Справа № 743/74/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/474/21 Категорія - ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України. Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченої ОСОБА_6
її захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020275220000064 від 01 листопада 2020 року, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника адвоката ОСОБА_9 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2021 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, працюючої кухарем в їдальні А2622 ТОВ «Військсервіс-Волонтер», раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України,
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України до двох місяців арешту.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 320 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом визнано доведеним, що 01листопада 2020 року, в період часу з 14 години 15 хвилин по 15 годину 25 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, перебуваючи на земельній ділянці, розташованій на відстані близько 400 метрів від автодороги Ріпки - Буянки, поблизу с. Буянки Ріпкинського району Чернігівської області, орієнтовні географічні координати якої 51.785869, 31.147215, викрала 25 кг. 400 г. моркви сорту «Шантале Роял», погрузила її у багажник автомобіля ВАЗ 21070, д. н. НОМЕР_1 , та під час залишення місця вчинення кримінального правопорушення її дії стали відкритими для ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які побачивши ОСОБА_6 почали її переслідувати.
ОСОБА_6 усвідомлюючи, що її протиправні дії виявлені, автомобіль не зупинила та продовжила втікати з викраденим майном у напрямку смт. Ріпки, де в подальшому була зупинена поблизу будинку по АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим не змогла довести свої злочинні дії до кінця, чим намагалась спричинити Фермерському господарству «Рось 2008» матеріальні збитки на загальну суму 220,98 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити більш м`яке покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 КК України у виді штрафу, мотивуючи тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, її особі, а також встановленим обставинам вчинення кримінального правопорушення.
У судовому засіданні вона хвилювалася та не змогла чітко сформулювати свою позицію, але фактично вона ніколи не заперечувала своєї вини у викраденні моркви та щиро розкаялася у скоєному.
Призначаючи покарання, суд не в повній мірі врахував її позицію та не прийняв до уваги, що у матеріалах справи наявні й інші обставини, не зазначені у ч. 1 ст. 66 КК України, та які пом`якшують покарання. Зокрема, це незначний розмір викраденого, те що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає з матір`ю, яка потребує стороннього догляду і самостійно майже не пересувається.
Крім того, орган з питань пробації прийшов до висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства та вказав на те, що на даний час вона не становить небезпеки для суспільства.
Санкція частини першої статті 186 КК України є альтернативною, передбачає кілька видів можливих покарань, серед яких є і штраф, але суд з незрозумілих підстав прийшов до переконання про необхідність призначення більш суворого покарання.
Звертає увагу, що на час звернення з апеляційною скаргою вона працевлаштована, має дохід та здатна сплатити штраф, вона має позитивні характеристики, а не задовільні, як помилково вирішив суд і заслуговує на поблажливість.
Захисник адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи тим, що кримінальне провадження було розпочато за заявою ОСОБА_11 , який заявив про здійснення крадіжки з його присадибної ділянки. У той же день постановою слідчого потерпілим у кримінальному провадженні було визнано Фермерське господарство «Рось-2008», яке із заявою про вчинення злочину та визнання потерпілим до слідчих органів не зверталось. Кримінальне провадження було розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в якому подання заяви потерпілим є обов`язковим.
Захисник не погоджується з розміром завданої шкоди, визначеної експертом на підставі п. 11 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», на підставі порівняльного підходу. У висновку експерта немає жодного посилання на будь-яке джерело, на підставі якого було встановлено вартість одного кілограма моркви, визначено лише ринкову вартість, за яку можливе відчуження об`єкта на ринку подібного майна на дату оцінки.
Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо належності земельної ділянки та бухгалтерські документи, що можуть підтвердити вартість викраденого майна з урахуванням відпускних цін станом на 01.11.2020.
Після того, як слідчий зрозумів, що не має доказів на підтвердження вартості викраденої моркви, він змінив кваліфікацію дій ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 186 КК України, при грабежі сума викраденого майна не має значення.
Фактично вирок суду побудований на підставі свідчень керівника Фермерського господарства та його дружини, але і у цьому випадку суд виклав їх спотворив їх у вироку. Так, свідки вказували на те,що коли вони під`їхали, то обвинувачена стояла до них спиною та завантажувала моркву в автомобіль, звукові сигнали клаксоном ОСОБА_13 почав подавати після того, як ОСОБА_6 сіла в автомобіль. Наздогнали вони її на асфальтовій дорозі через 2-3 км від поля, де було вчинено крадіжку. Жодних документів на право користування даною земельною ділянкою потерпілий не має, як не має документів щодо придбання посівного матеріалу.
Його підзахисна також вказувала на те, що під час завантаження моркви в автомобіль вона нікого не бачила та звуку клаксона не чула, коди вже розпочала рух, то позаду свого автомобіля побачила інший автомобіль, який на асфальтовій дорозі почав її наздоганяти та потім намагався заблокувати на дорозі посеред лісу, вона злякалась та інстинктивно намагалась доїхати до місця де є люди.
Звертає увагу, що під час проведення обшуку автомобіля ОСОБА_6 було встановлено відсутність будь-яких засобів для викопування моркви.
Вказує на те, що не може бути обставинами, які обтяжують покарання - невизнання вини та не сприяння досудовому розслідуванню, оскільки це основоположне право, яке окрім іншого, гарантується Конституцією України та Конвенцією про права людини.
Наголошує, що ні під час досудового розслідування,ні під час судового розгляду не було встановлено беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_6 дій, які можна було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 , ч. 3 ст. 186 КК України, тобто доказів, які б свідчили про те, що розпочате таємне викрадення чужого майна в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлювала обвинувачена.
Суд був зобов`язаний визнати неправильною правову кваліфікацію злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч.1 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж) та перекваліфікувати її дії на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого суд ухвалив необґрунтоване судове рішення.
Як на підставу для призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції посилається на те, що потерпілий не був встановлений під час досудового слідства, оскільки у судовому засіданні було з`ясовано, що земельна ділянка належала ТОВ «Дружба» і підстави вважати, що потерпіла особа належним чином була проінформована про наявність судової справи і залучена до участі у ній, відсутні.
Потерпілий у кримінальному провадженні Фермерське господарства «Рось 2008» в особі засновника ОСОБА_11 подав заяву, в якій зазначив, що на даний час ОСОБА_6 повністю відшкодувала шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, як матеріальну, так і моральну в сумі 5000 гривень, визнала свою вину та розкаялась і фермерське господарство до неї жодних претензій не має. Просив не застосовувати до ОСОБА_6 заходи відповідальності, пов`язані із позбавленням особистої свободи, застосувати штраф.
Заслухавши доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали доводи апеляційних скарг в частині пом`якшення покарання та просили застосувати штраф замість арешту, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника задовольнити частково.
Як крадіжка, так і грабіж, передбачають протиправне, безоплатне, проти волі власника викрадення чужого майна з подальшим оберненням його на свою користь. Різниця між крадіжкою та грабежем, згідно чинного Кримінального Кодексу України полягає у способі вчинення діяння при крадіжці, майно викрадається таємно, при грабежі відкрито. Разом із цим, відкритість чи таємність викрадення залежить не тільки від зовнішнього прояву діяння, але й від суб`єктивного сприйняття винною особою та потерпілим даного факту.
Так, в діях особи буде наявний склад крадіжки не лише у випадках, коли діяння вчинюється «без свідків», коли його ніхто не бачить взагалі, але й у випадках чітко усвідомлюваного винним, відкритого викрадення майна, що спостерігають сторонні особи, які одночасно з цим, або не усвідомлюють протиправності вчинюваного, або знаходяться в такому стані, що не дозволяє їм відреагувати належним чином (сп`яніння, сон, недоумство, малолітній вік тощо).
Склад крадіжки у діях винного буде наявний також й у ситуаціях, коли винна особа думає, що діє таємно (непомітно) по відношенню до потерпілого (його майна) чи сторонніх осіб, проте реально потерпілий чи дані особи розуміють що вчинюється вилучення майна з їх володіння, але при цьому, не мають змоги донести факт викриття до свідомості винного. Отже, вирішальне значення для розмежування крадіжки та грабежу має факт спрямованості умислу (тобто, яким чином реально діяла особа таємно чи відкрито), та, данні про те, чи усвідомлював винний характер вчинюваних винною особою дій.
У випадках, коли сам процес викрадення (вилучення майна з володіння особи) ще не закінчено, особа яка його здійснювала викрита, проте продовжує реалізацію злочинного наміру, розуміючи, що вона помічена, є всі підстави кваліфікувати дії винного як грабіж чи навіть розбій згідно з загальноприйнятою позицію правозастосовної практики (абз. 3 п.4 ПП Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»).
Відповідно до рапорту оператора Ріпкинського ВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області від 01 листопада 2020 року убачається, що о 15 годині 25 хвилин надійшло повідомлення від Ніколаєва (Миколаєва) про те,що в с. Буянки з ФГ «Рось 2008» невідомі особи на автомобілі ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору викрали овочі та на даний момент знаходяться в смт. Ріпки, де у вказаному автомобілі закрилася жінка.
По прибуттю патруля на місце події встановлено, що в автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебувала обвинувачена ОСОБА_6 (а.с.31)
У заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 дійсно вказав про те, що крадіжку овочів було здійснено з його присадибної ділянки. Однак, при цьому вказано, що він є головою Фермерського господарства «Рось 2008» та його засновником.
Той факт, що потерпілий вважає поля, на яких вирощує сільськогосподарські культури, своїми присадибними ділянками, не може ставитись йому у провину, адже він як голова Фермерського господарства фактично є їх користувачем, а вирощений на полях врожай, його власністю.
Під час обшуку транспортного засобу ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , в багажному відділенні було виявлено два пластикові ящики з морквою та десять качанів капусти, проведено зважування овочів та поміщено їх до спец пакетів (а.с.38-44).
У даному кримінальному провадженні від моменту отримання заяви ОСОБА_11 про вчинення крадіжки було достеменно встановлено, що крадіжка відбувалась з поля в селі Буянки, яке перебуває у власності ТОВ «Дружба», але знаходиться у користуванні Фермерського господарства «Рось-2008».
Факт використання даних земель саме Фермерським господарством «Рось-2008» підтверджується не тільки показаннями потерпілого, а й свідченнями ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та наданими потерпілим звітами про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року та про збирання урожаю станом на 01.11.2020 року.
Окрім того, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_6 врожай на даній земельній ділянці не сіяла, а тому не мала жодних підстав для його збору.
Таким чином, органом досудового розслідування вірно встановлений потерпілий у даному кримінальному провадженні, яким є Фермерське господарство «Рось-2008» в особі його директора і засновника ОСОБА_11 .
У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_6 вказувала на те, що повертаючись від своєї знайомої додому вирішила заїхати по гриби до лісу, коли закінчила збирати гриби, то виїхала на раніше не знайому для неї ділянку місцевості, де біля поля побачила порожні пластикові ящики, один з яких був наповнений морквою, в який вона ще дозбирала моркви та поставила його багажного відділення свого автомобіля.
При цьому, обвинувачена категорично заперечувала, що бачила неподалік сторонніх осіб або автомобіль. Просто завантаживши моркву, вона сіла за кермо автомобіля та поїхала в невідомому напрямку, наблизившись до с. Буянки, а потім виїхала на автодорогу Буянки-Ріпки та направилася у бік у смт. Ріпки.
Вказувала на те, що до багажного відділення вона ставила лише один ящик з морквою.
Разом з тим, такі показання обвинуваченої спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_12 , даними отриманими в ході проведення обшуку транспортного засобу, а також під час оглядів місця події та слідчого експерименту.
Станом на 01.11.2020 врожай не був зібраний повністю, що підтверджується показаннями свідків та даними звітів щодо збору врожаю 2020.
Так, земельна ділянка, з якої було вчинено крадіжку овочів є прямою і до неї вздовж лісосмуги веде пряма ґрунтова дорога і не помітити за двадцять метрів від себе автомобіль є невірогідним, тим більше, що ОСОБА_12 у судовому засіданні вказувала на те, що ОСОБА_6 сівши за кермо намагалася здати назад, але їй це заважав зробити їх автомобіль.
Як потерпілий, так і свідок вказували на те, що відразу, коли вони стали під`їжджати, то водій автомобіля ВАЗ досить швидко закрила багажне відділення, сіла за кермо та поїхала з місця події.
При цьому, версія обвинуваченої про те що місцевість їй була не знайома і вона випадково натрапила на поле з морквою, не заслуговує на увагу, адже за свідченнями ОСОБА_11 вона впевнено керувала автомобілем та тікала від його переслідування, і це при тому, що значною мірою вони рухалися по ґрунтовій дорозі, що утруднювало керування, а для людини, якій ця місцевість не знайома, складало б ще більші труднощі.
Вказуючи на те, що вона виїхала на поле потерпілого після того, як назбирала грибів, ОСОБА_6 та її захисник залишили поза увагою той факт, що в автомобілі обвинуваченої, який був затриманий відразу після вчинення кримінального правопорушення, окрім капусти та моркви, грибів у багажному відділенні виявлено не було.
Під час проведення обшуку ОСОБА_6 не заперечувала, що два ящика моркви забрала з поля, яке їй не належить. Також, обвинувачена не заперечувала того факту, що дійсно тікала від переслідування на своєму автомобілі, однак заперечила той факт, що розуміла, що то може бути власник викраденої нею моркви.
Разом з тим, показання потерпілого та його дружини вказують на ту обставину, що обвинувачена сіла в свій транспортний засіб та почала залишати місце події саме після того, як вони наблизились до поля на власному автомобілі, отже зрозуміла, що її дії були помічені та намагалась втекти з викраденою морковю.
Критика захисником висновку судово-товарознавчої експертизи є безпідставною, адже на вирішення експерта було постановлено запитання щодо визначення середньої вартості моркви сорту «Шантане Роял», а не її відпускна ціна, за яку Фермерське господарство могло її продати, при цьому вартість посівного матеріалу не враховується.
Так, сорт моркви був встановлений спеціалістом під час проведення огляду вилучених під час обшуку овочів. На підставі отриманих даних слідчим було призначено судово-товарознавчу експертизу, якою визначено, що вартість одного кілограму моркви сорту «Шантане Роял» становить 8,70 грн, відповідно загальна вартість викраденої моркви 220,98 грн.
Під час експертного дослідження, з метою визначення ринкової вартості моркви певного сорту, експертом вірно був застосований порівняльний підхід, що детально пояснюється у дослідницькій частині висновку. При цьому, експерт врахував цінову інформацію джерел, з урахуванням діючих ринкових цін, що сформовані на товари з аналогічними споживчими характеристиками.
Більш того, досліджуваний товар відноситься до категорії товарів, по яких здійснюється вільний режим ціноутворення у залежності від кон`юнктури ринку, що спонукало експерта для проведення маркетингового дослідження, в результаті чого встановлено, що середня ринкова вартість з урахуванням ПДВ, відповідає рівню цін на такі самі та аналогічні за споживчими характеристиками товари на ринку України.
Отже, твердження захисника про нерівно встановлену вартість викраденої моркви не заслуговують на увагу, адже у разі якщо взяти за основу принцип відпускної ціни, за яку фермерське господарство могло продати товар, то ціна могла б була бути вищою, що зумовлюється бажанням Фермерського господарства та умовами на ринку, де він здійснюватиме продаж (кількість пропозицій, цінова політика продавців, умови продажу оптова чи роздрібна торгівля, погодні умови в регіоні, що могли спонукати дефіцит товару тощо).
Вказівка захисника на те, що підставою для зміни кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 185 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України стало те, що сума завданих збитків була меншою ніж та, з якої наступає кримінальна відповідальність, і потерпілий не міг надати необхідних документів на підтвердження факту законного користування ним земельною ділянкою, є безпідставними.
Так, встановлена експертом сума завданих потерпілому збитків становить 220, 98 гривень, що перевищує 210,2 гривень, з якої наступає кримінальна відповідальність. Отже, дії ОСОБА_6 при будь-якій кваліфікації її дій щодо незаконного заволодіння майном потерпілого є кримінально карними.
За таких обставин, висновки місцевого суду, що дії ОСОБА_6 хоча і були розпочаті як крадіжка, а у подальшому були викриті потерпілим та свідком і переросли в пограбування, що обвинувачена усвідомила та почала тікати з викраденим майном, але розпорядитися викраденим не мала можливості, так як постійно перебувала в полі зору потерпілого та була ним затримана, відповідають фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним доказам і правильно розцінені як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України, закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (шляхом грабежу).
Підстав для зміни кваліфікації дій винної, як про це вказує сторона захисту, під час апеляційного перегляду не встановлено.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк два місяці, суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи, дані про особу винної, позицію потерпілого та призначив покарання, що є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченою діяння та її особі.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення.
Однак, призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції формально послався на ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, дані про особу винної, обставини вчинення кримінального правопорушення та не навів переконливих мотивів, на підставі яких призначив обвинуваченій покарання у вигляд двох місяців арешту.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно за ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, ставлення винної до вчиненого, яка фактично не заперечувала факту незаконного заволодіння майном потерпілого і її не згода з кваліфікацією своїх дій є нічим іншим, як невірним тлумаченням кримінального закону, що не може ставитись їй у провину, суму завданих збитків, яка на межі із вчиненням адміністративного правопорушення, поведінку обвинуваченої, яка повністю відшкодувала завдані збитки та сплатила ОСОБА_11 моральну шкоду, позицію потерпілого, який у своїй заяві до апеляційного суду просить призначити винній покарання у виді штрафу, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має родину та сталі соціальні зв`язки, влаштувалась на роботу та має стабільне джерело прибутку, приймає до уваги і обставини, за яких кримінальне правопорушення було вчинене.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги і висновок досудової доповіді органу з питань пробації, де вказано, що застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю.
При цьому, колегія судді враховує і практику Верховного Суду щодо судової дискреції, де судді неодноразово звертали увагу, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного виду покарання.
Прохання обвинуваченої та її захисника призначити покарання у виді штрафу, не може бути задоволене, з огляду на мінімальний розмір штрафу за санкцією статті, який перевищує в сотню разів як розмір викраденого майна, так і дохід самої обвинуваченої.
Саме покарання у виді громадських робіт буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також повністю відповідатиме меті покарання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України пом`якшити покарання, замінивши його на 120 годин громадських робіт.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили після проголошення і може бути оскаржена до безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Суд | Чернігівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2021 |
Оприлюднено | 31.01.2023 |
Номер документу | 97648594 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності Грабіж |
Кримінальне
Чернігівський апеляційний суд
Антипець В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні