Рішення

від 17.06.2021 по справі 520/18648/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 червня 2021 року Справа №520/18648/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області

про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- скасувати рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 17.09.2020 №1229-VII;

- скасувати рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 21.10.2020 №1229-VII.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними рішеннями відповідач надав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за рахунок земель колективної власності КСП Маяк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області у розмірі, що не відповідає розмірам земельної ділянки, визначених у Державному земельному кадастрі, чим порушив його право на безоплатне отримання земельної ділянки.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позовну заяву у справі №520/18648/2020 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі №520/18648/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 22.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відповідач як орган місцевого самоврядування та розпорядник земель комунальної власності діяв у порядку, спосіб та у межах, визначених нормами Земельного кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про землеустрій , у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, 28.05.2021, 10.06.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серії ХР №0153251, виданого Балаклійською районною державною адміністрацією 31.10.1996, ОСОБА_1 , на підставі рішення Балаклійської районної державної адміністрації від 03.10.1996 №582 належить право на земельну ділянку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Маяк" розміром 7,44 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю) в натурі (на місцевості) (а.с.4).

Позивач через свого представника ОСОБА_2 у серпні 2020 року прийняв участь у жеребкуванні, в результаті якого отримав земельну ділянку № НОМЕР_1 контур НОМЕР_2 за рахунок земель колективної власності КСП Маяк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області.

З метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) та подальшого виділення вказаної земельної ділянки в натурі, позивач звернувся до відповідача з заявою та необхідним пакетом документів.

Рішенням Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 17.09.2020 №1229-VII позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) згідно раніше затвердженого проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності КСП Маяк Балаклійського району Харківської області: рілля - контур 34 ділянка НОМЕР_1 , площею 5,4202 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області.

У процесі виготовлення технічної документації, позивачем було виявлено невідповідність площі земельної ділянки №557 контуру 34, зокрема, відповідно схеми розташування земельної ділянки замість вказаних відповідачем 5,4202 га площі спірної земельної ділянки, орієнтовна площа склала - 2,8586 га, у зв`язку з чим останній звернувся до відповідача з заявою про відкликання заяви щодо проведення жеребкування.

Рішенням відповідача від 21.10.2020 №1279-VІІ ОСОБА_1 відмовлено у скасуванні рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 17.09.2020 №1229-VII про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості), посилаючись на відсутність підстав. Також, запропоновано заявнику звернутися до суду або землевпорядної організації, яка виносила земельні частки (паї) в натуру (на місцевості) на контурі 34, для усунення помилок, які стосуються площ ділянок на вказаному контурі.

З метою перевірки електронного документу - схеми розташування земельної ділянки №557 контур 34 внесеним відомостям до Державного земельного кадастру, позивач 20.11.2020 звернувся до Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 20.11.2020, державний реєстратор прийняв рішення №РВ-6302536472020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки, електронний документ не відповідає наявним даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки). Помилка критична - Перетин з ділянкою 6320255700:03:000:0228, площа співпадає на 9,748%.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, якими позивачу надано земельну ділянку, яка за своєю площею не відповідає даним Державного земельного кадастру, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктами 8, 16, 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) врегульовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі по тексту - Закон України №899-IV).

Відповідно до статті 1 Закону україни №899-IV право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону України №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 21 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до статті 3 Закону України №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VІІІ, які набули чинності з 01.01.2019) підставами для виділеним земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Статтею 5 Закону України №899-IV, зокрема, врегульовано повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а саме, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Крім того, Законом України №899-IV врегульовано процедуру виділення земельних часток (паїв) та перелік органів, до повноважень яких відноситься виділення останніх.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України №899-IV документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 9 Закону України №899-IV передбачено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України №899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 13 Закону України №899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 затверджено Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Цей Порядок визначає процедуру розподілу земельних ділянок, що підлягають паюванню, між власниками земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв, далі по тексту - Порядок №122).

Пунктами 2, 3 Порядку №122 передбачено, що організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.

У разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою рішення щодо внесення змін до проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №122 сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація протягом п`яти днів після ознайомлення громадськості з результатами розподілу вживає заходів до остаточного його погодження згідно з поданими заявами і затверджує протокол зборів з урахуванням внесених змін, а також доручає територіальному органу Держкомзему разом із землевпорядною організацією забезпечити організацію робіт з установлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки (на підставі відповідних договорів).

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі: б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно зі статтею 49-1 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

З системного правового аналізу викладених законодавчих приписів, суд дійшов висновків, що саме на відповідача Державою покладено обов`язок щодо здійснення контролю за відповідністю проектів землеустрою з фактичною наявністю нерозподілених земельних ділянок, що надаються у власність громадянам, а також приведення у відповідність проектів землеустрою до даних Державного земельного кадастру.

Таким чином, надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в розмірах, які не відповідають, площі заявленої земельної ділянки за результатами жеребкування, проведеного сільською радою, порушує конституційне право позивача на отримання у власність земельної ділянки в розмірі, визначеному у сертифікаті на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про невідповідність площі наданої йому земельної ділянки №557 контур 34 (рілля) за результатами жеребкування відомостям Державного земельного кадастру та проекту землеустрою щодо організації території земельних часток за рахунок земель колективної власності КСП Маяк Балаклійського району Харківської області суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування рішень Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 17.09.2020 №1229-VII та від 21.10.2020 №1229-VII обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги доводи відповідача в яких він посилається на висновки Верховного суду, викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а, від 27.02.2020 у справі №120/1491/19-а у частині про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, оскільки, у даному випадку мова йде про неоднаковий предмет спору, зокрема, про різний порядок набуття у власність земельної ділянки. Так, у даній адміністративній справі відповідачем надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку, яка вже належить позивачу, без виділення її меж, а в перелічених постановах Верховного Суду йдеться мова про надання дозволу на розробку проектів землеустрою в процесі реалізації права на отримання особою земельної ділянки вперше шляхом приватизації земель державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З метою ефективного захисту прав позивача, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2020 щодо проведення жеребкування для виділення земельної ділянки в натурі за рахунок земель колективної власності КСП Маяк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) в належному розмірі, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1680,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (вулиця Соборна, будинок 49, селище міського типу Савинці, Ізюмський район, Харківська область, 64270, код ЄДРПОУ: 04397106) про скасування рішень - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 17.09.2020 №1229-VII.

Скасувати рішення Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області LIV сесії VII скликання від 21.10.2020 №1229-VII.

Зобов`язати Савинську селищну раду Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 щодо проведення жеребкування для виділення земельної ділянки в натурі за рахунок земель колективної власності КСП Маяк для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) у належному розмірі, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Савинської селищної раду Ізюмського району Харківської області судовий збір у розмірі 1680,00 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 17.06.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва