Постанова

від 02.06.2021 по справі 367/7666/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/7666/16 Головуючий 1 інстанція - Карабаз Н.Ф.

Провадження № 22-ц/824/3232/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

02червня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Сержанюка А.С., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Карпенка В.Р .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Свою заяву мотивував тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.02.2018 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до нього про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Стягнуто на користь позивача грошові кошти у розмірі 156016 грн. в порядку відшкодування майнової шкоди. А також грошові кошти у розмірі 1300 грн. в порядку відшкодування вартості проведення оцінки матеріального збитку та на користь держави судові витрати в розмірі 1560,01 грн.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області було залишене без змін Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року. Вказане рішення він оскаржив у касаційному порядку до Верховного суду. Верховний суд 12 жовтня 2018 року постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у даній справі, зупинив виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.02.2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до закінчення касаційного провадження.

30 жовтня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області видав виконавчий лист № 367/7666/16 на підставі якого приватним виконавцем Говоровим П.В. було відкрито ВП № 57585160.

Вважає, що виконавчий лист № 367/7666/16 виданий Ірпінським міським судом Київської області 30 жовтня 2018 року був виданий помилково та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки ще до його видачі 12.10.2018 року ухвалою Верховного суду було зупинено виконання рішення суду до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції скаржник ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаються на помилковість видачі виконавчого листа виходячі з того, що його було видано через 18 днів від того, як ухвалою Верховного Суду було зупинено виконання рішення суду першої інстанції, вважає, що подальше виконання рішення суду в порядку виконавчого провадження призведе до повторного притягнення до юридичної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.02.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 156 016 гривень в порядку відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 300 гривень в порядку відшкодування вартості проведення оцінки матеріального збитку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 1560,01 грн.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Київської області від 20.09.2018 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20.09.2018 року залишено без змін.

Також встановлено, що 30.10.2018 року представником позивачів адвокатом Вітошко В.А. було отримано виконавчий лист.

Постановою Верховного суду від 11.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 подану адвокатом Пащенко Петром Миколайовичем задоволено частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.02.2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 20.09.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суд першої інстанції.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить глава 50 розділу І книги 5 ЦК України, зокрема, і зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено вичерпний перелік випадків, за якими державним виконавцем зупиняється виконавче провадження.

Так, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ;

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

В ході розгляду справи в судді апеляційної інстанції, колегія суддів, бере до уваги те, що Постановою Верховного суду від 11.03.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 подану адвокатом Пащенко Петром Миколайовичем задоволено частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09.02.2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 20.09.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суд першої інстанції.

А тому, виходячи з викладеного, необґрунтованими є посилання скаржника на пункт 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної вище норми ЦПК України, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або 3) з інших причин. При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст.432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №2-4671/11.

З огляду на викладене, підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню може бути добровільне виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження.

Натомість, матеріали справи свідчать про те, що існує спір про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Колегія суддів, бере до уваги ту обставину, що, жодних дій, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, боржником вчинено не було.

Отже, колегія суддів, дослідивши дійсні обставини справи погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій регламентованих ст.. 34 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції .

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: А.С. Сержанюк

В.В. Гуль