Рішення

від 15.06.2021 по справі 235/2564/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/1114/21

Справа № 235/2564/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Грекової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, шо з відповідачем по справі перебувала у трудових відносинах з 03.09.1993 року, де працював в якості повара 4 розряду. Наказом № 1309/к від 21.08.2020 року вона була звільнена за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

При звільненні їй була нарахована заробітна плата за період з січня 2020 року по серпень 2020 рік загальною сумою 28557,36 грн, проте не сплачена. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 28557,36 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2020 року по день винесення рішення суду.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з ДП ВК Краснолиманська . Наказом № 1309/к від 21.08.2020 року позивачку звільнено з роботи за власним бажанням. Останній день праці позивача 21.08.2020 року. Проте, позивачка не зверталась до бухгалтерії підприємства з вимогою провести з нею остаточний розрахунок по заробітній платі. Позивачу при звільненні було нараховано 28557,36 грн. ( сума визначена після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів).

Окрім того, зазначив, що, оскільки позивач звернувся до суду через вісім місяців після звільнення, є доцільним зменшити суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду України. від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15 ц. Представник відповідача просить врахувати тяжке фінансове становище підприємства і відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність ( а.с.

30).

Представник відповідача ДП Краснолиманське в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а. с. 28).

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ДП ВК Краснолиманська з 03.09.1993 року, де працював в якості повара 4 розряду. ( а. с. 9-12).

Наказом № 1309/к від 21.08.2020 року позивачку було звільнено за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України ( а. с. 11-12)..

Судом встановлено, що в день звільнення 21.08.2020 року позивачка працювала в 1 зміну.

Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Згідно довідки ДП ВК Краснолиманська за № 260 від 30.03.2021 року ДП ВК Краснолиманська має заборгованість перед позивачем за період з січня 2020 року по серпень 2020 рік в сумі 28557,36 грн. Сума заборгованості з виплати заробітної плати вказана після утримання обов`язкових податків та зборів. ( а. с. 14).

Згідно довідки ДП ВК Краснолиманська за № 259 від 30.03.2021 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 412,41 грн. ( а. с. 13).. Зазначена сума також не оспорюється позивачем по справі.

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України , ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовував свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Оскільки , як вбачається з матеріалів справи, позивач в день звільнення працював, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні слід розраховувати за період з 22.08.2020 року по день фактичного розрахунку, в даному випадку по день ухвалення рішення суду, тобто по 15.06.2021 рік .

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить : 412,41 х 203= 83719,23 грн.

Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.

Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 28557,36 грн. ( сума визначена з врахуванням обов`язкових платежів і зборів згідно довідки) , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.08.2020 року по 15.06.2021 рік в сумі 83719,23 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Що стосується доводів представника відповідача про зменшення суми середнього заробітку з урахуванням принципу пропорційності, то суд зазначає наступне.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-837цс15, від 27.04.2016 р. у справі № 6-113цс16, постанові ВСУ від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13ц.

Таким чином, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду, але виключно при існуванні таких умов: наявність чи виникнення спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплат працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, або коли вони ( ці суми) повинні бути сплачені роботодавцем та прийняття судом відповідного рішення щодо часткового задоволенні вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум.

При цьому принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність між позивачем та відповідачем спору про розмір належних до виплати сум на час звільнення. Позивач в день звільнення працював, відповідачем позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 28557,36 грн. не спростовано, проте зазначена сума не виплачена на момент розгляду справи.

Враховуючи , що спору щодо розміру розрахункових сум між сторонами не було, відповідач не надав доказів про відсутність своєї вини у невиплаті заборгованості по заробітній платі у день звільнення позивача, а також, приймаючи до уваги той факт, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, тобто важке матеріальне становище, не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесений судовий збір в розмірі 908 грн., на користь держави - 285,57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115,116, 117 КЗпП , ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 28557,36 грн., ( сума 28557,36 грн. визначена після утримання обов`язкових податків і зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83719,23 грн. з подальшим відрахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів , понесені судові витрати в сумі 908 грн.

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія Краснолиманська на користь держави судовий збір в сумі 285,57 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач ДП ВК Краснолиманська , код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9

Суддя: