Постанова

від 09.06.2021 по справі 624/923/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

09 червня 2021 року

м. Харків

справа № 624/923/19

провадження № 22-ц/818/1286/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С.,

за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О. ,

Учасники справи:

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Мажарка

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Мажарка про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Куст Н.М., в залі суді в смт Кегичівка,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПОСП Мажарка про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позову та у додаткових пояснення представник позивача та позивач зазначили, що у власності останнього знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 6323182500:02:000:0109, загальною площею 3,1247 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акт на право власності на земельну ділянку серії ІV-ХР №022917 та знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області. 13 травня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 10 років. Позивачем було направлено лист відповідачеві про припинення договору оренди земельної ділянки, небажання продовжувати його. Проте позивачеві стало відомо, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію договору оренди, укладеного 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПОСП Мажарка . Так державним реєстратором, ОСОБА_3 реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області, зареєстровано право оренди, згідно договору оренди землі б/н, виданого 05 серпня 2014 року, індексний номер 17933553 від 12 грудня 2014 року, строк дії оренди 10 років. Проте позивач вказує, що одночасно не можуть діяти два договори оренди на одну земельну ділянку, договір оренди, що укладений у 2007 році на момент реєстрації іншого договору у 2014 році не закінчився та те, що даний договір не підписував, отже відповідачем порушене право позивача, як власника земельної ділянки, таким чином він має бути визнаний недійсним.

У зв`язку із чим просив визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 05 серпня 2014 року, що укладений між ОСОБА_1 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка , строком на 10 років, скасувати державну реєстрацію права за договором оренди між ОСОБА_1 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка ,б/н виданим 05 серпня 2014 року, зареєстрованим 12 грудня 2014 року Реєстраційною службою Кегичівського районного управління юстиції Харківської області 12 грудня 2014 року строк дії речового права 10 років.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оспорюваний правочин позивачем не підписувався, відповідно сторони не дійшли згоди щодо істотних умов, відповідно такий договір є неукладеним, та відповідно його реєстрація підлягає скасуванню, що узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 385/344/16-ц та відповідно строки позовної давності на них не розповсюджуються, але всупереч вимогам закону даний договір зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно та порушує право на реєстрацію укладеного договору з ТОВ Надія . Посилається на те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивача на підставі договору від 13 травня 2007 року, було порушено внаслідок реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки 05 серпня 2014 року при тому, що існує укладений договір з ТОВ Надія в 2019 році після закінчення договору, укладеного між позивачем та відповідачем в 2007 році, що узгоджується з позицією ВС в постанові від 20 березня 2019 року у справі №587/2110/16-ц і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення мотивовано тим, що вимоги повивача є необґрунтованими та позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення першої інстанцій в повній мірі не відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну діяльну серії ІV-ХР №022917 належить земельна ділянка загальною площею 3,12 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з кадастровим номером 6323182500:09:002:0109 (а.с.8, із зворотною сторінкою).

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21 серпня 2019 року №29-20-14-6646/0/19-19 кадастровий номер земельної ділянки змінено, відповідно до Атласу індексних карт Кегичівського району Харківської області (а.с.9).

13 травня 2007 року між сторонами по справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, державна реєстрація відбулась 18 травня 2009 року (а.с.11-12, із зворотними сторінками).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2014 року відбулася реєстрація права оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 05 серпня 2014 року, між орендарем ПОСП Мажарка та ОСОБА_4 (а.с.10, із зворотною сторінкою).

Відповідно до висновку експертизи від 16 липня 2020 року №11975 підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі № від 05 серпня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПОСП Мажарка строком на 10 років на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1247 га, кадастровий номер, кадастровий номер 6323182500:02:000:0109, що належить ОСОБА_1 згідно державного акту на землю серії ІV-ХР №022917, за яким орендна плата вноситься в грошовій формі, розташований в графі Орендодавець , в рядку П.І.Б Дехтяр А.І. , - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. (а.с.101-110, із зворотними сторінками та додатками).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від З0 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся вимогою про визнання договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, що він не підписував, їх умови не погоджував.

Відмовляючи у задоволенні позову суду першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості, у повній мірі з`ясувати усі обставини справи, а саме те, що всі примірники договору оренди позивачем підписані не були, оскільки ті два, що надані суду різняться за змістом, третього взагалі не надано.

Між тим, на дослідження експерта було представлено екземпляр договору, який надано саме відповідачем.

Тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що експертним шляхом не був досліджений інший екземпляр договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що він не укладав оспорюваний договір, користування належною йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі, підтверджується категоричним висновком судової почеркознавчої експертизи від 16 липня 2020 року №11975 складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, то такий договір є неукладеними.

Тому ефективним способом захисту позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельних ділянок, які є предметом договорів оренди, а не визнання таких правочинів недійсними, як обґрунтовувала позов позивач.

Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів із відповідними позовними вимогами.

Судом встановлено обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував.

На підтвердження вказаних обставин щодо неукладення спірного договору належним доказом є висновок експерта, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 розташований в графі Орендодавець , в рядку П.І.Б Дехтяр А.І. , - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - змінити в частині мотивів відмови у позові.

Разом з тим, позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка спору про право оренди на земельну ділянку оскільки договір оренди землі вів не підписував, тому він є неукладеними, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом договір оренди земельної ділянки від 05 серпня 2014 року зареєстрований Реєстраційною службою Кегичівського районного управління юстиції Харківської області

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірних земельних ділянок на час подання позову є ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІV-ХР №022917, що відповідає вимогам ЦК України, ЗК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 05 серпня 2014 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, загальною площею 3,1247 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0109, що знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Отже, реєстрація права оренди ПОСП Мажарка на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди позивач фактично не підписував, тобто цей правочини є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечує реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви та апеляційної скарги про наявність правових підстав для скасування права оренди земельної ділянки загальною площею 3,1247 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0109, що знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області зареєстрованого 12 грудня 2014 року Реєстраційною службою Кегичівського районного управління юстиції Харківської області 12 грудня 2014 року строк дії речового права 10 років

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17 (провадження № 61-40620св18), 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

Відтак, рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки підлягає скасуванню, із ухвалення нового рішення про задоволення цих вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1., п.2 ч.2, ч.13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.141, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - змінити в частині мотивів відмови у позові.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки - скасувати, ухвалити нове.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,1247 га, кадастровий номер 6323182500:02:000:0109, що знаходиться на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області яка проведена державним реєстратором, ОСОБА_3 реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції у Харківській області на підставі договору оренди земельної ділянки б\н від 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Мажарка (індексний номер 17933553 від 12 грудня 2014 року)

Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Мажарка на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1921 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

С.С. Кругова