Рішення

від 04.06.2021 по справі 541/404/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/404/21

Номер провадження 2/541/424/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 червня 2021 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування,

ВС Т А Н О В И В:

25.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - бабуся ОСОБА_1 . В наслідок її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок був куплений ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 через Миргородську філію Полтавської регіональної біржі нерухомості . Будинок зареєстрований за ОСОБА_2 в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації 14 січня 1999 року за реєстровим номером 238.

ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гриб Ю.М. 05.02.2020 за реєстровим номером 168. На підставі заповіту після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла ОСОБА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна - земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При зверненні до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримала відмову, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок з господарськими будівлями. Відтак, позивачка просила визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.18).

В підготовчому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав (а.с. 22).

Відповідно до ч.3. ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, заслухавши позивачку, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку про ухвалення рішення в підготовчому засіданні, оскільки відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі до початку розгляду справи. Позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, наступне. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.02.2020 ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я позивачки ОСОБА_1 . На підставі заповіту ОСОБА_1 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5310900000:50:064:0146, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04.02.2021 (а.с.6).

До складу спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , куплений 10 січня 1999 року ОСОБА_2 у ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу зареєстрований Миргородською філією Полтавської регіональної біржі нерухомості . Будинок зареєстрований за ОСОБА_2 в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації 14 січня 1999 року за реєстровим номером 238 в реєстровій кризі №1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10 січня 1999 року (а.с.5). У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане домоволодіння постановою нотаріуса від 04.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено, в зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений, отже документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно відсутні (а.с. 9).

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того. п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності № 20 від 22.12.1995 судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання права власності на майно.

За п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які винили до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом, при розгляді справи № 6-66цс13, слідує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи те, що спадковий житловий будинок спадкодавцем придбаний 10 січня 1999 року, спірні правовідносини мають вирішуватися на основ положень ЦК УРСР та Законом України Про власність . Статтею 128 ЦК України УРСР (в редакції 1963 року) визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За приписами ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу -продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

За ст.15 Закону України Про товарну біржу угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, недотримання вимог, передбачених ст.227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

При укладенні договору 10 січня 1999 року його сторонами досягнуто всіх істотних умов, договір виконано сторонами у повному обсязі, тому померлий спадкодавець, в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про власність , який діяв на час укладення сторонами згаданої угоди, громадянин набуває права власності внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Отже, оскільки померлою ОСОБА_2 укладено угоду, яка не суперечить закону, вона набула право власності на придбане майно, яке після її смерті набуло статусу спадкового, право на спадкування якого набула позивачка за заповітом.

Враховуючи перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку з господарськими будівлям та спорудами підтверджений, а тому зазначений будинок входить до складу спадщини після смерті останньої. Позивачка, яка є спадкоємцем за заповітом, вчинила дії по прийняттю спадщини, тому вона набула право на вищезазначений житловий будинок в порядку спадкування. Це право відповідачем не оспорюється. Оскільки право позивачки на оформлення її спадкових прав на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами порушено, то воно підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В своїй заяві представник відповідача визнав заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , які не суперечить закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. За таких обставин суд, вважає за необхідне прийняти визнання позову Миргородською міською радою Полтавської області. Отже, позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв`язку з тим, що позивачка заявила клопотання не стягувати із відповідача на її користь понесені нею судові витрати, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

На підставі, ст.ст. 206, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 баби, ОСОБА_2 , право власності на житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2021 року.

Суддя: О. А. Городівський