Рішення

від 01.06.2021 по справі 179/1671/20

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/1671/20

2/179/79/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 про стягнення коштів, у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 про стягнення коштів, у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У серпні 2017 року із Витягу з Державного земельного кадастру позивачеві стало відомо про існування договору оренди щодо вищезазначеної земельної ділянки, нібито укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 .

Так, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.05.2015 року державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Бредихіною М.С., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 21692377 від 29.05.2015 року, номер запису про інше речове право: 9851977, був зареєстрований договір оренди землі № б/н від 10.03.2012 року між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432, власником якої є позивач.

Проте, вищезазначений договір оренди позивач з відповідачем не укладав.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року у справі № 179/1604/17 було визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 10.03.2012 року, укладений щодо земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432. Постановою від 04 червня 2020 року Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області - без змін.

Починаючи з дати державної реєстрації даного договору, а саме з 26 травня 2015 року відповідач протиправно користувався земельною ділянкою позивача та продовжує знаходитися у його фактичному користуванні.

При цьому, відповідач відмовляється сплачувати позивачу кошти за користування його земельною ділянкою.

22 вересня 2020 року позивач направив відповідачу лист у якому просив компенсувати йому неотриманні ним кошти за користування його земельною ділянкою з травня 2015 року, на що позивач отримав пряму відмову від відповідача.

Так, відповідач у своєму листі до позивача повідомляє, що оскільки договір оренди землі № б/н від 10.03.2012 року був визнаний недійсним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року, тому відсутні підстави для сплати по такому правочину будь-яких платежів, в тому числі компенсації за недоотримання вигоди.

Здійснення відповідачем протиправного користування належною позивачеві земельною ділянкою площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432, створює позивачеві перешкоди у реалізації ним як власником земельної ділянки своїх прав, які передбачені законом.

Враховуючи, що позивачем не було отримано від відповідача плати за користування його земельною ділянкою у період з 2015 по 2020 рік, то позивач вважає, що він має право стягнути на підставі рішення суду не отриманий ним дохід у вигляді несплаченої орендної плати за кожен рік користування його земельною ділянкою, починаючи з 2015 року (реєстрація договору) по 2020 рік (фактичне користування), а також витрати, які були понесені позивачем для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до довідок, які були надані відповідачем до суду при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 10.03.2012 року, то:

у 2015 році позивачу була нарахована орендна плата у розмірі 4,69 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 206 044,00 грн., а саме в сумі 9 642,00 грн.;

у 2016 році позивачу була нарахована орендна плата у розмірі 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 247 253,00 грн., а саме в сумі 13 598,92 грн.

За користування земельною ділянкою позивача у період з 2015 року по 2020 рік відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені кошти, які мав отримати на сплату орендної плати, у сумі 77 658,04 грн., а саме:

за 2015 рік - 9 663,46 грн. = (206 044,00 грн. х 4,69 % - 100 %);

за 2016 рік - 13 598,92 грн. = (247 253,00 грн. х 5,5 % - 100 %);

за 2017 рік - 13 598,92 грн. = (247 253,00 грн. х 5,5 % - 100 %);

за 2018 рік - 13 598,92 грн. = (247 253,00 грн. х 5,5 % - 100 %);

за 2019 рік - 13 598,92 грн. = (247 253,00 грн. х 5,5 % - 100 %);

за 2020 рік - 13 598,92 грн. = (247 253,00 грн. х 5,5 % - 100 %).

Також, позивачем були понесені судові витрати відповідно до ст. 133 ЦПК України, у зв`язку із чим позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати йому витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн., згідно договору про надання правової допомоги 15 жовтня 2020 року.

Оскільки відповідач з 2015 року по 2020 рік був фактичним користувачем земельної ділянки на підставі договору, який пізніше був визнаний судом недійсним, а також без достатньої правової підстави за рахунок позивача, як власника цієї земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому позивач звертається до суду та прохає стягнути вказані кошти в сумі 77 658,04 грн. та судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, зазначивши, що позивачем у 2015 та 2019 році надсилалися на адресу відповідача письмові заяви з проханням не проводити сільськогосподарські роботи на земельній ділянці. Заява від 30.09.2015 року була подана позивачем за відсутності відомостей про наявність письмового договору оренди. Заява від 12.04.2019 року подана для можливості користування земельною ділянкою. Однак земельна ділянка відповідачем не була повернута, акт приймання-передачі земельної ділянки не складався. Факт користування земельною ділянкою підтверджується довідки про нарахування орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що відповідач не користувався земельною ділянкою, яка належить позивачеві, прохав застосувати строки позовної давності до вимоги про стягнення грошових коштів за 2015-2017 р.р. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем необґрунтовано заявлено вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 130527 (а. с. 13).

10 березня 2012 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий № 1222384000:01:002:0432, на підставі якого 26 травня 2015 року державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Бредихіною М.С. зареєстровано відповідне право оренди за ТОВ Агро-Віта 2000 , номер запису про інше речове право: 9851977 (а. с. 14-17).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року у справі № 179/1604/17 визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 10.03.2012 року, укладений щодо земельної ділянки площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:0432. Постановою від 04 червня 2020 року Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області - без змін (а. с. 18-22).

Відповідно до довідок ТОВ Агро-Віта 2000 :

-у 2015 році позивачу була нарахована орендна плата у розмірі 4,69 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 206 044,00 грн., а саме в сумі 9 642,00 грн. (а. с. 23);

-у 2016 році позивачу була нарахована орендна плата у розмірі 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 247 253,00 грн., а саме в сумі 13 598,92 грн. (а. с. 24-25).

Листом ТОВ Агро-Віта 2000 від 06.10.2020 року позивача повідомлено про те, що оскільки договір оренди землі № б/нвід 10.03.2012 року визнаний недійсним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року, тому відсутні підстави для сплати по такому правочину будь-яких платежів, в тому числі компенсації за недоотримання вигоди (а. с. 27).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (касаційне провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (касаційне провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (касаційне провадження № 61-1133св18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з обставин справи, суд приходить до висновку, що майно, а саме грошові кошти у розмірі 77 658,04 грн., які нараховано відповідачем, набуті без правової підстави, у зв`язку із визнанням судом договору недійсним, тому у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем повернути отримане майно (грошові кошти), яке є безпідставно набутим.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи представника відповідача про те, що ТОВ Агро-Віта 2000 у період з 2015 по 2020 рік не користувалося земельною ділянкою є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься копія Акту встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її прийняття від 10 березня 2012 року, згідно якого ТОВ Агро-Віта 2000 прийняло в користування земельну ділянку, яка належить позивачеві. Доказів, які б підтверджували факт повернення позивачеві земельної ділянки відсутні.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представником відповідача 03.12.2020 року заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Враховуючи те, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2020 року визнано недійсним договір оренди землі укладений щодо земельної ділянки належної позивачеві, у зв`язку із чим у позивача виникло право вимоги щодо повернення грошових коштів набутих відповідачем без правової підстави, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (а. с. 1), тому витрати по справі слід стягнути з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником позивача було надано:

-договір про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020 року (а. с. 30-31);

-додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020 року (а. с. 31 зворот);

-попередній розрахунок надання послуг адвокатом від 26 жовтня 2020 року (а. с. 33);

-квитанцію до прибуткового касового ордера № 51 від 15 лютого 2021 року щодо оплати послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020 року на загальну суму 10 000 грн. (а. с. 127).

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2 ст. 15 ЦПК України встановлено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст. 3, ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Згідно ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Виходячи з вимог законодавства, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду представником позивача надано відповідні документи, які свідчать про понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвокату у розмірі 10 000 грн. Зазначені витрати документально підтверджені та доведені.

Виходячи з обставин справи, а також суми судових витрат заявленої до стягнення з відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , код ЄДРПОУ 35601700 (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121 В) на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ):

-кошти, які не сплачені за користування земельною ділянкою площею 5,500 га, кадастровий номер 1222384000:002:0432, та збережені без достатньої правової підстави в сумі 77 658 грн. 04 коп.;

-сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.;

-сплачені витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя Т.А.Ковальчук