Рішення

від 15.06.2021 по справі 137/472/21

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/472/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.

за участю секретаря Хижук Л.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки та відповідача - ОСОБА_3 . Спадщину після його смерті прийняла його дружина - ОСОБА_4 . Факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 підтверджується листом від 29.10.2020 Літинської державної нотаріальної контори. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла також і мати позивачки та відповідача - ОСОБА_4 , 1934 р.н. Після смерті ОСОБА_4 все її майно успадкували її діти позивачка та відповідач.

Згідно договору про поділ спадщини від 29.09.2020, посвідченого державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори Малаховою Д.С., позивачу виділялась у власність земельна ділянка площею 2,7006 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Літинського району Вінницької області та грошові вклади в АТ Державний ощадний банк України , а відповідачу виділялась земельна ділянка площею 1,6952 га на території Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишився також житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 . Позивачка та відповідач при поділі майна усно домовились, що право власності на даний житловий будинок переходить до позивачки, так як земельна ділянка, яка знаходиться під цим будинком належить на праві власності позивачці.

Проте, нотаріус відмовився включати вказаний будинок в договір про поділ майна, оскільки це майно мало статус майна колгоспного двору. В листі Літинської державної нотаріальної контори від 29.10.2020, вказано, що до складу спадкового майна не входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , оскільки згідно Свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_3 , виданого Борківською сільською радою Літинського району Вінницької області 28.04.1990 на підставі рішення Літинської районної ради № 96 від 16.06.1988, зареєстрованого в КП ВООБТІ 28.04.1990 і записаного в реєстрову книгу за № 1-221, вищевказаний житловий будинок належить колгоспному двору, який припинив своє існування у зв`язку набранням чинності Закону України Про власність від 07.02.1991, а тому, підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку відсутні, нотаріус рекомендувала звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оскільки іншим чином (в нотаріальному порядку) оформити своє право власності позивачка змоги не має, тому вона змушена звернутись з даним позовом до суду.

Згідно оцінки проведеної ТОВ Незалежна судова експертиза і оцінка вартість будинку, який є предметом даного позову становить 52000,00 грн.

Просить суд визначити за позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 м.кв., житловою площею 48,3 м.кв., позначений літерою А , який складається з веранди 1 площею 5,4 м.кв., коридору 1-1 площею 8,2 м.кв., кімнати 1-2 площею 11,2 м.кв., кухні 1-3 площею 6,7 м.кв., кімнати 1-4 площею 6,9 м.кв., кімнати 1-5 площею 12,6 м.кв., кімнати 1-6 площею 17,6 м.кв., веранди а , сарай Б , погріб В , забор №1, ворота №2, хвіртка №3, ганок, в порядку спадкування за законом після смерті матері позивачки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати залишає за собою та просить з відповідача не стягувати.

Ухвалою Літинського районного суд Вінницької області 21.05.21 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.06.21.

До початку підготовчого судового засідання відповідач ОСОБА_2 подав через канцелярію суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України йому зрозумілі та просив розгляд справи провести без його участі.

Представник позивачки ОСОБА_5 подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, у вказаній заяві також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить судові витрати з відповідача не стягувати.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви з таких підстав.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.

Згідно п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності визначено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно ст. 4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України Про власність колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла до 1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами). Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (Лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Із копії свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 28.04.1990, видно, що житловий будинок з надвірними будовами за адресою АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого являвся ОСОБА_3 (а.с.22).

Згідно витягів із господарських книг с. Залужне за 1986-1995р.р. членами господарства по АДРЕСА_1 були ОСОБА_3 (голова двору) та ОСОБА_4 (а.с.33,34).

Також у копії технічного паспорту на житловий будинок вказано, що житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого являвся ОСОБА_3 (а.с.23-29).

Як видно із копій свідоцтв про смерть (а.с.13, 14) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свідоцтві про право на спадщину за законом від 22.08.2000 зазначено, що ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.18).

У свідоцтві про право на спадщину за законом від 29.10.2020 зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

Згідно з Договором поділу спадщини від 29.10.2020, зареєстрованому в реєстрі за №2-512, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 переходить у власність земельна ділянка, кадастровий номер 0522480800:01:000:0094, площею 2,7006 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Літинського району Вінницької області та грошові вклади в АТ Державний ощадний банк України (а.с.16).

Рішенням № 161 від 16 травня 2018 року 18 сесії 7 скликання Бірківської сільської ради Літинського району Вінницької області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо посвідчення права власності на земельну ділянку та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,6678 га в АДРЕСА_1 , в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га (кадастровий номер 0522480800:04:000:0140); для ведення особистого селянського господарства - 0.4178 га (кадастровий номер 0522480800:04:000:0141) (а.с.30). Дані відомості містяться і у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.31,32).

Підтвердження обгрунтування позову містяться також у досліджених копіях спадкових справ до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та до майна померлої ОСОБА_4 , які були надані Літинською державною нотаріальною конторою (а.с. 49-76).

Із листа Літинської державної нотаріальної контори № 955/02-14 від 29.10.2020 вбачається, що до складу спадкового майна не входить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_3 , виданого Борківською сільською радою, Літинського району Вінницької області 28 квітня 1990 року на підставі рішення Літинської районної ради № 96 від 16 червня 1988 року, зареєстрованого в КП ВООБТІ 28 квітня 1990 року і записано в реєстрову книгу за № 1-221, вищевказаний житловий будинок належить колгоспному двору, який припинив своє існування, у зв`язку набранням чинності Закону України Про власність від 07 лютого 1991 року, а тому, підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими спорудами в нотаріальному порядку відсутні, тому нотаріус рекомендує звернутись за захистом своїх прав до суду (а.с.19).

У пункті 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін, те, що в даному випадку відповідач ОСОБА_2 визнає позов, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що в зв`язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в нотаріальному порядку позивачка не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Одначасно, у позовній заяві позивачка просить судові витрати залишити за собою та з відповідача не стягувати, тому суд вважає, що судові витрати, сплачені позивачкою при подачі позову до суду, слід залишити за останньою.

Керуючись ст. 2, 10-13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.120, 123 ЦК УРСР, ст.15, 16, 328, 392 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 м.кв., житловою площею 48,3 м.кв., позначений літерою А , який складається з веранди 1 площею 5,4 м.кв., коридору 1-1 площею 8,2 м.кв., кімнати 1-2 площею 11,2 м.кв., кухні 1-3 площею 6,7 м.кв., кімнати 1-4 площею 6,9 м.кв., кімнати 1-5 площею 12,6 м.кв., кімнати 1-6 площею 17,6 м.кв., веранди а , сарай Б , погріб В , забор №1, ворота №2, хвіртка №3, ганок, в порядку спадкування за законом після смерті матері позивачки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 01 липня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя : Верещинська Я. С.