Ухвала

від 15.06.2021 по справі 910/12722/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12722/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020

у справі № 910/12722/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Діфенс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021, поштовою кореспонденцією, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12722/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.06.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір" .

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута від 21.09.2020 у справі №910/12722/19, скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 2270 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі з посиланням на тяжкий фінансовий стан через відсутність бюджетних асигнувань в достатній кількості.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Водночас, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є дискреційним правом суду, однак, такі повноваження суду не є необмеженими; відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки в порушення вимог статей 74, 76, 79 ГПК України інспекцією не надано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище боржника покращиться протягом визначеного статтею 306 ГПК України строку розгляду касаційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі до прийняття судом касаційної інстанції рішення за результатами розгляду касаційної скарги по суті.

Крім того, Суд зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 17.03.2021 вже відмовлено Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19, касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Проте з мотивів неусунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 повернуто касаційну скаргу скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення такої сплати при зверненні до суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржником визначено підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не зазначено норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Касаційна скарга зводиться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, викладенням окремих норм матеріального права, однак її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн, надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19, а також виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/12722/19 складено та підписано 04.02.2021. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови апеляційного господарського суду від 04.02.2021 в касаційному порядку припадав на 24.02.2021.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/12722/19 - 17.05.2021, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Згідно частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.

Проте, матеріали касаційної скарги не містять клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2 та 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/12722/19 залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме:

- сплатити судовий збір у розмірі 2270,00 грн,

- зазначити підстави касаційного оскарження, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України,

- звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши підстави для поновлення строку.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський