Рішення

від 16.06.2021 по справі 235/3759/21

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/1398/21

Справа № 235/3759/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої - судді Величко О.В.,

при секретарі Грекової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, шо з відповідачем по справі перебував у трудових відносинах з

04.11.2019 року по 18.02.2020 рік на посаді майстра гірничого підземного з повним підземним робочим днем у шахті. Наказом № 201/к від 18.02.2020 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. При звільненні йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 29764,84 грн. Позивач просить стягнути з ДП ВК Краснолиманська на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 29764,84 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19.02.2020 року по день ухвалення судового рішення.

Представник відповідача ДП ВК Краснолиманська надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач дійсно працював на підприємстві з 04.11.2019 року по 18.02.2020 рік. При звільненні йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату в сумі 29764,84 грн.

18.02.2020 року позивач в день звільнення не працював, знаходився на лікарняному. В день звільнення отримав на руки трудову книжку, проте не звернувся до бухгалтерії з вимогою про проведення розрахунку, в подальшому також не заявляв такі вимоги. Відповідачу стало відомо про вимоги позивача з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження по справі та копії позовної заяви з 09.06.2021 року. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу слухати у його відсутність. ( а.с. 12).

Представник відповідача ДП ВК Краснолиманська в судове засідання не з`явився, просив справу слухати без участі представника ( а.с. 27).

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторін, що , в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.11.2019 року по 18.02.2020 рік перебував у трудових відносинах з ДП ВК Краснолиманська , де працював на посаді майстра гірничого підземного з повним робочим днем у шахті.

Наказом № 201/к від 18.02.2020 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. ( а. с. 8-9).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач в день звільнення 18.02.2020 року перебував на лікарняному ( а. с. 28,29).

Згідно довідки ДП ВК Краснолиманська за № 428 від 21.05.2021 року відповідач ДП ВК Краснолиманська має перед позивачем заборгованість по заробітній платі в сумі

29764,84 грн. Сума визначена після утримання обов`язкових податків та зборів. ( а .с. 10).

Згідно довідки ДП ВК Краснолиманська за № 429 від 21.05.2021 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 669,18 грн. ( а.с. 11).

Суми середньоденного заробітку і заборгованості по заробітній платі не спростовані позивачем по справі.

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України , ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, підставою відповідальності власника відповідно до ст.. 117 КЗпП, на яку посилається позивач, обґрунтовувавши свої вимоги, є склад правопорушення, який включає два юридичних факта: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Отже, установивши при розгляді справи про стягнення середньої заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27.01.2020 року в справі № 682/3060/169 дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП ( якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача : отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання ( за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця ( власника або уповноважений ним орган).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач в день звільнення не працював, доказів на підтвердження звернення до відповідача з вимогою провести розрахунок по заробітній платі суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що період затримки розрахунку при звільненні слід вважати з дня отримання представником позивача копії позовної заяви- з 08.06.2021 року по день ухвалення рішення суду, тобто 17.06.2021 рік включно.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна

плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 669,18 х 7 ( робочі дні) =4684,26 грн.

Згідно із п. 164.2.1, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України доходи у вигляді заробітної плати, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору ( контракту), включаються до складу загального місячного ( річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168 .1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 цього Кодексу.

Отже, заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача є сумою, з якою під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, визначена судом сума заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податків та зборів.

В довідці відповідача за № 428 від 21.05.2021 року зазначено, що сума заборгованості по заробітній платі 29764,84 грн. визначена після утримання обов`язкових податків і зборів, про що необхідно зазначити в судовому рішенні.

Позивачем не оспорюється зазначена сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі, зазначених в довідках, наданих представником відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача ДП ВК Краснолиманська на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 29764,84 грн. ( сума визначена після утримань обов`язкових платежів), та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4684,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи той факт, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 19,22 грн.

Також з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 297,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 47, 115,116, 117 КЗпП , ст. ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія Краснолиманська на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 29764,84 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2021 року по 17.06.2021 рік включно в сумі 4684,26 грн. з утриманням в подальшому з цієї суми обов`язкових податків та зборів, понесений судовий збір в сумі 19,22 грн.

Стягнути з Державного Підприємства Вугільна Компанія Краснолиманська на користь держави судовий збір в сумі 297,64 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач ДП ВК Краснолиманська , код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9

Суддя: