Рішення

від 10.06.2021 по справі 915/1640/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Справа № 915/1640/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Кнауб А.А.,

прокурора Григорян Е.Р.

та представника позивача-1 Гордієнка Д.О.

від інших учасників справи представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1640/20

за позовом керівника Миколаївської обласної прокуратури,

вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030;

в інтересах держави в особі:

1) Кабінету Міністрів України,

вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008;

2) державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» ,

вул. Одеська, 96, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001;

до відповідачів:

1) Доманівської районної державної адміністрації,

вул. Центральна, 46, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56400;

2) Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034;

3) Прибузької сільської ради,

вул. Акмечетська, 50, с. Прибужжя, Доманівський район, Миколаївська область, 65445;

про визнання незаконними та скасування розпорядження і наказу, припинення права комунальної власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок

В С Т А Н О В И В:

Керівником Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» (далі ? ДП «Веселинівське ЛГ» ) пред?явлено до Доманівської районної державної адміністрації (далі ? Доманівська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ?Управління) та Прибузької сільської ради позов з такими вимогами:

« 1. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 13.12.2013 № 268 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 (№№ 48, 62 Переліку земельних ділянок сформованих і зареєстрованих у Державному земельному кадастрі після проведення їх інвентаризації по Доманівському районі, що є додатком до вказаного розпорядження).

2. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в області від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ в частині надання територіальній громаді сіл, в особі Прибузької сільської ради Доманівського району, у комунальну власність земельних ділянок площами 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107) та 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020).

3. Припинити право комунальної власності Прибузької сільської ради Доманівського району на земельну ділянку площею 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107), розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району, яке 19.04.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №31301403.

4. Припинити право комунальної власності Прибузької сільської ради Доманівського району на земельну ділянку площею 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020), розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району, яке 30.05.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №31823836.

5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 площею 85,2901 га, розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

6. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 площею 4,6104 га, розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

7. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подачу позову» .

За такими вимогами ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 02.02.2021.

Ухвалою від 02.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 06.04.2021.

Ухвалою від 06.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторонам направлені відповідні повідомлення.

Ухвалою від 17.05.2021 призначено засідання на 27.05.2021.

В судовому засіданні 27.05.2021 оголошено перерву до 10.06.2021.

Позов у даній справі мотивовано тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 накладається на землі державного лісового фонду квартал 1 виділи 1, 2, 3, 4, 6 Доманівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ» з площею накладення 7,9 га, а земельна ділянка за кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 накладається на квартал 9 виділи 14, 15 Доманівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ» з площею накладення 4,4 га.

У зв?язку з викладеними обставинами на підставі спірного розпорядження Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268, яким затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення (серед яких і спірні ділянки), та спірного наказу Управління від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ земельні ділянки з земель лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «Веселинівське ЛГ» та накладаються на ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020, за відсутності для цього достатніх правових підстав передані у комунальну власність зі зміною їх цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, про що внесено відповідні записи до у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Такими діями, на думку прокурора, порушено приписи ст.ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. 11 ЛК України, а також порушено інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України (як належного розпорядника земель) та ДП «Веселинівське ЛГ» (як посійного землекористувача).

Прокурор також зазначає, що без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування; ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 не можуть існувати у встановлених межах, у зв?язку з чим їх державна реєстрація повинна бути скасована та створено нові об?єкти земельних відносин з іншими межами та кадастровими номерами.

Прокурор зазначає, що, з урахуванням того, що спірні ділянки відносяться до земель державного лісового фонду та вибули з державної власності поза волею власника ? Кабінету Міністрів України, розпорядження Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268 та наказ Управління від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ (в частинах, що стосуються спірних ділянок) суперечать земельному та лісовому законодавству та підлягають скасуванню; право комунальної власності Прибузької сільради на земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020, які накладаються на земельні ділянки державного лісового фонду, підлягає припиненню в порядку абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , а державна реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 повинна бути скасована в порядку ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» .

В якості підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Веселинівське ЛГ» прокурор посилається на не здійснення останніми, як власником і розпорядником земель державного лісового фонду та постійним землекористувачем спірних ділянок, своїх обов?язків щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Управління у відзиві від 26.01.2021 № 9-14-0.62-470/2-21 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Так, Управління посилається на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, згідно яких власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для того витребування не потрібно визнавати недійсним рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулося розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Крім того, у відзиві викладене клопотання про залишення позову в даній справі без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України ? у зв?язку з тим, що в даному випадку участь прокурора у судовому процесі не обґрунтована; зокрема, прокурором не подано доказів бездіяльності Кабінету Міністрів України.

Прокурор у відповіді від 04.02.2021 № 15/1-138вих-21 на відзив Управління зазначив, що наполягає на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. На думку прокурора, в даному випадку його участь у судовому процесі обґрунтована та не загрожує порушенням принципу рівності та справедливого балансу між сторонами; прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі у повному обсязі дотримано вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про адвокатуру» .

Крім того, прокурор виклав позицію про правильність та доцільність позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем ? оскільки у даній справі існує необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Так, зайняття земельної ділянки державного лісового фонду з порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. З огляду на це не можна погодитися з думкою відповідача щодо помилковості оскарження прокурором у судовому порядку наказу Управління.

Кабінет Міністрів України у відповіді від 30.03.2021 № 5111/15.1-17 на відзив зазначив, що підтримує заявлений прокурором позов у повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Від позивача-2 та відповідачів, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.

Вислухавши прокурора та представника позивача-1, які підтримали позов з викладених у ньому підстав, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Розпорядженням Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268 затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Доманівського району Миколаївської області загальною площею 11 845,779 га згідно додатку.

Вказаним Додатком визначений перелік земельних ділянок сформованих і зареєстрованих у Державному земельному кадастрі після проведення їх інвентаризації по Доманівському району, де під порядковими №№ 48, 62 вказані земельні ділянки площами 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107) та 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020) в межах Богданівської сільської ради (Прибузька ОТГ) Доманівського району. Вказані ділянки визначені як пасовища.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру зазначені ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення.

У подальшому, наказом Управління від 26.09.2018 № 6515/0/14-18-СГ передано територіальній громаді сіл в особі Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно переліку, що додавався, загальною площею 3649,7589 га, які розташовані в межах території вказаної сільської ради. Згідно доданих до наказу переліку та акту приймання-передачі від 27.09.2018, у комунальну власність, серед іншого, передані земельні ділянки площами 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107) та 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020).

На підставі зазначеного наказу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2019 зареєстровано право комунальної власності Прибузької сільради на ділянку з кадастровим номером 4822780900:08:000:0107, про що вчинено запис № 31301403, а 30.05.2019 ? на ділянку з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020, про що вчинено запис № 31823836.

Прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 накладаються на землі державного лісового фонду, а саме, земельна ділянка за кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 накладається на землі державного лісового фонду квартал 1 виділи 1, 2, 3, 4, 6 Доманівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ» з площею накладення 7,9 га; земельна ділянка за кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 накладається на квартал 9 виділи 14, 15 Доманівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ» з площею накладення 4,4 га. Прокурор стверджує, що вилучення указаних ділянок для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України; крім того, таке вилучення можливе лише за згодою постійного землекористувача ? ДП «Веселинівське ЛГ» .

Згідно інформаційних довідок Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 28.08.2020 № 549, від 15.10.2020 № 639, земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 накладається на землі державного лісового фонду квартал 1 виділи 1, 2, 3, 4, 6 ДП «Веселинівське ЛГ» , площа накладення становить 7,9 га; земельна ділянка з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 накладається на квартал 9 виділи 14, 15 Доманівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ» , площа накладення становить 4,4 га.

Згідно листів ДП «Веселинівське ЛГ» від 25.08.2020 № 173, від 17.09.2020 № 210, земельні ділянки за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 станом на 26.09.2018 входили в межі земель державного лісового фонду; добровільна відмова, згода на вилучення або відведення цієї ділянки у комунальну власність ДП «Веселинівське ЛГ» не надавалась.

Накладення земельних ділянок за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 на землі державного лісового фонду також підтверджується доданими до листа від 25.08.2020 № 173 документами: копіями державних актів на право користування землею, планшетів лісовпорядкування 2013 р. з зображеннями кв. 1 урочища «Мар?ївка» та кв. 9 урочища «Виноградний сад» ДП «Веселинівське ЛГ» ; копією проекту організації та розвитку ДП «Веселинівське ЛГ» ? кв. 1 урочища «Мар?ївка» та кв. 9 урочища «Виноградний сад» ДП «Веселинівське ЛГ» .

Згідно листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.09.2020 за № 210, земельні ділянки за кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 частково розміщені в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Веселинівське ЛГ» ; проекти землеустрою або інша землевпорядна документація стосовно відведення цих земельних ділянок певним особам, зміни цільового призначення ділянок або вилучення їх зі складу земель ДП «Веселинівське ЛГ» на розгляд та погодження до управління не надходили.

Згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.09.2020 № 05/67-2625/5-20, розпорядження щодо вилучення спірних ділянок з користування ДП «Веселинівське ЛГ» , припинення права користування підприємства цими ділянками, а також про зміну цільового призначення цих ділянок ? не приймалися.

У відповідності до листа Кабінету Міністрів України від 15.09.2020 № 31635/0/2-20, рішення про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Веселинівське ЛГ» спірними земельними ділянками не приймалися.

Матеріали справи не містять і інших доказів вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП «Веселинівське ЛГ» або припинення права постійного користування підприємства цими землями.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Частиною 1 статті 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб?єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. (ст. 7,8 ЛК України).

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення, у відповідності до ст. 57 3К України, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , у державній власності залишаються земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Отже, землі, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, незалежно від їх місцезнаходження, належать до земель державної власності.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.ч. 3-4 ст. 122 ЗК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об?єктів у комунальну власність.

Згідно пункту 24 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Крім цього, згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у власність земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України).

Статтею 149 ЗК України в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за сільрадою, установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 цієї ж статті в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за сільрадою, визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п?ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Частинами 5-8 ст. 149 ЗК України визначалося, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев?ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п?ятою, дев?ятою цієї статті.

Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев?ятою цієї статті.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п?ятою, дев?ятою цієї статті, а також погоджує вилучення таких земель районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо).

Згідно частини 7 статті 20 ЗК України (чинної як на час зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, так і на даний час), зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Отже законодавцем на час вибуття спірних ділянок з постійного користування ДП «Веселинівське ЛГ» було визначено, що територіальні органи Держгеокадастру мають право розпоряджатися лише землями сільськогосподарського призначення державної власності; вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України; крім того, для такого вилучення була необхідною згода відповідних землекористувачів. Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 27 Лісового Кодексу України, Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин: 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності; 7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства; 8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини справи, а також: відсутність доказів вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП «Веселинівське ЛГ» уповноваженим на це органом (Кабінетом Міністрів України) або припинення права постійного користування підприємства цими землями з інших підстав; те, що ДП «Веселинівське ЛГ» не надавало згоди на вилучення спірних земельних ділянок та не подавало заяви про відмову від права постійного користування цими ділянками; відсутність погодження Кабінету Міністрів України на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, ? суд визнає, що розпорядження Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268 та наказ Управління від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ (в частинах, що стосуються спірних ділянок) прийняті за відсутності відповідного обсягу повноважень та достатніх правових підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ? єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ).

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміна їх цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов?язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що розпорядження Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268 з додатками та наказ Управління від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ (в частинах, що стосуються спірних ділянок) суперечать актам цивільного законодавства і порушують інтереси держави, як власника спірної землі, а тому є незаконними і підлягають скасуванню.

Ураховуючи те, що частини спірних земельних ділянок відносяться до земель державного лісового фонду та вибули з державної власності поза волею власника ? Кабінету Міністрів України, а наказ розпорядження Доманівської РДА від 13.12.2013 № 268 з додатками та наказ Управління від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ (в частинах, що стосуються спірних ділянок) судом визнано незаконними та такими, що підлягають скасуванню, ? право комунальної власності Прибузької сільради на земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 підлягає припиненню в порядку абз. 3 ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Суд також вважає підлягаючими задоволенню вимоги прокурора про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Так, у відповідності до ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» , до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Згідно ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Згідно ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 указаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Держгеокадастр України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п.4 Положення).

Матеріалами справи підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 частково накладаються на землі державного лісового фонду, а отже не можуть у цій частині відноситися до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок, землі державного лісового фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, а отже не зможуть бути проінвентаризовані під час наступного лісовпорядкування.

Таким чином, ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 не можуть існувати у встановлених межах, а тому їх державна реєстрація повинна бути скасована.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі органів, компетентних на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, суд приходить до такого.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. ст. 84, 122, 149 ЗК України, є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Враховуючи викладене, Кабінет Міністрів України має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Обласною прокуратурою 10.09.2020 скеровано до Кабінету Міністрів України запит № 05/2-897вих-20, де вказано про конкретні порушення законодавства при прийнятті Управлінням спірного наказу та звернуто увагу на необхідність вжиття Кабінетом Міністрів України, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до скасування такого рішення.

Листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 15.09.2020 № 31635/0/2-20 обласну прокуратуру, окрім іншого, повідомлено, що вказаний запит надіслано Мін?юсту, Держлісагентству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку.

Міністерством юстиції України, яке відповідно до ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» , є представником інтересів Кабінету Міністрів України у судах, листом від 12.10.2020 повідомлено, що у разі звернення обласної прокуратури до суду із зазначеним позовом, Міністерством буде забезпечено представництво інтересів у відповідній судовій справі.

Також до листа Мін?юста від 12.10.2020 долучено листи:

- Держлісагентства від 15.09.2020, де вказано про те, що агентство доручило ДП «Веселинівське ЛГ» та Миколаївському обласному управлінню лісового та мисливського господарства вжити заходів щодо захисту майнових інтересів щодо спірної земельної ділянки;

- Держгеокадастру від 05.10.2020, в якому вказано, що перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно наявності в межах спірних земельних ділянок земель лісогосподарського призначення не проводились. Також висловлена позиція про те, що заходи претензійно-позовного характеру можливо здійснювати за умови встановлення факту незаконного відчуження земель лісогосподарського призначення, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним, шляхом зловживання службовим становищем та в інших випадках спричинення шкоди.

Разом із тим, ні Кабінетом Міністрів України, ні підпорядкованими йому Міністерствами та центральними органами виконавчої влади будь-яких реальних та дієвих заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Іншою особою, яка мала право на звернення до суду з позовом у даній справі, є ДП «Веселинівське ЛГ» ? як особа, у постійному користуванні якої перебуває спірна земельна ділянка.

Обласною прокуратурою 10.09.2020 скеровано ДП «Веселинівське ЛГ» лист щодо надання інформації про заходи, вжиті для усунення порушень законодавства в даному випадку.

ДП «Веселинівське ЛГ» листом від 17.09.2020 повідомило про направлення звернення до Доманівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області з приводу незаконного передання земельних ділянок лісового фонду до комунальної власності з проханням вжити заходів до повернення цих ділянок у власність держави.

Таким чином, ДП «Веселинівське ЛГ» упродовж тривалого часу не вчинило жодних заходів до усунення порушень законодавства, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 4 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об?єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв?язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

В даному випадку судом з?ясовано, що позивачами не вжито заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

В даному випадку суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» , яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів» .

Стандарт доказування «вірогідності доказів» , на відміну від «достатності доказів» , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення їх у повному обсязі.

Суд також визнає, що прокурором доведено наявність у даному випадку підстав для представництва в суді законних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Веселинівське ЛГ» .

З урахуванням викладеного, клопотання Управління про залишення позову в даній справі без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд визнає таким, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов у даній справі належить задовольнити у повному обсязі.

Суд додатково звертає увагу сторін на те, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 09.12.2020 № 2164 у сумі 12612 грн., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідачів у солідарному порядку.

У судовому засіданні 10.06.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства «Веселинівське лісове господарство» задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 13.12.2013 № 268 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 4822780900:08:000:0107, 4822780900:23:000:0020 (№№ 48, 62 Переліку земельних ділянок, сформованих і зареєстрованих у Державному земельному кадастрі після проведення їх інвентаризації по Доманівському району, що є додатком до вказаного розпорядження).

3. Визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в області від 26.09.2018 №6515/0/14-18-СГ в частині надання територіальній громаді сіл, в особі Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області у комунальну власність земельних ділянок площами 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107) та 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020).

4. Припинити право комунальної власності Прибузької сільської ради Доманівського району на земельну ділянку площею 85,2901 га (кадастровий номер 4822780900:08:000:0107), розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району, яке 19.04.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 31301403.

5. Припинити право комунальної власності Прибузької сільської ради Доманівського району на земельну ділянку площею 4,6104 га (кадастровий номер 4822780900:23:000:0020), розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району, яке 30.05.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 31823836.

6. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:08:000:0107 площею 85,2901 га, розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

7. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822780900:23:000:0020 площею 4,6104 га, розташовану в межах території Прибузької сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

8. Стягнути у солідарному порядку з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, просп. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39825404, Доманівської районної державної адміністрації, вул. Центральна, 46, смт. Доманівка, Доманівський район, Миколаївська область, 56400, ідентифікаційний код 04056718, та Прибузької сільської ради, вул. Акмечетська, 50, с. Прибужжя, Доманівський район, Миколаївська область, 65445, ідентифікаційний код 04375041, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р UA748201720343150001000000340, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 12612 грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2021.

Суддя Т.М. Давченко