Постанова

від 16.06.2021 по справі 902/15/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Справа № 902/15/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 04.03.21р. суддею Яремчуком Ю.О. о 14:36 у м.Вінниці, повний текст складено 12.03.21р. у справі № 902/15/21

за позовом : Виконавчого комітету Вінницької міської ради

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД""

про стягнення 180982 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся з позовом до ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" стягнення боргу.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач не сплатив коштів пайової участі як до, так і після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, що в свою чергу завдало шкоди територіальній громаді в розмірі несплаченої пайової участі, а отже виконавчий комітет Вінницької міської ради набув права звернутись в суд з вимогою стягнути таку пайову участь.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.03.2021 у справі №902/15/21 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради 180 982,00 грн пайової участі та 2714,73 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст. ст. 22, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» , ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України, постанови Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 912/1189/17, від 16.10.2018 у справі №916/3162/17, від 21.03.2019 у справі №904/1049/18, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пайового внеску у розмірі 180 982,00 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2021 по справі №902/15/21 скасувати та винести нове, яким у задоволені позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «СЕНС ЛТД» про стягнення 180982 грн відмовити у повному обсязі.

Вважає, що оскаржене рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

-Так, з посиланням на дозвіл на виконання будівельних робіт N ІУ 113192211114 від 09.08.2019, сертифікат N ІУ 163201701966 від 18.06.2020, ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року N 507, Національний класифікатор України ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 N 530, ст. 62 ГК України, ст. 191 ЦК України вважає, що будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу промислового підприємства та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель промисловості. При цьому вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкти, які входили до складу промислового підприємства, а тому функціональним призначенням як резервуарів для нафти, нафтопродуктів так і газу (код 1252.1) є саме "будівлі промисловості".

- Крім того, відповідно до ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" вказує, що вимоги позивача про укладення договору та стягнення коштів у зв`язку з проведенням відповідачем будівництва є необґрунтованими, оскільки відповідач виступав замовником вже існуючого об`єкта.

-Звертає увагу, що на момент пред`явлення позову, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укладати з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури та сплачувати на його підставі кошти, оскільки ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності була чинною до 01.01.2020.

На підтвердження своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 911/594/18, Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2020 року по справі N 560/4000/18.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Вінницької міської ради наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2021 у справі №902/15/21- без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.03.2021 у справі №902/15/21 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192211114, відповідно до якого: замовник будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД""; генеральний підрядник - ПП «Фірма «Вінницька якість» (ІКЮО: 34610054); найменування об`єкта будівництва - Реконструкція автогазозаправного пункту (АГЗП) в автозаправний комплекс (АЗК) по вул. Сабарівське шосе, 7 в м. Вінниця (надалі - Об`єкт); місце розташування об`єкта будівництва - м. Вінниця, вул. Сабарівське шосе, 7; вид будівництва - реконструкція; код об`єкта - 1252.1; клас наслідків (відповідальності) - значні наслідки (ССЗ); кадастровий номер - 0510100000:02:079:0005. (а.с. 47).

В подальшому 13.02.2020 до виконавчого органу Вінницької міської ради звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо- комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" із заявою (№ б/н від 12.02.2020) про укладення договору про пайову участь при здійснення реконструкції об`єкта.

20.02.2020 виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішенням № 414 «Про затвердження договору про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"" у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської ОТГ» вирішено затвердити договір про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"" у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської ОТГ згідно з додатком до цього рішення.

Додатком до вказаного договору є розрахунок величини пайової участі відповідача у розвитку інженерної інфраструктури міста при здійснені будівництва об`єкта, відповідно до якого величина пайової участі при здійснені будівництва об`єкта складає 180 982 грн, аналогічне положення щодо розміру пайової участі вказано в п. 2.1. договору про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"".

21.02.2020 виконавчим комітетом Вінницької міської ради надано наручно два примірники договору про пайову участь, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 № 414.

27.08.2020 виконавчим комітетом Вінницької міської ради направлено лист на адресу Відповідача за вих. № 11-00-004-46075 щодо необхідності підписання та повернення примірника договору про пайову участь, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 № 414.

Натомість як свідчать матеріали справи відповідачем проігноровано відповідні звернення позивача.

Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства, оскільки не сплачено розмір пайового внеску, при чому, що об`єкт прийнято в експлуатацію, чим завдано збитків Вінницькій міській територіальній громаді в сумі несплаченого розміру пайової участі, а тому він звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 9 ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Так, як убачається із матеріалів справи, 13.02.2020 до виконавчого органу Вінницької міської ради звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо- комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" із заявою (№ б/н від 12.02.2020 ) про укладення договору про пайову участь при здійснення реконструкції об`єкта, а саме будівництва - Реконструкція автогазозаправного пункту (АГЗП) в автозаправний комплекс (АЗК) по вул. Сабарівське шосе, 7 в м. Вінниця; місце розташування об`єкта будівництва - м. Вінниця, вул. Сабарівське шосе, 7; вид будівництва - реконструкція; код об`єкта - 1252.1; клас наслідків (відповідальності) - значні наслідки (ССЗ); кадастровий номер - 0510100000:02:079:0005. (а.с. 49).

20.02.2020 виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішенням № 414 «Про затвердження договору про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"" у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської ОТГ» вирішено затвердити договір про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"" у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської ОТГ згідно з додатком до цього рішення.

Підпунктом 3.3.1. п. 3.3. розділу 3 договору про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"" вказано, що Сторона-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"") зобов`язується перерахувати до бюджету розвитку бюджету Вінницької міської ОТГ кошти пайової участі в сумі, зазначеній п. 2.1. договору, до введення об`єкта в експлуатацію. Зазначене положення (пп. 3.3.1. п. 3.3. розділу 3 договору про пайову участь ТОВ «ВКФ "СЕНС ЛТД"") узгоджується з вимогами пп. 4. п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положенням» Закону України від 20.09.2019 № 132-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» .

Додатком до договору є розрахунок величини пайової участі відповідача у розвитку інженерної інфраструктури міста при здійснені будівництва об`єкта, відповідно до якого величина пайової участі при здійснені будівництва об`єкта складає 180 982,00 грн, аналогічне положення щодо розміру пайової участі вказано в п. 2.1. договору про пайову участь ТОВ «ВКФ"СЕНС ЛТД"".

Відповідачем не було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури, що ним не заперечується.

Так, згідно відомостей порталу електронної системи Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва було встановлено, що відповідачем отримано сертифікат від 18.06.2020 №ІУ 163201701966, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об`єкту відповідно до якого: замовник будівництва-Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД""; генеральний підрядник-ПП «Фірма «Вінницька якість» (ІКЮО: 34610054); найменування об`єкта будівництва-Реконструкція автогазозаправного пункту (АГЗП) в автозаправний комплекс (АЗК) по вул. Сабарівське шосе, 7 в м. Вінниця; вид будівництва-реконструкція; код об`єкта-1252.1; клас наслідків (відповідальності)-значні наслідки (ССЗ); кадастровий номер-0510100000:02:079:0005.

При цьому, відповідно до абз. 1 ч. 11 ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , якщо інформація та документи, що підлягають внесенню до електронної системи, внесені до неї, такі інформація та документи вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В пп. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» , пайова участь не сплачується у разі будівництва об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових.

Водночас, державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, визначає, що клас 1251 «Будівлі промислові» не включає: резервуари, силоси та склади (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з врахуванням дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113192211114 та сертифікат від 18.06.2020 №ІУ 163201701966 код об`єкта будівництва відповідно до ДК 018-2000 - 1252.1 «Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу» , не відносяться до класу 1251 «Будівлі промислові» , однак відноситься до класу 1252 «Резервуари, силоси та склади» , що в свою чергу не відноситься до виключень передбачених у пп. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» .

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №560/4000/18 є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до фабули адміністративної справи № 560/4000/18, позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна: будівля меблевого цеху загальною площею 1580,2 кв.м., будівля меблевого цеху загальною площею 6901,4 кв.м., будівля компресорної загальною площею 20,3 кв.м., будівля трансформаторної підстанції загальною площею 71,4 кв.м., будівля котельні загальною площею 105,6 кв.м., будівля насосної станції з пожежним резервуаром загальною площею 80,2 кв.м., будівля складу негорючих будівельних матеріалів загальною площею 336,9 кв.м., будівля складу готової продукції загальною площею 1100,7 кв.м., будівля адміністративно-виробничого призначення загальною площею 1298,6 кв.м., будівля прохідної загальною площею 19,0 кв.м., що підтверджується свідоцтвами про право власності на об`єкт нерухомого майна та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на ці обставини Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , С Переробна промисловість , О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та Р Будівництво .

За наведеного, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду приходить висновку, що будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, є будівлями промисловості, в тому числі й ті, які передбачені для розміщення устаткування, задіяного у виробничому процесі, а отже не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що фактичні обставини даної справи є відмінними від обставин вказаної вище адміністративної справи.

Так, з огляду на дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192211114, об`єктом будівництва є Реконструкція автогазозаправного пункту (АГЗП) в автозаправний комплекс (АЗК) по вул. Сабарівське шосе, 7 в м. Вінниця.

Визначення терміну автозаправний комплекс на даний час відсутнє в чинних нормативних актах, інструкціях, стандартах, однак таке визначення містилося в Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 06.12.2005 № 376, а саме: автозаправний комплекс - автозаправна станція з об`єктами (будинками, спорудами, приміщеннями) сервісного обслуговування водіїв, пасажирів (роздрібна торгівля продуктами харчування), автотранспорту (технічного обслуговування, миття автомобілів, роздрібна торгівля запасними частинами, мастильними речовинами).

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об`єктами основного призначення є:

-операторська;

-резервуари (4x25м3);

-аварійна ємність 25 м3;

-мийка самообслуговування автомобілів на 4 поста;

-ПРК рідкого моторного палива з навісом.

З огляду на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача за КВЕД (ДК 009:2010) є роздрібна торгівля пальним (47.30).

Зазначений вище код 47.30 відноситься до секції G Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів КВЕД (ДК 009:2010) і як вбачається з найменування об`єкту будівництва, складу об`єктів основного призначення об`єкту будівництва, завершений будівництвом об`єкт буде використовуватись відповідачем саме для роздрібної торгівлі пальним, що є основним видом діяльності автозаправних комплексів, та наданням супутніх послуг, які зазвичай надаються на автозаправних комплексах: роздрібна торгівля продуктами харчування, миття автомобілів тощо.

За наведеного колегія суддів зауважує, для того щоб бути класифікованим як промислове підприємство в розумінні КВЕД (ДК 009:2010), сукупність будівель, споруд такого підприємства має бути задіяна саме в промисловому виробництві, до якого з огляду на положення КВЕД (ДК 009:2010) відноситься діяльність вказана в секціях:

1)В Добувна промисловість та розроблення кар`єрів ;

2)С Переробна промисловість ;

3)О Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря ;

4)Е Водопостачання; каналізація, поводження з відходами ;

5)Р Будівництво .

При цьому, в адміністративній справі встановлено, що позивачу на праві приватної власності належали об`єкти нерухомого майна, які, з огляду на їх призначення, задіяні у виробництві меблів (основні будівлі - будівлі меблевого цеху, допоміжні будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності - трансформаторна підстанція, насосна станція, склади тощо), що в свою чергу відносить таку діяльність до секції С Переробна промисловість КВЕД (ДК 009:2010), а тому вбачається, що судом в коментованій адміністративній справі цілком доречно віднесено будівлі позивача до промислового підприємства в контексті визначення об`єкта оподаткування.

Аналогічно, ДК 018-2000 визначає, що клас 1251 Будівлі промислові включає в себе підклас 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Однак, як було вказано вище, сукупність завершених будівництвом будівель, які належать відповідачу, не задіяна у промисловому виробництві в розумінні КВЕД (ДК 009:2010). А тому доводи апеляційної скарги про те, що будівлі, які належать позивачу слід відносити до будівель промисловості є безпідставним та спростовуються наведеним вище.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що позивачем при визначенні суми понесених збитків зазначено розмір 180 982,00 грн, із розрахунку здійсненого на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, розробленої згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта (ЗКВБ) становить 4524554 тис. грн. Величина пайової участі (ПУ) визначається за формулами : ПУ =ЗКВБ*4%=4524554 *4%=180 982 тис. грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

З огляду на викладене на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пайового внеску в розмірі 180 982,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку відповідача як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Дана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №912/1189/17 та від 16.10.2018 у справі № 916/3162/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Вищевикладене підтверджує неправомірну бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства стосовно його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується із зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору. Така бездіяльність відповідача є протиправною формою поведінки, в наслідок якої позивач позбавлений був права отримати відповідну суму коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту, яка підлягає під визначення упущеної вигоди, яку особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому наслідки у вигляді збитків в сумі несплаченого розміру пайової участі, як вбачається із встановлених судом обставин справи, знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Така ж правова позиція викладена в правовому висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 №904/1049/18.

Крім того, з приводу доводів скаржника про те, що на момент пред`явлення позову були відсутні підстави, які б зобов`язували укласти з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради договір про пайову участь слід зазначити таке.

Так, дійсно на момент розгляду даної справи, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції був відсутній обов`язок щодо укладення договорів про сплату пайової участі, однак позивачем не заявлялась вимога щодо визнання договору укладеним, спосіб захисту прав Виконавчого комітету Вінницької міської ради полягав у стягненні збитків у сумі несплачених коштів пайової участі.

Разом з тим, у скаржника виник обов`язок, а у Виконавчого комітету Вінницької міської ради право вимагати стягнення коштів пайової участі в силу положень Закону та унаслідок виникнення юридичних фактів, визначених Законом, а саме - звернення до органу місцевого самоврядування - отримання розрахунку (розрахунок пайової участі був додатком до проекту договору) - прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати коштів пайової участі.

При цьому слід вказати, що дозвіл на виконання будівельних робіт апелянтом отримано до скасування ст. 40 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , правовідносини між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та скаржником в розумінні ст. 5 ЦК України є триваючими і на момент звернення до Виконавчого комітету Вінницької міської ради та прийняття об`єкту будівництва до експлуатації діяв Закон, який передбачав обов`язок сплати коштів пайової участі.

Стосовно тверджень скаржника про те, що він здійснював реконструкцію вже існуючої будівлі, а отже відсутні підстави для застосування Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо обов`язку укладення договору про пайову участь відповідно до правової позиції ВС викладеній в постанові від 08.10.2020 у справі № 911/594/18 (у якій зокрема, міститься посилання на постанову у справі №908/312/16 від 22.03.2017) не беруться судовою колегією до уваги, з огляду на те, що такі постанови прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й при подібному правовому регулюванні, але за інших обставин, встановлених у зазначених справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. При цьому у справі №911/594/18 встановлено, що замовником будівництва здійснювався капітальний ремонт, а не реконструкція об`єкту будівництва.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2021 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД"" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.21 у справі №902/15/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.21 у справі №902/15/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/15/21 повернути до господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "16" червня 2021 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.