Постанова

від 16.06.2021 по справі 160/4992/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Київ

справа №160/4992/19

адміністративне провадження №К/9901/17171/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Самари В. С.,

представника позивача - Примєрової С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП ПРАЙД до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Чумака С. Ю., суддів: Чабаненка С. В., Юрко І. В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю НВП ПРАЙД (далі - ТОВ НВП ПРАЙД ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/439;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що оспорюванні постанови складено відповідачем на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 22 квітня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ. Поряд з цим, оскільки жодне з порушень не було допущене позивачем, застосування штрафних санкцій та притягнення до відповідальності за таких обставин є безпідставним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 в сумі 83 460 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які склалися між виконавцями та позивачем за договорами є трудовими, оскільки зважаючи на специфіку господарської діяльності ТОВ НВП ПРАЙД передбачають виконання роботи на постійній основі та спрямовані на отримання процесу праці. Також, позивачем недотримані вимоги щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу до початку роботи такого працівника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання вимог припису не є правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняє від обов`язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з ч. 7 ст. 265 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Задовольняючи позов в частині не проведення індексації суд першої інстанції виходив з того, що проведення донарахування та оплати індексації працівникам згідно з вимогами ч. 1 ст. 10 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Зважаючи на те, що директор ОСОБА_1 та фінансовий директор ОСОБА_2 працювали за сумісництвом, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 в цій частині підлягає скасуванню на суму 83 460 грн.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 та постанови про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 і в цій частині позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на ТОВ НВП ПРАЙД від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437. Визнано протиправною та скасовано постанову від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 про накладення на ТОВ НВП ПРАЙД штрафу в розмірі 918 060 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залишено без змін.

6. Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного. Стосовно постанови від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 у Законах України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії та Про індексацію грошових доходів населення відсутня пряма вказівка на те, що індексація відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і, навпаки, її визначено як іншу державну соціальну гарантію, яка не залежить від умов чи результатів праці особи, а в абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу у разі не проведення індексації заробітної плати, то позивача притягнуто до відповідальності за дії, що не становлять складу правопорушення, визначеного абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Крім того, директор ОСОБА_1 та фінансовий директор ОСОБА_2 не надавали а ні довідок з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу, а ні заяв на здійснення індексації, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для здійснення індексації їх заробітної плати за роботу за сумісництвом в ТОВ НВП ПРАЙД . Оскільки судом першої інстанції спірну постанову скасовано на суму штрафу 83 460 гривень щодо порушень відносно двох працівників (4173х10х2), і в цій частині рішення судом прийнято правильно, то скасуванню зазначена постанова підлягає в частині накладення штрафу в розмірі 918 060 гривень (1 001 520 - 83 460).

Поряд з цим, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 та № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 є правильним, оскільки відповідачем не надано доказів, що примірники постанов в редакції, яка надана ним суду, направлялись та отримувались позивачем. Натомість, направлені позивачу поштою та отримані останнім постанови не відповідають за своїм змістом постановам, які надані суду відповідачем.

Стосовно постанови від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437. Порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а не абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України як зазначено відповідачем у постанові № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437. За таких обставин, відповідачем неправильно кваліфіковано порушення та визначена підстава для накладення штрафу, а застосована норма, яка не передбачає відповідальності за порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Крім того, відповідачем неправильно застосовано і штрафну санкцію, оскільки остання повинна за 8 працівників становити 1 001 520 (4173х30х8).

Постанова від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/439 не підлягає скасуванню, оскільки позивачем порушено вимоги щодо повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу до початку роботи такого працівника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 13 липня 2020 року Головне управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в частині незадоволених позовних вимог.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції з порушенням застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так судом не враховано, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників та їх сімей. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16. Більш того, саме ОСОБА_1 звернувся до Головного управління держпраці зі скаргою щодо порушення стосовно нього та інших працівників законодавства про працю позивачем. Також судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувалось в діях позивача складу правопорушення щодо допуску до роботи працівників без укладання трудового договору, за яке відповідальність передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки нібито дії підприємства за вказаною нормою не кваліфікувались.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 13 липня 2020 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10 . Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Рибачук А. І., Тацій Л. В.

11. У зв`язку з відпусткою судді Рибачука А. І., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл.

12. Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Мороз Л. Л., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року.

14. 10 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ НВП ПРАЙД , в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ НВП ПРАЙД є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: 50002, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Лермонтова, 2 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20 травня 2019 року. Основний вид економічної діяльності за КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах .

17. На підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 11 квітня 2019 року № 465-1, звернення працівника ОСОБА_1 від 22 березня 2019 року, яке надійшло листом Департаменту з питань праці Держпраці від 03 квітня 2019 року № 2781/4/4.1-ДП-19 про порушення стосовно нього законодавства про працю, направлення на проведення інспекційного відвідування від 11 квітня 2019 року № 98 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Тарабанько С. Л. з 11 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року доручено провести інспекційне відвідування ТОВ НВП ПРАЙД з питань оформлення трудових відносин та нарахування виплати заробітної плати.

18. 11 квітня 2019 року інспектором видано вимогу № ДН2045/257/ПД про надання документів, у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування у строк до 16.00 год 19 квітня 2019 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування (вимога вручена в.о. директора Барабановій Г.М. ).

19. Відповідно до наказу ГУ Держпраці про поновлення інспекційного відвідування від 15 квітня 2019 року № 467-1ко, направлення на проведення інспекційного відвідування від 15 квітня 2019 року № 105 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Тарабанько С. Л. у період з 19 квітня 2019 року по 22 квітня 2019 року, проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, нарахування та виплати заробітної плати ТОВ НВП ПРАЙД .

20. За результатами інспекційного відвідування складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22 квітня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ.

21. У вказано акті зазначено, що під час проведення інспектування встановлено:

1. порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальні органи про прийняття працівника на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413:

-несвоєчасно подані повідомлення про прийняття працівника на роботу, тобто не до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, а в день початку його роботи, а саме: ОСОБА_5 дата початку роботи - 06 серпня 2018 року. Дата подання повідомлення до органів ДФС - 06 серпня 2018 року; ОСОБА_6 - дата початку роботи 12 серпня 2018 року, дата подання повідомлення до органів ДФС 12 серпня 2018 року;

2. порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України: при звільненні працівниці ОСОБА_5 (наказ про звільнення від 31 серпня 2018 року № 4-К за п. 2 ст. 36 КЗпП), яка працювала 06 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, не нарахована та невиплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки.

3. порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України № 108 Про оплату праці :

заробітна плата не індексувалась у необхідному розмірі працівникам, а саме за листопад 2018 року та грудень 2018 року директору ОСОБА_1 за листопад 2018 року, грудень 2018 року та фінансовому директору ОСОБА_2 за грудень 2018 року не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати.

4. порушення вимог ст. 21 та ст. 24 КЗпП України щодо укладання трудових відносин, а саме встановлено факт використання найманої праці з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 без оформлення трудового договору.

22. Акт перевірки від 22 квітня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ підписаний позивачем із зауваженнями.

23. На підставі пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 23 квітня 2019 року № ДН 2045/257/НП/АВ/П. Строк виконання припису та усунення виявлених порушень встановлений до 11 травня 2019 року.

24. 02 травня 2019 року на виконання п. 6 вказаного припису позивач здійснив виплату компенсації за невикористану відпустку за серпень 2018 року та середній заробіток за час затримки за вересень 2018 року працівниці ОСОБА_15 у розмірі 690, 59 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 02 травня 2019 року.

25. 26 квітня 2019 року відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН2045/257/НП/АВ/ТД/МГ/ІП, яким вирішено призначити розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 07 травня 2019 року о 09 год.

26. Розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст. 265 КЗпП України проведено 07 травня 2019 року.

27. 07 травня 2019 року контролюючим органом прийнято:

- постанову про накладення штрафу № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 125 190 грн за порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 1 001 520 грн за порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України № 108 Про оплату праці та вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/439 на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 4 173 грн.

28. Поряд з цим, до відзиву на позов відповідачем надані:

- постанову про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 1 001 520 грн за порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.1,3 ст. 24 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 125 190 грн за порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України № 108 Про оплату праці та вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України;

- постанову про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/439 на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 4 173 грн.

29. Вважаючи вказані постанови про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ТОВ НВП ПРАЙД звернулось до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

33. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

34. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

35. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

36. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

37. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

38. Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

39. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

40. За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

41. Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

42. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).

43. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

44. Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

45. Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

46. Абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

47. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для проведення інспекційного відвідування ТОВ НВП Прайд стало звернення працівника ОСОБА_1 від 22 березня 2019 року, яке надійшло листом Департаменту з питань праці Держпраці від 03 квітня 2019 року № 2781/4/4.1-ДП-19 про порушення стосовно нього законодавства про працю.

48. Як зазначалося раніше, під час проведення інспекційного відвідування ТОВ НВП Прайд , відповідачем було встановлено низку порушень законодавства, що призвело до відповідних наслідків у вигляді штрафів.

49. Щодо постанови про накладення штрафу від 07 травня 2019 року №ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 слід зазначити наступне.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 у розмірі 125 190 грн, стало, на думку відповідача, порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України за допуск до роботи вісьмох працівників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 без укладення трудового договору.

51. Керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України Про зайнятість населення , частиною третьою ст. 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, посадовою особою відповідача вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 125 190 грн.

52. Підставою накладення штрафу у вказаній постанові № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 зазначений абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.

53. Водночас, за змістом оскарженої постанови № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 обставини правопорушення полягають у тому, що позивачем фактично допущено до роботи 8 працівників без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про відсутність офіційного працевлаштування вісьмох.

54. Однак порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а не абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України як зазначено контролюючим органом у постанові від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437.

55. З огляду на вказане, Суд звертає увагу, що відповідачем неправильно кваліфіковано порушення та визначена підстава для накладення штрафу, а застосована норма, яка не передбачає відповідальності за порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

56. Крім того, відповідачем неправильно застосовано і штрафну санкцію, оскільки остання повинна за 8 працівників становити 1 001 520 грн (4173х30х8).

57. Під час судового розгляду справи Верховним Судом 14 квітня 2021 року представником відповідача не надано жодних пояснень, чому резолютивні частини наданих відповідачем суду копій постанов про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 та № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 не відповідають примірникам, надісланим ТОВ НВП Прайд , що ставить під сумнів відповідність наданих відповідачем до відзиву на позов примірників фактичним обставинам справи.

Також відповідачем не надано доказів, що примірники постанов в редакції, яка надана ним до відзиву на позов, направлялись та отримувались позивачем. Натомість, направлені позивачу поштою та отримані останнім постанови не відповідають за своїм змістом постановам, які надані до суду першої інстанції відповідачем.

58. Слід звернути увагу, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

59. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що резолютивна частина постанови від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/437 в частині кваліфікації правопорушення та застосованого штрафу не відповідають обставинам правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування.

60. За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не досліджував наявність в діях позивача складу правопорушення щодо допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, за яке відповідальність передбачена абз. 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, оскільки відповідачем дії позивача за вказаною нормою не кваліфікувались, а суд оцінює правомірність рішення суб`єкта владних повноважень лише з тих підстав, з яких і приймалось відповідне рішення.

61. Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438, слід зазначити наступне.

62. За змістом вказаної постанови № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 обставини правопорушень полягають у тому, що позивачем:

- відповідно до відомості нарахування заробітної за листопад 2018 року та грудень 2018 року директору ОСОБА_1 за листопад 2018 року, грудень 2018 року та фінансовому директору ОСОБА_2 за грудень 2018 року не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати, що порушує вимоги Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України № 108 Про оплату праці ;

- при звільненні працівниці ОСОБА_15 (наказ про звільнення від 31 серпня 2018 року № 4-К за п. 2 ст. 36 КЗпП), яка працювала 06 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, не нарахована та невиплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, що порушує, вимоги ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

63. Відповідно до вимог статті 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

64. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

65. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

66. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

67. Згідно статті 33 Закону України Про оплату праці в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

68. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078.

69. Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статті 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

70. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 813/2406/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 804/3591/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16, від 10 червня 2020 року у справі № 813/4341/16 та від 06 жовтня 2020 року у справі № 489/5032/16-а.

71. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи наказами від 15 січня 2016 року № 2к та від 07 березня 2018 року № 1-К, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали на посадах директора та фінансового директора ПП НВП ПРАЙД за сумісництвом.

72. Відповідно до ст. 10 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи. Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

73. Пунктом 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 визначено, що особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи. Таку довідку повинен надати працівник. Якщо працівник довідку з основного місця роботи не надасть, то доходи за сумісництвом не індексуються, оскільки без такої довідки на роботі за сумісництвом не можливо визначити: в яких межах була проіндексована зарплата працівника за основним місцем роботи. Отже, без довідки і про індексувати зарплату за сумісництвом не можливо і підстави для цього відсутні.

74. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зважаючи на те, що директор ОСОБА_1 та фінансовий директор ОСОБА_2 не надавали а ні довідок з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу, а ні заяв на здійснення індексації, то відсутні підстави для здійснення індексації їх заробітної плати за роботу за сумісництвом в ТОВ НВП ПРАЙД .

75. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16.

76. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій, що постанова про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 в цій частині підлягає скасуванню, а саме на суму 83 460 грн.

77. З приводу не нарахування та невиплати позивачем компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працівниці ОСОБА_15 слід зазначити наступне.

78. Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

79. Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки.

80. Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

81. Так, при звільненні працівниці ОСОБА_15 (наказ про звільнення від 31 серпня 2018 року № 4-К за п. 2 ст. 36 КЗпП України, яка працювала з 06 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року), відповідно до вимоги ч. 1 ст. 83 КЗпП України позивач зобов`язаний здійснити виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

82. Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ НВП ПРАЙД здійснено виплату компенсації за невикористану відпустку за серпень 2018 року та середній заробіток за час затримки за вересень 2018 року працівниці ОСОБА_15 у розмірі 690, 59 грн.

83. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/438 в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 918 060 гривень.

84. Щодо позовних вимог стосовно постанови про накладення штрафу від 07 травня 2019 року № ДН2045/257/НП/АВ/МГ-ФС/439, в цій частині рішення було залишено судом апеляційної інстанції без змін та відповідно у касаційній інстанції Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області рішення судів попередніх інстанцій в цій частині не оскаржується, а отже правильність застосування норм матеріального та процесуального права в цій частині судових рішень не перевіряється.

85. Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві.

86. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

87. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

88. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

89. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

90. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

91. Інші доводи касаційної скарги не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

92. У справі Пономарьов проти України (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

93. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

94. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваному судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

95. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2021 року.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз Л.В. Тацій