Рішення

від 14.06.2021 по справі 926/1309/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1309/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Чернівецької міської ради (58008, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ЄДРПОУ: 36068147)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 71378,38 грн

Представники сторін:

від позивача - Генцарюк М Д-Д., (виписка ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 21.12.2020);

від відповідача - Баскевич І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернівецька міська рада звернулася з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати сумі 71378,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 24.12.2008 року №785, відповідачу надано в оренду земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 , ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0163 га, ділянка № НОМЕР_3 0,0100га для обслуговування нежитлових будівель.

Між позивачем та відповідач укладено договори оренди землі від 04.02.2009 року №5615 кадастровий номер 7310136600:26:002:0050 площею 0,0163 га та від 04.02.2009 року №5616 кадастровий номер 7310136600:26:002:0051 площею 0,0100 га терміном до 24.12.2015 року. Відповідач після спливу строку вищевказаних договорів використовував дані земельні ділянки без належних на те правових підстав. Тому позивач просить стягнути з відповідача 71378,38 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 23.03.2018 року по 22.03.2021 року.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.04.2021 року.

Ухвалами Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2021 та 14.05.2021 підготовче судове засідання відкладалось, востаннє на 28.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.05.2021 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 14.06.2021 року.

14.06.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за їх відсутності (вх № 2484).

У судовому засіданні 14.06.2021 року представник позивача просила залишити без розгляду клопотання (вх № 2484), позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти розстрочки виконання рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2021 року визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців та повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2008 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. Б площею 27,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , також за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А площею 73,10 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Лірниченко Н.М., реєстраційний номер 830, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №224250069 від 16.09.2020 року.

24.12.2008 року рішенням Чернівецької міської ради 35 сесії V скликання №785 Про надання громадянам земельних ділянок в оренду та внесення змін в раніше прийняті рішення затверджено список землекористувачів, яким затверджуються проекти відведення земельних ділянок і надаються земельні ділянки в оренду (пункт 4 рішення), а саме: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельні ділянки за адресою АДРЕСА_3 площею 0,0163 га та АДРЕСА_4 0,0100 га, цільове призначення: для обслуговування нежитлових будівель, терміном на 7 років.

04.02.2009 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори оренди землі №5615 та № 5616: за договором оренди землі №5615 на підставі рішення Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2008 року Орендодавець (позивач по справі) надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку АДРЕСА_5 для обслуговування нежитлових будівель, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0163 га., кадастровий номер - 7310136600:26:002:0050. Відповідно до витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 251751,17 грн, економіко-планувальна зона №118 (пункти 1.1. - 2.3. договору.); за договором оренди землі №5616 на підставі рішення Чернівецької міської ради V скликання від 24.12.2008 року Орендодавець (позивач по справі) надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку АДРЕСА_4 для обслуговування нежитлових будівель, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,0100 га., кадастровий номер - 7310136600:26:002:0051. Відповідно до витягу з технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 154448,64 грн, економіко-планувальна зона №118 (пункти 1.1. - 2.3. договору.)

Договори № 5615 та № 5616 були укладені строком на шість років одинадцять місяців і діяли до 24.12.2015 року. (пункт 3.1 Договорів)

04.02.2009 року між сторонами підписано акти прийому-передачі земельних ділянок АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 в оренду для обслуговування нежитлових будівель.

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради, після спливу терміну дії договорів № 5615 та № 5616, неодноразово звертався до відповідача з листами № 04/01-08/3-07/2875 від 06.10.2015 року, №04/0108/3-07/203 від 19.01.2017 року про поновлення договорів та подальше землекористування земельними ділянками, проте дані договори не були поновлені.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 25.12.2015 року по даний час використовував спірні земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладених між ним та власником договорів оренди.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірних земельних ділянкок, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірних земельних ділянок, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд й в постанові від 09.02.2021 року у справі №922/3617/19.

Як уже зазначалося, згідно та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №224250069 від 16.09.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. Б площею 27,40 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , також за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А площею 73,10 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

04.02.2009 року між сторонами укладено договір оренди землі №5615 для обслуговування нежитлових будівель площею 0,0163 га. з кадастровим номером 7310136600:26:002:0050 та договір оренди землі №5616 для обслуговування нежитлових будівель площею 0,0100 га. з кадастровим номером 7310136600:26:002:0051, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином судом встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачем нерухомого майна, яке належало йому у спірний період, що само по собі свідчить про фактичне використання ним спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування та використання ним за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельних ділянок без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними за період з 23.03.2018 року по 22.03.2021 року, а звідси - зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 03.06.2020 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 163 кв.м, кадастровий номер 7310136600:26:002:0050, що розташована по АДРЕСА_2 становить 505817,00 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 100 кв.м, кадастровий номер 7310136600:26:002:0051, що розташована по АДРЕСА_2 становить 310317,00 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 03.06.2020 року №449, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 23.03.2018 року по 22.03.2021 року складає 71378,38 грн, з яких: за земельною ділянкою площею 0,0100 га в сумі 27140,26 грн, за земельною ділянкою площею 0,0163 га в сумі 44238,12 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо усної заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, проаналізувавши матеріали та обставини справи, дослідивши у судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру» , а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на вкрай важке фінансове становище та звертає увагу на чималу суму заборгованості, зазначає, що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення його виконання зумовить неможливість погашення грошових зобов`язань за податками та зборами, що в результаті може призвести до його банкрутства.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства, надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд задовольняє заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у сумі 71378,38 грн. строком на шість місяців рівними частинами наступним чином:

- до 15 липня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 серпня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 вересня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 жовтня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 листопада 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 грудня 2021 року - 11896,38 грн.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу - Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ЄДРПОУ: 36068147) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжним дорученням №1965 від 14.12.2020 року, що складає 1051,00 грн, решту судового збору в сумі 1051,00 грн, - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/24062200, код ЄДРПОУ 37836095, UА618999980314010611000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200; призначення платежу: кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу) 71378,38 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на шість місяців згідно наступного графіка:

- до 15 липня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 серпня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 вересня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 жовтня 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 листопада 2021 року - 11896,40 грн;

- до 15 грудня 2021 року - 11896,38 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА288201720344210002000042806 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) 1051,00 грн сплаченого судового збору.

4. Повернути Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ЄДРПОУ: 36068147 на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА288201720344210002000042806 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) 50% судового збору, що складає 1051,00 грн, на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що був сплачений згідно платіжного доручення №1965 від 14.12.2020 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 926/1309/21.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/ .

Суддя М.О. Гурин