Ухвала

від 14.06.2021 по справі 953/10874/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/10874/21

н/п 1-кс/953/5700/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню №42019221080000247 від 24.09.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зугрес Донецької області, громадянина України, ФО-П, працюючого на посаді директора ТОВ «Іннтект», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 197-1, ч.3 ст. 197-3 КК України,

Встановив:

08.06.2021 року прокурор Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 звернувся до суду по кримінальному провадженню №42019221080000247 від 24.09.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання відносно ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що у провадженні СВ ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №42019221080000247 від 24.09.2019, за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи з 17.05.2007 співзасновником та з 23.07.2015 керівником ТОВ «Іннтект» (код ЄРДПОУ 35070768), всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, вчинив проступок у сфері земельних відносин за наступних обставин.

Так, 04.12.2007 ТОВ «Іннтект» співзасновником якого з 17.05.2007, та керівником якого з 23.07.2015 є ОСОБА_4 , з метою здійснення своєї комерційної діяльності, придбало у власність нежитлову будівлю, літ. «А-1» загальною площею 352,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

Поряд з даною будівлею та поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:04:055:0005, розташована земельна ділянка, загальною площею 0,3334 га, відомості про яку не внесені до Публічної кадастрової карти України та право власності чи користування не набуті у встановленому законом порядку, (далі по тексту - Ділянка), що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», зареєстрованого у Мінюсті 01 листопада 2010 р. за №1011/18306 відноситься до земель «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (цільове призначення 02.01), яка перебуває у комунальній власності та належать Територіальній громаді м. Харкова.

У подальшому, 23.11.2017 ТОВ «Іннтект», як співзасновник

ТОВ «Вояжор» (код ЄРДПОУ 32337545, кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_4 ), відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Іннтект» №17 від 09.11.2017 передало до статутного капіталу ТОВ «Вояжор» нежитлову будівлю, літ. «А-1» загальною площею 352,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .

При цьому, у період часу з 04.12.2007 по 18.06.2019, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для зайняття вказаної Ділянки, достовірно знаючи, що він не має постійного або тимчасового права на зайняття, володіння, користування та розпорядження зазначеною Ділянкою, площею 0,3334 га, яка розташована біля нежитлової будівлі літ «А-1» за адресою: м. Харків, вул. Жутівська, 118, та відноситься до земель житлової та громадської забудови, з корисливих мотивів, у комерційних цілях, з метою подальшого використання у підприємницькій діяльності ТОВ «Іннтект» та ТОВ «Вояжер», не маючи відповідних рішень державних органів, самовільно зайняв вказану Ділянку, встановивши в`їзні ворота тим самим зробивши паркан цілісним і обмеживши до неї доступ, порушивши таким чином інтереси Територіальної громади м. Харкова у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 Територіальній громаді м. Харкова відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 648202 грн. 11 коп.

Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи з 17.05.2007 співзасновником та з 23.07.2015 керівником ТОВ «Іннтект» (код ЄРДПОУ 35070768), у період часу з 04.12.2007 по 18.06.2019, більш точної дати під час досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для зайняття земельної ділянки, загальною площею 0,3334 га, поряд з будівлею літ. «А-1» загальною площею 352,4 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Жутівська, 118 та поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:04:055:0005 (далі по тексту - Ділянка), достовірно знаючи, що він не має постійного або тимчасового права на зайняття, володіння, користування та розпорядження зазначеною Ділянкою, з корисливих мотивів, у комерційних цілях, з метою подальшого використання у підприємницькій діяльності ТОВ «Іннтект» та ТОВ «Вояжер», не маючи відповідних рішень державних органів, самовільно зайняв вказану Ділянку, встановивши в`їзні ворота тим самим зробивши паркан цілісним і обмеживши до неї доступ, порушивши таким чином інтереси Територіальної громади м. Харкова у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Упродовж 2019 року під час здійснення господарської діяльності

ТОВ «Вояжор» ОСОБА_4 , незаконно розпоряджаючись самовільно зайнятою ним Ділянкою, повністю розуміючи протиправність своїх дій, організував на частині Ділянки самовільне будівництво споруд, а саме навіс літ. «Б-1» - площею 181,2 кв.м., навіс літ. «Г-1» - площею 661,1 кв.м., навіс літ. «Д-1» - площею 503,7 кв.м., право власності на які 18.06.2019 зареєстровано за ТОВ «Вояжор».

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у комерційних цілях, з метою подальшого використання у підприємницькій діяльності суб`єктів господарювання ТОВ «Іннтект» та ТОВ «Вояжор», в яких він є засновником та власником, всупереч встановленому законом порядку здійснив самовільне будівництво споруд , а саме навіс літ. «Б-1» - площею 181,2 кв.м., навіс літ. «Г-1» - площею 661,1 кв.м., навіс літ. «Д-1» - площею 503,7 кв.м., на самовільно зайнятій земельній ділянці, площею 0,3334 га за адресою АДРЕСА_2 , яка перебуває у комунальній власності та належать Територіальній громаді м. Харкова.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 Територіальній громаді м. Харкова відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 648202 грн. 11 коп.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України - самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її законному власнику.

Вина підозрюваного ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні доказами, а саме:

Інформацією наданою ГУ Держгеокадастру у Харківській області;

Протоколом огляду місця події від 15.12.2020;

Протоколом огляду місця події від 15.01.2021;

Матеріалами топографічно-геодезичної зйомки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ;

Інформацією ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 18.02.2021 про розгляд матеріалів і розрахунок спричиненої шкоди;

Висновком експертів у експертизі № СЕ-19/121-21/3964-ЕК від 05.03.2021;

Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомості.

Таким чином, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_4 може:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задовольнити.

Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання, вказували, що ризики не є підтвердженими, що підозра необгрунтована, приходили до слідчого на всі виклики, однак слідчі дії не проводились.

При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовувалось насильство під час досудового розслідування.

Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази встановив, що в провадженні СВ ХРУП №1 ГУ Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження №42019221080000247 від 24.09.2019, за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

04.06.2021 ОСОБА_4 , згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Відповідно дост. 177 КПК Україниметою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідност. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1ст. 194 КПК України).

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому, факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановлениміснування ризиків,передбачених п.1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: можливість ОСОБА_4 переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

З приводу ризиків, передбачених п.п.3,5 ч.1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчинення кримінального правопорушення), слідчий суддя зазначає, що дані ризики не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки жодним чином не було визначено я ким чином підозрюваний може перешкодити кримінальному правопорушенню, оскільки з*являється до слідчого, а посилання на можливість в майбутньому призначенню експертиз є неконкретним та голослівним, а доводи щодо можливості продовжити чи вчинити інше кримінальне правопорушення також є безпідставними, виходячи з характеру правопорушення та даним по особі підозрюваного, який раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, виходячи з наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе обрати в відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов8язання, однак з покладання обов8яхків на нього у вигляді з`являтися до органів досудового слідства, прокурора та суду за першим викликом; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, а обов*язок щодо не відлучатись з населеного пункту, де проживає без дозволу слідчого слідчий суддя вважає можливим не застосовувати, виходячи з повідомлених даних по особі підозрюваного, наявністю в нього дитини і необхідності вивозити дитину на відпочинок.

Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Застосовуючи запобіжний захід необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. («Летельє проти Франції»).

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання, строком на 1 місяць 22 дня, тобто до 04.08.2021 року, в межах строку досудового розслідування.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) з`являтися до органів досудового слідства, прокурора та суду за першим викликом;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу направити для виконання до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного через прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 або ОСОБА_3 .

Встановити строк дії ухвали до 04.08.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1