Постанова

від 15.06.2021 по справі 307/705/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 307/705/19

провадження № 61-3468св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дулівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області, заклад дошкільної освіти (ясла-садок) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, відділ освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2019 року у складі судді Сойми М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, відділу освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання недійсним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання недійсним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що згідно із розпорядженням Дулівського сільського голови від 21 січня 2019 року її звільнено із займаної посади директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 21 січня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а згідно з пунктом 3 даного розпорядження тимчасове виконання обов`язків директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) покладено на ОСОБА_2 .

Підставою для звільнення позивача у вказаному розпорядженні зазначені: акт інспекційного відвідування Управління Держпраці у Закарпатській області від 26 грудня 2018 року № ЗК/678/846/АВ, акт перевірки комісії з охорони праці, пожежної безпеки та кадрових питань в закладах дошкільної та шкільної освіти Дулівської сільської ради від 17 січня 2019 року, розпорядження Дулівського сільського голови від 14 листопада 2018 року № 38 про оголошення догани та розпорядження Дулівського сільського голови від 26 грудня 2018 року № 50 про оголошення догани ОСОБА_1 .

Позивач вважає спірне розпорядження сільського голови незаконним та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що за час її перебування на посаді керівника зазначеного закладу, починаючи з лютого 1996 року, вона ніколи не допускала невиконання покладених на неї трудовим договором обов`язків, порушень трудової дисципліни та вимог трудового та іншого законодавства України.

Про проведення перевірки інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області 26 грудня 2018 року, а також про проведення перевірки комісії з охорони праці, пожежної безпеки та кадрових питань в закладах дошкільної та шкільної освіти Дулівської сільської ради 17 січня 2019 року їй стало відомо лише після отримання спірного розпорядження сільського голови. Також їй нічого не було відомо з приводу розпоряджень Дулівського сільського голови від 14 листопада 2018 року та від 26 грудня 2018 року про накладення на неї дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення догани і пояснень з цього приводу від неї ніхто не відбирав.

При проведенні дисциплінарного провадження перед накладенням дисциплінарного стягнення від неї не було взято пояснень та не було вручено спірного розпорядження від 21 січня 2019 року, вказане вона отримала лише поштовим зв`язком. Також перед її звільненням не було витребувано від профспілкового органу попередньої згоди на її звільнення та до цього часу їй не видано трудову книжку. У неї знаходиться гербова печатка, а її службовий кабінет було опломбовано у незаконний спосіб.

Посилаючись на те, що звільнення з роботи було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 просила суд скасувати розпорядження від 21 січня 2019 року № 3 Про звільнення директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, прийняте Дулівським сільським головою Майор В. А. , поновити її на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17 квітня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив залучити до участі у справі в якості співвідповідача відділ освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (т. 1 а. с. 149).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач ОСОБА_1 , займаючи посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради, систематично не виконувала без поважних причин обов`язки, покладені на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку і до неї раніше двічі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому звільнення позивача з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з додержанням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Тячівського районного суду Закарпатської області.

02 червня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 233/4356/16-ц.

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 3 частини першої статті 40, частину першу статей 47 та 48, пункт 1 частини першої статті 147 та частину першу статті 149 КЗпП України.

Касаційна скарга мотивована також тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника управління освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області (яке не було повідомлено про дату та час судового засідання), крім того в судових рішеннях неправильно зазначено найменування вказаного органу.

Доводи інших учасників справи

У травні 2020 року Дулівська сільська рада Тячівського району Закарпатської областінадіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими. Просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 на підставі наказу від 05 лютого 1996 року № 45-к переведена з посади вихователя на посаду завідуючої Дулівського ясла-садка з 14 лютого 1996 року (т. 1 а. с. 210, 211).

Згідно з статутом закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (нова редакція), затвердженого рішенням 17 сесії 7 скликання Дулівської сільської ради від 31 серпня 2018 року № 208 (далі - статут), зазначений заклад дошкільної освіти заснований Дулівською сільською радою (далі - засновник) на комунальній власності територіальної громади, підпорядковується та підзвітний виконавчому комітету Дулівської сільської ради та Дулівській сільській раді Тячівського району Закарпатської області. Попереднє найменування закладу - Дулівський комунальний дошкільний навчальний заклад ясла-садок Тячівського району Закарпатської області (пункт 1.1 статуту).

Засновником закладу дошкільної освіти, відповідно до пункту 1.2 статуту, є Дулівська сільська рада Тячівського району Закарпатської області.

Заклад дошкільної освіти є юридичною особою (пункт 1.4. статуту).

У пункті 8.1 статуту визначено, що управління дошкільним закладом здійснюється його засновником, а відповідно до пункту 8.2 статуту безпосереднє керівництво роботою дошкільного закладу освіти здійснює його директор, який призначається і звільняється з посади головою Дулівської сільської ради (т. 1 а. с. 97-110).

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, затверджених рішенням сесії Дулівської сільської ради від 14 листопада 2018 року № 235, зазначений заклад дошкільної освіти працює з 08:00 по 18:30 год., обідня перерва з 12:00 по 13:00 год. (пункт 5.2 правил). Тривалість робочого дня керівного, адміністративно-господарського, обслуговуючого персоналу визначається з розрахунку 40-годинного робочого тижня відповідно до графіка змінності (пункт 5.4 Правил) (т. 1 а. с. 113-120).

Актом щодо перевірки харчування, санітарного стану, дотримання трудової дисципліни та відвідування дітей в закладах шкільної та дошкільної освіти с. Дулово від 08 листопада 2018 року встановлено, що 08 листопада 2018 року о 13:15 год., а також о 18:00 год. комісією було відвідано заклад дошкільної освіти для проведення планової перевірки щодо харчування, дотримання санітарного стану, трудової дисципліни та відвідування дітей в закладі дошкільної освіти, який на час проведення перевірки був зачинений, на території закладу ніхто не знаходився, всі приміщення закладу були закриті, учасники виховного процесу відсутні. Отже, комісією було виявлено факт порушення роботи закладу, порушення трудової дисципліни, порушення навчально-виховного процесу, залишення місця роботи без поважних причин керівником закладу ОСОБА_1 та працівниками закладу дошкільної освіти (ясла-садка) с. Дулово (т. 1 а. с. 59).

Згідно з актом про відмову від надання пояснень від 12 листопада 2018 року, складеним головою Дулівської сільської ради Майор В. А., спеціалістом по бух. обліку Корнута Н. В. та секретарем Дулівської сільської ради Кевешлігеті Н. І. , позивач відмовилася від надання пояснень щодо порушення нею трудової дисципліни по акту щодо перевірки харчування, санітарного стану, дотримання трудової дисципліни та відвідування дітей у закладах шкільної та дошкільної освіти с. Дулово від 08 листопада 2018 року, на підставі якого 14 листопада 2018 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (т. 1 а. с. 60, 61).

Актом щодо перевірки харчування, санітарного стану, дотримання трудової дисципліни та відвідування дітей в закладах шкільної та дошкільної освіти с. Дулово від 04 грудня 2018 року встановлено, що 04 грудня 2018 року о 13:15 год., а також о 18:00 год. комісією було відвідано заклад дошкільної освіти для проведення планової перевірки щодо харчування, дотримання санітарного стану, трудової дисципліни та відвідування дітей в закладі дошкільної освіти, який на час проведення перевірки був зачинений, на території закладу ніхто не знаходився, всі приміщення закладу були закриті, учасники виховного процесу відсутні. Отже, комісією було виявлено факт порушення роботи закладу, порушення трудової дисципліни, порушення навчально-виховного процесу, залишення місця роботи без поважних причин керівником закладу ОСОБА_1 та працівниками закладу дошкільної освіти (ясла-садка) с. Дулово (т. 1 а. с. 64).

Згідно з актом про відмову від надання пояснень від 05 грудня 2018 року, складеним головою Дулівської сільської ради Майор В. А., спеціалістом по бух. обліку Корнута Н. В. та секретарем Дулівської сільської ради Кевешлігеті Н. І. , позивач відмовилася від надання пояснень щодо порушення нею трудової дисципліни по акту щодо перевірки харчування, санітарного стану, дотримання трудової дисципліни та відвідування дітей у закладах шкільної та дошкільної освіти с. Дулово від 04 грудня 2018 року, на підставі якого в подальшому позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а. с. 65).

Згідно з розпорядженням Дулівського сільського голови від 26 грудня 2018 року № 50 за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків з організації навчально-виховного процесу, порушення вимог дотримання чинного законодавства у питаннях його контролю та керівництва, ігнорування окремих розділів статуту закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради та правил внутрішнього трудового розпорядку закладу, незабезпечення Закону України Про освіту та Закону України Про дошкільну освіту було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану директору закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 66).

Окрім цього, 26 грудня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області Дудаш Е. В. був складений акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 678/846/АВ, яким установлено, що керівник закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради ОСОБА_1 самовільно, без узгодження із засновником закладу Дулівською сільською радою, прийняла двох працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на посади операторів газового обладнання всупереч Типовому штатному нормативу дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року за № 1055 та пункту 7.3 статуту закладу дошкільної освіти (ясла-садка) с. Дулово (т. 1 а. с. 71-84).

Згідно з листа Управління Держпраці у Закарпатській області від 26 грудня 2018 року № 17 запропоновано голові Дулівської сільської ради Майору В. А. застосувати заходи дисциплінарного впливу до директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 85).

Зазначені порушення стверджуються також комісійним актом про здійснення перевірки комісією з питань охорони праці, пожежної безпеки та кадрових питань в закладах дошкільної та шкільної освіти Дулівської сільської ради від 17 січня 2019 року, по якому позивач також відмовилася надати пояснення, що стверджується актом про відмову від надання пояснень від 17 січня 2019 року (т. 1 а. с. 86, 87).

Розпорядженням Дулівського сільського голови Майор В. А. від 21 січня 2019 року за № 3 Про звільнення директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради ОСОБА_1 ОСОБА_1, директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради, звільнено з 21 січня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Підставою звільнення у розпорядженні зазначено - систематичне невиконання директором закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується актом інспекційного відвідування Управління Держпраці у Закарпатській області від 26 грудня 2018 року № ЗК 678/846/АВ, актом перевірки комісії з охорони праці, пожежної безпеки та кадрових питань в закладах дошкільної та шкільної освіти Дулівської сільської ради від 17 січня 2019 року з врахуванням тих обставин, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення згідно розпорядження Дулівського сільського голови від 14 листопада 2018 року № 38 у вигляді догани та розпорядження Дулівського сільського голови від 26 грудня 2018 року № 50 у вигляді догани (т. 1 а. с. 88).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Стаття 147 КЗпП України визначає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України). Частина друга статті 149 КЗпП України надає право власникові вибирати вид стягнення.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до відповідальності роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 234/5957/17 (провадження № 61-17400св18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до звільнення позивача з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України до неї двічі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани, що підтверджується розпорядженнями Дулівського сільського голови від 14 листопада 2018 року № 38 та від 26 грудня 2018 року № 50 про оголошення їй догани, з якими позивач відмовилась ознайомитися, у зв`язку з чим зазначені розпорядження було направлено позивачу поштовим зв`язком та отримані нею 22 листопада 2018 року та 29 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 63, 68).

Враховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що позивач ОСОБА_1 була обізнана про розпорядження від 14 листопада 2018 року № 38 та від 26 грудня 2018 року № 50, які отримала поштовим зв`язком та які стали підставою для винесення розпорядження від 21 січня 2019 року № 3 про звільнення її з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказані розпорядження Дулівського сільського голови від 14 листопада 2018 року № 38 та від 26 грудня 2018 року № 50 позивачем не оскаржені.

Відповідно до вказаного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку, що ОСОБА_1 , займаючи посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садка) Дулівської сільської ради, систематично не виконувала без поважних причин обов`язки, покладені на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, і до неї раніше двічі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з додержанням вимог трудового законодавства.

Доводи скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій неправильно зазначають в судових рішеннях найменування відповідача, а саме замість управління освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області зазначають відділ освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на правильність вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій не впливають.

Також, доводи заявника про неповідомлення про дату та час судового засідання відповідача - управління освіти Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області є безпідставними, оскільки вказаний відповідач ухвалені у справі судові рішення не оскаржує.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 233/4356/16-ц , колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У касаційній скарзі, яка була подана ОСОБА_1 у лютому 2020 року до Верховного Суду, також міститься клопотання проучасть у судовому засіданні вказаної справи

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, то підстав для виклику представників сторін немає. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко