Постанова

від 09.06.2021 по справі 390/351/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2021 року м. Кропивницький

справа № 390/351/20

провадження № 22-ц/4809/1055/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Турчанов Олександр Васильович,

відповідач - Фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року у складі головуючого судді Пасічника Д. І.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

03.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича , в якому просила розірвати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29 серпня 2016 року, укладений між позивачем та Фермерським господарством Ковалевського Віталія Івановича.

Позовні вимоги мотивовано тим , що між позивачем і відповідачем було укладено договір про становлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Власником земельної ділянки площею 7,858 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522585000:02:000:5643, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, Миколаївська сільська рада є ОСОБА_1 .

На підставі вказаного договору проведено державну реєстрацію права користування відповідача земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Позивач виконала свій обов`язок повністю і передала земельну ділянку площею 7,858 га, розташовану на території Миколаївської сільської ради, проте з боку відповідача допущено істотне порушення умов договору емфітевзису від 29.08.2016 щодо його оплати, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлена того, на що розраховувала під час укладення договору. Відповідно до умов Договору сторони домовились, що право користування земельною ділянкою передається за плату. Згідно відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5643, її нормативна грошова оцінка становить 286,656,97 грн. Отже у грошовому виразі плата за користування земельною ділянкою складає: 11 466, 28 грн, яка повинна сплачуватись щорічно з 01.01.2017 до 31 грудня поточного року.

В порушення умов Договору від 29.08.2016 ФГ ОСОБА_2 систематично від дати настання строку виконання зобов`язань (01.01.2017) не виплачує позивачеві плату за користування земельною ділянкою. А тому внаслідок завданої цим шкоди, позивач позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Заочним рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року позов задоволено.

Розірвано Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 29 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ковалевського Віталія Івановича.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачем простроченні виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2017, 2018, 2019 роках, що є невиконанням обов`язків, та порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки відповідачем, і підставою для розірвання договору оренди землі. Відповідач не спростував обставини викладені в позовній заяві, оскільки жодного разу не з`явився в судове засідання та жодних заяв чи доказів до суду не подав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 14:30 год 06 червня 2020 року. Закриваючи підготовче судове засідання та ухвалюючи судове рішення у справі, суд не взяв до уваги, що відповідач не повідомлений належно про дату, місце і час проведення як підготовчого судового засідання так і судового розгляду справи. Жодних судових повісток, викликів, відповідач від суду не отримував, що підтверджується матеріалами справи.

У оскаржуваному рішенні та ухвалі від 12 травня 2020 року про закриття підготовчого судового засідання зазначено, що відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вважає, що суд розглянувши справу за відсутності відповідача, позбавив його права на судовий захист, справедливий судовий розгляд, можливість надати суду обґрунтовані заперечення та відповідні докази, які повністю спростовують позовні вимоги позивача.

Посилається на докази проведення оплати за користування спірною земельною ділянкою, зокрема на розрахункові відомості, згідно яких позивач отримувала плату за право користування земельною ділянкою за періоди 2017 - 2018 роки.

Плата за право користування земельною ділянкою за 2019 рік, відповідачем була нарахована, про те особисто позивач не зверталась до відповідача задля її отримання, причина цього відповідачеві не відома.

Відповідач неодноразово надсилав позивачу листи з повідомленням про необхідність отримання плати за користування земельною ділянкою. Позивачу рекомендувалось або особисто прибути за адресою місцезнаходження фермерського господарства для отримання коштів або надати реквізити розрахункового (карткового) рахунку для перерахування коштів. Копії відповідних листів додано відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення.

Позивачу 11.12.2020 направся поштою лист про необхідність з`явитися особисто з питання отримання плати за право користування земельною ділянкою чи надання нею інформації щодо іншого способу перерахування її коштів, реагування з боку позивача не було. Також вона ухилилась від отримання плати за договором емфітевзису за 2019 та 2020 рік.

Стверджує, що доводи позивача про систематичну несплату відповідачем плати за право користування земельною ділянкою безпідставні та не відповідають фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача адвокат Турчинов О. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Петренка К. О., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Турчанова О. В., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7,858 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:5643, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с.12-13).

Згідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 29 серпня 2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та Фермерським господарством ОСОБА_2 , надано в оренду земельну ділянку площею 7,858 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:5643, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, строком на 10 років, за встановлену плату, що складає 4 (чотири) відсотки від нормативної грошової оцінки землі, рівними частинами щороку, починаючи з 01.01.2017 та до кінця дії договору (а.с.7-10).

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкту емфітевзису від 29 серпня 2016 року, ОСОБА_1 передала ФГ ОСОБА_2 земельну ділянку площею 7,858 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:5643, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, в користування за умови використання її за цільовим призначенням (а.с.11).

Згідно витягу з технічної документації нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3522585000:02:000:5643 станом на 26.02.2020 складає 286656,97 грн (а.с.15).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Згідно з частиною другою статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (частина перша статті 1021 ЗК України).

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Норма пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об`єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Факт прострочення відповідачем виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2017, 2018, 2019 роках не спростований належними і допустимими доказами, що свідчить про невиконання обов`язків та порушенням істотних умов договору емфітевзису.

У спорах про розірвання цивільно-правового договору через невиконання стороною своїх обов`язків існує стала судова практика, сформована Верховним Судом (наприклад, постанови Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 308/3644/17 (провадження № 61-45833св18), від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17 (провадження № 14-246цс19), від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц (провадження № 61-15469св19)).

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно встановив, що відповідач не надав суду доказів сплати фіксованої одноразової виплати за користування земельною ділянкою, передбаченої договором, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 29 серпня 2016 року. Встановивши істотність порушень умов договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про його розірвання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції до ФГ ОСОБА_2 посилається на те, що відповідач не був належно повідомлений про дату, місце і час проведення як підготовчого судового засідання, так і про судовий розгляд справи. Жодних судових повісток, викликів, відповідач від суду не отримував.

Згідно ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно матеріалів справи Кіровоградським районним судом Кіровоградської області на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , направлялася поштова кореспонденція.

Вказана адреса відповідає інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 134).

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Відповідно до пункту 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.

ФГ ОСОБА_2 було обізнане про розгляд Кіровоградським районним судом Кіровоградської області даної цивільної справи, що підтверджується зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення про отримання відповідачем позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.19).

Проте відповідачем не вжито заходів для отримання наступних поштових відправлень та ознайомлення з поштовою кореспонденцією, іншої адреси місцезнаходження відповідача під час провадження справи судам не повідомлено, можливість сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію вручення кореспонденції суду, на останню відому судові адресу відсутня.

Згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження , місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

В матеріалах справи міститься поштова кореспонденція направлена судом на адресу відповідача, повернута з відмітками адресат відсутній (а.с.23,29), що відповідно до норм ч. 8 ст. 128 ЦПК, вважається належним повідомленням учасника справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За вказаного суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. 128, 223 ЦПК України, правомірно розглянув справу за відсутності належно повідомленого про день, час та місце розгляду справи відповідача.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Подані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази, на які посилається відповідач в обгрунтування своїх доводів щодо належної оплати за користування спірною земельною ділянкою, не можуть бути прийняті і оцінені судом через недоведеність неможливості їх подання до суду першої інстанції з дотриманням строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження (а.с. 17), яка була отримана відповідачем (а.с. 19).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права.

Рішення суду суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам, встановленим на підставі досліджених і належно оцінених доказах, які були надані сторонами.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. І. Чельник

В. В. Черненко