Постанова

від 14.06.2021 по справі 488/4301/15-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 488/4301/15-а Головуючий в 1 інстанції: Селіщева Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Стас Л.В.,

суддів: Шевчук О.А., Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю Сатурн , Товариство з обмеженою відповідальністю Ірина , про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ГУПФ України в Миколаївській області, в якому (з урахуванням уточнень від 26 січня 2018 року) просив;

- стягнути з ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина та перерахувати до бюджету соціальні внески з виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за час перебування у трудових відносинах з цими підприємствами у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року, у розмірі 165450,12 грн.;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням збільшення страхового стажу за період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач наголошував, що у спірний період перебував у трудових відносинах з ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина , що підтверджується рішеннями Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2015 року (справа №2/489/1171/15) та від 04 лютого 2015 року (справа №2/489/103/15), які набрали чинності.

Втім, пенсійний орган, з посиланням на відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу, відмовив у зарахуванні частини вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .

Позивач наголошує, що він не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Вважає, що внаслідок невиконання ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України його позбавили соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 08 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ Сатурн здійснити нарахування та сплатити до бюджету передбачені законом обов`язкові платежі та збори із заробітної плати ОСОБА_1 за час його роботи на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду у період з 01 лютого 1998 року по 30 квітень 1998 року, з 01 лютого 1999 року по 31 березня 1999 року та з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року.

Зобов`язано ТОВ Ірина здійснити нарахування та сплатити до бюджету передбачені законом обов`язкові платежі та збори із заробітної плати ОСОБА_1 за час його роботи на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду у період з 02 січня1992 року по 31 грудня 2012 року.

Зобов`язано ГУПФ України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням збільшення страхового стажу за час його роботи у ТзДВ Сатурн на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду за періоди з 01 лютого 1998 року по 30 квітня 1998 року, з 01 лютого 1999 року по 31 березня 1999 року та з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУПФ України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в контексті даних правовідносин, відсутні підстави вважати, що за умови сплати страхових внесків вищевказаними підприємствами, права позивача щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу будуть порушені.

При цьому, скаржник послався на абз.2 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, за яким резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Отже, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо / ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Таким чином, скаржник наголошує на тому, що вимоги позивача є передчасними.

06 травня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 04 лютого 2015 року, винесеним по цивільній справі №2/289/103/2015, був встановлений юридичний факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТОВ Ірина , у якому позивач працював у період з 19 вересня 1992 року по 31 грудня 2012 року на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду, а також зобов`язано ТОВ Ірина внести запис до трудової книжки позивача про роботу на цьому підприємстві за вказаний період на вказаній посаді. Цим же судовим рішенням був встановлений юридичний факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ЗАТ Сатурн , у якому позивач працював у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2015 року, винесеним по цивільній справі №2/289/1171/2015, було зобов`язано ТзДВ Сатурн внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його працю на цьому підприємстві з врахуванням змін в організаційно-правовій формі юридичної особи, у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду.

Із копії трудової книжки позивача, яка наявна у матеріалах даної справи, вбачається, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2015 року, винесеним по цивільній справі №2/289/1171/2015, відповідачем - ТзДВ Сатурн були внесені записи до його трудової книжки про його працю на цьому підприємстві у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду.

Щодо роботи позивача на МП Ірина , то в його трудовій книжці наявні записи лише про період роботи з 02 січня 1992 року по 18 вересня 1992 року на цьому підприємстві на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, і у вересні 2016 року він звернувся до УПФ України в Корабельному районі м.Миколаєва із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням страхового стажу за період з 2004 по 2012 роки, згідно ч.4ст.42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Із наявного у матеріалах справи рішенням УПФ України в Корабельному районі м.Миколаєва від 28 вересня 2015 року за №9553/3 (а.с.13) вбачається, що позивачу був зроблений перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу з 01 січня 1991 року по 31 січня 1998 року, 01 травня 1998 року по 31 вересня 1999 року, та з 01 квітня 1999 року по 31 грудня 2003 року, а період роботи з 01 квітня 2004 року по 31 травня 2012 року не був зарахований до страхового стажу через відсутність даних про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись з викладеним позивач звернувся з позовом.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про зобов`язання відповідачів по даній справі - ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина здійснити перерахування до держбюджету передбачених законом обов`язкових платежів із отримуваної ним заробітної плати за час роботи на цих підприємствах, є обґрунтованими, оскільки факт його перебування у трудових відносинах з цими підприємствами підтверджується судовими рішеннями, що набрали законної сили. Доказів, які б це спростовували, відповідач суду не представив. Крім цього, позивач, працюючи на вказаних підприємствах, не зобов`язаний був здійснювати контроль за перерахуванням передбачених законом обов`язкових платежів його роботодавцями, оскільки це є повноваженням відповідних компетентних органів.

Поряд з цим, суд першої інстанції вказав про відсутність у суду повноважень визначити розмір таких платежів, як це просить позивач - у розмірі 165450,12 грн., оскільки позивачем такий розмір не обґрунтований. До того ж, в силу ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року№2464- VІ (далі - Закон №2464- VІ), обчислення та сплата єдиного внеску є обов`язком платника і здійснюється ним на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно дозаконусплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IVстрахові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Так, в матеріалах справи наявні рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 травня 2015 року (справа №2/489/1171/15), яким визнано факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТзДВ Сатурн у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року, та рішенням цього ж суду від 04 лютого 2015 року (справа №2/489/103/15), яким було встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Ірина у період з 19 вересня 1992 року по 31 грудня 2012 року.

Вказані рішення набрали законної сили.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься рішення УПФ України в Корабельному районі м.Миколаєва від 09 вересня 2016 року №41/12 (а.с.94-96), за яким пенсійний орган зазначає, що згідно довідки УПФ України в Ленінському районі м.Миколаєва від 10 серпня 2015 року №2927/04 підтверджено нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків по ТзДВ Сатурн за періоди з 01 січня 1991 року по 31 січня 1998 року, з 01 травня 1998 року по 31 січня 1999 року, з 01 квітня 1999 року по 31 грудня 2003 року.

Таким чином, на підставі вказаних вище документів ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року проведено перерахунок пенсії по зарахуванню страхового стажу з 01 січня 1991 року по 31 січня 1998 року, з 01 травня 1998 року по 31 січня 1999 року, з 01 квітня 1999 року по 31 грудня 2003 року.

Поряд з цим, будь-яких даних (індивідуальних відомостей)в системі персоніфікованого обліку на застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року ТзДВ Сатурн не надало, таким чином, пенсійний орган відмовив у перерахунку пенсії позивачу по збільшенню страхового стажу за вказаний період.

Так, колегія суддів наголошує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Тобто, внаслідок невиконання ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.

Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємств по страховим внескам не можуть бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 у ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина .

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судому постановах від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 30 липня 2019 року у справі №373/2265/16-а та від 16 липня 2020 року у справі №619/3407/16-а.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання ГУПФ України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням збільшення страхового стажу за час його роботи у ТзДВ Сатурн на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду за періоди з 01 лютого 1998 року по 30 квітня 1998 року, з 01 лютого 1999 року по 31 березня 1999 року та з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15).

Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31 жовтня 2019 року по справі №826/4802/17.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/4406/16 та від 19 січня 2021 року по справі №816/723/16.

Так, відповідно до ч.10 ст.20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Поряд з цим, статтею 106 вказаного Закону визначено, що саме виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Таким чином, з урахуванням вимог статей 20, 109 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , право вимоги про стягнення з ТзДВ Сатурн та ТОВ Ірина та перерахування до бюджету соціальні внески з виплаченої позивачу заробітної плати за час перебування у трудових відносинах з цими підприємствами у період з 01 січня 1991 року по 31 травня 2012 року у розмірі 165450,12 грн., належить саме Пенсійному органу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про невідповідність обраного ОСОБА_1 способу його захисту способам, визначеним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову у вказаній частині.

Статтею 242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 6ст.139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно ч.1ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 30 вересня 2015 року ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за звернення до суду з позовом в розмірі 487,20 грн., який підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 308, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08лютого 2021 року - скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю Сатурн , Товариство з обмеженою відповідальністю Ірина , про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням збільшення страхового стажу за час його роботи у Товаристві з додатковою відповідальністю Сатурн на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду за періоди з 01 лютого 1998 року по 30 квітня 1998 року, з 01 лютого 1999 року по 31 березня 1999 року та з 01 січня 2004 року по 31 травня 2012 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення до суду з позовом, в розмірі 487,20 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 14.06.2021 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шевчук О.А. Турецька І.О.