Рішення

від 17.06.2021 по справі 640/1174/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м. Київ № 640/1174/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до треті особиКиївської міської ради Харенко Ганна Дем`янівна Харенко Андрій Олександрович про зобов`язання вчинити дії Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якій просить зобов`язати Київську міську раду винести рішення про визнання садибного індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 аварійним, вжити заходи з відселення позивача з аварійної будівлі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно та безпідставно не розглянуто його заяви, у зв`язку з чим позивач вважає, що має усі підстави звернутися до суду та просити суд зобов`язати Київську міську раду винести рішення про визнання садибного індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 аварійним, вжити заходи з відселення позивача з аварійної будівлі.

Ухвалою суду від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідач проти позову заперечував, згідно відзиву на позовну заяву, зазначив що Київська міська рада не може вчиняти будь - яких дій щодо приватної власності громадян, адже виключно правомочностями власника є право володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому на праві приватної власності майном, забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Натомість, за переконанням відповідача, позивач не забезпечив схоронності будинку, не провадив за свій рахунок поточного та капітального ремонту, що призвело до занедбаного стану житлового будинку. Такі дії позивача є протиправними відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України та статті 151 Житлового Кодексу Української РСР. Вказав, що рішенням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 26.03.1990 № 173 будинок АДРЕСА_1 був визнаний непридатним для проживання. Вказав, що на сьогодні житлове законодавство не містить поняття визнання жилого будинку (жилого приміщення) аварійним .

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Треті особи правом подачі письмових пояснень щодо власної праової позиції не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як слідує з позовної заяви, позивач пов`язаний кровними родинними зв`язками (син, мати та онук), мешкаючи на одній території - у квартирі АДРЕСА_2 , змушений звернутися до суду за захистом прав.

2 березня 1971 року ОСОБА_4 (нині покійний) батько позивача перебуваючи на той час у шлюбі з третьою особою 1 як подружжя, набули право власності за договором купівлі-продажу на 1/4 частину у житловому будинку АДРЕСА_3 .

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.03.1990 № 173 будинок АДРЕСА_1 був визнаний непридатним для проживання.

Починаючи з 2016 року спадкоємці померлого (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач та третя особа 1 зверталися до відповідних держаних структур про визнання їх спадкоємцями за законом та надання відповідних документів для оформлення права власності на нерухоме майне померлого (його частини будівлі). Лише 11 серпня 2020 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого здійснив реєстрацію у Державному реєстрі своє речове право власності на 1/6 частину Будівлі.

Позивач, отримавши таке право, та беручи до уваги існуючі права позивача, та те, що його заяви та клопотання до державних та місцевих органів влади щодо аварійної будівлі не розглянуті, позивач змушений звернутися до суду.

Вказав, що звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з аналогічною позовною заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2020 відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання визнати будинок аварійним та вжиття заходів щодо відселення мешканців. В даній ухвалі судом зазначено, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, фактично оскаржує бездіяльність Київської міської ради в частині прийняття рішення про визнання будинку аварійним та відселення мешканців будинку, тобто в частині невиконання відповідачем своїх повноважень як суб`єктом владних повноважень, вказаний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що не розглядає спір про захист права позивача на житло, оскільки такий спір є не публічно-правовим, а підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних (житлових) правовідносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Відтак, в рамках даного спору судом здійснюється перевірка виключно законності рішень, дій чи бездіяльності Київської міської ради, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до положень пунктів 1-4, 8, 12-13 частини першої статті 15 ЖК УРСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства, на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду (частина перша статті 30); керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад (частина перша статті 18); здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству (стаття 138); здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам (стаття 154); подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень (стаття 178).

Статтею 110 ЖК УРСР визначено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Відповідно до статті 112 ЖК УРСР, якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п.п.1-11 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання від 26 квітня 1984 р. N 189, Жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.

Під час обстеження стану жилих будинків перевіряється:

а) двір будинку та елементи його благоустрою;

б) фундаменти, підвали;

в) стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо);

г) стикові з`єднання у великопанельних жилих будинках;

д) дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше);

е) ліфти та їх обладнання;

ж) поверхи жилого будинку, включаючи їх конструкції;

з) інженерне обладнання.

Обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації.

Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.

В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання.

При цьому додаються такі документи:

а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком;

б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність;

в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення);

г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 цього Положення, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію в такому складі: заступник голови виконавчого комітету місцевої Ради (голова комісії), начальник управління (відділу) житлового (комунального) господарства виконавчого комітету місцевої Ради (заступник голови комісії), представник органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби, представник відділу (управління) у справах будівництва і архітектури виконавчого комітету місцевої Ради або районний архітектор, представник органу державного пожежного нагляду, депутат місцевої Ради, інженер житлово-експлуатаційної організації (секретар комісії), представник громадського будинкового комітету.

При обстеженні стану жилих будинків відомчого або громадського житлового фонду до складу комісії включається також представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.

Комісія має право залучати в установленому порядку фахівців проектних, науково-дослідних та інших організацій.

Комісія виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів:

а) розглядає подані житлово-експлуатаційною організацією документи;

б) обстежує стан жилого будинку (жилого приміщення) та складає акт за формою, що встановлюється Міністерством житлово-комунального господарства УРСР;

в) перевіряє обґрунтованість висновків про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення).

У випадках, коли за висновком комісії виявлені під час обстеження стану жилого будинку (жилого приміщення) негативні фактори можуть бути усунені шляхом проведення капітального ремонту будинку (приміщення), матеріали обстеження передаються житлово-експлуатаційній організації для проведення в установленому порядку необхідного ремонту;

г) встановлює причини незадовільного стану жилого будинку (жилого приміщення) і при наявності вини в цьому службових осіб ставить питання про притягнення їх до відповідальності;

д) при визнанні жилого будинку (жилого приміщення) непридатним для проживання вносить виконавчому комітетові місцевої Ради пропозицію з проектом відповідного рішення.

Виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

У випадках, коли виконавчий комітет місцевої Ради дійде висновку про можливість і доцільність усунення негативних факторів шляхом проведення капітального ремонту жилого будинку (жилого приміщення), він приймає рішення про проведення такого ремонту.

Рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може бути оскаржено до виконавчого комітету вищестоящої Ради у 15-денний строк.

Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів або утворювані ними органи управління, а також відповідні підприємства, установи, організації ведуть облік непридатних для проживання жилих будинків (жилих приміщень) та видають довідки (виписки з рішень виконавчого комітету місцевої Ради) про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає санітарним і технічним вимогам.

Якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням Шевченківської районної в м. Києві ради від 26.03.1990 №173 будинок по АДРЕСА_1 вже було визнано непридатним для проживання.

Положенням від 26 квітня 1984 р. № 189, Житловим кодексом, Законом України "Про місцеве самоврядування" не передбачено повторного визнання органом місцевого самоврядування будинку таким, що не придатний до проживання.

При цьому, наведеними нормативно-правовими актами не передбачено можливості визнання будинку аварійним, натомість передбачено можливість визнання будинку таким, що не придатний до проживання.

Оскільки будинок, про який вказує позивач вже визнано таким, що не придатний до проживання, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення особисто позивача до відповідача, та як наслідок порушеного права на отримання відповіді від органу місцевого самоврядування, що є підставою позову. За відсутності доказів ініціювання процедури розгляду питання про відселення суд вважає твердження позивача про бездіяльність суб`єкта владних повноважень безпідставними та необґрунтованими. (В матеріалах справи наявне листування між ОСОБА_4 та державними органами, які датовані періодом не пізніше 2009 року).

Крім того, як зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, (зазначений довід не спростовано) обліковується в черзі на отримання житла. Як зазначалося вище, питання про дотримання житлових прав позивача знаходиться поза юрисдикцією адміністративного суду.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 )

Київська міська рада (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ22883141)

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 )

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій