Рішення

від 14.06.2021 по справі 640/148/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Київ № 640/148/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛЬТР ГРУП

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ФІЛЬТР ГРУП з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІЛЬТР ГРУП на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України у зв`язку із наданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 16.08.2019р. № 155758/10/26-15-14-02-03 в неповному обсязі щодо дотримання вимого податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ МАРКСВЕЛ

за червень, липень 2018р. показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018р. показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств;

скасувати наказ ГУ ДПС у м. Києві № 1691 від 09.10.2019р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІЛЬТР ГРУП .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства, оскільки відповідач не мав законних підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки. Крім того, позивач вважає протиправним дії відповідача з проведення перевірки.

Відповідачем подано відзив на адміністративний в якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем на запит відповідача документальні підтвердження не надані. З огляду на вищевикладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.08.2019р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві направлено на адресу позивача запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) № 1555758/10/26-15-14-02-03 в якому просило надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу викладених в запиті фактів. При цьому зазначено, що обов`язково необхідно надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ ФІЛЬТР ГРУП та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ МАРКСВЕЛ , а також зазначено, що якщо підприємство не є кінцевим одержувачем (споживачем) товарів, для встановлення повної схеми фінансово-господарських відносин та повноти нарахування і сплати податкових зобов`язань на кожній ланці ланцюга проходження товарів зазначити інформацію про наступного по ланцюгу придбання покупця, укладені угоди, видаткові накладні тощо.

Листом ТОВ ФІЛЬТР ГРУП від 11.09.2019р. № 7 надано відповідь на вищезазначений запит до якого долучено первинні документи.

Водночас, отримавши вищезазначену відповідь та відповідно до п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України відповідачем видано наказ від 09.10.2019р. № 1691 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІЛЬТР ГРУП .

На підставі вищезазначеного наказу відповідачем проведено перевірку за результатами якої складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019р. № 00003760502 та № 00003750502.

Позивач вважаючи вищезазначений наказ та дії відповідача під час проведення перевірки протиправними звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на час призначення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 17.05.2019р. у справі №823/2530/18, адміністративне провадження №К/9901/2543/19.

Водночас, суд зазначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Звернення до суду з позовом не повинно мати на меті відновлення правопорядку, як-от констатація допущення суб`єктом владних повноважень певного правопорушення.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Верховний Суд в постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18 сформував правову позицію, відповідно до якої у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 09.1.2019р. відповідачем відповідно до п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України прийнято наказ № 1691 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІЛЬТР ГРУП .

Водночас, на підставі вищезазначеного наказу проведено перевірку позивача, за результатом якої складено акт від 21.10.2019р. № 97/26-15-14-05-02-03/39529246 та винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2019р. № 00003760502 та № 00003750502.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено до суду. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.04.2020р. у справі № 640/6218/20 відкрито провадження за позовом ТОВ ФІЛЬТР ГРУП про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.11.2019р. №00003750502, №00003760502 та №00003770502.

Таким чином, за встановленими у цій справі обставинами, наказ про проведення перевірки реалізований, податкові повідомлення-рішення прийняті. За усталеною практикою Верховного Суду, після проведення перевірки (реалізації наказу як акта індивідуальної дії) права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки, зокрема, у вигляді прийнятих індивідуальних актів (податкові повідомлення-рішення або інші рішення). Відповідно, предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб`єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.

Звернення до суду одного і того ж самого платника податків до того самого контролюючого органу з окремими самостійними позовами: 1) про скасування наказу; 2) про визнання протиправними дій; 3) про скасування податкового повідомлення-рішення, лише породжує кількість позовів і судових рішень, проте, виключно судове рішення у справі, в якій предметом оскарження було податкове повідомлення-рішення, дійсно вирішує спір, що виник між сторонами.

Саме таку мету покладено в основу правових висновків постанови Верховного Суду, ухваленої у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18).

При цьому суд зазначає, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.

Додатково, щодо позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки на підставі наказу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Звернення до суду з позовом не повинно мати на меті відновлення правопорядку, як-от констатація допущення суб`єктом владних повноважень певного правопорушення.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по проведенню перевірки, висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб`єктом владних повноважень при призначенні та/або проведенні перевірки, а так само твердження акта, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта, дії.

Тобто, саме захист прав від порушень з боку суб`єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві.

На користь викладеного свідчить також і стаття 5 КАС України, частиною першою якої передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту права, залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Тобто, вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов`язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, у цій справі вимог, направлених на захист прав Позивача, заявлено не було.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 24.12.2020р. у справі № 160/3053/19, адміністративне провадження № К/9901/34059/19.

З урахуванням наведеного та враховуючи реалізацію відповідачем наслідків проведеної податкової перевірки у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржені в іншому судовому процесі, а саме в межах розгляду справи № 640/6218/20, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ФІЛЬТР ГРУП - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська