Постанова

від 17.06.2021 по справі 480/8883/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 р. Справа № 480/8883/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/8883/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, зафіксовану у наказі № 18-34223/16-20-СГ від 06.11.2020, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради, згідно його заяви від 29.05.2020.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що бажана земельна ділянка не знаходиться в користуванні будь-яких осіб, а договір оренди земельної ділянки від 09.10.2007 не може бути доказом її перебування в оренді у ТОВ Агро-Гамма , оскільки не містить інформації щодо координат місця розташування земельної ділянки, яка орендується підприємством.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано довідку з Державного реєстру речових прав від 04.12.2020, згідно з якою право оренди на бажану земельну ділянку не зареєстроване.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області. До заяви додав копію документа, що посвідчує особу, документу про присвоєння ідентифікаційного номеру фізичній особі та викопіювання з кадастрової карти, на якій зображено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 6).

14.07.2020 відповідач листом відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою.

За наслідками оскарження позивачем в судовому порядку зазначеної відмови, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області, та за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

На виконання вказаного судового рішення 06.11.2020 відповідач прийняв наказ № 18-34223/16-20-05, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме: при розгляді клопотання встановлено, що відсутнє погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, на користь заявника (а.с. 10).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача прийнятий в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі ст.ст. 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Як вбачається з наказу ГУ Держгеокадастру від 06.11.2020, підставою відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також відсутність погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншого землекористувача.

Відповідачем, надано до суду документи на підтвердження перебування земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220, площею 645, 1304 га в оренді строком на 15 років , ТОВ " Агро Гамма", відповідно до договору оренди земельної ділянки від 09.10.2007, зареєстрованому в Державному реєстрі земель 09.10.2007р. за № 040762300304, що вбачається з договору від 09.10.2007, інформаційної довідки від 03.11.2020, актів встановлення меж земельної ділянки, абрисів, актів приймання-передачі земельної ділянки, ситуаційного плану. (а.с. 27, 34-35).

Колегія суддів зазначає, що однією з істотних умов договору є площа земельної ділянки, яка у зв`язку з даною заявою може змінитися, а зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. Проте наявності взаємної згоди сторін матеріали справи не містять.

Право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що місце розташування земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність якої звертався позивач, фактично не відповідає вимогам законів, що в розумінні ст.188 ЗК України є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини є підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а тому відповідачем правомірно прийнято наказ від 06.11.2020.

Доводи апелянта щодо відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 в оренді у іншої особи, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ Агро-Гамма договір оренди укладено у 2007 році, при цьому, державний реєстр прав, який містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження введений в дію у 2013 році, тобто пізніше в часі.

Відповідно ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З аналізу наведеної норми вбачається, що права, зареєстровані до 01.01.2013 залишаються дійсними та повторно їх реєструвати в Державному реєстрі прав не потрібно.

У договорі оренди від 09.10.2007 зазначено, що у Державному реєстрі земель вказаний договір зареєстровано, про що вчинено запис.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку , що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про оренду підприємством земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 не свідчить про те, що остання не зареєстрована та є вільною.

Доводи апелянта про те, що договір оренди від 09.10.2007 не містить кадастрового номеру земельної ділянки, не є беззаперечною підставою вважати, що вона не входить до масиву, який визначений цим договором. Крім того, надана відповідачем інформаційна довідка підтверджує факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 в оренді у ТОВ Агро-Гамма .

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, надаючи відповідь на звернення позивача, дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення є таким, що відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 480/8883/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій