Рішення

від 14.06.2021 по справі 925/452/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року

м. Черкаси справа № 925/452/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства "Дмитрушки" до Дмитрушківської сільської ради про визнання права власності та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року Приватне підприємство "Дмитрушки" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Дмитрушківської сільської ради в якій просить:

- визнати за Приватним підприємством "Дмитрушки" (код 03794259) право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011 та 7124382500:02:000:0012;

- скасувати державну реєстрацію права власності Дмитрушківської сільської ради (код 26261441) на земельні ділянки кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011 та 7124382500:02:000:0012 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позов обґрунтований тим, що позивач правомірно набув право власності на вищевказані земельні ділянки, однак спірні земельні ділянки незаконно зареєстровані за Дмитрушківською сільською радою.

Позивач зауважив, що відповідачем відповідних дій щодо передачі позивачу вказаних вище земельних ділянок не здійснювалось, а тому збереження запису про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем унеможливлює таку реєстрацію за позивачем.

Позивач зазначив, що відповідач, зареєструвавши за собою право власності на земельні ділянки позивача, порушує його права на землю, а оскільки спір між сторонами не був врегульований, то право власності позивача потребує судового захисту.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

23.04.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1872/14-19-СГ, Дмитрушківською сільською радою прийнято рішення від 24 червня 2019 року № 10-9/VII "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Дмитрушківської сільської ради" згідно з актом приймання-передачі від 18.06.2019 та додатком з кадастровими номерами земельних ділянок.

Відповідач зазначив, що між Дмитрушківською сільською радою Уманського району Черкаської області та Приватним підприємством "Дмитрушки" було укладено договір оренди земельних ділянок від 01 вересня 2019 р., зареєстрований 18.11.2019 за № запису про інше речове право 34241841, з додатковою угодою до даного договору від 16.04.2020. Цим Договором передано в строкове платне користування 4 (чотири) земельних ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із слідуючими кадастровими номерами: 7124382500:02:000:0012, 7124382500:02:000:0011, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0007, що розташовані на території Дмитрушківської сільської ради, Уманського району, Черкаської області, строком на 10 (десять) років. Ініціатором укладення договору та додаткової угоди до даного договору був позивач. На момент укладення договору та внесення змін до нього спірних питань, претензій, скарг щодо зазначених земельних ділянок у позивача не виникало.

29.04.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із доводами відповідача та просив суд їх відхилити.

Позивач зазначив, що він лише 26.05.2020 дізнався, що набув право власності на землі які є предметом спору, оскільки до 26.05.2020 позивач не володів такою інформацією, а тому був змушений укласти договір оренди землі.

Позивач вважає, що укладення договору оренди землі не впливає на вирішення справи по суті, так як укладення договору оренди землі не позбавляє позивача права власності на землю.

13.05.2021 від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вважає позовні вимоги позивача та доводи на їх підтвердження необґрунтованими.

Ухвалою від 25.05.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 14 червня 2021 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Згідно рішення Уманської районної Ради народних депутатів Уманського району Черкаської області та Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 15-32 від 06.04.1994 (далі - Державний акт), колективному сільськогосподарському пайовому підприємству (далі - КСПП) "Дмитрушки" передано 1684,5 гектарів землі у колективну власність.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 32.

В подальшому Колективне сільськогосподарське пайове підприємство "Дмитрушки" було перетворено у приватне підприємство "Дмитрушки".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 (у редакції, що діяла на момент перетворення - 24.01.2001) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Оскільки у вказаній статті відсутнє перетворення, то чинне на той час законодавство передбачало, що при перетворенні юридична особа не припиняється, а продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі.

Положеннями ч.6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції чинній на момент перетворення) передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в п. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на момент перетворення).

Оскільки обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ, то ПП "Дмирушки" є правонаступником прав та обов`язків КСПП "Дмитрушки" в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання, що підтверджується:

- довідкою про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 32-3767р;

- довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 785506;

- свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 24.01.2001 № 649977.

Відповідно до висновку сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 земельні ділянки кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011, 7124382500:02:000:0012 входили до складу земель які були передані у власність колективного сільськогосподарського пайового підприємства "Дмитрушки" с. Дмитрушки Уманського району згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР № 15-32 від 06.04.1994.

Зазначені вище земельні ділянки не підлягали паюванню та не були розпайовані.

Вказаний Державний акт на право колективної власності на землю є чинним.

Ст.14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 20 Закону України "Про власність" (в редакції діючій на час видачі Державного акта) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства.

Приписами ст. 3 Земельного кодексу (далі - ЗК) України 1990 року (в редакції чинній на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю) передбачено, що власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

За змістом ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 року) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

В силу ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями ст. 108 ЦК України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР від 18.07.1963, у редакції, що діяла на момент перетворення, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Отже, при перетворенні юридична особа продовжує діяти у іншій організаційно-правовій формі без припинення такої юридичної особи.

Враховуючи, що обидва сільськогосподарських підприємства мають єдиний ідентифікаційний код ЄДРПОУ - ПП "Дмитрушки" є правонаступником прав та обов`язків КСПП "Дмитрушки" в процедурі перетворення та зміни організаційної форми юридичної особи та суб`єкта господарювання.

Частиною 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції чинній на момент перетворення) визначено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Аналогічні положення містилися в ч. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинного на момент перетворення КСПП "Дмитрушки").

Відповідно до п. 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції 2001 року) громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Разом з тим, чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачеві Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного ЗК України.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає помилковими, оскільки із свідоцтва про державну реєстрацію позивача вбачається, що перетворення колективного сільськогосподарського пайового підприємства "Дмитрушки" у приватне підприємство "Дмитрушки" завершилося 24.01.2001, тобто позивач набув право власності на землі, які є предметом спору - 24.01.2001.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) був прийнятий 05.06.2003, редакція ст.7 та ст. 14-1 вищеназваного Закону, на які посилається відповідач, були прийняті законом № 2498-VIII від 10.07.2018.

За приписами ч.1, ч.2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, зазначені нормативні акти на час, коли позивач набув право власності на землі, що є предметом спору, не існували, а тому не можуть застосовуватися.

Посилання відповідача щодо укладеного між сторонами договору оренди на землі, які є предметом спору, як на доказ того, що спростовує заявлені позивачем вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки укладення договору оренди землі не впливає на вирішення справи по суті, так як укладення договору оренди землі не позбавляє позивача права власності на землю.

Суд враховує те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу "superficies solo cedit" - збудоване на землі слідує за нею. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Також, суд вважає, що землі, які не підлягали паюванню залишилися у власності колективних сільськогосподарських підприємств ї є власністю правонаступників цих підприємств. Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 921/75/19; від 17.12.2019 у справі № 917/258/19 та від 31.08.2018 у справі №924/1020/17.

Суд, оцінивши доводи позивача про те, що земельні ділянки під сільськогосподарськими спорудами не підлягали паюванню, вважає обґрунтованими, оскільки Указом Президента України № 720 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" було встановлено, що несільськогосподарські угіддя у вигляді земель під господарськими будівлями і дворами паюванню не підлягають.

Станом на час розгляду справи чинне земельне законодавство не передбачає права колективної власності на землю, але зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачу Державного акту на право колективної власності на землю, не можуть бути підставою для припинення права власності на землю, оскільки припинення права власності на землю з такої підстави не передбачено нормами чинного Земельного кодексу України.

Відтак, суд приходить до переконання, що позивач правомірно набув право власності на вищевказані земельні ділянки, в процесі перетворення КСПП "Дмитрушки".

Спірні земельні ділянки не були розпайовані, що підтверджується Висновком сертифікованого інженера-землевпорядника Кілочко В.М. від 26.05.2020.

Судом встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем. Цей факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, з 2001 року за наслідками проведеного перетворення та в силу положень Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ч. 6 ст. 31) позивач, як правонаступник всіх прав та обов`язків реформованого КСПП "Дмитрушки", став власником спірної земельної ділянки.

Доказів припинення у КСПП "Дмитрушки" права власності на земельну ділянку з підстав інших, ніж здійснення перетворення у ПП "Дмитрушки" суду не подано, Державний акт на право постійного користування серія ЧР 15-32 від 06.04.1994 є чинним.

Докази щодо спростування доводів позивача в матеріалах справи відсутні.

Суд бере до уваги, що з 01.01.2013 всі землі в України вважаються розмежованими (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VІ).

Зокрема, відповідачем не подано доказів того, що земельна ділянка у користувача вилучались, чи визнавались безхазяйною.

Суд вважає, що обов`язок доведення правомірності своїх дій покладено на орган влади.

У суду відсутні належні та допустимі докази правомірності набуття в державну власність спірних земельних ділянок кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011 та 7124382500:02:000:0012.

Відтак, оскільки право колективної власності на вказані земельні ділянки не припинено, та не вчинено записів до Єдиного державного реєстру прав власності, то в порядку ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проте, право власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за відповідачем, що підтверджується відомостями про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

30.03.2021 позивач звертався до відповідача з листом за № 19 про передачу земельних ділянок.

Відповідач відповідних дій щодо передачі позивачу вказаних вище земельних ділянок не здійснив.

За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності до положень чинного Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Право власності підлягає державній реєстрації (ст. 1, 3, 4, 19 Закону).

Аналізуючи вище викладене, суд вважає, що оскільки право власності на земельні ділянки підлягає державній реєстрації, то відповідно існуюча державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ці ж саме земельні ділянки підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Приватним підприємством "Дмитрушки" (код ЄДРПОУ: 03794259) право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011 та 7124382500:02:000:0012.

Скасувати державну реєстрацію права власності Дмитрушківської сільської ради (код ЄДРПОУ: 26261441) на земельні ділянки кадастрові номери: 7124382500:02:000:0007, 7124382500:02:000:0010, 7124382500:02:000:0011 та 7124382500:02:000:0012 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.06.2021.

Суддя К.І. Довгань