Постанова

від 04.06.2021 по справі 446/1957/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/1957/19 Головуючий у 1 інстанції: Бакай І.А.

Провадження № 22-ц/811/2929/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м.Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 вересня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Кам`янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області, про визнання права власності на частку в будинку, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 39/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що становлять приміщення першого поверху будинку, площею 110,7 кв.м., та усунути йому перешкоди в користуванні цим будинком, шляхом вселення в будинок.

22.05.2020 року позивач в особі свого представника - ОСОБА_4 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , який належить відповідачам.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 вересня 2020 року заяву задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить її скасувати з підстав порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що заява позивача та, відповідно, оскаржувана ухвала суду не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що належний відповідачам житловий будинок може вибути з їх володіння або погіршитись у якості на момент виконання можливого рішення про задоволення позову.

На переконання апелянта, у суду не було визначених процесуальним законом підстав для вжиття заходів забезпечення, про які просив позивач, оскільки ним не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду.

Наголошує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також апелянт звертає увагу, що судом вжито заходи забезпечення позову без вирішення питання про зустрічне забезпечення.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.05.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 04.06.2021 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (п.п. 4, 10) роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й те, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є названий вище житловий будинок, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки зміна власника спірного нерухомого майна у випадку реалізації відповідачами свого права на розпорядження належним їм майном може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та/або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 червня 2021 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.