Постанова

від 15.06.2021 по справі 2а-6622/09/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-6622/09/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Горяйнова А.М.,

Кузьмишиної О.М.,

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва до Приватного підприємства Віртус-Р про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2009 року в адміністративній справі №2а-6622/09/2670 задоволено позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про стягнення з Приватного підприємства "Віртус-Р" 40 484,12 грн.

17 лютого 2010 року стягувачу видано виконавчий лист у справі №2а-6622/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва на його правонаступника - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

23 грудня 2020 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла заява, у якій останнє просило суд:

- видати дублікат виконавчого листа по справі № 2а-6622/09/2670;

- поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Заява мотивована тим, що після реорганізацій територіальних органів Пенсійного фонду України в м. Києві, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було проведено інвентаризацію всіх справ, які були на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва та які перебували на примусовому виконанні в органах ДВС, за результатами якої було встановлено, що у заявника відсутня будь-яка інформація стосовну стану виконання виконавчого листа від 17 лютого 2010 року у справі №2а-6622/09/2670. Вказано, що відповідно до листа Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 18 серпня 2020 року, виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року повернуто стягувачу без виконання, однак, стягувачем не отримано, що свідчить про його втрату. З огляду на наведене, заявник просить поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікат виконавчого листа по справі №2а-6622/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у справі №2а-6622/09/2670 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні поданої ГУ ПФУ в м. Києві заяви, виходив з того, що причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, наведені заявником, не є поважними.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить наведену ухвалу скасувати, а заяву - задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції не врахував, що виконавчий документ №2а-6622/09/2670 є таким, що втрачений, а строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно п. 18.4 Перехідних положень КАС України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, КАС України передбачено єдину підставу для прийняття рішення про видачу дубліката виконавчого листа - втрата виконавчого документа, при цьому незалежно від причин такої втрати.

Крім того, для видачі судом дубліката виконавчого листа є звернення стягувача із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, приписами статті 376 КАС України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1-2 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній станом на видачу виконавчого листа), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; 3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; 4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно ч.2-3 статті 22 наведеного Закону після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.5 статті 12 наведеного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частиною 5 статті 37 даного Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Системний аналіз приписів адміністративного процесуального законодавства та спеціального Закону про виконавче провадження надає підстави стверджувати, що підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата, а підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання - наявність поважних причин його пропуску.

Отже, колегія суддів зазначає, що умовою для видачі особі, на користь якої прийнято судове рішення, дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є відповідно втрата останнього та пропуск стягувачем строку пред`явлення його до виконання з причин, що визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен перевірити, чи пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, чи поважні причини такого пропуску, що було підставою невчасного звернення за виконанням судового рішення. Зокрема, поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Доведення обґрунтованості і поважності пропуску строку звернення із виконавчим листом покладається на особу, яка пропустила цей строк.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлені законами строки для вчинення певних дій покликані дисциплінувати суб`єктів правовідносин та впроваджують на практиці принцип юридичної визначеності та передбачуваності закону. Тобто поновлення пропущених строків має бути належним чином обґрунтоване, оскільки воно впливає не лише на заявника, а і на права, інтереси та обов`язки інших осіб, в даному випадку - боржника у справі.

В обґрунтування своєї заяви та скарги Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві стверджує, що під час інвентаризації залишків виконавчих документів було встановлено, що 15 вересня 2017 року виконавчий лист №2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року повторно пред`явлено на виконання до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Будь-яка інша інформація щодо стану виконання виконавчого листа №2а-6622/09/2670 відсутня.

14 серпня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було подано запит про падання інформації по справі №2а-6622/09/2670 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

30 вересня 2020 року на адресу управління надійшла відповідь па запит, у якій зазначалось, що 22 вересня 2017 року виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження .

Однак, за твердженням заявника, на адресу Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання та оригінал виконавчого листа №2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року не надходили.

Між тим, суд зазначає, що доказів на підтвердження здійснення інвентаризації залишків виконавчих документів заявник до суду не надав. Як і не надав акту про втрату виконавчого документу.

Тобто, наразі в матеріалах справи є лише відповідь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 30 вересня 2020 року, в якій зазначено, що 22 вересня 2017 року виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження

Суд наголошує, що запит про надання інформації щодо руху виконавчого провадження Головним управлінням було надіслано виконавцю серпні 2019 року, і до отримання відповіді у вересні 2020 року заявник майже рік не вчиняв жодних активних дій для захисту своїх інтересів як стягувача.

Причин щодо тривалого зволікання процесуальними правами апелянтом не зазначено.

Колегія суддів враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві було зареєстроване як юридична особа 27 квітня 2018 року.

Обставини, які перешкоджали правопопередникам Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві своєчасно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання, суду не відомі.

Жодних доказів, які б свідчили, що у період з 15 вересня 2017 року по 14 серпня 2019 року стягувачем вживались будь-які заходи щодо з`ясування стану виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-6622/09/2670 від 17 лютого 2010 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не надано.

При цьому, судом не враховуються доводи заявника про постійну реорганізацію системи Пенсійного фонду України, починаючи з 2015 року, оскільки, як зазначалось вище, виконавчий лист № 2а-6622/09/2670 вперше було повернуто стягувачу ще до початку процесу реорганізації.

Перевіряючи обґрунтованість доводів заявника щодо наявності поважних причин пропуску зазначеного строку, колегія суддів виходить із того, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило інвентаризацію залишків виконавчих документів, що перебувають на примусовому виконанні, лише через подав півтора роки після початку діяльності.

Крім того, у період з 30 серпня 2020 року (дати отримання відповіді на запит) по 23 грудня 2020 року (дату звернення до суду з розглядуваною заявою) у заявника не було перешкод для звернення до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа.

Звернувшись до суду із такою заявою лише 23 грудня 2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві пропустило строк пред`явлення виконавчого листа до виконання без поважних причин.

Враховуючи, що строк звернення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2009 року у справі № 2а-6622/09/2670 до примусового виконання закінчився, підстави для видачі заявнику дубліката виконавчого листа в суду першої інстанції були також відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: А.М. Горяйнов

О.М. Кузьмишина