КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1925/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу
ВИКЛАД ОБСТАВИН:
ТОВ Прогрес , через свого представника - адвоката О.В. Ляшенка, звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 01.08.2014 року № 11-925/14-14-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташованої на території Новомиргородського району Туріянської сільської ради (за межами населеного пункту).
Ухвалою судді від 26.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено у якості третьої особи - ОСОБА_1 та встановлено сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи (а.с.59-60).
Позов представником ТОВ Прогрес мотивовано тим, що у під час розгляду у Господарському суді Кіровоградської області справи №912/1971/19 про визнання поновленим Договору оренди землі, укладеного 23.02.2009 жовтні 2019 року товариство дізналось про те, що ГУ Держземагенство у Кіровоградській області винесено наказ від 01.08.2014 року №925/14-14-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строки на 15 років ОСОБА_1 ТОВ Прогрес вважає цей наказ протиправним, оскільки при його прийнятті ГУ Держземагенство у Кіровоградській області не здійснило перевірку наявності щодо обмежень земельної ділянки, на яку претендував ОСОБА_1 . Більш того, зауважує про те, що ОСОБА_1 було розроблено проект землеустрою з порушенням строку, визначеного у спірному наказі.
ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі відповідач), як правонаступник ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, до суду поданий відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при винесенні спірного наказу Держземагенство не мало інформації про продовження договору оренди земельної ділянки, а відтак вважало, що бажана земельна ділянка є вільною. Крім того, у відзиві зазначено про те, що ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.
Представником ТОВ Прогрес подано відповідь на відзив у якому наголошено на тому, що спірний наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню як протиправний.
Пояснення на позов від ОСОБА_1 до суду не надходили.
Дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Згідно договору оренди землі, укладеного 23.02.2009 року Новомиргородською районною державною адміністрацією та ТОВ "Прогрес", зареєстрованого у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії "Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.07.2009 р. за №04.09.377.00092, зі змінами внесеними додатковою угодою від 28.12.2012р., зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2014р. (індексний номер рішення 14491073), передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3523887600:02:000:9007, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району, Кіровоградської області.
Отже, вищезазначений договір оренди діяв до 15.07.2014 року, який згідно додаткової угоди від 28 грудня 2012 року, продовжений до 15.07.2019 року.
З метою реалізації права на поновлення договору оренди ТОВ Прогрес подано лист-повідомлення про поновлення договору оренди, проте, листом від 18.06.2019 року Т-4287/0-2626/0/17-19 ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області заперечувало проти поновлення договору оренди.
Не погоджуючись із даною відмовою ТОВ Прогрес звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди.
Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 01.08.2014 №11-925/14-14-СГ гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташованої на території Новомиргородського району Туріянської сільської ради (за межами населеного пункту). Орієнтовний розмір земельної ділянки 44,7400 га, у тому числі 44,7400 га - рілля, земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (код класифікаторів видів цільового призначення земель 01.02). Визначено строк подачі на затвердження, розроблення та погодження проекту землеустрою - 3 місяці (надалі спірний наказ).
Наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 15.12.2014 №11-1832/14-14-СГ Про внесення змін до наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області було внесено зміни до наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 01.08.2014 року №11- 925/14-14-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , виклавши пункт 4 у новій редакції: 4. Гр. ОСОБА_1 у дев`ятимісячний термін подати на затвердження, розроблений та погоджений відповідно до вимог чинного законодавства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки .
Отже правомірність та законність наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року у справі №912/1971/19 задоволено спільну заяву ТОВ Прогрес та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження мирової угоди та затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Прогрес" та Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області у редакції, поданій сторонами та закрито провадження у справі № 912/1971/19. Так, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, в особі начальника Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Панчук Оксани Станіславівни, яка діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 в подальшому Орендодавець , з одного боку та ТОВ Прогрес , в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цю Додаткову угоду про наступне:
1. Замінити у всіх, частинах і пунктах договору і Додаткової угоди від 28 грудня 2012 року означення, державної влади, який виступає ОРЕНДОДАВЦЕМ з Новомиргородської районної державної адміністрації на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, згідно із ст. 122 Земельного Кодексу України.
2. Поновити на 7 років до 09 вересня 2027 року Договір оренди землі, укладений 23.02/2009 р., між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ТОВ "Прогрес", зареєстрований у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії "Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.07.2009р. за №04.09.377.00092, зі змінами внесеними додатковою угодою від 28.12.2012 р., зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2014 р. (індексний номер рішення 14491073).
3. Викласти пункт 8 Договору оренди землі, укладеного 23.02.2009 р., між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ТОВ "Прогрес", зареєстрованого у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії "Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15.07.2009р. за № 04.09.377.00092, зі змінами внесеними додатковою угодою від 28.12.2012 р., зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2014 р. (індексний номер рішення 14491073) у наступній редакції: Договір укладено терміном на 18 (вісімнадцять) років".
4. Пункт 9 Договору і п. 2.3 Додаткової угоди від 28 грудня 2012 року викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі - в розмірі 12 (дванадцяти) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .
5. Нормативна грошова оцінка на момент складання додаткової угоди становить 1231150,26 грн.
6. Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 23 лютого 2009 року, зареєстрованого у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 15 липня 2009 року за №04.09.377.00092, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 28 грудня 2012 року, зареєстрованою у Державному реєстрі речових прав 14 липня 2014 року (індексний номер рішення 14491073). Право користування на нових вимогах виникає з моменту державної реєстрації даної Додаткової угоди у встановленому законодавством порядку у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно.
7. Орендар зобов`язується здійснити державну реєстрацію права оренди протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дня підписання даної Додаткової угоди та повідомити Орендодавця про державну реєстрацію права оренди не пізніше наступного дня після вчинення реєстраційних дій, з наданням підтверджуючих документів.
8. Додаткова угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, одна з яких знаходиться у ОРЕНДОДАВЦЯ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, другий - у ОРЕНДАРЯ ТОВ Прогрес .
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11.12.2020 №11-17130/14-20СІ було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Туріянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, розмір земельної ділянки 45,4852 га, кадастровий номер 3523887600:02:000:9007, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та наданні цієї земельної ділянки в оренду з таких підстав: цільове призначення земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки у розробленій документації із землеустрою.
Зазначену ухвалу суду було оскажено ОСОБА_1 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26 квітня 2021 року апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 закрити з підстав, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2020 року не порушує права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , оскільки надання права на розроблення документації із землеустрою не могло створити для апелянта очікувань щодо отримання земельної ділянки в оренди, оскільки спірна земельна ділянка вже перебувала в оренді та до спливу строку договору оренди було ще майже чотири роки і право на його продовження у ТОВ Прогрес не було припинено.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Перш за все суд зауважує, що позивачем оскаржується правовий акт індивідуальної дії.
У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 щодо порушеного права , за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .
За позицією позивача, спірний наказ може порушувати його права, зокрема, на продовження правовідносин з ГУ Держгеокадастром у Кіровоградській області щодо укладення договору оренди землі чи його продовження.
Водночас, як убачається зі спірного наказу, він стосується конкретно визначеного суб`єкта ( ОСОБА_1 ), тобто є актом індивідуальної дії.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Зважаючи на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів спірний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий відповідачем у результаті реалізації владних управлінських функцій суб`єкта розпорядження землями державної власності; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після розроблення проекту землеустрою.
Суд вважає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то такий наказ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.".
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб`єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 (справа N 800/206/15). Крім того позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18.
Водночас суд наголошує, що позовні вимоги про визнання протиправним спірного наказу, як акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію шляхом йог реального виконання, оскільки був розроблений проект землеустрою, не може бути належним способом захисту, оскільки цей акт не впливає на законність правовстановлюючих документів стосовно права власності чи користування спірною земельною ділянкою, а відтак не може бути скасованим, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 123 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 3 статті 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є вичерпними та додатковому тлумачення не підлягають. Водночас, серед описаних підстав, відсутня така підстава, як перебування земельної ділянки в оренді іншої особи, а відтак даний висновок є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивач, як на підставу свого позову зазначає про порушення відповідачем статті 116 ЗК України, проте такі доводи відхиляються судом, як безпідставні, з огляду на таке.
У частині 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Водночас у спірному рішенні не вирішувались питання щодо передачі земельної ділянки у власність чи користування.
Крім того, як вказала Велика Палата Верховного Суду у поставові від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Суд зауважує, що станом на сьогоднішній день позивач є орендарем спірної земельної ділянки та, як на думку суду, намагається вжити превентивних заходів щодо захисту свого права оренди. Натомість, як встановлено судом, жодне право позивача спірним наказом не було порушено, а тому даний позов не підлягає задоволенню.
Судові витрати сторонами у справі не понесені, а з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір не підлягає поверненню.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (вул. Центральна, 125, с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградська область, 26011; код в ЄДРПОУ 03757241) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код в ЄДРПОУ 43142606), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук
Суд | Кіровоградський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.06.2021 |
Оприлюднено | 16.06.2021 |
Номер документу | 97659110 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Кіровоградський окружний адміністративний суд
Г.П. Казанчук
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні