Рішення

від 16.06.2021 по справі 600/1798/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1798/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" у розмірі 9464,00 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1500 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 та згідно статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) йому як особі з інвалідністю 2 групи передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак, йому за 2020 рік було здійснено виплату такої допомоги у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова № 112), а саме у розмірі 3640,00грн. Відтак позивач вважає, що вищезгадана допомога виплачена не у повному обсязі.

2. Відповідач подав до суду відзив, в обґрунтування якого зазначив, що позивач з 20.11.2003р. по 31.03.2021р. перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новоселицької РДА, зазначеним Управлінням в 2020 році позивачеві до 5 травня виплачено разову грошову допомогу у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112. Вказував, що позивач перебуває на обліку відповідача як особа, яка має право на пільги з 01.04.2021р., а тому в задоволенні позову слід відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

2. Судом встановлено, що позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2021р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а саме - 3640 грн.

3. Не погоджуючись із розміром виплаченої йому допомоги позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

4. Відповідач листом надав відповідь про відмову у нарахуванні допомоги у бажаному заявником розмірі. Така відповідь мотивована тим, що одноразова грошова допомога до 5 травня виплачується позивачу в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року.

5. Вказані вище обставини також і не заперечувались учасниками справи.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Предметом оскарження у цій справі є відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачеві недотриманих коштів одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. Відтак, суд у цій справі надасть оцінку такій відмові через призму верховенства права.

2. Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону №3551-XII. Відповідно до вимог статті 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) - щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до статті 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

3. Згідно пункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у в такій редакції: "Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2020 року позивачеві одноразової грошової допомоги та на дату його звернення із заявою до відповідача про перерахунок допомоги, діяла стаття 13 Закону №3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

4. Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, яким було встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги до 05 травня особам інвалідністю внаслідок війни.

5. Так, згідно підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №112), визначено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120 гривень; II групи - 3640 гривень; III групи - 3160 гривень.

6. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України прийшов до висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону №3551-XII, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

7. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950 р.), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

8. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

9. Отже, з 27.02.2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 13 Закону №3551-XII та приписи статті 13 Закону №3551-XII (у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік") об`єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня, зокрема, для осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку визначеному редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

10. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у 2020 році становить 13104,00 грн. (1638 грн. х 8).

Суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач у листі-відмові не можуть змінювати приписів законів України і позбавляти позивача соціальних гарантій встановлених законом.

11. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також зазначає наступне.

У Рішенні від 27.11.2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 року у справі № 1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 року у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі №21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

12. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

13. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в рішенні № 440/2722/20 від 29.09.2020 року, яке 13.01.2021 року залишено без змін Великою Палатою Верховного Суду, що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин .

14. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у здійсненні нарахування та виплати недотриманих коштів - одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, діяв не на підставі Конституції та законів України, що свідчить про порушення прав позивача.

15. З приводу доводів відповідача про те, що позивач перебуває на обліку в відділі №6 м.Новоселиця з 01.04.2021р., а виплата до 5 травня за 2020 рік йому виплачена Управлінням праці та соціального захисту населення Новоселицької РДА, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання належності суб`єкта владних повноважень, який повинен нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій від 16.12.2020 № 1635-р вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» , шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3.

Відповідно до додатку 3 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р Новоселицька райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, утворених як нові юридичні особи публічного права, а саме, до Чернівецької райдержадміністрації.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління праці та соціального захисту населення Новоселицької районної державної адміністрації з 06.01.2021 перебуває у стані припинення.

З повідомлених у відзиві обставин слідує, що позивач з 01.04.2021 року перебуває на пільговому обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Чернівецької РДА відділ №6 (м.Новоселиця), що свідчить про те, що відповідач є правонаступником зобов`язань припиненого Управління праці та соціального захисту населення Новоселицької РДА щодо нарахування та виплати разової допомоги до 5 травня.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті разової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій, свою відмову обґрунтовував тим, що її здійснено у розмірі, встановленому постановою №112 від 19.02.2020р.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, приймаючи оскаржувану відмову відповідач не посилався на те, що на обліку у відділі №6 м.Новоселиця позивач перебуває з 01.04.2021 року, а виплата допомоги до 5 травня за 2020 рік здійснена позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Новоселицької РДА. Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, є безпідставним посилання відповідача на вказані обставини у відзиві на позов.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, які закріплені статтею 245 КАС України, в частині належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни у розмірі 9464,00 грн., враховуючи, що йому частково виплачено таку в розмірі 3640,00грн. (13104,00 грн. - 3640,00 грн. = 9464,00 грн.).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Враховуючи те, що позивач відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

2. З приводу витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, у поданому позові також заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1500 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

- звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом судової справи;

- довідку про отримання адвокатом від клієнта гонорару у розмірі 1500,00 грн.

Як вбачається з договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, її розмір становить 1500,00 грн.

Кількість витраченого часу згідно звіту (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом судової справи становить 2:30 год., з яких:

- консультація щодо можливості звернення до суду з адміністративним позовом - 30 хвилин;

- вивчення документів, наданих клієнтом для подання позову, та нормативно-правової бази, що стосується подібних правовідносин - 1 година;

- підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії до Чернівецького окружного адміністративного суду - 1 година.

Загальна вартість послуг адвоката становить 1500,00 грн., витрачений час - 2:30 год.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат, тощо.

Перевіривши надані позивачем докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги, опис наданих послуг, складність справи, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" у розмірі 9464,00 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) понесені судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 1500,00грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління соціального захисту населення Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області відділ №6 (м.Новоселиця) (вул.Чкалова, 7, м.Новоселиця, 60300, код ЄДРПОУ 43916015)

Суддя О.В. Боднарюк