Рішення

від 11.06.2021 по справі 663/3365/20

СКАДОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 663/3365/20

Провадження № 2/663/190/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретарів судового засідання Радіонової О. Ю., Матковської Н. М.,

представника позивачки - адвоката Охлопкова О. І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_3 про визнання приватизації земельних ділянок незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування вимог якої зазначила, що пунктами 3 і 4 рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 12.12.2018 №610 була затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0347 га з урахуванням безоплатного сервітуту площею 0,0156 га для проходу та проїзду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передана ця земельна ділянка їй у власність.

Позивачка вважала вказане рішення Лазурненської селищної ради незаконним, оскільки прийняте з порушенням Конституції та законів України, порушує її права та законні інтереси землевласника на дану земельну ділянку виходячи наступного.

Як вказує позивачка, їй належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування Ѕ частки житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) з надвірними будівлями від 30.11.2010, та договору купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) з надвірними будівлями від 30.08.18. Також, на підставі договору дарування Ѕ частки земельної ділянки від 30.11.2010 та договору купівлі-продажу Ѕ частки земельної ділянки від 30.08.2018, їй належить на праві власності і земельна ділянка для обслуговування зазначеного житлового будинку площею 0,762 га, кадастровий номер 6524755500:01:049:0008,.

Належні їй житловий будинок та земельна ділянка утворилися в результаті розподілу спільного майна подружжя ОСОБА_3 за рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04.10.2005.

В зв`язку з розділом майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 49/100 часток будинку належного ОСОБА_3 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_4 , а 51/100 часток будинку належного ОСОБА_5 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 .

Згідно судового рішення спільна земельна ділянка розподілена наступним чином:

- ОСОБА_5 з долею Ѕ виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 761,8 кв.м. з організацією самостійного в`їзду через проїзд, який влаштується з лівої сторони ділянки з виходом на вул. Незалежна ;

- ОСОБА_3 з долею Ѕ виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 761,8 кв.м. зі збереженням існуючого проходу зі сторони на вул. Незалежна . Організацією самостійного в`їзду через проїзд, який влаштується з лівої сторони ділянки з виходом на вул. Незалежна .

На виконання рішення суду про організацію проїзду для обслуговування свого будинку між Лазурненською селищною радою та ОСОБА_5 було укладено договір оренди, за яким останньому передана земельна ділянка площею 0,0347 га для обслуговування житлового будинку. Саме через цю ділянку здійснювався проїзд та прохід на належну йому земельну ділянку (доступ до будинку) та обслуговування вигрібної ями. Також ОСОБА_5 були влаштовані ворота для в`їзду в проїзд.

Починаючи з 30.11.2010 позивачка являється співвласником житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки, а з 30.08.2018 - єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 762 кв.м. для його обслуговування.

З червня 2008 року нові власники використовують земельну ділянку для проїзду до своєї земельної ділянки, доглядають за нею. Крім того, через цю ділянку до належної їм частини будинку ними прокладені інженерні мережі, а саме: водопровід, водовідведення, електромережа.

04.01.2017 ОСОБА_3 звертається до Лазурненської селищної ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,0347 кв.м. по АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель запасу.

05.01.2017 заява ОСОБА_3 була розглянута і рішенням селищної ради від 03.02.2017 №303 їй був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0347 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Проект був виготовлений, але з грубими порушеннями діючого законодавства, а саме: в кадастровому плані земельної ділянки в опису меж та в акті встановлення (відновлення) земельної ділянки на межі від Г до Д зазначено прізвище колишнього землевласника ОСОБА_5 , колишнього її чоловіка, без його підпису, а не дійсного землевласника.

Окрім того, так як ОСОБА_3 вже використала право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 , вона, як зазначає позивачка, відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, взагалі не має права на безкоштовну приватизацію по даному виду використання землі.

Також позивачка зауважує про неврахування селищною радою того, що у нового власника при переході права власності на будівлю завжди виникають права на земельну ділянку, на якій розташована ця будівля і на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі.

Позивачка вважає, що оскільки рішенням суду від 04.10.2005 було визначено, що проїзд на земельну ділянку ОСОБА_5 буде здійснюватися через самостійний в`їзд через проїзд, який влаштується з лівої сторони ділянки з виходом на вул. Незалежна , і з цим рішенням погодилася ОСОБА_3 і селищна рада, яка надала для облаштування проїзду земельну ділянку площею 0,0347 га, а потім незаконно передала цю саму земельну ділянку вже ОСОБА_3 без жодного обґрунтування, порушені її права як землевласника.

Посилаючись на вказані обставини та норми законодавства позивачка просила суд визнати недійсним рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 12.12.2018 №610 (пункти 3, 4) Про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок .

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т. 1 а.с. 25-26).

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 66-67).

03 лютого 2021 року представником позивачки подано заяву про уточнення мотивувальної частини позовної заяви, в якій з урахуванням отриманих даних про те, що земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_4 , не була приватизована, а була придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 квітня 2002 року №1120, просив врахувати, що ОСОБА_3 використала право на безкоштовну приватизацію у зв`язку із передачею їй у власність в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_5 площею 0,15 га на підставі рішення 3 сесії 24 скликання Лазурненської селищної ради від 27.09.2002 № 52 (т. 1 а.с. 76).

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Охлопков О. І. підтримав позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення її мотивувальної частини.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позивачкою вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності порушень прав позивачки оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування.

Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області явку представника в судове засідання, будучи обізнаною про розгляд справи, не забезпечено.

Заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, матеріали інвентарних справ, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04 жовтня 2015 року по справі № 2-1482/05, поділено житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_6 , між співвласниками, подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 15-16).

Згідно судового рішення спільна земельна ділянка розподілена наступним чином:

- ОСОБА_5 з долею Ѕ виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 761,8 кв.м. з організацією самостійного в`їзду через проїзд, який влаштується з лівої сторони ділянки з виходом на вул. Незалежна ;

- ОСОБА_3 з долею Ѕ виділено цільну ізольовану земельну ділянку площею 761,8 кв.м. зі збереженням існуючого проходу зі сторони на вул. Незалежна .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради Скадовського району №12 від 27.02.2008, у зв`язку із розподілом майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 49/100 часток будинку належного ОСОБА_3 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_4 , а 51/100 часток будинку належного ОСОБА_5 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 91).

В подальшому ОСОБА_5 продав свою частку в житловому будинку (квартиру) та земельну ділянку.

Згідно договору купівлі-продажу від 26.06.2008 ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали кожен по Ѕ частини квартири з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 92).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.08.2010 ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в рівних частинах придбали земельну ділянку площею 0,0762 га, кадастровий номер 6524755500:01:049:0008, на якій розташована квартира з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 8).

Згідно договору дарування від 30.11.2010 ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0762 га, кадастровий номер 6524755500:01:049:0008, на якій розташована квартира з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 9).

Згідно договору дарування від 30.11.2010 ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар Ѕ частку квартири з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 90).

Згідно договору купівлі-продажу від 30.08.2018 ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_2 придбала Ѕ частку квартири з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 10-12).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2018 року, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_2 придбала Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0762 га., кадастровий номер 6524755500:01:049:0008, на якій розташована квартира з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 13-14).

Таким чином, з 30.11.2010 ОСОБА_2 являється співвласником житлового будинку (квартира АДРЕСА_2 ) та земельної ділянки, а з 30.08.2018 - єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 762 кв.м. для його обслуговування.

Рішенням 3 сесії 24 скликання Лазурненської селищної ради від 27.09.2002 №52 було затверджено технічну документацію по складанню Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 по АДРЕСА_5 площею 0,15 га.

На підставі зазначеного рішення на ім`я ОСОБА_3 був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-ХС №001185 (т. 1 а.с. 71, 73).

Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 12.12.2018 №610 (пункти 3, 4), затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0347 га з урахуванням безоплатного сервітуту площею 0,0156 га для проходу та проїзду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та їй передано вказану земельну ділянку у власність (т. 1 а.с. 5).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 15.08.2019 постановлено визнати мирову угоду від 18.07.2019, укладену між ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_3 , про встановлення земельного сервітуту, серед іншого, на таких умовах:

1. Встановлено на земельну ділянку, кадастровий номер 6524755500:01:049:0022, загальною площею 0,0347 га, що розташована по АДРЕСА_1 , і належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , для власників квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ) для проїзду транспорту для заїзду на земельну ділянку власників квартири АДРЕСА_2 , а також для прокладання та експлуатації водопроводу, безстроковий безоплатний земельний сервітут площею 0,0175 га, з конфігурацією згідно зі схемою земельної ділянки по АДРЕСА_1 з відповідними геометричними розмірами.

2. ОСОБА_3 провести водопровід по середині земельної ділянки, виділеної для сервітуту, від Лазурненської селищної водопровідної мережі до межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 53-54).

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам відповідно до цього Кодексу та інші питання земельних відносин.

Статтею 121 ЗК України встановлено граничні розміри земельних ділянок, які громадяни України мають право отримати безоплатно із земель державної або комунальної власності.

Так, для будівництва, і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селищах можна передати у власність громадян земельну ділянку площею не більше 0,15 га (стаття 121 частини 1 пункт г) ЗК України).

Частиною 4 статті 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання.

Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні частини 4 статті 116 Земельного кодексу України є незаконною, позаяк право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином було використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (пункт г частини 3 статті 152 ЗК України).

За приписами частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як зазначалось оспорюваним рішенням Лазурненської селищної ради затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0347 га з урахуванням безоплатного сервітуту площею 0,0156 га для проходу та проїзду, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 , та їй передано вказану земельну ділянку у власність.

Разом з тим, приймаючи вказане рішення селищною радою не враховано, що ОСОБА_3 вже використала право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 , а тому вона, відповідно до положень частини 4 статті 116 ЗК України, не має права на повторну безкоштовну приватизацію по даному виду використання землі.

З огляду на викладене, прийняте Лазурненською селищною радою оспорюване рішення щодо ОСОБА_3 суперечить вимогам частини 4 статті 116 та пункту г) частини 1 статті 121 ЗК України, а тому у відповідній частині має бути визнане незаконним та скасованим, що відповідає положенням статті 155 ЗК України, статті 21 ЦК України та не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту з метою досягнення його кінцевого результату.

Безпідставними є доводи представника ОСОБА_3 про недоведеність порушення прав ОСОБА_2 оспорюваним рішенням, оскільки остання, незалежно від встановленого сервітуту, також має право претендувати на передання їй спірної земельної ділянки, частина якої необхідна їй для здійснення проїзду транспорту для заїзду на належну їй земельну ділянку, а також експлуатації та обслуговування водопроводу.

Доводи представника відповідачки про відсутність доказів на обґрунтування заявленого позову суд вважає безпідставними, оскільки саме відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивачки щодо подвійного використання його довірителькою права на безкоштовну приватизацію, однак таких доказів суду не було надано.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір.

Частинами 1, 3 та 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин 5 та 6 вказаної статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часу витраченого ним в судових засіданнях з урахуванням його досвіду, в сумі 5000 грн., розмір яких підтверджується описом виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.10.2020 (а.с. 93, 94).

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати пункти 3 та 4 рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 12 грудня 2018 року №610 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0347 га з урахуванням безоплатного сервітуту площею 0,0156 га для проходу та проїзду, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі їй вказаної земельної ділянки у власність.

Стягнути з Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області та ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень), з кожного та судовий збір у розмірі по 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.), з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 15 червня 2021 року.

Суддя Скадовського районного суду

Херсонської області Пухальський С. В.