Ухвала

від 15.06.2021 по справі 439/996/21

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/996/21

Провадження №2-з/439/2/21

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15 червня 2021 року м. Броди

Суддя Бродівського районного суду Львівської області Бородійчук О.І., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Тодеренчук Софії Ігорівни про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2021 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Тодеренчук Софія Ігорівна звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на:

- житловий будинок загальною площею 250,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- земельну ділянку, кадастровий номер 4620310100:02:003:0096, площею 0,0352 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 4625585700:04:000:0084, площею 0, 09 га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Турківський район, с/рада Мохнатська;

- земельну ділянку, кадастровий номер 4620310100:17:003:0008, площею 0, 0964 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) або іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження, передання в оренду, знищення, знецінення, приховування тощо,

- усі наявні банківські рахунки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) в межах суми, що підлягає стягненню.

В обґрунтування заяви покликається на те, що між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір купівлі-продажу № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року. Згідно п. 1.1, 1.2 цього договору сторони досягли домовленості щодо купівлі-продажу товару - пшениці. Відповідно до п. 3.2 договору заявник здійснив 100% передоплати за товар у сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень у готівковій формі, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 17 жовтня 2018 року про отримання таких коштів. Відповідно до п. 4.8 договору ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання передати товар заявнику у строк не пізніше 01 травня 2019 року. Він не виконав вищезгаданого зобов`язання, незважаючи на отримання коштів в рахунок його оплати. Станом на момент подання цієї заяви вже два роки як ОСОБА_2 ухиляється від свого зобов`язання щодо поставки товару та не повертає попередню оплату товару.

Відповідно до п. 6.4. договору за порушення умов, передбачених п. 4.8 цього договору, продавець сплачує штраф у розмірі 50% від вартості товару, передачу якого прострочено.

Оскільки ОСОБА_2 прострочив передачу товару, то він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень.

Відповідно до п. 6.5. договору за порушення умов, передбачених п. 4.8. цього договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 4% (чотири відсотки) від загальної вартості товару, передачу якого прострочено. При цьому пеня нараховується за увесь період прострочення оплати товару, без обмежень будь-яким максимальним строком.

Сума пені становить 50 597, 44 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума інфляції становить 65 280, 00 гривень, а 3 % річних від простроченої суми - 37 183,56 гривні (розрахунок штрафних санкцій додається).

Отже, ціна позову, про забезпечення якого просить Заявник, становить 1 053 800, 73 гривні.

Автор заяви зазначив, що з метою захисту порушених прав заявником в десятиденний строк буде подано позов до Бродівського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) попередньої оплати за товар з урахуванням штрафу, пені, інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 1 053 800,73 гривні.

Однак, звернення до суду з позовом не вбереже заявника від зловживань відповідачем з метою уникнення сплати такої значної суми коштів і вже станом на сьогодні недобросовісні дії можуть вживатися відповідачем щодо наявних у нього коштів чи майна, у зв`язку з чим заявник звертається із цією заявою про забезпечення позову.

Окрім того, покликається на те, що відповідач вже 2 роки ухиляється від виконання зобов`язань, передбачених договором № 17/10/18-1. Більше цього, у заявника вже давно відпала потреба у придбанні товару, який відповідач зобов`язувався поставити, проте сплачені кошти відповідачем досі не повернуті, останній не виходить на зв`язок з заявником. Як вбачається з інформації на офіційному сайті судової влади відповідач вже був причетний до судового спору про стягнення безпідставно отриманих коштів. Так, рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 13 серпня 2020 року у справі № 439/1453/19, ухвалено стягнути з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч, 00) гривень. Більше цього, позивачем здійснено перевірку доступних інтернет-джерел з продажу нерухомості та виявлено підготовчі дії відповідача щодо реалізації свого майна, зокрема, житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зважаючи на наведені вище факти, у випадку задоволення позову, існує обґрунтований ризик, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду та, як наслідок, ефективний захист порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Дотримуючись принципу співмірності та враховуючи те, що ціна житлового будинку, який намагається продати відповідач становить 273 200 гривень, а також наявність особистих банківських рахунків, де відповідач може мати необхідну суму коштів, заявник вважає необхідним накласти арешт на вищезазначений житловий будинок та усі наявні у відповідача банківські рахунки в межах суми, що підлягає стягненню. Позивач звертає увагу суду, що не в змозі надати підтверджуючі докази щодо наявності у відповідача конкретних банківських рахунків, тому що такий вид інформації носить конфіденційний характер та є обмежений у доступі. Проте, з інформації, розміщеної на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що відповідач є засновником та керівником чотирьох юридичних осіб, з яких, очевидно, отримує дохід на власні банківські рахунки. Оскільки Заявнику достеменно не відомо про наявність необхідної суми грошових коштів на рахунках відповідача, у випадку недостатності або відсутності такої, заявник вважає за необхідне накласти арешт також на належні відповідачу земельні ділянки, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 4620310100:02:003:0096, площею 0, 0352 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , середня ринкова вартість 73 548,00 (сімдесят три тисячі п`ятсот сорок вісім,00) гривень; земельна ділянка, кадастровий номер 4625585700:04:000:0084, площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Турківський район, с/рада Мохнатська, середня ринкова вартість 245 160,00 (двісті сорок п`ять тисяч сто шістдесят,00) гривень; земельна ділянка, кадастровий номер 4620310100:17:003:0008, площею 0, 0964 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , середня ринкова вартість 220 644, 00 (двісті двадцять тисяч шістсот сорок чотири,00) гривні (середня ринкова вартість земельних ділянок підтверджується витягами з сайту DOM.RIA та ОЛХ.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України .

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Із цієї норми закону слідує, що з метою забезпечення позову також може бути накладено арешт на грошові кошти відповідача, що належать йому або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Проте, суду не надано відомостей про те, що ОСОБА_2 належать грошові кошти, їх розмір, номери рахунків та назви установ, у яких такі відкриті.

А покликання заявника на те, що він не в змозі надати підтверджуючі докази щодо наявності у ОСОБА_2 конкретних банківських рахунків не заслуговує уваги, оскільки суд не вправі самостійно збирати докази у справі.

Також голослівним слід вважати твердження заявника про те, що оскільки ОСОБА_2 є засновником та керівником чотирьох юридичних осіб, то це свідчить, що він отримує дохід на банківські рахунки.

Окрім того, на думку судді, важливим при вирішенні даного питання є вимога закону про те, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами , а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

А згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту спів мірним із заявленими позовними вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Проте, у заяві про забезпечення позову заявник вказав ціну житлового будинку, який належить ОСОБА_2 273 200 гривень, не мотивуючи її і не підтвердивши жодним доказом.

Обчислюючи ціну позову, заявник вказав розмір штрафних санкцій і до заяви долучено їх розрахунок. Проте, такий розрахунок не містить відомостей, ким і коли він проведений.

Окрім того, при прийнятті даного рішення суддею враховано, що 28 травня 2021 року до Бродівського районного суду Львівської області звертався інший представник ОСОБА_1 - адвокат Науменко Ірина Василівна з аналогічною заявою про забезпечення позову від 26 травня 2021 року; в обох заявах вказано одну і ту ж адресу для кореспонденції - АДРЕСА_4 ; до заяви долучено копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформовану однією і тією ж особою; ухвалою судді від 31 травня 2021 року відмовлено заявнику у забезпеченні позову і таку ухвалу скеровано ОСОБА_1 за вказаною адресою місця реєстрації - АДРЕСА_3 , проте, таку ухвалу ОСОБА_1 не отримав і поштове відправлення повернуто суду з відміткою відділення зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою . Окрім того, у згаданій заяві про забезпечення позову представник заявника ОСОБА_3 стверджував про те, що у десятиденний строк ОСОБА_1 буде подано позов до Бродівського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 попередньої оплати за товар з урахуванням штрафу, пені, інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 1 052 074, 70 грн. Але на даний час такий позов до суду не подано, хоча десятиденний строк вже минув.

За таких обставин виникає сумнів у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Керуючись ст. 149-153 , 259-260 , 353-355 Цивільного процесуального кодексу України ,

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Тодеренчук Софії Ігорівни про забезпечення позову.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської обалсті.

Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О. Бородійчук