Постанова

від 12.11.2020 по справі 804/8268/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 804/8268/16

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року

у адміністративній справі № 804/8268/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року задоволено адміністративний позов ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" та визнано протиправною і скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.11.2016 року ВП №52808592 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено до апеляційної інстанції відповідачем по справі з підстав його винесення судом без дослідження та всебічного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ Металургійний завод Дніпросталь у повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована не правильним застосуванням судом до спірних правовідносин частини другої статті 37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404 та не врахування змісту пункту 7 Розділу XIII (Прикінцеві та перехідні положення) цього Закону, в якому зазначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, а після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За вказаних обставин, апелянт наголошує на тому, що виконавчі дії, які завершувалися винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2016 здійснювались з виконання постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Борейко М.В. про стягнення виконавчого збору від 23.03.2016 у виконавчому провадженні № 50492477, було розпочато до набрання чинності Закону № 1404, тобто у відповідності до пункту 7 Розділу XIII (Прикінцевих та перехідних положень), а саме 23.03.2016 з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, тому розпочате до набрання чинності Законом № 1404 виконавче провадження № 50374142 від 09.03.2016 року, у відповідності до частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 мало бути завершене за правилами Закону від 21.04.1999 року № 606 в редакції від 28.12.2015 р., який був чинний на момент його відкриття, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 31.03 2020 у справі № 1340/6009/18.

Також апелянт звертає увагу судової колегії на те, що винесена за заявою Компанії DALMOND TRADE HOUS LTD (стягувач) від 31.10.2016 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України № 1404 постанова від 03.11.2016 у виконавчому провадженні № 50492477 про повернення виконавчого документа стягувачу у встановленому законом порядку не скасовувалася.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує про необґрунтованість доводів апелянта, оскільки за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, і на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документу, 2)вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Вважає, що суд першої інстанції у цій справі дійшов вірного висновку, що у державного виконавця виникає підстава для стягнення виконавчого збору лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом №202/5839/15-ц від 01.03.2016 року, а саме 3 238855,03 грн.*10% =323 885,5 грн., та відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 03.11.2016, у зв`язку із чим, постанова про відкриття виконавчого провадження №52808592 від 03.11.2016 року є протиправною, і відповідно, законно була скасована судом першої інстанції. Просить залишите апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин спірних правовідносин у цій справі та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спір у цій справі виник у зв`язку з винесенням відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52808592 щодо стягнення залишку нестягнутого виконавчого збору, що станом на 03.11.2016 року складає 3140181,81 грн. при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції виходив з того, що порядок вчинення виконавчих дій врегульовано спеціальним Законом №1404-VIII, а дії виконавців під час вчинення виконавчих дій детально регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5).

Як встановлено судом першої інстанції, що 31.10.2016 року Компанія DALMOND TRADE HOUSE LTD подала заяву до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа без виконання.

На підставі вказаної заяви, керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С винесено постанову від 03.11.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, виконавчий лист №202/5839/15-ц від 01.03.2016 року. Також, в даній постанові зазначено, що при виконанні рішення суду на користь Компанії DALMOND TRADE HOUSE LTD стягнуто 3 238 855,03 грн. В рахунок погашення виконавчого збору на користь держави стягнуто 359 872,74 грн.

Також, судом встановлено, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.09.2016 року за заявою ТОВ Металургійний завод Дніпросталь виконавчий лист №202/5839/15-ц від 01.03.2016 року, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Дана ухвала набрала законної сили 05.12.2016 року.

03.11.2016 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52808592 від 03.11.2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь суму виконавчого збору, що залишилася не стягнутою станом на 03.11.2016 року, яка складає 3 140 181,81 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 року визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №52808592 щодо стягнення виконавчого збору, зобов`язано Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №52808592, визнано протиправними та скасовано постанови: про арешт коштів боржника від 03.11.2016 р., про арешт коштів боржника від 23.11.2016 р., про арешт майна боржника від 23.11.2016 р., що винесені в рамках виконавчого провадження ВП № 52808592, зобов`язано Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України подати звіт про виконання судового рішення в десятиденний строк з дати набрання законної сили постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/3584/17 та стягнуто з Департамента державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь (код ЄДРПОУ 33718431) сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1684,00 грн.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 52808592 судом встановлено, що 29.11.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №52808592.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

За статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону № 1404-VIIIпостанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейком М.В. відкрито виконавче провадження №50492477 з примусового виконання виконавчого листа №202/5839/15-ц, виданого 01.03.2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь на користь Компанії DALMOND TRADE HOUSE LTD (Республіка Кіпр) суми боргу у розмірі 1 465 398,77 доларів США, що еквівалентно 35 000 545,52 грн.

Також встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП №50492477, державним виконавцем проводилися виконавчі дії щодо здійснення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №202/5839/15-ц, виданим 01.03.2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, а також державним виконавцем стягнуто у примусовому порядку частину суми боргу, а саме 3 238 855,03 грн (платіжні доручення в іноземній валюті: № 12 від 21.04.2016 на суму 36643,54 доларів США; № 13 від 28.04.2016 на суму 4874,21 доларів США; № 16 від 07.06.2016 на суму 1222,26 доларів США; № 17 від 15.06.2016 на суму 707557,56 доларів США; № 22 від 21.07.2016 на суму 8584,94 доларів США) та в рахунок погашення виконавчого збору на користь держави стягнуто 359 872,74 грн.

В розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За статтею 27 Закону№ 1404-VIII в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з частиною 3статті 40 Закону № 1404-VIIIу разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За правилами частини 5 вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження`та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства,Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до абзацу 4 пункту 8 розділу III якої про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком сужу першої інстанції, що у державного виконавця винекає підстава для стягнення виконавчого збору лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом №202/5839/15-ц від 01.03.2016 року, а саме 3 238 855,03 грн.*10% =323 885, 5 грн

Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Отже, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

У зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIIIпри винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 зроблено висновок, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьоїстатті 40 Закону № 1404-VIIIбез реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Також у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 вказано, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Враховуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки в межах спірних правовідносин виконавчий документ повернуто стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, у зв`язку із поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання.

Отже стягнення заборгованості з боржника за пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом №202/5839/15-ц від 01.032016 виданим Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, в ході здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження фактично не відбулось.

Водночас, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відтак, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №52808592 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь виконавчого збору , не може вважатись правомірною, що має наслідком її скасування.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості вимоги відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2ст. 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями139, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України -залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року - залишити без змін

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення .

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник