Рішення

від 08.06.2021 по справі 645/1878/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1878/21

Провадження № 2/645/1319/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Христенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196653) неправомірно отримані бюджетні кошти у розмірі 17223 грн. 77 коп.

Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначав, що 14.05.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. Рішенням Позивача від 19.05.2015 року житлову субсидію було призначено Відповідачу з травня 2015 року до квітня 2016 року включно на трьох осіб (як було безпосередньо зазначено у поданій Декларації) з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент звернення Відповідача. У зв`язку з відсутністю у Позивача інформації про зміну у Відповідача обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії, на підставі п.14 Положення житлову субсидію Відповідачу було призначено на наступні періоди без її звернення (з травня 2016 року до квітня 2017 року включно; з травня 2017 року по квітень 2018 року. Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 (далі - Постанова № 329) з 01.05.2018 призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових Заяви і Декларації, якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є: особи, у яких за інформацією Державної податкової служби, Пенсійного фонду України відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства ; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають. Відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 , яка діяла до 01.10.2019), житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. Положенням передбачено, що у разі подання заяви протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону житлова субсидія призначається з початку такого сезону. Згідно з Положенням після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні. Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 та Положенням передбачено, що призначення субсидії з травня 2018 року для громадян, які отримували субсидію у попередньому періоді, здійснюється на підставі поданих нових Заяви і Декларації, у разі якщо вони відносяться до вищезазначених категорій, в інших випадках - без додаткового звернення. Із Заявою та Декларацією протягом травня - червня 2018 року відповідач не звертався, тобто ним не надано відомості, що його домогосподарство відноситься до тих категорій домогосподарств, яким необхідно надати нові Заяву та Декларацію. У зв`язку з чим, керуючись п. 14 Положення, Відповідачу було призначено субсидію на наступний період: з травня 2018 року до квітня 2019 року включно. У подальшому, позивачем було встановлено, що син відповідачки перебуває у шлюбі з 01.03.1997 року. Отже, відповідач не мала права на отримання житлової субсидії з 01.05.2018 року без урахування відомостей про доходи і майновий стан своєї невістки. Про зазначені обставини, які безпосередньо впливають на право та розмір житлової субсидії, Відповідачем не було повідомлено своєчасно Позивача, внаслідок чого утворилася переплата бюджетних коштів у розмірі 17223 грн. 77 коп. З метою забезпечення цільового принципу використання бюджетних коштів, ураховуючи неповернення Відповідачем суми переплати у добровільному порядку, Управління змушене звернутися до суду з метою повернення коштів до бюджету в судовому порядку.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлявся про дату та час слухання справи своєчасно та належним чином, надав суду заяву, з якої вбачається, що він просить розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляв, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беру ть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму Про судове рішення у цивільній справі №14 від 18.12.2003 року Про судове рішення у цивільній справі вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У ході судового розгляду встановлено, що 14.05.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

Рішенням Позивача від 19.05.2015 року житлову субсидію було призначено Відповідачу з травня 2015 року до квітня 2016 року включно на трьох осіб (як було безпосередньо зазначено у поданій Декларації) з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на момент звернення Відповідача.

У зв`язку з відсутністю у Позивача інформації про зміну у Відповідача обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії, на підставі п.14 Положення житлову субсидію Відповідачу було призначено на наступні періоди без її звернення (з травня 2016 року до квітня 2017 року включно; з травня 2017 року по квітень 2018 року. Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 (далі - Постанова № 329) з 01.05.2018 призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових Заяви і Декларації, якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є: особи, у яких за інформацією Державної податкової служби, Пенсійного фонду України відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства ; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.

Відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 , яка діяла до 01.10.2019), житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. Положенням передбачено, що у разі подання заяви протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону житлова субсидія призначається з початку такого сезону.

Згідно з Положенням після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні. Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 та Положенням передбачено, що призначення субсидії з травня 2018 року для громадян, які отримували субсидію у попередньому періоді, здійснюється на підставі поданих нових Заяви і Декларації, у разі якщо вони відносяться до вищезазначених категорій, в інших випадках - без додаткового звернення.

Із Заявою та Декларацією протягом травня - червня 2018 року відповідач не звертався, тобто ним не надано відомості, що його домогосподарство відноситься до тих категорій домогосподарств, яким необхідно надати нові Заяву та Декларацію. У зв`язку з чим, керуючись п. 14 Положення, Відповідачу було призначено субсидію на наступний період: з травня 2018 року до квітня 2019 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що особистим підписом в декларації відповідач засвідчив той факт, що він усвідомлює, що в разі подання ним у неповному обсязі або недостовірних відомостей про осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку, їх доходи і витрати йому може бути відмовлено у призначенні житлової субсидії або припинено її надання. У такому разі відповідач зобов`язався повернути надміру перераховану виплачену) суму житлової субсидії.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329 (далі - Постанова № 329) з 01.05.2018 призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових Заяви і Декларації, якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є:

-особи, у яких за інформацією Державної податкової служби, Пенсійного фонду України відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії;

-внутрішньо переміщені особи;

-особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства ;

-особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків);

-особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.

Відповідно до Положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 329, яка діяла до 01.10.2019), житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.

До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.

У подальшому позивачем було встановлено, що син відповідачки перебуває у шлюбі з 01.03.1997 року (повідомлення Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 06.02.2021 року.

Отже, відповідач не мала права на отримання житлової субсидії з 01.05.2018 року без урахування відомостей про доходи і майновий стан невістки. Про зазначені обставини, які безпосередньо впливають на право та розмір житлової субсидії, Відповідачем не було повідомлено своєчасно Позивача, внаслідок чого утворилася переплата бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача 17223 грн. 77 коп. . надміру виплаченої державної допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-9, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Управління соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманих бюджетних коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , на користь Управління праці та соціального захисту населення

адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196653) неправомірно отримані бюджетні кошти у розмірі 17223 грн. 77 коп. (сімнадцять тисяч двісті двадцять три гривні сімдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , на користь Управління праці та соціального захисту населення

адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196653) сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2021 року

Головуючий-суддя: