Постанова

від 14.06.2021 по справі 203/4191/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3682/21 Справа № 203/4191/19 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальностю виробнича фірма Технополіс ,

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності виробнича фірма Технополіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженої відповідальності виробнича фірма Технополіс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 2-6).

В обгрунтування позову позивач зазначив, що йому завдано матеріальних збитків, завданих механічними пошкодженнями належного йому на праві власності і переданого у найм (суборенду) відповідачу автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10 червня 2019 року з вини водія ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків в ТОВ ВФ Технополіс , через порушення ним Правил дорожнього руху, що встановлено ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою і зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України. Згідно висновку експертного дослідження авто товарознавця № 120/19А від 01 серпня 2019 року, складеного судовим експертом Пилипенко О.С. вартість відновлювального ремонту 312 202,23 грн., ринкова вартість транспортного засобу без урахування пошкоджень при ДТП 200 171,39 грн., ринкова вартість транспортного засобу після ДТП 7 457,50 грн., тобто розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу складає 200 171,39 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу, що підлягають заміні складає 125 595,89 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у ДТП в розмірі 125 595,89 грн., а також витрати за знаходження поміщеного правоохоронними органами автомобіля на штраф майданчик 1 140,00 грн. та послуги евакуатора в розмірі 3 000,00 грн., та покласти на відповідача судові витрати

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Технополіс на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригодив розмірі 129 735,89 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот тридцять п`ять гривень 89 коп.), а також судові витрати в розмірі 5 797,35 грн. (п`ять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень 35 коп.), з яких судовий збір в розмірі 1 297,35 грн. та витрати на оплату роботи спеціаліста з визначення розміру завданої матеріальної шкоди - 4 500,00 грн. (а.с. 162-168).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ виробнича фірма Технополіс , подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведено обставини, які суд визнав встановленими, а також порушення норм матеріального та процесуального права (а.с. 174-182).

ОСОБА_1 скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК та подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ виробнича фірма Технополіс .

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальностю виробнича фірма Технополіс на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з їх доведеності та обгрунтованості.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановлено, що 10 червня 2019 року о 09 год. 05 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автобусом Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , рухався в по вул. Княгині Ольги з боку пр. Дмитра Яворницького в напрямку вул. Князя Ярослава Мудрого у м. Дніпрі, порушив вимоги п.8.7.3 е , 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки Міцубіши Екліпс , д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілям спричинені механічні пошкодження, а пасажиру автобуса Mersedes-Benz Sprinter 312 D ОСОБА_4 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Дані обставини встановлені ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року, яка не оскаржувалась і набрала законної сили 25 вересня 2019 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою на підставі ст. 46 КК України, кримінальне провадження №12019040030001453 від 11 червня 2019 оку відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито, цивільні позови ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишені без розгляду (а.с. 9-10).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вказана ухвала суду від 17 вересня 2019 року має преюдиційне значення при розгляді цієї цивільної справи.

Автомобіль Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 23 червня 2016 року Центром 1242 (а.с. 11).

06 липня 2016 року ОСОБА_1 укладений з ТОВ АС Транзит договір оренди автотранспортного засобу № 28/16, за умовами п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 4.1 якого автобус марки Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ АС Транзит для перевезення пасажирів на строк до 29 липня 2021 року за плату, розмір якої щомісяця складає 20,00 грн.

В подальшому договір оренди на аналогічних умовах укладений між тими ж сторонами 30 липня 2018 року строком до 29 липня 2021 року (а.с. 132, 133), а транспортний засіб переданий орендодавцю 30 липня 2018 року за актом прийома-передачі транспортного засобу до договору оренди транспортного засобу № 45/26 від 30 липня 2018 року (а.с.134).

Відповідно до умов п. 6.3.1 договорів оренди від 06 липня 2016 року та від 30 липня 2018 року орендар має право без згоди орендодавця передавати транспортний засіб в суборенду.

07 липня 2016 року ТОВ АС Транзит та ТОВ ВФ Технополіс укладений договір суборенди № 58/16, за умовами п. 1.1, 2.1, 7.1 якого ТОВ АС Транзит передало ТОВ ВФ Технополіс автобус марки Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , 2000 року випуску, в суборенду на строк до 06 липня 2021 року за плату, розмір якої складає 70,00 грн. щомісяця (а.с. 12).

На виконання п. 5.1 вказаного договору суборенди транспортний засіб переданий за актом прийому-передачі від 07 липня 2016 року в належному стані, без претензій до технічного стану об`єкта суборенди (ас. 13).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови № 4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Як встановлено судом, відповідно до наказу (розпорядження) № 140-К від 12 квітня 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма Технополіс ОСОБА_2 прийнятий на роботу 13 квітня 2017 року в ТОВ ВФ Технополіс на посаду водія автотранспортних засобів (а.с. 14).

Наказом № 4 від 03 січня 2019 року ТОВ ВФ Технополіс Про закріплення водіїв за транспортними засобами підприємства ОСОБА_2 закріплений за транспортним засобом Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , (пункт 82 наказу) (а.с. 15-16).

Таким чином, ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди 10 червня 2019 року керував автомобілем Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків водія в Товаристві з обмеженою відповідальністю ВФ Технополіс , якому цей транспортний засіб переданий у володіння та користування за договором суборенди від 07 липня 2016 року № 58/16 орендатором ТОВ АС Транзит .

Враховуючи вказане колеггія суддів погоджується з висновком суду про те, що саме на ТОВ ВФ Технополіс покладений обов`язок відшкодувати шкоду, завдану в результаті ДТП працівником цього підприємства під час виконання трудових обов`язків.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів , затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Згідно висновку експертного дослідження авто товарознавця № 120/19А з визначення матеріального збитку, спричиненого володільцю КТС від 01 серпня 2019 року, складеного судовим експертом Пилипенко О.С., який діяв на підставі свідоцтва № 1062 від 27 листопада 2006 року, виданого Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, матеріальний збиток, спричинений володільцю автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження у ДТП, складає 200 171,39 грн.; ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження у ДТП складає 7 475,50 грн. При цьому, ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу на дату ДТП без урахування пошкоджень КТС у ДТП складає 200 171,39 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу деталей КТС - 312 202,23 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових КТС, що підлягають заміні - 125 595,89 грн. (а.с. 17-47).

Також, судом встановлено, що пошкоджений у ДТП автомобіль Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 01 жовтня 2019 року відремонтований, що підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу № 0073-01940-19 від 01 жовтня 2019 року, складений ТОВ Укр-Тест-Стандарт .

Крім того, в судовому засіданні судом встановлено та визнано сторонами, що ремонт транспортного засобу проведений власником власним коштом, а не суборендатором чи іншою особою, та виплат будь-якого відшкодування власник автомобіля не отримував, оскільки транспортний засіб на випадок пошкодження не страхувався.

Однак, оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає неналежними докази, надані позивачем, на підтвердження розміру фактично понесених витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Виходячи зі змісту ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Підстави для збирання судом доказів в даній справі відсутні (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження розміру завданих збитків було надано висновок експертного дослідження авто товарознавця № 120/19А.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що автомобіль марки Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 , фактично відремонтований за рахунок позивача, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі висновок експертного дослідження авто товарознавця не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.

Разом з тим, позивачем не надано не надано суду доказів на підтвердження того, які фактичні витрати і в якому розмірі на відновлювання автомобілямарки Mersedes-Benz Sprinter 312 D, д.р.н. НОМЕР_1 поніс позивач.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо доведеності позивачем розміру матеріального збитку в сумі 125 595,89 грн., а тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, а саме витрат на оплату перебування пошкодженого автомобіля на штраф майданчику, а також за послуги евакуатора та транспортування пошкодженого автомобіля у розмірі 4 140 грн., оскільки вказана шкода підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме квитанцією від 01 липня 2019 року № 0.0.1396747538.1 на користь ТОВ Династія Дніпро на суму 2 640,00 грн. та квитанцією № 707595 від 01 липня 2019 року на користь ФОП ОСОБА_6 на суму 1500,00 грн.(а.с. 50, 51).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що правовідносини між позивачем та відповідачем не є деліктними, а є договорними та виникають з правовідносин оренди, а тому слід було застосувати ст. 803 ЦК України, а також доводи скарги щодо висновку експертного дослідження авто товарознавця № 120/19А, колегія суддів відхиляє, оскільки дані доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції і вказаним доводам судом була надана обгрунтована оцінка, а тому додаткового правового аналізу вказані доводи не потребують. Крім того, доводи щодо доказу наданого позивачем фактично є переоцінкою доказу та незгодою мотивів суду щодо його прийняття, однак, оцінка доказів є компетенцією суду, а переоцінка доказів учасниками судового процесу чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, встановивши, що суд першої інстанції допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням в частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача в порядку ст. 139 ЦПК України витрати на оплату роботи спеціаліста з визначення розміру завданої матеріальної шкоди - 4 500,00 грн., понесення яких підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 120 від 01 серпня 2019 року (а.с. 49).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в частині стягнення судових витрат понесених при поданні позову до суду пропорційно задоволеним вимогам шляхом їх зменшення з 1 297,35 грн. до 41,39 грн., а також, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за апеляційний розгляд справи пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги у розмірі 1 884,89 грн.

керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальностю виробнича фірма Технополіс - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 125 595,89 грн.- скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

В частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4 140 грн. рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року - залишити без змін.

Змінити рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року в частині розподілу судових витрат, а саме: судового збору за подання позову шляхом його зменшення з 1 297,35 грн. до 41,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальностю виробнича фірма Технополіс (код за ЄДРПОУ 20250213, м. Дніпро, вул. Березинська, 66-Б)судові витрати за апеляційний розгляд справи у розмірі 1 884,89 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров