст. 12 Закону №3551-ХІІ з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року.

Листом Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 28.05.2020 №2391 позивача повідомлено про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що у 2020 році учасникам бойових дій розмір допомоги складає 1390,00 грн. Управління соціального захисту населення здійснює виплату на підставі списків, які надають уповноважені органи, в яких зазначені відповідні суми нарахувань та відповідно до наданих списків ГУ ПФУ в Харківській області у квітні 2020 року позивачу була нарахована та виплачена разова грошова допомога у сумі 1390,00 грн та у зв`язку з вищевикладеним управління не має підстав здійснити перерахунок вищевказаної допомоги.

Не погодившись з діями щодо нарахування та виплати йому щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-XlV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, спірним питанням у даній справі є розмір грошової допомоги до 5 травня, яку позивач повинен був отримати у 2020 році.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 ст.116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту Закон №3551-XII).

01 січня 1999 року набрав чинності Закон №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту Закон №367-ХІV), яким статтю 12 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пп.5 п.63 розд. І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №112 встановив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 12 цього Закону.

Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова Кабінету Міністрів України №112.

Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), яка, враховуючи ч.5 ст.242 КАС України, повинна враховуватися судом апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав у 2020 року разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж це передбачено ч.5 ст.12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними вимоги позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов`язання здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням виплаченої суми.

Доводи апеляційної скарги про те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, разової грошової допомоги до 5 травня, Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації не має правових підстав для виплати грошової допомоги в розмірах, які не визначені Постановою Кабінету Міністрів України №112, колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна була виплачуватись позивачу у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних призначень для виплати грошової допомоги у розмірах, що передбачено Законом №3551-ХІІ, а також посилання на те, що рішення суду першої інстанції, яким відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити вказану допомогу не може бути виконано відповідачем, оскільки відсутній механізм нарахування, то колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетних призначень у державних органів для виконання своїх зобов`язань щодо виплати соціальних допомог громадянам, або відсутність певного механізму для нарахування та виплати таких допомог не може виправдовувати ці органи у невиконанні ними таких зобов`язань.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що грошова допомога виплачується не з місцевого бюджету, а надходить як цільове фінансування з державного бюджету згідно з Постановою №112, та здійснюється Міністерством соціальної політики України шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, тому позовну заяву необхідно пред`являти до вищезазначеної установи, або залучити співвідповідача по справі за поданим відповідачем клопотанням, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки з урахування спірних правовідносин по даній справі, вимоги позову заявлені саме до Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, враховуючи при цьому, що позивач посилається на неправомірність дій цього відповідача у зв`язку з наданою останнім йому відповіддю від 28.05.2020 №2391. При цьому, безпосередньо правовідносин між позивачем та Міністерством соціальної політики України в межах даної справи не існує.

Таким чином, у спірних правовідносинах Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації є органом, який уособлює державу щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій. Отже, Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації є належним відповідачем по справі і відсутня необхідність у залученні в якості співвідповідача інших установ.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суду першої інстанції було відомо щодо розгляду зразкової адміністративної справи №440/2722/20, але ні за клопотанням, ні за власної ініціативи згідно статті 291 КАС України суд не зупинив провадження, то колегія суддів зазначає наступне.

17 червня 2020 року Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №Пз/9901/14/20 (№440/2722/20) за позовом фізичної особи до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з текстом зазначеної ухвали зразкова справа відкрита за матеріалами типових справ з такими ознаками:

1) позивачами є особи з інвалідністю внаслідок війни та мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;

2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області);

3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до 5травня у 2020 році та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18);

4) позивачами у даних справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати у 2020 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити разову щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Статтею 236 КАС України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Пунктом 9 ч.2 ст.236 КАС України встановлено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі розгляду типової справи і оприлюднення повідомлення Верховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі.

Відповідно до п.21 ч.1 ст.4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Аналіз даних норм дозволяє суду зробити висновок, що зупинення провадження у справі на підставі п.9 ч.2 ст.236 КАС України є правом суду та має місце у випадку об`єктивної неможливості розгляду справи до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі, а також зупинення в даному випадку пов`язане з часом набрання законної сили судовим рішення в типовій справі.

Спір у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20), яка розглядалась Верховним Судом, виник за позовом фізичної особи до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області щодо нарахування та виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

При цьому, як учасникам бойових дій (ст. 12 Закону №3551-XII), так і особам з інвалідністю внаслідок війни (ст. 13 Закону №3551-XII) передбачена разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України та яка виплачується щорічно до 5 травня.

Таким чином, як в зразковій, так і в даній справі спір стосується нарахування у 2020 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня та правомірність його визначення.

Колегія суддів зазначає, що оцінка правовідносин, що скалились, вже була надана в рішенні Конституційного Суду України у своєму від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18).

За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).

Із заявленого відповідачем клопотання та наданих пояснень на його обґрунтування, колегія суддів не встановила необхідних умов для зупинення провадження у справі.

Крім того, колегія суддів наголошує, що 29.09.2020 року Верховним Судом у справі №440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20) прийнято рішення, яким позов фізичної особи - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати фізичній особі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити фізичній особі недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Частиною 11 статті 290 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду у зразковій справі підлягає перегляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами перегляду рішень в апеляційному порядку, визначеному цим Кодексом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про приєднання до апеляційної скарги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишено без задоволення. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, на час апеляційного розгляду справи №520/7335/2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 13.01.2021 року у зразковій адміністративній справі № 440/2722/20.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.9 ч.1 ст.236 КАС України, відтак, таке задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 року, прийнятої у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі № 520/7335/2020 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 14.06.2021 року