Рішення

від 14.06.2021 по справі 520/5253/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р. № 520/5253/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019 Г-12248/0-6116/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 та, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області протиправно відмовлено листом від 02.10.2019 №Г-12248/0-6116/0/95-19 у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою з посиланням на те, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому не погодився з позовними вимогами, зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області діяло в порядку, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, а також в межах строків, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, з огляду на що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою суду від 02.06.2020 по справі №520/5253/20 зупинено провадження до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №61-20389/16-ц (№688/2908/16-ц).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі №520/5253/20 скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №688/2908/16-ц.

Справу передано до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 через свого представника Суровцеву З.А. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою (клопотанням) від 05.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 6323182000:03:000:0433.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 02.10.2019 №Г-12248/0-6116/0/95-19 повідомлено позивача, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеодкадастру у Харківській області земельна ділянка, яка зазначена на доданих до клопотання ОСОБА_1 графічних матеріалах, перебуває у постійному користуванні третьої особи згідно з державним актом на право постійного користування землею.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Зі змісту листа відповідача від 02.10.2019 №Г-12248/0-6116/0/95-19 вбачається, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка на яку претендує позивач, розпорядженням Кегичівської районної державної адміністрації № 439 від 25.12.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства" затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність третім особам. Станом на 16.09.2019 відомості про реєстрацію права власності громадянами на бажані земельні ділянки, у Державному земельному кадастрі, відсутні.

Однак, ті обставини, на які посилається відповідач у вказаному листі, не передбачені статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (далі - Положення №333) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Однак, як встановлено судом рішення у формі наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, як це передбачено статтею 118 ЗК України, відповідачем не приймалось.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2019 по справі № 823/1121/16, від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, наданий відповідачем лист від 02.10.2019 №Г-12248/0-6116/0/95-19 не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказаний висновок суду, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

З приводу позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

У спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, та не прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, з прийняттям відповідного рішення у формі наказу.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, від 14.08.2018 по справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 по справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 по справі № 816/318/18.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шляхова О.М.