Постанова

від 20.05.2010 по справі 13/469 (2-а-9874/08)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/469 (2-а-9874/08) Головую чий у 1-й інстанції: Степаню к А.Г.

Суддя-доповідач: Собків Я .М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" травня 2010 р.

Колегія суддів Київськог о апеляційного адміністрати вного суду у складі:

головуючого судді: Соб ків Я.М.

суддів: Зай цева М.П, Романчук О.М.,

при секретарі: Бад ріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанов у Окружного адміністративно го суду м. Києва від 23 січня 2009 р оку у справі за позовом ОС ОБА_3 до Головного Управлі ння Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов' язання в чинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом д о відповідача про зобов' яза ння відповідача здійснити п ерерахунок та виплату щоміся чної надбавки до пенсії за 2006 - 2007 роки як дитині війни згідно зі ст.6 Закону України "Про соц іальний захист дітей війни".

Постановою Окружного адмі ністративного суду м. Києва в ід 23 січня 2009 року позов задово лено частково. Зобов' язано відповідача нарахувати на о собовий рахунок позивача нед оплачену щомісячну державну соціальну допомогу з серпня по грудень 2007 року в сумі 613,5 грн . відповідно до ст.6 Закону Укр аїни "Про соціальний захист д ітей війни". В решті позовних в имог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазн аченою постановою, представн ик відповідача подав апеляці йну скаргу, в якій просить ска сувати постанову суду першої інстанції як таку, що постано влена з порушенням норм мате ріального та процесуального права та ухвалити нову поста нову, якою відмовити в задово ленні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповіда ча, перевіривши матеріали сп рави та доводи апеляційної с карги, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підляг ає частковому задоволенню, а постанова суду першої інста нції - зміні, виходячи з наст упного.

Завданням адміністра тивного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фіз ичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публі чно-правових відносин від по рушень з боку органів держав ної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посад ових і службових осіб, інших с уб' єктів при здійсненні ним и владних управлінських функ цій на основі законодавства, в тому числі на виконання дел егованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні сп рави керується принципом зак онності, відповідно до якого органи державної влади, орга ни місцевого самоврядування , їхні посадові і службові осо би зобов'язані діяти лише на п ідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Ко нституцією та законами Украї ни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний зах ист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічн е утримання чи державна соці альна допомога, що виплачуют ься замість пенсії, підвищує ться у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, позивачу вищезазн ачена допомога за 2006 - 2007 роки не виплачувалась, у зв' язку з чим позивач звернувся до с уду за захистом своїх прав.

Апеляційна інстанція не може повністю погодитися з в исновками суду першої інстан ції, оскільки суд зобов' яза в відповідача вмплатити кон кретну суму на користь позив ача як надбавку до пенсії за 2007 рік замість зобов' язання здійснити виплату відповідн о до норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конс титуції України органи держа вної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов' язані діяти ли ше на підставі, в межах повнов ажень та у спосіб, що передбач ений Конституцією України за Законами України.

Судом першої інстанції в становлено, що позивач, який н ародився ІНФОРМАЦІЯ_1, отр имує пенсію. Відповідно до ст атті 1 Закону України "Про соці альний захист дітей війни" по зивач має правовий статус ди тини війни. Крім того, згідно з і статтею 6 цього Закону він ма є право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пе нсії за віком.

Визначаючись щодо позо вних вимог за 2007 рік, колегія су ддів зазначає наступне.

Законом України "Про Де ржавний бюджет України на 2007 р ік", зокрема, пунктом 12 статті 71 , було зупинено на 2007 рік дію ст атті 6 Закону України "Про соці альний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 р оці підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошо вого утримання чи державної соціальної допомоги, яка вип лачується замість пенсії, ві дповідно до статті 6 Закону Ук раїни "Про соціальний захист дітей війни" виплачується ос обам, які є інвалідами (крім ти х, на яких поширюється дія Зак ону України "Про статус ветер анів війни, гарантії їх соціа льного захисту"), у розмірі 50 ві дсотків від розміру надбавки , встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Консти туційного Суду України від 09.0 7.2007 N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані н еконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону Украї ни "Про Державний бюджет Укра їни на 2007 рік" щодо зупинення ді ї на 2007 рік статті 6 Закону Укра їни "Про соціальний захист ді тей війни".

Відтак, правильним є вис новок суду першої інстанцій про відмову в задоволенні по зову з 01.01.2007 до 09.07.2007, оскільки в це й період дію норми, яка визнач ала право позивача на зазнач ене підвищення пенсії, було з упинено. Суд не може застосув ати норму, яка не діє. Також пр отягом указаного терміну дія ли приписи статті 111 Закону Ук раїни "Про Державний бюджет У країни на 2007 рік", яка по-іншому регулювала ці правовідносин и, та оскільки ця норма прийня та пізніше в часі, то вона мала пріоритет над нормами статт і 6 Закону України "Про соціаль ний захист дітей війни".

Після прийняття Констит уційним Судом України вказан ого рішення знову почали дія ти положення статті 6 Закону У країни "Про соціальний захис т дітей війни". Тобто з часу пр ийняття цього рішення у пози вача відновилось право на пі двищення пенсії на 30 відсоткі в мінімальної пенсії за віко м. Судом першої інстанції уст ановлено, що відповідач, ігно руючи зазначені норми матері ального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим поруш ив указане право позивача. То му протиправною є бездіяльні сть відповідача щодо нездійс нення підвищення пенсії в пе ріод із 09.07.2007 до 31.12.2007.

За таких обставин Київс ький апеляційний адміністра тивний суд визнає обґрунтова ними та законними позовні ви моги з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, про типравною бездіяльність від повідача в період із 09.07.2007 до 31.12.20 07 та зобов'язує здійснити підв ищення пенсії позивачу в цей період на 30 відсотків мінімал ьної пенсії за віком.

Положення статті 7 Закон у України "Про соціальний зах ист дітей війни", якою передба чено, що фінансове забезпече ння державних соціальних гар антій, передбачених цим Зако ном, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету У країни, та на яку посилався ві дповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищ ення пенсії тим, що кошти до Пе нсійного фонду України з дер жавного бюджету не надходили , колегія суддів Київського а пеляційного адміністративн ого суду до уваги не взяла з та ких підстав.

Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет Україн и на 2007 рік" установлено, що в ра зі недостатності виділених і з державного бюджету України коштів за бюджетними програ мами, пов'язаними з розмежува нням джерел виплати пенсій м іж державним бюджетом Україн и та Пенсійним фондом Україн и, пенсії, визначені законода вством для відповідних катег орій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок в ласних надходжень Пенсійног о фонду України. Тобто цією но рмою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування за безпечення такої гарантії, я к підвищення пенсії на 30 відсо тків мінімальної пенсії за в іком. Крім того, ця норма прийн ята пізніше, тому вона має прі оритет над нормою, закладено ю у статті 7 Закону України "Пр о соціальний захист дітей ві йни".

Відсутність коштів для за безпечення виплат зазначено го підвищення до пенсії пози вачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондо м України своїх зобов'язань, в становлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захи ст дітей війни".

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про необ хідність встановлення випла т бюджетним законодавством, то ці твердження колегією су ддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого за коном права не може бути пост авлена у залежність від бюдж етних асигнувань, тобто поси лання органами державної вла ди на відсутність коштів як н а причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймає ться до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатува в, що не приймає аргумент Уряд у щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної в лади не можуть посилатись на відсутність коштів як на при чину невиконання своїх зобов 'язань). Отже, безпідставними є посилання відповідача на в ідсутність надходжень з держ авного бюджету України як на підставу ненарахування пози вачу зазначеного підвищення до пенсії.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 1 листопада 1996 року N 9 « Про застосування Конституці ї України при здійсненні пра восуддя», судам необхідно ви ходити з того, що нормативно-п равові акти будь-якого держа вного чи іншого органу (акти П резидента України, постанови Верховної Ради України, пост анови і розпорядження Кабіне ту Міністрів України, нормат ивно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки К рим чи рішення Ради міністрі в Автономної Республіки Крим , акти органів місцевого само врядування, накази та інстру кції міністерств і відомств, накази керівників підприємс тв, установ та організацій то що) підлягають оцінці на відп овідність як Конституції, та к і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормати вно-правовий акт, який підляг ав застосуванню, не відповід ає чи суперечить законові, су д зобов'язаний застосувати з акон, який регулює ці правові дносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, при йняті відповідним органом на підставі, у межах повноважен ь та у спосіб, що передбачені К онституцією та законами Укра їни. У разі невідповідності н ормативно-правового акта Кон ституції України, міжнародно му договору, згода на обов' я зковість якого надана Верхов ною Радою України, або іншому правовому акту суд застосов ує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Вер ховного Суду України від 13 чер вня 2007 року № 8 «Про незалежніст ь судової влади»зазначено, щ о відповідно до статей 8 та 22 Ко нституції України не підляга ють застосуванню судами зако ни та інші нормативно-правов і акти, якими скасовуються ко нституційні права і свободи людини та громадянина, а тако ж нові закони, які звужують зм іст та обсяг встановлених Ко нституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п .19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищ ою соціальною цінністю в Укр аїні є людина, її права і свобо ди та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль ності держави, а їх утверджен ня і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужу ваними та непорушними (статт я 21), їх зміст і обсяг при прийня тті нових законів або внесен ні змін до чинних законів не м оже бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено пра ва і свободи громадян, їх зміс т та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Осн овним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвич айного стану на певний строк ).

Окрім того, встановлени й ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу пе релік правовідносин, які рег улюються Законом про Державн ий бюджет України, є вичерпни м, а тому цей закон не може ска совувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компе нсацій і гарантій, передбаче них іншими законами України, зокрема Законом України «Пр о соціальний захист дітей ві йни»та не може будь-яким чино м змінювати визначене іншими законами України правове ре гулювання суспільних віднос ин.

Доводи скаржника про нев регульованість механізму ре алізації положень статті 6 За кону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема н е визначення поняття "мініма льна пенсія за віком", не прийм ається колегією суддів, з огл яду на наступне.

Відповідно до вимог част ини третьої статті 46 Конститу ції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомо ги, що є основним джерелом існ ування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від пр ожиткового мінімуму, встанов леного законом.

У розумінні статті 2 Зако ну України "Про прожитковий м інімум" визначено, що прожитк овий мінімум застосовується , зокрема, для встановлення ро змірів мінімальної заробітн ої плати та мінімальної пенс ії за віком, визначення розмі рів соціальної допомоги, доп омоги сім'ям з дітьми, допомог и по безробіттю, а також стипе ндій та інших соціальних вип лат виходячи з вимог Констит уції України та законів Укра їни.

Відповідно до частини п ершої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове дер жавне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розм ірі прожиткового мінімуму дл я осіб, які втратили працезда тність, визначеного законом.

Таким чином, колегія су ддів зазначає, що новий мінім альний розмір пенсії за віко м залежить від нового розмір у прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездат ність і встановлюється в зак оні про Державний бюджет на в ідповідний рік.

Доводи апелянта, що при з астосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої в ипливає, що мінімальний розм ір пенсії за віком, встановле ний абзацом першим частини п ершої цієї статті, застосову ється виключно для визначенн я розмірів пенсій, призначен их згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове дер жавне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судо ва колегія вважає, що наявніс ть такої норми не є підставою для відмови в реалізації гро мадянами, які мають статус ди тини війни, конституційної г арантії та права на отриманн я підвищення до пенсії на 30 ві дсотків мінімальної пенсії з а віком, виходячи з розміру пр ожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатніст ь і встановлюється в законі п ро Державний бюджет на відпо відний рік.

Крім того, постанова су ду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на насту пне.

З огляду на положення с татей 21, 105, 162 КАС адміністративн ий позов може містити вимоги щодо визнання незаконними р ішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання йо го вчинити певні дії, відшкод увати шкоду, заподіяну незак онними рішенням, дією або без діяльністю.

Постановляючи рішення , суд першої інстанції припус тився помилки, стягнувши пев ну суму з відповідача на кори сть позивача, оскільки відпо відно до ст. 21 КАС України в пор ядку адміністративного судо чинства розглядаються вимог и про відшкодування шкоди, за подіяної протиправними ріше ннями, діями чи бездіяльніст ю суб' єкта владних повноваж ень. При цьому, суд першої інст анції помилково вважав, що не доплачена сума згідно зі ст.6 З акону країни "Про соціальний захист дітей війни" є шкодою, заподіяною позивачу. Такі ви сновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з нас тупного.

Із змісту статті 22 Цивіл ьного кодексу України вбачає ться, що майнова шкода виража ється у формі збитків. В свою ч ергу збитками є: втрати, яких о соба зазнала у зв'язку зі знищ енням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зро била або мусить зробити для в ідновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи , які особа могла б реально оде ржати за звичайних обставин, якби її право не було порушен е (упущена вигода). На вимогу о соби, якій завдано шкоди, та ві дповідно до обставин справи майнова шкода може бути відш кодована і в інший спосіб, зок рема, шкода, завдана майну, мож е відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження п ошкодженої речі тощо).

Виходячи із аналізу ста тті 22 ЦК України, колегія прих одить до висновку про те, що не доплачені суми не є шкодою.

Встановивши, що відпові дач порушив норми права, які р егулюють спірні правовіднос ини, суд першої інстанції мав визнати такі дії незаконним и і зобов'язати відповідача п ровести нарахування та випла ту належних сум відповідно д о закону, а не ухвалювати ріше ння про стягнення конкретних сум.

Як свідчать матеріали с прави, позивач звернувся до с уду з даним позовом в серпні 20 08 року, подавши цей позов біль ш ніж через рік з моменту пору шення, на його думку, прав, сво бод та законних інтересів.

Колегія суддів зазнача є, що позивачем постанова суд у першої інстанції не оскарж ується, а тому згідно з ч.1 ст. 195 К АС України суд апеляційної і нстанції переглядає судові р ішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інста нції щодо періоду задоволенн я позовних вимог з урахуванн ям ст.ст. 99,100 КАС України, а також відповідного клопотання від повідача .

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч . 1 п. 1 КАС України, за наслідкам и розгляду апеляційної скарг и на постанову суду першої ін станції суд апеляційної інст анції має право змінити пост анову суду, якщо суд першої ін станції правильно по суті ви рішив справу, але з помилкови м застосуванням норм матеріа льного чи процесуального пра ва.

З урахуванням викладено го постанова суду першої інс танції підлягає зміні, а апел яційна скарга - частковому з адоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 201, 205 КА С України, Законом України «П ро внесення змін до деяких за конодавчих актів України щод о підвідомчості справ, пов'яз аних із соціальними виплатам и»від 18.02.2010 року №1691-VI ст.ст. 323, 325, 327 Ц ПК України, підпунктом 9 пункт у 3 розділу 7 Прикінцевих та пе рехідних положень Закону Укр аїни «Про судоустрій України », колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Го ловного Управління Пенсійно го фонду України в м. Києві - за довольнити частково.

Змінити другий абзац пос танови Окружного адміністра тивного суду м. Києва від 23 січ ня 2009 року, виклавши його в нас тупній редакції:

Зобов' язати Головне Уп равління Пенсійного фонду Ук раїни в м. Києві здійснити нар ахування та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії як дитин і війни відповідно до ст.6 Зако ну України "Про соціальний за хист дітей війни" за період з 2 9 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 ро ку.

В решті постанову Окружно го адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2009 року - за лишити без змін.

Постанова набирає законно ї сили з моменту проголошенн я.

Касаційну скаргу на постан ову може бути подано безпосе редньо до Верховного Суду Ук раїни протягом двох місяців після набрання законної сили судовим рішенням суду апеля ційної інстанції за правилам и цивільного судочинства від повідно до ст.ст. 323, 325, 327 ЦПК Укра їни.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виг отовлено 25 травня 2010 року