Рішення

від 04.06.2021 по справі 235/1794/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/1794/21

Номер провадження 2/235/930/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання), -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське грошову суму у розмірі 78000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 27 роки 00 місяців 02 дні. А з відповідачем ПрАТ Шахтоуправління Покровське перебував у трудових відносинах 8 років 02 місяці 29 днів, в період часу з 12.06.2001 року по 26.08.2019 року слюсарем - ремонтником, гірничим робочим підземним, гірничого робочого очисного забою, звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я. Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку в ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області від 13.04.2020 року, яким встановлено, що хронічна попереково - крижова радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пил, робоча поза, фізичне навантаження.

За результатами медичного освідкування 04.05.2020 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, визначено за сукупністю 65 % втрати працездатності з 27.04.2020 року безстроково. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з ПрАТ Ш/у Покровське моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; змінити підземні умови праці на поверхневі, що позначилося на його доходах. Серед наслідків захворювання позивач відмічає кашель, і задуху, болі в грудній клітині та в попереку, що посилюються навіть при незначному фізичному навантаженні, головні болі, головокружіння. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Завдяки професійному захворюванню не може вести активне життя та приділяти достатньої уваги своїй матері та доньці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує самостійно. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 78000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а.с. 1-2)

Ухвалою суду від 18.03.2021 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ПрАТ Шахтоуправління Покровське порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 24).

26.04.2021 представником приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське Малиновським Д. В. (діючого на підставі довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов`язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання. Окрім того, оформлюючи трудові відносини з Позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ Про охорону праці , позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та наслідки невиконання вимог техніки безпеки. Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затв. Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.19 року є робочою, а тому він має можливість навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму. Тобто права на працю позивач не позбавлений. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 78000 гривень безпідставно завищені, а тому, в разі задоволення вимог позивача, відповідач просить встановити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню не більше 32500 гривень з утриманням обов`язкових платежів.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутність висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди, перенесення стресових, агресивних та інших негативних проявів стану здоров`я. (а.с. 30-34).

Позивачем ОСОБА_1 заявлене клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Представник відповідача ПрАТ Шахтоуправління Покровське Малиновський Д. В. (уповноважений довіреністю) просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученого до матеріалів справи, справу розглянути без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством Шахтоуправління Покровське (до зміни найменування: ВАТ Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна № 1 , ВАТ Шахтоуправління Покровське , Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна № 1 ):

- 12.06.2021 року -13.06.2001 року зайнятий в учбовому пункті;

- 14.06.2001 року - прийнятий слюсарем - ремонтником 5 розряду поверхневим;

- 10.08.2001 року - переведений гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 12.08.2005 року - переведений гірничим робочим очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 01.12.2006 року - переведений гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 23.03.2007 року - переведений стажером гірничого майстра підземним з повним робочим днем в шахті на час практики 28.03.2007 року;

- 26.08.2019 року - звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я. (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 5-8).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 13.04.2020 року комісією із залученням головного спеціаліста відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, завідувача сектора - страхового експерта з охорони праці Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, директора з охорони праці та промислової безпеки ПрАТ Ш/у Покровське , провідного інженера з обліку і аналізу травматизму та професійних захворювань ПрАТ Ш/у Покровське , начальника дільниці Амбулаторія ПрАТ Ш/у Покровське , голови профспілки ПрАТ Ш/у Покровське , завідувача терапевтичним відділенням профілактики КНП Родинська міська лікарня - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникли в зв`язку із тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці обумовленими впливом шкідливого виробничого фактору - пил, робоча поза, фізичне навантаження. (а.с.9-12).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні: в Державній Установі Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України з 06.03.2020 року по 18.03.2020 року з діагнозом: хронічна попереково - крижова радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево - тонічним та больовим синдромами - захворювання професійне, встановлені вперше. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань; їх розвиток під час роботи; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 18.02.2020 року, згідно якої хворий підлягав комплексній дії несприятливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі величини; пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 15 років. (а. с. 17)

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії (ЦЛЕК) Державної Установи Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України від 17.03.2020 року № 10/254 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 : хронічна попереково - крижова радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико - динамічними порушеннями, м`язево - тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН-І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше та виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - пил, робоча поза, фізичне навантаження. (а.с. 16).

04.05.2020 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії м. Слов`янська та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням за сукупністю 65 % з 27.04.2020 року безстроково, що підтверджується довідками серійний номер 12 ААА № 088226. (а.с. 14).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.04.2020 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є ПрАТ Шахтоуправління Покровське , відповідач по справі. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Трудове каліцтво отримав у зв`язку з власним порушенням законодавства про охорону праці. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону праці позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.04.2020 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 : відносяться по пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 3 степеню, за параметрами мікроклімату - до 2 класу, за рівнем шуму - до 3 класу 3 ступеню; за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеню. (а.с. 11).

Згідно ст. 13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України Про охорону праці на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 13.04.2020 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливих виробничих факторів - важкість праці: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 30,2-55,2 мг/м3, при нормальному значенні 10 мг/м3; виробничий шум фактична величина 88-96 дБА, при нормативному значенні 80 дБА; перебування в нахиленому положенні до 30 градусів 40-56% зміни при нормативному значенні 25% часу зміни, перебування у вимушеній позі 74% часу зміни. В позі стоячи 67% часу зміни, при нормативному значені періодичне перебування в незручній або фіксованій позі 25% ; у вимушеній позі до 10%; у позі стоячи до 60% часу зміни; фізичне динамічне навантаження: потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба 61,5-154,7 Вт, при нормативному значенні 90Вт, при регіональному навантаженні з переважною участю м`язів рук та плечового поясу фактичне значення 49,5-81,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; нахили корпусу 30-160 разів за зміну, при нормативному значенні до 100 разів за зміну, маса вантажу, що підіймається та переміщується 10-30 кг. При нормативному значенні до 30 кг. (п. 18 Акту).

По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Донецької області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення Проніна проти України ). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства ); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах Шевченко проти України , Харук та інші проти України , Скордіно проти Італії ).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ Шахтоуправління Покровське на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 40000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахуванням змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Суд, у зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 40000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ Шахтоуправління Покровське з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 40000 гривень, тобто на 51,3% від заявленої суми (78000 гривень), тому судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь держави в сумі 465,64 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків (професійне захворювання) - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства .

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з приватного акціонерного товариства Шахтоуправління Покровське стягнувши на користь держави судовий збір в сумі 465 (чотириста шістдесят п`ять) гривень 64 копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду - 04.06.2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління Покровське , ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.

Суддя: