Рішення

від 11.06.2021 по справі 903/231/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2021 року cправа № 903/231/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Кінах Я.В. - адвокат (ордер серія АС №1017280 від 30.03.2021р., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1184 від 19.04.2019р.); Смолка К.І. - директор (наказ від 02.06.2017р.)

від відповідача: Коваленко Є.В. - адвокат (ордер Серія АС №1018535 від 28.04.2021р., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №436 від 11.02.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот Агро", с. Трилісці

до відповідача: Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "Аверс", м. Луцьк

про захист ділової репутації

встановив: 30 березня 2021 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот Агро" від 30.03.2021р. до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" ВАТ "Корпорація "Аверс" про захист ділової репутації (визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформації, що міститься у відео-сюжеті під назвою "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", поширену відповідачем 14.08.2020р. в ефірі телеканалу "Аверс", а також на його власних "Youtube" та "Facebook" сторінках в частині того, що позивач неодноразово згадувався у гучних скандалах, пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві"), а також стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 1 грн.

При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні ТОВ "Патріот Агро" витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в розмірі 6 810 грн., оплатою проведеної семантико-текстуальної експертизи на суму 25 000 грн., а також на витратах в розмірі 30 000 грн. на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.03.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.04.2021р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

21.04.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.04.2021р. №92 з доказами в підтвердження надіслання останнього на адресу позивача, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідачем засвідчувалось наступне:

Відповідно до Статутних завдань ДП ТРК "Аверс", серед предметів його діяльності є виробництво та розповсюдження телерадіопередач та телерадіопрограм, які створюються у відповідності до ліцензійних вимог телеканалу. Однією із таких програм відповідача є телепередача "Новини на часі", суть цієї передачі полягає в інформуванні громадян про всі події, що стали відомі журналістам та відбуваються у Волинської області.

У зазначеному позивачем та доведеному до глядачів відео-сюжеті "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок" здійснювалось інформування громадян про події, які відбувались на складах ТОВ "Патріот Агро" 14 серпня 2020 року. Під час зйомки цього сюжету представник ТОВ "Патріо Агро" надавала коментарі та не заперечувала щодо проведення зйомки журналістами. Відповідний відео-сюжет побудований на реальних подіях, які мали місце 14 серпня 2020 року та не заперечуються позивачем.

Відповідач зазначає, що позивач звертався до ДП ТРК "Аверс" щодо спростування інформації. Водночас у своїй заяві-вимозі не вказав ні способу, ні тексту спростування. Позивач при цьому не виявив бажання направити до телеканалу свого представника та в ефірі спростувати недостовірну інформацію, відтак, вважає, що заява-вимога носила лише формальний характер.

При цьому, засвідчує, що інформація відео-сюжету є достовірною та містить матеріал підтверджений наступним:

- даний обшук відбувався в рамках розслідування кримінального провадження №32019180000000038 від 06.11.2019р. за ч. 1 ст. 204 КК України та ч. 1 ст. 199 КК України;

- на місті події 13.08.2020р. діяла слідчо-оперативна група в складі працівників податкової міліції ГУ ДФС у Рівненській області на виконання ухвали Рівненського міського суду від 23.07.2020р. (справа №569/469/20, 1-кс/5 69/3 809/20), дана інформація підтверджена управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області;

- інформація щодо звинувачень селян міститься у іншому відео-сюжеті, який був оприлюднений 16 жовтня 2019 року. Даний репортаж містить інформацію, яка сформована селянами, а не журналістами. На момент репортажу інформація підтверджувалася не тільки селянами, але і державними службовцями.

Крім того відповідач повідомляє, що існує рішення суду від 21.08.2019р. у справі №903/360/19), яке набрало законної сили, котрим було скасовано державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:01:001:0046 зареєстровану державним реєстратором Горохівської РДА рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24408495 від 12.01.2018р. за ТОВ "Патріот Агро". Відповідно до цього рішення ТОВ "Патріот Агро" не визнавало, що зайняло земельну ділянку, яка належала іншому підприємству, та порушило права власників земельних ділянок (селян), які мали укладені договори з іншим підприємством.

Посилаючись на положення ст. 77 ГПК України відповідач вказує, що висновок експерта не може бути допустимим доказом у даній справі, так як одержаний з порушенням положень закону.

Лінгвістична експертиза відповідно до п. 1.2.1 Розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р., є підвидом криміналістичної експертизи, яка, відповідно до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

Особа, яка проводила експертизу - ОСОБА_1 , не є експертом державної спеціалізованої установи та не внесена до реєстру атестованих судових експертів.

Висновок експерта не відповідає вимогам, які передбачені "Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", а саме: Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню (п.1.8 Інструкції).

Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків, (п. 4.15 Інструкції).

Також вид даної експертизи, не досліджує усне мовлення. Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р., семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов`язаних із встановленням фактичних даних про автора. Так як експерт досліджував як зазначено у висновку відео на електронних носіях, то це мала б бути лінгвістична експертиза усного мовлення.

Статтею 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідач засвідчує, що рейдерство у розумінні цивілізованого світу вважається природним і навіть неминучим процесом функціонування економіки.

В Україні, це явище сприймають та трактують виключно в негативному сенсі, так як рейдерство "по-українськи" здебільшого полягає у набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидший продаж цих активів своїм людям. Ті знов їх продають, аби тільки законний власник не зміг їх повернути.

Відповідач зазначає, що доведення інформації журналістами до громадян є актуальною саме для запобігання потрапити в такі ситуації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

При цьому, відповідач судові витрати заперечує повністю, вважає, що вони не підтверджені належними документами. Крім того, долучені документи щодо виконання робіт ФОП Тищенко-Монастирською О.О. взагалі не мають відношення до даної справи.

29 квітня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду було зареєстровано відповідь ТОВ "Патріот Агро" на відзив від 28.04.2021р. з доказами направлення відповіді відповідачу, в якій сторона засвідчує, що представником позивача надавався коментар журналістам для висвітлення об`єктивної ситуації, що відбувалася та не заперечувалося проти зйомки. Разом з тим предметом даної справи є не факт дачі коментаря чи законність проведення зйомки, а зміст інформації, що висвітлювалася журналістами в ефірі телеканалу "Аверс", яка є необ`єктивною.

Щодо твердження відповідача, що позивач в заяві-вимозі не вказав ні способу, ні тексту спростування висвітленої інформації, сторона засвідчує, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки на адресу відповідача надсилалася повторно заява-вимога від 28.08.2020р., пунктом 3 прохальної частини якої було зазначено конкретну інформацію, що підлягала спростуванню, а саме проміжок часу 4:44-4:56. Крім того, на вказану заяву відповідачем надано відповідь від 31.08.2020р. №176, що свідчить про її опрацювання та повне ігнорування. Щодо спростування в ефірі телеканалу, зазначає, що відповідачем заявлено лише абстрактне твердження, без зазначення конкретної дати та часу такого ефіру.

При цьому позивач засвідчує, що відповідач у відзиві підтверджує свої доводи незрозумілими джерелами інформації, зокрема незрозуміло та не конкретизовано, які саме селяни наводили таку інформацію, які саме державні службовці підтверджували інформацію репортажу. Крім того, відповідачем не додано жодного документа, який підтверджував би таку інформацію. Тому позивач вважає, що доводи є абстрактними, не мають джерела свого походження, а тому не можуть вважатися доказовими.

Поруч з цим, у відзиві також зазначено, що: "Крім того є рішення суду від 21 серпня 2019 року яке набрало законної сили, яким скасовано державну реєстрацію прав оренди на земельну ділянку. Відповідно до даного рішення ТОВ "Патріот Агро", що зайняло земельну ділянку, яка належала іншому підприємству та порушило права власників земельних ділянок (селян), які мали укладені договори з іншим підприємством". При цьому позивач засвідчує, що вказана справа є господарською, що стосувалася спору між ТОВ "Патріот Агро" та Приватно-орендною агрофірмою "Колос", який виник у процесі здійснення підприємствами господарської діяльності. Вказаний спір не містить жодного цивільно-правового, адміністративного, державного чи комунального інтересу, а тому жодним чином не стосується справи №903/231/21, а тим більше викладеного сюжету.

Щодо твердження відповідача, що законодавчого визначення "рейдерство" в Україні на сьогодні немає, а тому дане поняття є оціночним, позивач вказує, що відповідно до п.п. 3 п. 4 Декларації цілей та завдань бюджету на 2008, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007р. №316, наведено визначення рейдерства, а саме: створення надійної системи протидії відчуженню державного майна та корпоративних прав поза процесами приватизації, усунення прогалин у законодавстві, що використовуються під час протиправних захоплень підприємств.

Позивач вважає, що з вищезазначеного вбачається встановлений законодавством та негативний за своїм змістом термін, що було незаконно використано проти ТОВ "Патріот Агро".

Щодо питання проведення експертизи позивач повідомляє, що семантико-текстуальна експертиза є різновидом лінгвістичної експертизи, а тому доводи відповідача є недоречними та поверхневими. Державне підприємство "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" є суб`єктом науково-дослідної, експертної, та видавничої діяльності і діє відповідно до Конституції України, Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу", наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі статутних положень, якими така діяльність передбачається.

Позивач вважає, що наданий суду висновок експерта є належним та допустимим доказом.

Поруч з цим позивач засвідчує на необґрунтовані згадки щодо вчинення ТОВ "Патріот Агро" чи його посадовими особами кримінальних правопорушень, щодо яких проводився обшук. В рамках вказаного обшуку ТОВ "Патріот Агро" здійснювало заходи щодо отримання примірника протоколу обшуку від 13.08.2020р. Разом з тим відповіддю ГУ ДФС у Рівненській області від 27.08.2020р. у цьому було відмовлено. Повідомляє, що даним обшуком взагалі не було вилучено жодних речей чи предметів, а тому звинувачення у вчиненні ТОВ "Патріот Агро" правопорушень є безпідставними.

В судовому засіданні 29.04.2021р. (за участю представників сторін) судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні на 20.05.2021р.

В судовому засіданні 20.05.2021р. (за участю представників сторін) судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2021р.

Присутня в судовому засіданні 11.06.2021р. представник позивача та директор ТОВ "Патріот Агро" позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити повністю, зокрема, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому представник позивача (до завершення судових дебатів) засвідчила на понесенні товариством витрат по оплаті професійної правничої допомоги та звернулась до суду з усним клопотанням про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача позов заперечила, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні 11.06.2021р. судом, за участі представників сторін було здійснено перегляд диску, що знаходиться в матеріалах справи №903/231/21, а також перегляд відеосюжету на веб-сайтах: "YouTube" (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_1 та "Facebook" (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_2 ?v= НОМЕР_1 &_rdr).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Дочірнім підприємством Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" 14.08.2020р. поширено в ефірі телеканалу "АВЕРС" (телепередача "Новини на часі"), а також у мережі інтернет на його власних сторінках, інформаційних ресурсах (веб-сайтах) "YouTube" (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відео сюжет під назвою: "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", зокрема в частині того, що ТОВ "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Патріот Агро" про захист ділової репутації та спростування відповідачем недостовірної інформації, а саме визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Патріот Агро", зміст якої наведено у позовній заяві, поширеної 14.08.2020р. ДП ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" у прямому ефірі телеканалу "АВЕРС", а також у мережі інтернет на його власних сторінках, інформаційних ресурсах (веб-сайтах) "YouTube" та "Facebook" та зобов`язання відповідача у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили, розмістити в ефірі телеканалу "АВЕРС", а також у мережі інтернет на його власних сторінках, інформаційних ресурсах (веб-сайтах) "YouTube" та "Facebook" оголошення про спростування недостовірної інформації.

На підтвердження позовних вимог ТОВ "Патріот Агро" надало суду цифровий носій - DVD-R диск, із відеозаписом, який, на думку сторони, підтверджує факт поширення неправдивих і таких, що шкодять діловій репутації позивача відомостей. Диск із відповідною інформацією було отримано позивачем безпосередньо у відповідача про що свідчить наявний в матеріалах справи рахунок-фактура №СФ-0000077 від 31.08.2020р. на суму 2 060,64 грн. та не заперечується відповідачем.

За результатом огляду та дослідження наданого DVD-диску шляхом відтворення відповідного відеозапису, суд встановив обставини про які зазначає ТОВ "Патріот Агро" у позовній заяві.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, 3) припинення дії, яка порушує право; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно із ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. У ч.1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно із ч.2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом статті 91 ЦК України, право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, за змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на наведене, позивач має право на недоторканість ділової репутації, а також право на відповідь та на спростування недостовірної інформації.

В аспекті визначеного, суд засвідчує, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Частиною 2 статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до положень п. 15 зазначеної постанови, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р., під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як встановлено судом, 14.08.2020р. ДП ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" в ефірі телеканалу "АВЕРС", а також у мережі інтернет на його власних сторінках, інформаційних ресурсах (веб-сайтах) "YouTube" (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_1 та "Facebook" (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ТОВ "Патріот Агро" поширено недостовірну/неправдиву інформацію, яка принижує ділову репутацію позивача: "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", зокрема в частині того, що ТОВ "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві.

Позивач вважає поширену інформацію недостовірною та такою, що об`єктивно принижує ділову репутацію позивача, а відтак вказана інформація має бути спростована.

Так, судом встановлено, що інформація, поширена 14.08.2020р. ДП ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" у прямому ефірі телепрограми "Новини на часі", а також у мережі інтернет на його власних сторінках, інформаційних ресурсах (веб-сайтах) "YouTube" та "Facebook", а саме: "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", зокрема в частині того, що ТОВ "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві, стосується саме ТОВ "Патріот Агро".

Таким чином, факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та той факт, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі, є встановленими.

В ході судового розгляду наведені обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях та доводах сторін, а, відтак, не потребують додаткового доказування в силу приписів ст. 75 ГПК України, як обставини, які визнаються сторонами з огляду на те, що суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р., недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що інформація з відео-сюжету, є негативною та недостовірною з огляду на наступне:

При дослідженні відео-сюжету судом встановлено наявність в її змісті наступної фрази: "ТОВ "Патріот Агро" неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві".

Аналізуючи наведене твердження у комплексі з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що відсутні жодні правові підстави стверджувати, про те що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення правопорушення (злочину), який розслідується. Очевидно, що права та законні інтереси такої особи не можуть піддаватися будь-яким обмеженням у зв`язку з кримінальним провадженням, до якого вона не має відношення.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості до суб`єктів, які його порушують, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995року, п. 33, п.38, п.41).

Проте, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування у кримінальній справі, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont, v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).

Тому при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа "Дактарас проти Литви" (Dactaras v. Lithuania) від 24 листопада 2000 року, п. п. 41, 43).

При цьому, проаналізувавши положення чинного законодавства судом встановлено, що вказана інформація не є оціночним судженням, а є негативною і недостовірною, оскільки судом не було встановлено будь якого процесуального статусу, передбаченого законодавством України, розглядати позивача як сторону або іншого учасника кримінального провадження.

Водночас, суд засвідчує, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р., вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Однак, в даному випадку, інформація, поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням.

З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача: "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", зокрема в частині того, що ТОВ "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві, стосується саме ТОВ "Патріот Агро", в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням (означене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду при розгляді справ у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.04.2019 у справі № 398/4136/15-ц (провадження №61-3 8478св 18).

Верховним Судом при застосуванні правових норм при розгляді справ у подібних правовідносинах сформовано правову позицію про те, що за відсутності вироку суду стосовно позивача поширення інформації, яка містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які мають ознаки злочинів, передбачених КК України порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами (постанова Верховного Суду від 08.05.2019р. у справі № 761/37180/17 (провадження №61-4265св19).

У цьому контексті потрібно враховувати позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між цими поняттями. Як зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" від 28 березня 2013 року, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено (п. 39).

У пункті 75 рішення у справі "Фельдек проти Словаччини" від 12.07.2001 Європейський суд з прав людини також зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року в справі Інститут економічних реформ , ТОВ проти України (Заява № 61561/08) прийняв постанову, в якій зазначив основні принципи та критерії класифікації тверджень як фактів та як оціночних суджень, визначив їх відмінність. Європейський суд зазначив, що питання про класифікацію твердження як факту або оціночного судження підпадає, в першу чергу, під сферу свободи розсуду національних органів влади, зокрема національних судів (Lindon, Otchakovsky- Laurens and July vs France, § 55).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень (Brasilier vs France, № 71343 / 01, § 37, 11 квітня 2006 року). ЄСПЛ підкреслив, що в контексті ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод потрібно враховувати обставини і загальний фон, на якому були зроблені обговорювані заяви.?

Крім того, Європейський суд нагадав, що навіть у разі, коли твердження прирівнюється до суб`єктивної оцінки, адекватність втручання може залежати від того, чи існує достатня фактична підстава для спростовуваного твердження, оскільки навіть суб`єктивна оцінка, яка не має під собою ніякої фактичної основи, може бути надмірною (Jerusalem vs Austria, № 26958 / 95, § 43).

Якщо досліджувати ситуацію зі сторони аналізу можливого конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом ділової репутації, необхідно враховувати основні критерії, викладені в прецедентному праві ЄСПЛ ( Рєзнік проти Росії , № 4977 / 05, § 43, 04 квітня 2013 року, і Niskasaari and Otavamedia Оу vs Finland , №32297 / 10, § 58, 23 червня 2015 року).

Зокрема, у постанові ЄСПЛ в справі Рєзнік проти Росії (п. 46), зазначено: Суд вважає, що немає необхідності постановити рішення відносно спору між сторонами про те, чи було зазначене твердження оціночним судженням чи фактологічним твердженням. Суд завжди підтримує ту позицію, що навіть оціночне судження без будь-якої фактологічної основи може бути надмірним, та що в такому випадку треба здійснити перевірку, яка спрямована на виявлення співмірності характеру та ступеню обвинувального твердження (також Педерсен та Баадзгаард проти Данії , Йерусалем проти Австрії , Де Хаєс та Гійселс проти Бельгії .

Отже, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.

З огляду на це, вищезазначена інформація про позивача, поширена відповідачем, порушує принцип презумпції невинуватості, який закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 2 Кримінального кодексу України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11 Загальної декларації прав людини і є фактично твердженням про причетність позивача до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про нього і заподіюється шкода його правам та інтересам.

При цьому, суд засвідчує, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги про спростування інформації підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження достовірності поширеної в публікації інформації.

Дана правова позиція відображена також і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018р. у справі №910/17819/17.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р., якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. В даному випадку, відповідачем виступає ДП ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС".

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права, відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. Тому посилання відповідача на те, що позивач повинен довести недостовірність поширеної відповідачем інформації, безпідставні.

За таких обставин, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається саме на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В судовому засіданні 11.06.2021р. судом, за участі представників сторін, під час розгляду даної справи по суті було здійснено перегляд диску, що знаходиться в матеріалах справи (долучено позивачем при пред`явленні позову), а також перегляд відеосюжетів на веб-сайтах:

https://www.youtube.com/watch?v=PaiTk7y0_I4 )

https://www.facebook.com/watch?v=3017004591755683&_rdr,

поширення інформації в яких позивач просить спростувати, та при цьому встановлено, що інформація, яка знаходиться на диску, що міститься в матеріалах справи, та інформація у відеосюжетах, розміщених на веб-сайтах:

ІНФОРМАЦІЯ_1 )

ІНФОРМАЦІЯ_2

за своїм змістом є ідентичною, що не заперечується та визнається сторонами у справі.

Спірні сюжети (відеоролики), на час розгляду справи по суті, як це було встановлено судом в судовому засіданні, було переглянуто 9 430 особами, відповідно, поширення недостовірної інформації, на час прийняття рішення судом у даній справі, є триваючим.

Як визначено ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про інформацію" реалізація права на інформацію не повинна порушувати, зокрема, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ст. 278 ЦК України, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Пунктами 9, 25 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року №1 визначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи доцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Враховуючи, що порушення особистих немайнових прав позивача відбулося у результаті поширення про нього недостовірної інформації відповідачем, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розмістити в ефірі телеканалу " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", на власній сторінці соціальної мережі "Youtube" та на власній сторінці соціальної мережі "Facebook" спростування у той самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація, а саме шляхом оприлюднення відео-сюжету із заголовком "Спростування" наступного тексту: "Інформація, розміщена 14.08.2020р. в ефірі каналу " ІНФОРМАЦІЯ_3 " щодо відношення ТОВ "Патріот Агро" до гучних скандалів пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також рейдерстві - не відповідає дійсності, була викладена неправдиво, містить відомості про події, яких не існувало та не існує" та видалити публікації від 14.08.2020р. за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заперечення відповідача на пред`явлений позов з посиланнями на ті обставини, що висновок судово-лінгвістичної експертизи не може бути належним доказом, оскільки ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз" НАН України відсутнє в переліку науково-дослідних установ судових експертиз на офіційному сайті Міністерства юстиції України, до діяльності ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз" не відноситься проведення будь-яких експертиз, господарський суд вважає необґрунтованими.

В даному аспекті судом взято до уваги ті обставини, що відповідно до ч. 5 ст. ст. 31 Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу", наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, вищі навчальні заклади, атестовані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, провідні науково-технічні установи галузевих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі статутних положень, якими така діяльність передбачається.

Із Статуту Державного підприємства "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", затвердженого Віце-президентом Національної академії наук України, академіком НАН України І.Ф. Курас 15.03.2005р. (державна реєстрація проведена 26.05.2005р. за №10681020000005291), вбачається, що визначене державне підприємство засноване на державній власності та перебуває у віданні НАН України. Підприємство є суб`єктом науково-дослідної, експертної та видавничої діяльності. Утворено з метою сприяння ефективному вирішенню питань, що виникають у сфері офіційно-ділового функціонування української та інших мов, зокрема, для здійснення лінгвістичних експертиз різного профілю, встановлення еквівалентності перекладів, надання широкого спектру консультативно-освітніх послуг державним і недержавним структурам та фізичним особам, провадження науково-дослідної та видавничої роботи. Пунктом 2.2. Статуту визначено, що предметом діяльності підприємства є здійснення лінгвістичних експертиз різного профілю, науково-дослідна, науково-кодифікаційна, видавнича, інформаційна та навчально-консультативна діяльність з питань юридичної лінгвістики та експертології.

Відтак, суд вважає, що судово-лінгвістична експертиза у даній справі, проведена Державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", яке може здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі Статуту, яким така діяльність передбачена, та приймається судом до уваги при розгляді даної справи.

При цьому, як вбачається з висновку експерта за №056/16 від 26 січня 2021 року, підготовленому Державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" (директор Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, доктор філологічних наук, професор Б.М. Ажнюк), за результатами проведеного експертного дослідження встановлено:

- Відповідь на питання 1 (Чи містить текстовий матеріал публікації, наданої для семантико-текстуальної експертизи, інформацію про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?):

Підсумовуючи, є лінгвістичні підстави констатувати, що текстовий матеріал публікації, наданої для семантико-текстуальної експертизи, містить інформацію про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві у контексті скандалів, пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: (04:40) До слова, що мають в собі ці склади не знають і місцеві мешканці, що ж до "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині у різних селах, їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві.

- Відповідь на питання 2 (Якщо текстовий матеріал публікації, наданої для семантико- текстуальної експертизи, містить інформацію про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві, у якій формі її представлено: фактологічного твердження чи оцінного судження?):

Інформацію про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві, представлено в тексті як таку, що має реальний, а не уявний або прогнозований характер. За змістовими й формальними ознаками вона не співвідноситься з суб`єктивними уявленнями мовця про повідомлюване. Лексичних, граматичних або дискурсивних маркерів суб`єктивної модальності аналізоване висловлення та його прагмасемантичний контекст не містять. За всіма лінгвістичними параметрами інформація про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві, в аналізованому текстовому сегменті відповідає критеріям фактологічного твердження.

- Відповідь на питання 3 (Чи містить текстовий матеріал публікації, наданої для семантико- текстуальної експертизи, інформацію, яка може завдавати шкоди репутації Волинського підприємства ТОВ "Патріот Агро"? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?):

Як показано в відповідях на питання 1-2 цього висновку, текстовий матеріал відеопублікації "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок" (режим доступу https://www.youtube.com/watch?v=PaiTk7yO_ 14) містить негативну інформацію про Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро", а саме інформацію про те, що воно було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві у контексті скандалів, пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: (04:40) До слова, що мають в собі ці склади не знають і місцеві мешканці, що ж до "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині у різних селах, їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві.

З позицій лінгвістичної кваліфікації така інформація про Волине підприємство ТОВ "Патріот Агро" негативно характеризує це підприємці здатна викликати недовіру й неповагу до нього і може завдавали шкоди й діловій репутації. Інформацію про те, що Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро" було об`єктом звинувачень з боку селян у рейдерстві у контексті скандалів пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині, виражено у формі твердження, тобто її правдивість може бути підтверджена або спростована.

У відеопублікації "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок" (режим доступу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) інформацію про Волинське підприємство ТОВ "Патріот Агро", що виражена у формі твердження і може завдавати шкоди його діловій репутації, містить такий текстовий сегмент: (04:40) До слова, що мають в собі ці склади не знають і місцеві мешканці, що ж до "Патріот Агро", неодноразово згадувалось у гучних скандалах пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині у різних селах, їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві.

Відтак, судом засвідчується, що в цілому, відповідно до висновку експерта №056/16 від 26 січня 2021 року, підготовленому Державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України", відео-сюжет відповідача містить в собі негативну інформацію стосовно діяльності ТОВ "Патріот Агро", яка виражається у формі фактологічного твердження та завдає шкоди діловій репутації позивача.

При цьому судом звертається увага на ту обставину, що, як це вбачається із висновку експерта від 26.01.2021р. №056/16, останній підготовлено за заявою ТОВ "Патріот Агро" для подання до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Щодо вимоги про стягнення з ДП "ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" на користь ТОВ "Патріот Агро" відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1,00 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про (відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Поширенням відповідачем в прямому ефірі на телебаченні неправдивої інформації про позивача: "це саме та фірма, яку підозрюють у незаконній вирубці та вивезенні лісу, чию незаконну діяльність викрили журналісти Аверсу", яка в розумінні положень Кримінального кодексу України, сприймається і розцінюється як причетність позивача до кримінальної діяльності, завдано моральної шкоди позивачу внаслідок приниження ділової репутації через дискредитацію способу ведення його господарської (підприємницької) діяльності, підрив довіри до діяльності підприємства, зниження престижу серед кола споживачів товарів та послуг, у зв`язку з чим, об`єктивно, знижується вартість його нематеріальних активів.

Враховуючи вище викладене, вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1,00 грн., на думку та переконання суду, підлягає до задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок ДП "ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" в повному обсязі.

Стосовно усного клопотання представника позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд засвідчує, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а згідно ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність призначення судового засідання для вирішення клопотання ТОВ "Патріот Агро" про розподіл судових витрат на 17 червня 2021 року.

При цьому, позивачу судом встановлюється строк до 15.06.2021р. включно для подання суду доказів щодо розміру понесених ТОВ "Патріот Агро" судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги про стягнення з ДП "ТРК "АВЕРС" ВАТ "Корпорація "АВЕРС" на користь ТОВ "Патріот Агро" витрат, пов`язаних із проведенням семантико-текстуальної експертизи, у розмірі 25 000 грн. суд зазначає наступне:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідні витрати складаються з:

- 17 800 грн. по оплаті здійсненої підприємцем ОСОБА_4 науково-допоміжної і науково-дослідної роботи з аналізу текстового матеріалу, наданого замовником: відеопублікація "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок" (режим доступу ІНФОРМАЦІЯ_1 а також з

- 7 200 грн. по оплаті підготовки Державним підприємством "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" висновку експерта на запит ТОВ "Патріот Агро" від 15.12.2020р.

При цьому судом встановлено, що 15 грудня 2020 року між ФОП Тищенко-Монастирська О.О. (виконавець) та ТОВ "Патріот Агро" (замовник) було укладено договір про виконання робіт. Відповідно до розділу 1, 2 договору від 15.12.2020р. замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснити науково-допоміжну та науково-дослідну роботу з лінгвістичного аналізу наданих замовником текстових матеріалів з поставлених замовником питань. Результати науково-дослідної роботи передаються експертній установі для підготовки висновку експерта. Замовник надає виконавцю в повному обсязі необхідні текстові матеріали. Виконавець у визначений договором термін виконує доручену науково-допоміжну та науково-дослідну роботу і надає замовникові, а також Українському бюро лінгвістичних експертиз НАН України звіт про виконану науково-дослідну роботу з лінгвістичного аналізу наданих замовником текстових матеріалів для підготовки висновку експерта.

За виконану роботу замовник виплачує виконавцеві винагороду, відповідно до наданого виконавцем рахунку та акту про прийняття виконаних робіт.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_4 17 грудня 2020 року було виставлено ТОВ "Патріот Агро" рахунок №17/12/20 на оплату 17 800 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 15.12.2020р. ФОП Тищенко-Монастирською О.О. було надано, а ТОВ "Патріот Агро" прийнято послуг на суму 17 800 грн., про що сторонами складено акт про виконання робіт (надання послуг) від 26.01.2021р. Цим же актом визначається, що замовник за надання послуг по підготовці науково-допоміжної і науково-дослідної роботи з аналізу текстового матеріалу, наданого замовником: відеопублікація "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок" (режим доступу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розрахувався повністю. Долученим до матеріалів справи документами, зокрема, підписаним між сторонами актом про виконання робіт (надання послуг) від 26.01.2021р., підтверджується надання ФОП Тищенко-Монастирською О.О. Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот Агро" послуг на загальну суму 17 800 грн.

В даному аспекті судом засвідчується, що згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до здійсненого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Тищенко-Монастирська О.О. зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1 , видом діяльності підприємця є: дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (основний); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; надання послуг перекладу.

Відтак, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено тієї обставини, що 17 800 грн. останнім сплачено в якості оплати послуг експерта чи призначення (оплати) експертизи, в даному випадку науково - дослідних робіт, а також того, що ФОП Тищенко-Монастирська О.О. проводила відповідні роботи та надавала відповідні послуги в рамках експертного дослідження та висновку експерта ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" ОСОБА_1 .

При цьому суд засвідчує, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та надає послуги з дослідження й експериментальних розробок у сфері суспільних і гуманітарних наук та не є експертом.

Оскільки у відповідності до вимог процесуального закону відшкодуванню підлягають витрати на проведення саме експертизи, а не науково - дослідних робіт, у суду відсутні будь-які підстави для покладення обов`язку відшкодовувати позивачу за рахунок відповідача 17 800 грн. витрат, понесених за договором про надання послуг від 15.12.2020р.

Також, 15 грудня 2020 року між ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" (виконавець) та ТОВ "Патріот Агро" (замовник) було укладено договір про виконання робіт.

Відповідно до розділу 1, 2 договору від 15.12.2020р. замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснити експертне дослідження наданих текстових матеріалів та підготувати висновок експерта, замовник надає виконавцеві в повному обсязі необхідні текстові матеріали. Виконавець у визначений договором термін виконує доручену роботу і надає замовникові висновок експертного дослідження, підписаний керівником експертної установи.

За виконану роботу замовник виплачує виконавцеві винагороду, відповідно до наданого виконавцем рахунку та акту про прийняття виконаних робіт.

На виконання умов договору ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" 18 грудня 2020 року було виставлено ТОВ "Патріот Агро" рахунок №1812/20 на оплату 7 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 15.12.2020р. ДП "Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України" було надано, а ТОВ "Патріот Агро" прийнято послуг на суму 7 200 грн., про що сторонами складено акт про виконання робіт (надання послуг) від 26.01.2021р.

Відповідна сума оплачена повністю, як це вбачається, зокрема, з підписаного між сторонами акту про виконання робіт (надання послуг) від 26.01.2021р. на загальну суму 7 200 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.127 ГПК України у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

За ч. 5 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 127 ГПК України).

Згідно з ч. 7 ст. 127 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення витрат на проведення семантико-текстуальної експертизи на суму 7 200 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Патріот Агро" (Волинська область, с. Трилісці, вул. Колгоспна, 40, код ЄДРПОУ 39922735) інформацію, що міститься у відео-сюжеті під назвою "Поблизу Луцька на складах агропідприємства шукали ймовірну партію контрафактних цигарок", поширену Дочірнім підприємством "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 21755180) ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі телеканалу "Аверс", а також на його власних Youtube (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Facebook (посилання на сюжет: ІНФОРМАЦІЯ_2 сторінках в частині того, що ТОВ "Патріот Агро" неодноразово згадувалось у гучних скандалах, пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також що їх тоді селяни звинувачували у рейдерстві".

3. Зобов`язати Дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" (м. Луцьк, вулиця Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 21755180), у п`ятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили:

- розмістити в ефірі телеканалу "Аверс" спростування у той самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація, а саме шляхом оприлюднення відео-сюжету із заголовком "Спростування" наступного тексту: "Інформація, розміщена 14.08.2020р. в ефірі каналу "Аверс" щодо відношення ТОВ "Патріот Агро" до гучних скандалів, пов`язаних із махінаціями з землею на Горохівщині у різних селах, а також рейдерстві - не відповідає дійсності, була викладена неправдиво, містить відомості про події, яких не існувало та не існує";

- розмістити на власній сторінці соціальної мережі Youtube (за посиланням https://www.youtube.com/c/mediaavers/featured), спростування у той самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація, а саме шляхом публікації із заголовком "Спростування" наступного тексту: "Інформація, розміщена 14.08.2020р. на даній Youtube сторінці, щодо відношення ТОВ "Патріот Агро" до гучних скандалів, пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині у різних селах, а також рейдерстві - не відповідає дійсності, була викладена неправдиво, містить відомості про події, яких не існувало та не існує" та видалити публікацію від 14.08.2020р. за посиланням http://youtube.com/watch?v=PaiTk7yO_I4;

- розмістити на власній сторінці соціальної мережі Facebook (за посиланням https://www.facebook.com/mediaavers/), спростування у той самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація, а саме шляхом публікації із заголовком "Спростування" наступного тексту: "Інформація, розміщена 14.08.2020р. на даній Facebook сторінці, щодо відношення ТОВ "Патріот Агро" до гучних скандалів, пов`язаних із махінаціями землею на Горохівщині у різних селах, а також рейдерстві - не відповідає дійсності, була викладена неправдиво, містить відомості про події, яких не існувало та не існує" та видалити публікацію від 14.08.2020р. за посиланням https://m.facebook.com/watch/?v=3017004591755683&_rdr.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 21755180) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Патріот Агро" (Волинська область, с. Трилісці, вул. Колгоспна, 40, код ЄДРПОУ 39922735) відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1,00 грн.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, код ЄДРПОУ 21755180) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Патріот Агро" (Волинська область, с. Трилісці, вул. Колгоспна, 40, код ЄДРПОУ 39922735) 6810,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 7 200 грн., витрат на проведення семантико-текстуальної експертизи.

6. В частині стягнення 17 800 грн. витрат на проведення семантико-текстуальної експертизи відмовити.

7. Накази на виконання п.п. 3, 4, 5 рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

8. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання Товариства з обмеженою відповідальність "Патріот Агро", призначити на 17 червня 2021 року на 11:30 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №210.

9. Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот Агро" в строк до 15.06.2021р. включно надати суду документальні підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та направити відповідні матеріали на адресу Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС".

10. Запропонувати Дочірньому підприємству "Телерадіокомпанія "АВЕРС" Відкритого акціонерного товариства "Корпорація "АВЕРС" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Патріот Агро" письмові пояснення по суті понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 15.06.2021р.

Суддя В. А. Войціховський