Ухвала

від 11.06.2021 по справі 207/1886/21

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/1886/21

№ 1-кп/207/375/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, кримінальне провадження за № 42021042050000006 від 05.04.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованої, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту встановлено, що статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до пункту, «б» ч.1 ст. 112 Земельного кодексу України (в редакції від 13.01.2007) охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів, для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття права на землю, зокрема, придбання права на землю громадянами та юридичними особами, що здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України проголошено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в редакції від 19.06.2003, самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Згідно до Кодексу Газорозподільних систем, пп.3 п.З, п.16 глави 4, розділу 3 «У межах охоронних зон забороняється: проводити будівельні роботи, планування ґрунту, зводити малі архітектурні форми, здійснювати будівництво будь-яких будівель, переміщати, демонтувати, засипати, пошкоджувати покажчики трас підземних газопроводів, складати матеріали та обладнання, в тому числі тимчасового зберігання, вздовж траси підземного газопроводу в межах чотирьох метрів по обидва боки від осі для газопроводів середнього тиску, а також проводити посадку дерев і чагарників всіх видів.

Так, у 2016 році, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось за можливе, перебуваючи у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності приблизною площею 0,0040 га, яка знаходиться в зоні магістралі розподільчого підземного газопроводу середнього тиску, навпроти будинку АДРЕСА_2 поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:013:0069, шляхом незаконного встановлення тимчасової споруди - торгівельного павільйону.

Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки на землях в охоронних зонах, у 2016 році, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_4 , перебуваючи на самовільно зайнятій земельній ділянці приблизною площею 0,0040 га в охоронних зонах навпроти будинку АДРЕСА_2 поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:013:0069, самовільно встановила торгівельний павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_2 », приблизними розмірами: ширина - 2,90 метри, довжина - 11,73 метри, висота 2,97 метри на відстані менше 2-х метрів від магістралі розподільчого підземного газопроводу середнього тиску Ду700 у той час, як точка найменшої відстані від осі газопроводу середнього тиску до стіни торгівельного павільйону за вказаною адресою має складати - 4 метри, що є порушенням пп.3 п.3, п.16 глави 4, розділу 3 Кодексу Газорозподільних систем, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 вересня 2015 року №2494, який продовжує використовувати по теперішній час.

Відповідно до акту від 20.05.2021 складеного начальником відділу самоврядного контролю Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради ОСОБА_5 та головним спеціалістом відділу самоврядного контролю Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради ОСОБА_6 , вказана земельна ділянка площею 0,0040 га за адресою: навпроти будинку АДРЕСА_2 поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:013:0069 за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи користування (оренду) та за відсутністю вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, права постійного користування і права оренди земельної ділянки та документів, що посвідчують право на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, а відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» дана ділянка є самовільно зайнятою.

Таким чином, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність правовстановлюючих документів, а саме: права власності або користування (оренди) земельною ділянкою, діючи умисно, всупереч ст.14 Конституції України, ст.116, 124, 125, 211 Земельного кодексу України, пп.3 п.3, п.16 глави 4, розділу 3 Кодексу Газорозподільчих систем, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 вересня 2015 року №2494, з 2016 року по теперішній час, для особистих потреб, самовільно розмістила тимчасову споруду, а саме: торгівельний павільйон «Овочі та фрукти», приблизними розмірами: ширина - 2,90 метри, довжина - 11,73 метри, висота - 2-97 метри на самовільно зайнятій земельній ділянці навпроти будинку АДРЕСА_2 поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:013:0069.

Умисні дії ОСОБА_4 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки на землях в охоронних зонах.

В підготовчому судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. В обґрунтування заявленого клопотання обвинувачена зазначила, що злочин вчинено у 2016 році, та на теперішній час з моменту вчинення злочину минуло понад 3 роки, що дає суду підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, санкція статті ч.2 ст. 197-1 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років. Просить розглянути вказане клопотання саме під час проведення підготовчого судового засідання.

Обвинувачена у підготовчому судовому засіданні своє клопотання підтримала та зазначила, що вона дає свою згоду на закриття провадження за нереабілітуючих обставин, вважає саме таке рішення по справі найбільш відповідає її інтересам.

Прокурор не заперечував проти задоволення вказаного клопотання. Вважав, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності обвинуваченої у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд заслухавши прокурора, з`ясувавши позицію обвинуваченої, впевнившись у її добровільності та усвідомленості наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приходить до наступних висновків.

Так, з обвинувального акта слідує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України.

Санкцією ч.2 ст. 197-1 КК України за даний злочин передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.

Відповідно до ч.4ст.12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації злочинів відноситься до нетяжких злочинів.

Згідно з п.2 ч.1ст.49 КК України,особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної сили минуло: три роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачено покаранняу видіобмеження волі,чи уразі вчиненнянетяжкого злочину,за якийпередбачено покаранняу видіпозбавлення воліна строкне більшедвох років. Вказана підстава є імперативною для суду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадженнядосудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 ККта за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Звільнити від кримінальної відповідальності (покарання) і закрити провадження суд може під час розгляду справи по суті в загальному порядку судом першої інстанції.

Відповідно до положеньст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8 ч.1 або ч. 2ст. 284КПК України.

Частиною 1ст.285 КПК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.2ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

На підставіст.44 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом здійснюється виключно судом.

За викладених в обвинувальному акті обставин, ОСОБА_4 обвинувачується за самовільне зайняття земельної ділянки на землях в охоронних зонах, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.197-1 КК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на теперішній час минуло більше трьох років, строк притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності сплив.

Обвинуваченій ОСОБА_4 роз`яснено суть обвинувачення та підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру.

Від ОСОБА_4 отримана письмова згода на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1ст.49 КК України, свою згоду на закриття справи і звільнення від кримінальної відповідальності вона підтвердила і в підготовчому судовому засіданні. Судом не отримано відомостей, що ОСОБА_4 протягом цих строків давності вчинила нового злочину певної тяжкості.

Загальновизнано, що з плином часу істотно зменшується суспільна небезпечність вчиненого злочину. До того ж, для виправлення правопорушника кримінальна відповідальність є доцільною та ефективною лише тоді, коли притягнення відбувається невдовзі після вчинення злочину. За інших обставин покарання набуває рис простої помсти з боку держави. Слід також взяти до уваги, що час негативно впливає на докази (матеріальні сліди руйнуються, а свідчення втрачають чіткість), а тим самим і на успішне розкриття та розслідування злочину, об`єктивний розгляд кримінальної справи в суді.

Тому нині закріплені в ст.49 КК Українистроки давності притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, давність 3 роки у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, видаються цілком адекватними і такими, що не потребують уточнення.

За нормамиКПКсудове рішення за результатами кримінального провадження про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності необхідно постановляти відповідно до ст.284,288,368-372цьогоКодексуу формі ухвали.

У тому разі, коли підозрюваний, обвинувачений заперечує проти застосування строків давності щодо нього, суд постановляє вирок, призначає винній особі покарання та на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК Українизвільняє її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Частина 5ст.74 ККзастосовується лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст.49 КК). Якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, суд за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями ст.49, ч.5 ст.74, ст.106КК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки суд не вирішує обвинувачення по суті, судове рішення викладається у формі ухвали.

В даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись ч.4 ст.12, п.2 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст.284,285,286, 314, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянку України, звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України,на підставі п.2 ч.1ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянки України, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042050000006 від 05.04.2021 рокузакрити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1