Рішення

від 10.06.2021 по справі 494/284/20

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

10.06.2021

Справа № 494/284/20

Провадження № 2/494/104/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/284/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , Головного Територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Березівська районна державна адміністрація Одеської області, ТОВ ім. Шевченко про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_3 , Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , Головного Територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Березівська районна державна адміністрація Одеської області.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю ім Шевченка Березівського району Одеської області.

Ухвалою суду від 12.05.2021року закрито підготовче провадження по справі та призначено судовий розгляд.

В своїх позовних вимогах позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно: - земельна ділянка сільськогосподарського призначення пл. 6.12 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, кадастровий номер 5121283400:01:001:0140. Право власності підтверджується Державний актом серії ОД №069168 на право власності на земельну ділянку, виданий 09.12.2003 року Березівською районною державною адміністрацією. За життя, а саме 21 січня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла позивачу належну їй на праві власності вищевказану земельну ділянку. Постановою нотаріуса від 15.02.2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом, оскільки він не мав та не має можливості надати нотаріусу Витяг з Державного земельного кадастру щодо вищевказаної земельної ділянки. Так, на запит нотаріуса до відділу у Березівському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання зазначеного витягу повідомлено, що ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру в 2003 році розроблено технічну документацію із землеустрою по передачі в натурі земельних часток (паїв) із земель КМП ім Шевченко

та складанню державних актів на право власності громадянам. На підставі технічної документації та розпорядження Березівської РДА, ОСОБА_4 09.12.2003 року видано державний акт ОД №069168 на право власності на земельну ділянку на території Новоселівської сільської ради, кадастровий номер 5121283400:01:001:0140. Також, ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру в 2005 році розроблено технічну документацію із землеустрою по передачі в натурі земельних часток (паїв) із земель КСП ім. Шевченка та складанню державних актів на право власності ОСОБА_3 . На підставі технічної документації та розпорядження Березівської РДА від 10.02.2005 року №75/А-2005, ОСОБА_3 12.05.2005 року Березівською РДА видано державний акт серії ЯА №296995 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5121283400:01:001:0140. Таким чином Державний акт на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку та додатки до нього , кадастровий номер земельної ділянки ОСОБА_4 співпадає з усіма відомостями земельної ділянки спадкодавця - ОСОБА_4 , тобто ОСОБА_3 і ОСОБА_4 являються власниками однієї і тієї ж земельної ділянки. Позивач вважає, що Державний акт на ім`я ОСОБА_3 технічна документація, кадастровий номер являються недійсними, оскільки ДП Центр державного земельного кадастру помилково розробив технічну документацію на вже зайняту ОСОБА_4 земельну ділянку, а Березівська РДА не перевіривши відомості, помилково видала Державний акт серії ЯА №296995 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 з тим же кадастровим номером 5121283400:01:001:0140. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 31.07.2014 року право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Маціборко О.С за номером 6634245 за ОСОБА_3 . Також відповідно до Інформації, державним реєстратором 20.08.2014 року за №6743560 зареєстровано договір оренди землі б/н, виданий 16.05.2014 року, видавник ТОВ ім Шевченко. Строк дії договору 16.05.2024 року Орендар ТОВ ім Шевченко, Орендодавець : ОСОБА_3 . Саме на підставі цього позивач не має можливості отримати витяг з ДЗК про земельну ділянку померлої ОСОБА_4 , оформити спадщину та користуватися спадковим майном.

Відповідно до наказу №11-од від 01.03.2021 року про організацією Березівського районного суду Одеської області на час дії карантину ( з подальшими змінами), постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з відповідними змінами), Постанови КМУ №392 від 20 травня 2020 року Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ( з подальшими змінам) та відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12.03.2020 року до 30.06.2021 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ України громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.

Справа неодноразово відкладалася у зв`язку з карантином.

Позивач разом зі своїм представником у судовому засіданні 10.06.2021 року заявлені позовні вимоги підтримала, підтвердили обставини, які викладені у позовній заяві. Просили позов задовольнити

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 10.06.2021 року зазначила, що вона отримала державний акт на право власності на землю та зареєструвала свою ділянку, ніяких протиправних дій не вчиняла, а діяла відповідно до вимог діючого законодавства.

Представник відповідача Одеська регіональна філія ДП Центр державного земельного кадастру у судові засідання не з`явився, про день ,час та місце слухання справи повідомлявся належним чином (а.с.186). Причини неявки не повідомив.

Представник відповідача Головного Територіального управління юстиції в Одеській області у судові засідання також не з`явився, хоча був повідомлений про час, день та місце розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.185). На адресу суду надіслав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.47-49).

Третя особа: Березівська РДА Одеської області у судові засідання також не з`явилася хоча повідомлені про час, день та місце розгляд справи, про що свідчать розписки (а.с.184). Причини неявки не повідомили та будь-яких клопотань не надсилали.

Третя особа: ТОВ ім. Шевченко у судові засідання також не з`явилася хоча повідомлені про час, день та місце розгляд справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.187). Причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.223 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею .

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Представники Одеська регіональна філія ДП Центр державного земельного кадастру , Головного Територіального управління юстиції в Одеській області, Березівської районної державної адміністрації в Одеській області, ТОВ ім. Шевченко неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд справи, та у зв`язку з ігноруванням з`явлення на виклик до суду, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, про що не заперечували позивач та відповідач ОСОБА_3 ..

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12 , 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Суд вважає зазначити, що відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу підставу та предмет позову може визначити виключно позивач. Суд не вправі визначити предмет, підставу (інше) позову також у зв`язку із принципом змагальності цивільного процесу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача - ОСОБА_4 (а.с.7). Після її смерті залишилося спадкове майно: - земельна ділянка сільськогосподарського призначення пл 6.12 га, розташована на території Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, кадастровий номер 5121283400:01:001:0140 , що підтверджується Державний актом серії ОД №069168 на право власності на земельну ділянку, виданий 09.12.2003 року Березівською районною державною адміністрацією (а.с.12-14).

Судом також встановлено, що 21 січня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла позивачу належну їй на праві власності вищевказану земельну ділянку (а.с.8).

15.02.2019 року позивач звернувся до нотаріуса щодо оформлення спадкових справ, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.19).

Підставою відмови стало те, що на підставі розпорядження Березівської РДА від 10.02.2005 року №75/А-2005, ОСОБА_3 12.05.2005 року Березівською РДА видано державний акт серії ЯА №296995 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5121283400:01:001:0140 (а.с.15).

Позивач на даний час не може оформити, оскільки ОСОБА_3 (відповідач по справі) і ОСОБА_4 (померла) являються власниками однієї і тієї ж земельної ділянки, а саме тієї, яку позивач бажає прийняти у спадок.

Оскаржуючи державний акт серії ЯА №296995 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5121283400:01:001:0140 виданий ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Статтями 18-21 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев`ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Системне тлумачення положень ст. ст. 18-21 ЗК України дає підстави дійти висновку, що цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій. Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.

До однієї з таких категорій відносяться землі сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ст.22 ЗК України).

За змістом ст. 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набували права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення органу державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативи правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

У Постанові Верховного Суду України від 8 червня 2011 року (під головуванням судді - Яреми А.Г.) зазначено, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Позивачем взагалі не ставилось питання та не було доведено незаконності рішення Березівської районної державної адміністрації від 10.02.2005 року №75/А-2005, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. Вказане розпорядження є чинним і на сьогоднішній день.

Отже, з вищезазначеного, суд, вважає, що у задоволенні позовних вимог треба відмовити. За таких підстав не підлягають і задоволенню похідні вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із ТОВ ім. Шевченко та скасування відповідної державної реєстрації.

Оскільки, суд у задоволенні позовних вимог відмовляє повністю, то у задоволенні відшкодування судових витрат позивачу необхідно також відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 76-80, 89, 141, 206, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , Головного Територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Березівська районна державна адміністрація Одеської області, ТОВ ім. Шевченко про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач - Одеська регіональна філія ДП Центр державного земельного кадастру (вул. Івана та Юрія Лип 13, м. Одеса, код ЄДРПОУ - 26455235).

Відповідач - Головне Територіальне управління юстиції в Одеській області (вул. Б.Хмельницького 34, м. Одеса, код ЄДРПОУ 34929741).

Третя особа - Березівська районна державна адміністрація Одеської області (пл . Т. Шевченка 1, м. Березівка Одеської області).

Третя особа- ТОВ ім. Шевченка (с. Новоселівка Березівського району Одеської області. Вул. Миру 7, код ЄДРПОУ 30817945).

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.06.2021 року

Суддя І.А. Римар