Постанова

від 08.06.2021 по справі 380/6958/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6958/20 пров. № А/857/6647/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/6958/20 (головуюча суддя Братичак У.В., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій та рішень, зобов`язання вчинити дії, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

28 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: а) визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 98-о ,,Про звільнення ОСОБА_1 " ;

б) поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС;

в) стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2020 року по день поновлення на посаді;

ґ) визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС щодо невжиття заходів з забезпечення переведення ОСОБА_1 на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС - Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку зі звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС, та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 3 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

г) визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації ОСОБА_1 , або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати ОСОБА_1 вакантну посаду та перевести (призначити) ОСОБА_1 на посаду головного державного інспектора відділу № 3 митного поста Рава-Руська Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

д) стягнути з Львівської митниці ДФС, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн;

ж) стягнути з Галицької митниці Держмитслужби, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням від 25 січня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 98-о ,,Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновив ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.

Стягнув на користь ОСОБА_1 з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2020 року по 25 січня 2021 року в розмірі 82 378 грн. 19 коп. (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 8 750 грн. 00 коп. суд допустив до негайного виконання.

02 лютого 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мельник Леся Ярославівна подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

10 лютого 2021 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив у даній справі додаткове судове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнив та стягнув з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн..

Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу на додаткове судове рішення, оскільки вважає його незаконним та не обґрунтованим, оскільки визначені судом до відшкодування витрати на правничу допомогу є неспівмірними із складністю цієї справи.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги за їх безпідставності та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закон № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції дослідив зміст та обсяг фактично наданих послуг правничої допомоги та виходив з того, що зазначена в договорі та акті наданих послуг сума є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

При цьому суд встановив, що відповідно до укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням ,,ЕМЕЛ ПАРТНЕРС" договору про надання правової допомоги від 13.08.2020 №13/08/20-1 розмір гонорару, який клієнт сплачує об`єднанню за передбачену Договором правову допомогу становить 5000,00 грн.

Згідно з долученого акту передачі/приймання наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги було здійснено наступне:-підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви (сумарно витрачено 4 години часу); -підготовку і подання до Львівського окружного адміністративного суду письмових відповіді на відзиви, заяви про відшкодування витрат на правову допомогу і 5-ми клопотань про долучення додаткових письмових доказів у справі № 380/6958/20 (сумарно витрачено 8 годин часу); -представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях у Львівському окружному адміністративному суді у справі № 380/6958/20 - на стадії підготовчого провадження та на стадії судового розгляду (сумарно витрачено 3 години часу).

Визначені договором кошти в сумі 5 000,00 грн. були сплачені позивачем згідно:

-меморіального ордеру №@2РL004776 від 13.08.2020 року на загальну суму 2500,00 грн;

-меморіального ордеру №@2РL630002 від 19.12.2020 року на загальну суму 2500,00 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідними актами прийому-передачі наданих послуг, копії яких містяться в матеріалах справи, належним чином підтверджено предмет та обсяг фактично наданих послуг професійної правничої допомоги у цій справі, визначення їх розміру є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, а їх виконання підтверджується матеріалами справи.

Тому, доводи скаржника щодо деталізації розрахунку (калькуляції) наданих послуг в контексті встановлених обставин є необґрунтованими, позаяк склад та визначення вартості правничих послуг обумовлено та конкретизовано сторонами в положеннях укладеного договору про надання юридичних послуг, а їх фактичне виконання (надання) підтверджується оформленими сторонами актами прийому-передачі у розрізі окремих робіт, та доказами в матеріалах справи.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 380/6958/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 18.06.2021.