Постанова

від 11.06.2021 по справі 280/8301/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8301/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ОМЕГА-2000"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 280/8301/20

за позовом Приватного підприємства "ОМЕГА-2000"

до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування постанов,-

встановив:

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 208934;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 208935.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що при його ухваленні не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи, судом було допущене неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву і жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову, якщо відповідач такі мав.

Враховуючи, що прокурора не було допущено до участі у справі, копії письмових доказів (а.с.106-114), подані ним як особою, яка не є учасником справи, не були направлені заздалегідь позивачу, тому скаржник вважає такі докази недопустимими.

Посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення зважування та оформлення його результатів не доведено і не підтверджено документально, що друга та третя осі є здвоєними. Також позивач стверджував, що вимірювання відстані між суміжними осями повинно бути проведено належними засобами вимірювальної техніки, повіреними у встановленому законодавством порядку, а складені документи повинні містити інформацію про такі засоби вимірювання та їх характеристики.

Форма Акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (Додаток 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422) містить пункт 9, який вимагає від посадової особи під час його складання, вказати відстань між осями, зазначивши її в метрах. Однак цей пункт в актах не заповнений.

Вимірювання відстані між суміжними осями повинно бути проведено належними засобами вимірювальної техніки, а складені документи повинні містити інформацію про такі засоби вимірювання та їх характеристики.

Рейдова перевірка, під час якої здійснюється габаритно-ваговий контроль, проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи, а довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю підписується посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу.

Довідки складені та підписані посадовою особою, що проводила габаритно-ваговий контроль, проте в них відсутня інформація щодо оператора вагового комплексу (відсутній підпис та прізвище). Отже, зі змісту довідки неможливо встановити особу оператора вагового комплексу та чи була присутня така особа під час зважування, тому у суду не було достатніх та беззаперечних доказів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржувані постанови.

Проведення габаритно-вагового контролю (експлуатація пересувного пункту) відбулося після заходу сонця, тобто в темну пору доби, що заборонено Порядком № 879. Проте, суд не надав взагалі будь-якої оцінки даному аргументу позивача.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено, що пункт габаритно- вагового контролю, де було проведено перевірку, розташований у спеціально відведених та належно облаштованих місцях та має:

1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом менше або дорівнює 3 проміле;

2) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м, а також є атестованим на проведення вимірювань і має відповідні свідоцтва спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем під час розгляду справи не доведено, що пункт габаритно-вагового контролю де було проведено перевірку транспортних засобів позивача був оснащений справними вагами, який відсоток похибки мають такі ваги, чи проведена вчасно періодична повірка цих ваг (метрологічна атестація), чи призначені такі ваги для зважування маси транспортних засобів у динамічному режимі, який діапазон зважування маси, яка допускається швидкість руху транспортного засобу при зважуванні, яку дискретність вимірювання мають дані ваги.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Однак, на дату проведення габаритно-вагового контролю методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня.

Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром Інститут Метрології , свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Однак, вказана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу під час руху.

Вважає, що результати вимірювання, отримані посадовими особами відповідача під час здійснення вагового контролю, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваних постанов діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 12.04.2018 справа № 816/2329/13-а, постанові від 16.01.2018 справа № 826/442/13-а, постанові від 12.06.2018 справа № 821/597/17 стосовно рішень, винесених на підставі неправомірно проведеної перевірки щодо застосування положень статті 74 КАС України (допустимість доказів).

Суд першої інстанції зазначив, що транспортний засіб на ваги заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 10 км/год, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу, але це не визначено жодним нормативним актом. Разом з тим, на підставі яких документів чи доказів судом було встановлено, що транспортні засоби заїжджали на ваги саме з такою швидкістю, невідомо.

Однак, відповідно пункту 6.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) автомобілі подаються на ваги зі швидкістю не більше ніж 5 км/год, якщо інше не передбачене паспортними даними ваг.

Відсутні в матеріалах справи і докази, які могли би підтвердити допустимість подачі автомобілів на ваги зі швидкістю руху більше 5 км/год.

Таким чином у суду не було підстав вважати доведеними та підтвердженими належними та допустимими доказами обставини, що ваги, якими відбулося зважування транспортних засобів, є спеціально призначеними для зважування без зупинки (динамічний режим).

Відповідачем не надано до суду окрім відзиву і будь-яких документів, доказів щодо правомірності проведення 08.07.2020 рейдової перевірки, зокрема, відповідачем не надано до суду направлення на рейдову перевірку, щотижневий графік проведення рейдових перевірок, графік щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю, посвідчень посадових осіб, що здійснювали ваговий контроль.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що під час руху транспортних засобів до пункту розвантаження посадовими особами Укртрансбезпеки у Запорізькій області старшим державним інспектором Руєвим О.В., старшим державним інспектором Синицьким В.В. було проведено габаритно-ваговий контроль транспортних засобів, належних позивачу, а саме: транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229, тип вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причіп марки СЗАП, модель 8527, причіп самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - транспортний засіб-1); транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 53229, тип вантажний самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; причіп марки ГКБ, модель 8551, причіп самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_4 (надалі - транспортний засіб - 2).

За наслідком проведеного вагового контролю посадовими особами були складені Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.07.2020 за № 038616, № 038617.

Старшим державним інспектором Руєвим О.В. на підставі проведеного вагового контролю транспортного засобу -1 складено Акт № 031616 від 08.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 08.07.2020 № 8. Згідно Розрахунку плата за проїзд становить 199,08 евро.

Старшим державним інспектором Синицьким В.В. на підставі проведеного вагового контролю транспортного засобу-2 складено Акт № 031617 від 08.07.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 08.07.2020 № 9. Згідно Розрахунку плата за проїзд становить 127,98 евро.

Старшим державним інспектором Руєвим О.В., старшим державним інспектором Синицьким В.В. за наслідком проведеної перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2020 № 221176. Під час перевірки транспортного засобу - 1 виявлені порушення, відповідальність за які передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення становить 24,06%.

Старшим державним інспектором Синицьким В.В., старшим державним інспектором Руєвим О.В. за наслідком проведеної перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавство про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2020 № 221044. Під час перевірки транспортного засобу - 2 виявлені порушення, відповідальність за які передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Перевищення становить 19,69%.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208934 від 18.08.2020 за допущене позивачем порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208935 від 18.08.2020 за допущене позивачем порушення ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт та накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн.

Зазначені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №208934 та № 208935 є предметом спору в межах цієї адміністративної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац п`ятнадцятий частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Згідно абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 3 Правил № 30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Виходячи з аналізу вказаних норм, можна дійти висновку, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 р. №1567 (далі за текстом Порядок №1567).

Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з абз.3 п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку № 879).

Згідно пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879).

Відповідно до абз.1, 2 п.16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Щодо тверджень скаржника про недоведеність відповідачем, що друга та третя осі автомобілів є здвоєними, колегія суддів зазначає, що дійсно, п. 9 Акта, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, не заповнений.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що автомобіль марки КАМАЗ 53229, інформація щодо якого є відкритою в мережі інтернет, має здвоєну другу і третю вісь, адже відстань між ними складає 1320 см, тобто менш ніж 2,5 метра, як-то визначено п. 22.5 ПДР. Отже, такий недолік акту не впливає на повноту встановлених в ньому обставин.

З цих підстав колегією суддів відхиляються також твердження скаржника щодо необхідності вимірювання відстані між суміжними осями належними засобами вимірювальної техніки, повіреними у встановленому законодавством порядку, та твердження щодо того, що складені документи повинні містити інформацію про такі засоби вимірювання та їх характеристики, оскільки відсутні докази щодо переобладнання транспортних засобів, яке має здійснюватися у відповідності до вимог Закону України Про дорожній рух , а стандартні характеристики автомобілю цієї марки є відомими.

Стосовно доводів скаржника про те, що довідки складені та підписані посадовою особою, що проводила габаритно-ваговий контроль, але в них відсутня інформація щодо оператора вагового комплексу (відсутній підпис та прізвище), колегія суддів зазначає, що довідки не є предметом спору, не покладені у підставу прийнятих постанов про застосування адміністративних санкцій, а тому не мають в цій справі правового значення.

Щодо доводів про проведення габаритно-вагового контролю (експлуатація пересувного пункту) після заходу сонця, тобто в темну пору доби, що заборонено Порядком № 879, колегія суддів зазначає, що п. 8. Цього Порядку передбачається, що у темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим. Таким чином, скаржник невірно тлумачить зазначену норму права та не надає доказів того, що місце контролю не було освітлено. За таких умов вказане твердження не приймається до уваги.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідачем не доведено, що пункт габаритно- вагового контролю розташований у спеціально відведених та належно облаштованих місцях, є атестованим на проведення вимірювань і має відповідні свідоцтва спеціально уповноваженого органу у сфері метрології, оснащений справними вагами, щодо яких проведена вчасно періодична повірка, колегія суддів погоджується з тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, наданих відповідачем на підтвердження вказаних обставин.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності затвердженої Методики для вимірювань поосьових навантажень транспортних засобів із сипучим вантажем, а також обставини такого зважування, як-то швидкість руху транспортного засобу на вагах, доводять, що результати вимірювання отримані посадовими особами відповідача під час здійснення вагового контролю не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. Такі доводи відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, дату час та місце судового розгляду справи (а.с. 89, 97), втім, ані відзиву на позовну заяву, ані доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних постанов суду першої інстанції не надав, представник відповідача двічі до суду не з`явився, про причини суд не повідомив.

Судом апеляційної інстанції направлено на адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження, запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу.

Таким правом відповідач не скористався.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем фактично визнано позов, жодних доводів та заперечень, а також належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних постанов суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неможливості встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи, обставин здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема наявність законних підстав проведення перевірки, відповідності пересувного пункту та використаних ваг вимогам законодавства, правомірність визначення навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, що перевозить сипучий вантаж, шляхом арифметичного складання навантаження на кожну вісь, а тому вважає, що не можна стверджувати поза розумним сумнівом про дотримання відповідачем вимог, встановлених Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою КМУ 879 від 27.06.2007 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що докази, подані прокурором, що не є учасником справи, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 77 КАС України.

Зазначене є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОМЕГА-2000" задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 280/8301/20 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 208934.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 № 208935.

Судові витрати на користь Приватного підприємства "ОМЕГА-2000" стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) в особі Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в сумі 10510 гривень.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко