Ухвала

від 14.06.2021 по справі 711/3105/19

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3105/19

Провадження 6/711/220/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді Демчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Кофановій А.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси поданням державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції у Черкаській області Дан А.І. про проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Дан А.І. звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з поданням про проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , мотивуючи це тим, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження №60984747 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Черкаське хімволокно ВП Черкаська ТЕЦ грошові кошти в сумі 62 257.51 грн. Державним виконавцем було здійснено ряд виконавчих дій примусового характеру для виконання судового рішення, але вжиті заходи не дали результату, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, повністю борг не сплачено, будь яких дій, спрямованих на його виконання боржником не здійснено. Залишок заборгованості становить 50 522.50 грн.

В судове засідання державний виконавець не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд прийшов до висновку, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Таким чином законодавцем з метою унеможливлення порушення прав боржника фактично запроваджено судовий контроль за діями виконавців, які полягають у наданні дозволу на таке проникнення саме за ухвалою суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження №60984747 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПрАТ Черкаське хімволокно боргу в сумі 62257.51 грн.

16.01.2020 року державним виконавцем Дан А.І. відкрито виконавче провадження №60984747 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Черкаське хімволокно боргу в сумі 62257.51 грн. на підставі виконавчого листа №711/3105/19, виданого 19.12.2019 Придніпровським районним судом м.Черкаси.

Як вбачається з відомостей Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за вих. №19408-01-10 від 23.09.2020 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України № 1070442196 від 29.03.2021 року ОСОБА_1 не отримує дохід та не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України № 107042452 від 29.03.2021 року ОСОБА_1 не отримує пенсію.

Згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ України за боржником ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна боржник ОСОБА_1 має у спільній частковій власності зареєстровані земельні ділянки з кадастровим номером 7121583100:26:003:0129 та 7121583100:29:001:0007, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець посилається на те, що 11.05.2021 року ним був здійснений вихід за адресою проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , але доступу до квартири для перевірки маминого стану боржника отримати не вдалося.

При цьому, ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 311 ЦК України визначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

При цьому, застосування такого заходу як примусове проникнення до житла боржника за поданням державного виконавця може мати місце у виключних випадках та лише після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення та має бути належним чином обґрунтоване і підтверджене відповідними доказами.

Відтак, аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено необхідності надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника - ОСОБА_3 , квартири АДРЕСА_2 , та те, що вказана квартира належить на праві власності боржнику, оскільки суду не надано актуальної інформації щодо державної реєстрації речових прав на вказану квартиру за боржником.

Крім того, в матеріалах подання відсутнє підтвердження того, що боржника належним чином було повідомлено про вищезазначені дії у виконавчому провадженні в порядку, регламентованому Законом України "Про виконавче провадження", оскільки не додано доказів направлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, викликів державного виконавця, а також повідомлення боржника про намір державного виконавця провести опис його майна.

Отже з наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знав про вчинення державним виконавцем відповідних дій та заходів, спрямованих на виконання судового рішення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник перешкоджав вільному доступу державного виконавця до житла, а додані до подання акти виконавця, на думку суду, не можуть вважатися таким доказом, оскільки, не можуть свідчити про перешкоджання саме боржником у вільному доступі до свого житла державному виконавцю.

Отже подання державного виконавця не містить доказів того, що боржник отримав повідомлення про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису його майна, так і того, що боржник чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до житла у відведений час для вчинення виконавчих дій, та перешкоджає проведенню виконавчих дій.

При розгляді подання державного виконавця суд також бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 757/41727/19-ц (провадження № 61-19942св19) за змістом якої:

Як зазначено у ст. 30 Конституції України, ст. 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Частиною 1 ст. 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Матеріали справи не містять доказів про те, що боржник ОСОБА_1 була обізнана про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту її майна, оскільки відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були вручені останнй.

Встановивши, що державним виконавцем не надано суду належних доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та перешкоджанню ним у здійсненні виконавчих дій, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні подання державного виконавця про примусове проникнення до житла.

Враховую наведене, керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 439 ЦПК України, ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні поданні державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції у Черкаській області Дан А.І. про проникнення до житла боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: Р. В. Демчик