Рішення

від 17.06.2021 по справі 903/291/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2021 року справа №903/291/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Горболис О.А. - адвокат (ордер серія ВІ №1043371 від 21.05.2021р., Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1583 від 04.01.2017р.)

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик", м. Полтава

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

про стягнення 1 582 293,00 грн.

встановив:

19 квітня 2021 року поштовим зв`язком на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" від 16.04.2021р. про стягнення на його користь з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 582 293 грн., в тому числі 1 546 000,80 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених у період з 12 по листопада 2020 року на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №140 від 12.11.2020р., 25 796,32 грн. суми інфляційних та 10 495,88 грн. трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в розмірі 23 734,40 грн., а також на очікуваних витратах в розмірі 50 000 грн. - 70 000 грн. у зв`язку з оплатою наданої професійної правничої допомоги.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021р., розгляд позовної заяви ТОВ "Санрайс Логистик" було розподілено судді Якушевій І.О.

У зв`язку із хворобою судді, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.04.2021р. №01-4/67, 23 квітня 2021 року було здійснено повторний автоматичний перерозподіл позовної заяви ТОВ "Санрайс Логистик" за результатами котрого (протокол від 23.04.2021р.) розгляд заяви було розподілено судді Войціховському В.А.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в підготовчому судовому засіданні на 24.05.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

13 травня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано заяву-клопотання ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 12.05.2021р. №560 в котрій відповідач повідомив суд, що з метою подальшого ділового співробітництва підприємство пропонує позивачу укласти мирову угоду з розстрочкою погашення боргу.

В судовому засіданні 24.05.2021р., за участі представника позивача, судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2020р. Поруч з цим ухвалою від 24.05.2021р. було повідомлено ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про процесуальні дії, вчинені в судовому засіданні 24.05.2021р.

Присутній в судовому засіданні 17.06.2021р. представник позивача стосовно приводу розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача не заперечив, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому (до завершення судових дебатів) засвідчив на майбутньому понесенні товариством витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги та звернувся до суду з усним клопотанням про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень стосовно позову) не подав, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином (ухвала суду від 24.05.2021р., якою було повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2021р., була направлена відповідачу на його офіційну електронну адресу, а саме: voload@lt.ukrtel.net , яка зазначена у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України").

В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

В силу положень частини 6 наведеної статті, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом наголошується, що згідно з приписами ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушених прав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В даному випадку, судом досліджено, що відповідач у наявному в матеріалах справи, адресованому позивачу повідомленні від 06.04.2021р. №12-3/405 визнає існуючу перед ТОВ "Санрайз Логистик" згідно договору №140 від 12.11.2020р. заборгованість в повній сумі 1 546 000,80 грн.

Визнання позовних вимог вбачається також як із наявного в матеріалах справи, адресованого відповідачем позивачу клопотання від 12.05.2021р. №560 про укладення між сторонами на стадії підготовчого судового провадження мирової угоди, так і з самого тексту мирової угоди від 12.05.2021р., запропонованого відповідачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що в даному випадку лист від 06.04.2021р. №12-3/405 про погодження суми боргу, заява-клопотання про укладення мирової угоди у справі від 12.05.2021р. №560, а також сам текст мирової угоди від імені підприємства-відповідача підписана в першому випадку Т.в.о директора підприємства Каленюк Ю.Ю., а в другому та в третьому випадках - директором ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Мандзюк Р.В., визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець, що є замовником) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №140 з додатковою угодою №1 від 16.11.2020р., згідно з умовами п.п. 1.1.-1.3. котрого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець, прийняти і оплатити наступні товари Бітум 60/90 (Бітум 70/100). Найменування (номенклатура, асортимент) товару Бітум БНД 60/90 (70/100). Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору, становить 250 тон. Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов`язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору. Обсяги придбання товарів можуть бути зменшені залежно від поточних потреб замовника.

Згідно п.п. 3.1.-3.5. договору від 12.11.2020р., його ціна становить 4 155 000 грн., в тому числі ПДВ - 692 500 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії договору. Ціна товару не може змінюватись після підписання договору і до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ринкової вартості за одиницю такого товару, але не більше 10% від початкової вартості за погодженням з ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", але тільки після виконання постачальником першої поставки товару покупцю. Ціна за одиницю товару (у разі документального підтвердження уповноваженим органом та зверненням постачальника) є динамічною і може змінюватися у бік збільшення/зменшення з урахуванням ринкової вартості за одиницю такого товару на момент його поставки та вираховується за формулою: Х=В*С/А, де Х-ціна на товар, яка визначається в залежності від коливань його ринкової вартості, В-цінова пропозиція учасника-переможця аукціону, С-ринкова вартість одиниці товару на момент зміни ціни договору, підтверджена довідкою уповноваженого органу, А-ринкова вартість одиниці товару на момент проведення аукціону, підтверджена довідкою уповноваженого органу. Вартість тари, упаковки, маркування за цим договором включається у загальну вартість товару.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.5. договору від 12.11.2020р., розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати). Сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 - 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань. У разі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості, за будь - яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) основного боргу. Платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

Датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально-відповідальними особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору (п. 5.5. договору).

Згідно п.п. 10.1., 10.3. договору від 12.11.2020р. №140, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії угоди.

Договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 12.11.2020р. №140 підписано сторонами, скріплено відтисками печаток господарюючих суб`єктів.

На виконання умов договору позивачем у листопаді місяці 2020 року було поставлено, а ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 546 000,80 грн., в тому числі, згідно видаткової накладної №1086 від 12.11.2020р. на суму 412 176 грн., згідно видаткової накладної №1092 від 12.11.2020р. на суму 382 924,80 грн., згідно видаткової накладної №1105 від 19.11.2020р. на суму 375 750 грн., згідно видаткової накладної №1104 від 19.11.2020р. на суму 375 150 грн.

Відпуск товарів визначеною вартістю підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи рахунками-фактурами №1041 від 12.11.2020р. на суму 412 17 грн., №1043 від 12.11.2020р. на суму 382924,80 грн., №1055 від 19.11.2020р. на суму 375 750 грн., №1054 від 19.11.2020р. на суму 375 150 грн., податковими накладними №21 від 12.11.2020р. на суму 412 176 грн., №27 від 12.11.2020р. на суму 382 924,80 грн., №42 від 19.11.2020р. на суму 375 750 грн., №41 від 19.11.2020р. на суму 375 150 грн., а також товарно-транспортними накладними №№P1086, Р1092 від 12.11.2020р., №№Р1105, Р1104 від 19.11.2020р.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні на відпуск ТОВ "Санрайс Логистик" відповідачу товару та його отримання ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" підписані уповноваженими представниками сторін, містять в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) від 12.11.2020р. №140 господарських операцій.

Проте, ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" взяті на себе згідно договору №140 від 12.11.2020р. зобов`язання в частині проведення з ТОВ "Санрайс Логистик" розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало постачальнику 1 546 000,80 грн.

Судом досліджено, що сума боргу 1 546 000,80 грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно видаткових накладних №№1086, 1092 від 12.11.2020р., №№1104, 1105 від 19.11.2020р.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 ГК України, господарські зобов`язання виникають: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, сторони в договорі купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №140 від 12.11.2020р. визначили, що розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у п. 4.2. Договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати). Сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30 - 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов`язань. У разі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості, за будь - яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) основного боргу. Платіжні документи за цим договором оформляються згідно з чинним законодавством із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номера договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів (п.п. 4.1.- 4.5. договору).

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ТОВ "Санрайс Логистик" та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" носять договірний характер, укладений між ними договір від 12.11.2020р. №140 з додатковою угодою №1 від 16.11.2020р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Згідно з положеннями ст 193 ГК України, ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ДП "Волинський облавтодор" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1 546 000,80 грн.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами та, як це зазначено судом в рішенні, визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

В даному випадку, згідно з представленими суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу за договором купівлі-продажу №140 від 12.11.2020р. 10 495,88 грн. трьох процентів річних за період прострочення платежів з 12.01.2021р. по 07.04.2021р., а також 25 796,32 грн. суми індексу інфляції за період за період з 12.01.2021р. по 28.02.2021р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, беручи до уваги повне визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 50% від суми судового збору 23 734,40 грн. за рахунок ДП "Волинський облавтодор", що становить 11 867,20 грн., а також повернути ТОВ "Санрайс Логистик" з Державного бюджету України 11 867,20 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №651 від 07.04.2021р., у зв`язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Стосовно усного клопотання представника позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд засвідчує, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а згідно ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність призначення судового засідання для вирішення заяви ТОВ "Санрайс Логистик" про розподіл судових витрат на 30.06.2021р.

При цьому, позивачу судом встановлюється строк до 22.06.2021р. включно для подання доказів щодо розміру понесених ТОВ "Санрайс Логистик" судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" (м. Полтава, вул. Європейська, 2, офіс 209, код ЄДРПОУ 42044752) 1 546 000,80 грн. основної заборгованості, 25 796,32 грн. суми збитків від інфляції, 10 495,88 грн. трьох відсотків річних, а всього 1 582 293,00 грн., 11 867,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" (м. Полтава, вул. Європейська, 2, офіс 209, код ЄДРПОУ 42044752) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 11 867,20 грн., сплачений при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №651 від 07.04.2021р. на суму платежу 23 734,40 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал платіжного доручення №651 від 07.04.2021р. знаходиться в матеріалах справи).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

5. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

6. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик", призначити на 30 червня 2021 року на 09:15 год. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №210.

7. Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" в строк до 22.06.2021р. включно надати суду документальні підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та направити відповідні матеріали на адресу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

8. Запропонувати Дочірньому підприємству "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" письмові пояснення по суті понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 17.06.2021р.

Суддя В. А. Войціховський