Постанова

від 14.06.2021 по справі 640/19733/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19733/20 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

21.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" звернулося до суду з позовною заявою до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23 червня 2020 року № 205084.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправним застосуванням до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17 000 грн, адже законодавство не передбачає можливості отримання дозволу на перевезення розподільного вантажу вагою понад габаритно-вагових норм. З огляду на те що, позивач, транспортуючи яблука в ящиках масою 12 тон, не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортного засобу вагові параметри якого перевищують нормативи, застосування до нього санкцій є протиправним. А також позивач наполягав на відсутності у ваг властивостей поосьового зважування та на притягненні його до адміністративного стягнення за одне і теж саме порушення двічі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачем не спростовується факт перевищення габаритно-вагових норм, втім відповідачем додержано процедуру прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу від 23.06.2020 № 205084.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що законодавство не передбачає можливості отримання дозволу на перевезення розподільного вантажу вагою понад габаритно-вагових норм. Дана позиція підтверджується позицією Верховного Суду України у справі №814/1460/16. При цьому автомобіль позивача був завантажений менше, ніж за технічними характеристиками може перевозити, що ставить під сумнів достовірність результатів зважування навантаженням на здвоєну вісь. Позивач, як водій зобов`язаний лише слідкувати, щоб не була перевищена завантаженість автомобіля відповідно до його технічних норм. Працівниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не були пред`явлені водію документи на пристрій, яким проводилося контрольне зважування автомобіля, що позбавило його можливості перевірити відповідність цього приладу параметрам та технічному стану.

Наголошує на помилковості висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не спростовується факт перевищення габаритно-вагових норм, у зв`язку із здійсненням оплати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки сплата штрафу не може ототожнюватись із тим, що позивач визнав його правомірність.

До того ж автомобільні ваги виробництва ТОВ Метровес Лахта-у СВ 80000 А/18, якими проводилося зважування, належать до платформних неавтоматичних зважувальних приладив та представляють собою платформу, на якій знаходиться авто всіма своїми осями одночасно, та згідно Свідоцтва про повірку № П40М1130529 наданого власником ваг ваги відповідають лише вимогам ДСТУ EN45501:2016, що означає що на вказаних вагах можна визначити тільки загальну вагу транспортного засобу, а для визначення навантаження на кожну вісь окремо, ваги повинні відповідати вимогам ДСТУ OIMLR134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. За таких обставин, процедура вимірювання габаритно-вагового контролю навантаження на осі здійснена відповідачем неналежним засобом поверхнево та з порушенням норм закону, що вплинуло на її некоректний результат.

Відповідач не надав можливості скористатися позивачу правом на повторний габаритно-ваговий контроль після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Додатково відповідач відзначає, що зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. На підтвердження цього відповідачем надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі .

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Твердження позивача про те, що вантаж, який перевозився є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху (як свідчення помилковості результатів зважування) є безпідставними, оскільки транспортний засіб на вагу заїжджає повільно-зі швидкістю не більше 5 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до зміщення вантажу (який перевозиться належним чином). Дане узгоджується з висновками Верховного Суду по справам № 820/1420/17 та 803/1540/16.

У відповіді на відзив позивач вчергове звернув увагу, що предметом позову є протиправна вимога Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, що ТОВ "Спецтехвпровадження" має нести відповідальність за відсутність у нього під час перевезення подільного вантажу дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, так як жодними законодавчими нормами не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , позивачу на праві власності належить спеціалізований фургон-рефрижератор DAF S 105 XF , 2006 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Згідно направлення на рейдову перевірку від 12.05.2020 № 00181 та щотижневого графіку, 15.05.2020 уповноважено старших державних інспекторів Державної служби України з безпеки на транспорті провести перевірку вантажних автомобілів.

15 травня 2020 року за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF S 105 XF , номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 18,26 т при нормативно допустимому - 16 т, що підтверджується талоном про зважування №03180 від 15.05.2020.

Одночасно, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024114 від 15.05.2020.

Крім того, 15 травня 2020 року співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт № 216858 про виявлене порушення при перевезенні вантажу, а саме п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 - перевищення навантаження на здвоєну вісь.

23 червня 2020 року на підставі акта № 21658 відповідачем винесено постанову № 205084 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу у розмірі 17 000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 року № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2, 4 названих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Відповідно до пункту 32 Порядку № 879 перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг.

Отже, великоваговий транспортний має право здійснювати дорожнє перевезення вантажів за умови отримання дозволу на рух автомобільними дорогами України та документа про внесення плати за проїзд.

Згідно п. 6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

У справі судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття спірної постанови від 23 червня 2020 року № 205084 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу, відповідно до яких вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 14,1 %, що дає підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2019 року у справі №803/1540/16.

Таким чином, наведене правове регулювання спростовує твердження позивача, що жодними законодавчими нормами не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

15 травня 2020 року за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF S 105 XF , номерний знак НОМЕР_3 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 18,26 т при нормативно допустимому - 16 т, що підтверджується талоном про зважування №03180 від 15.05.2020.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що такого дозволу у позивача немає, відтак за описаних обставин колегія суддів погоджується з його висновками про те, відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу, встановленого статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Щодо посилання позивача на те, що автомобільні ваги виробництва ТОВ Метровес Лахта-у СВ 80000 А/18, якими проводилося зважування, відповідають лише вимогам ДСТУ EN45501:2016, у зв`язку з чим на вказаних вагах можна визначити тільки загальну вагу транспортного засобу, а не на кожну вісь окремо, оскільки ваги, що здійснюють поосьове зважування повинні відповідати вимогам ДСТУ OIMLR134-1:2010, що, на думку позивача, є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у коректності результатів зважування відповідними вагами, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують уваги, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що зважування проводилось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 02.08.2019 №П40М11305219, виданого Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , засіб вимірювальної техніки - ваги тип: Лахта-У СВ-800000А/18, виробництва ТОВ Метровес , відповідають вимогам ДСТУ EN 45501:2017 та експлуатаційним документам фірми-виробника. Указане свідоцтво чинне до 02.08.2020, а відтак зважувальне обладнання правомірно використовувалося станом на 15 травня 2020 року.

Відповідно до п. 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання, цим документом підтверджується справний технічний стан зважувального обладнання, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки без вимоги водія під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

До того ж, відповідач вказує, що згідно цього ж свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, він відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі .

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Наведене спростовує твердження позивача, що водій зобов`язаний лише слідкувати, щоб не була перевищена завантаженість автомобіля відповідно до його технічних норм. Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що саме нерівномірне розміщення вантажу в автомобілі, навіть при завантаженні меншою вагою, ніж передбачено технічними характеристиками, призводить до перевищення нормативів габаритних або вагових обмежень на осі, що, в свою чергу, порушує стійкість автомобіля та негативно впливає на автомобільні дороги.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

В той же час, колегія суддів не знаходить підстав для прийняття до уваги посилань позивача в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду, оскільки таке судове рішення не є релевантним спірним правовідносинам.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 14.06.2021 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехвпровадження" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель