Постанова

від 15.06.2021 по справі 148/1877/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/1877/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Саламаха О.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

15 червня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача - Кравець В.А.

представника відповідача - Мукомел А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову старшого державного інспектора Державної екологічної інспекції у Вінницькій області Маланського Сергія Миколайовича №06/263 від 26.10.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 153 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн.. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 153 КУпАП закрито.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Маланським Сергієм Миколайовичем відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №011845 від 26.10.2020 за ст. 153 КУпАП за те, що він у жовтні 2020 року знищив зелені насадження різних порід та діаметрів, за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області.

Зокрема, згідно протоколу, позивач, у жовтні 2020 року здійснив знищення зелених насаджень різних порід та діаметрів без відповідного дозволу, за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району, на території колишньої тракторної бригади біля будівлі колишньої майстерні, яка належить позивачу відповідно до договору купівлі-продажу від 07.10.2020. Зазначені зелені насадження, які були видалені в кількості 11 шт., не віднесені до лісового фонду за межами населеного пункту в межах Михайлівської сільської ради (ОТГ) Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до постанови № 06/263 від 26.10.2020 старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Маланського С.М., ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Не погодившись з притягненням до адміністративної відповідальності та прийняттям оскаржуваної постанови відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив про відсутність будь-яких об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП.

Зокрема, позивач зауважив, що придбавши майно, жодних дій щодо вирубу насаджень позивач не вчиняв. Він працює у м. Києві і після оформлення правочину повернувся до міста. Йому не відомо, де, ким та коли (чи до того як він придбав майно, чи після того) були вирублені зелені насадження. Йому також не відомо у якому стані знаходились дані дерева до їх вирубки, чи були вони у живорослому стані та чи не загрожували, життю, здоров`ю та майну громадян. Також припускає, що дерева міг вирубати продавець перед тим як продати об`єкт, з метою розчищення земельної ділянки для наданню території товарного вигляду.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що за відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є такою, що винесена без достатніх підстав, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про рослинний світ" порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 № 105, власники земельних ділянок - це юридичні та фізичні особи, які мають документ на право власності на земельну ділянку. Зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Відповідно до п. 10 "Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної вартості.

Статтею 153 КУпАП передбачено відповідальність за знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об`єктів озеленення в межах населених пунктів, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об`єктами озеленення; пошкодження дерев і чагарників за межами населених пунктів, що не віднесені до лісового фонду, або їх незаконну порубку у виді накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення інспектор зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на достатність доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення в даній адміністративній справі, оскільки такі докази є належними та допустимими у тому випадку, якщо вони зафіксовані у встановленому законом порядку.

Так, підставою для складення протоколу та винесення постанови стало лише те, що позивач є власником будівлі, біля якої були вирубані дерева. Водночас з матеріалів справи вбачається, що власником він став лише 07.10.2020, в той час як у протоколі та постанові не зазначено точної дати вчинення правопорушення.

Окрім того, в з матеріалів встановлено, що протокол та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийняті відповідачем в один день - 26 жовтня 2020 року.

Зокрема, згідно постанови від 26 жовтня 2020 року, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 в жовтні 2020 року знищив зелені насадження різних порід та діаметрів в кількості 11 штук, за межами населеного пункту с. Михайлівка Тульчинського району Вінницької області на території колишньої тракторної бригади біля будівлі колишньої майстерні, яка йому належить. Проте, яким чином та способом відповідач встановив даний факт знищення дерев, у постанові не вказано. Не доведено що саме позивач знищив вказані дерева. Відповідачем не надано доказів огляду місця події, фото-, відеоматеріали, покази свідків, що підтверджують відповідну фіксацію, тощо.

В судовому засіданні представник позивача звернув увагу на те, що приймаючи оскаржувану постанову, інспектор взяв за основу письмові пояснення по факту вирубки дерев, надані сільським головою Михайлівської сільської ради ОСОБА_2 .. Однак з наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_2 лише припустив, що особою, яка могла бути причетною до вирубки дерев може бути гр. ОСОБА_1 , однак хто саме здійснив видалення дерев на території колишньої тракторної бригади, йому не відомо.

Колегія суддів звертає увагу, що інспектори з державного екологічного нагляду та охорони навколишнього природного середовища наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого 153 КУпАП, суд вважає недоведеним.

Окрім того, позивач в позовній заяві вказує на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зазначив у протоколі.

Так, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідачем не доведено, чому не вжито жодних дій щодо надання позивачу реалізувати своє право на отримання правової допомоги, що свідчить про те, що інспектор порушив права особи та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 20 жовтня 2020 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за 153КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.