Постанова

від 17.06.2021 по справі 904/7919/14

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2021 року м.Дніпро Справа № 904/7919/14

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 (суддя Владимиренко І.В.)

у справі №904/7919/14

Кредитори:

1. Акціонерне товариство "Укрсиббанк", м. Київ

2. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

3. Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

Боржник: Приватне підприємство "Натал" (49117, м. Дніпро, вул. Томська, буд.1; код ЄДРПОУ 20229331)

Арбітражний керуючий Марченко Яна Василівна, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 визнано Приватне підприємство "Натал" (49117, м. Дніпро, вул. Томська, буд.1; код ЄДРПОУ 20229331) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці. Ліквідатором ПП "Натал" призначено арбітражного керуючого Марченко Яну Василівну.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства "Натал". Ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Натал".

Згідно п. 7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Заяву ліквідатора № 02-05/1015 від 09.11.20р. з урахуванням уточнення про стягнення пропорційно грошовим вимогам з кредиторів у справі № 904/7919/14 про банкрутство ПП «Натал» на користь ліквідатора арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни, оплату послуг за виконання повноважень ліквідатора за період з 17.09.2019р. по 31.08.2020р. у розмірі 152 161,00 грн. задоволено.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди у розмірі 30,42 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на користь арбітражного керуючого користь Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди ліквідатора у розмірі 152 059,06 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди ліквідатора у розмірі 7,60 грн.

Провадження у справі закрито.

Акціонерним товариством "Укрсиббанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 по справі №904/7919/14 в частині задоволення заяви ліквідатора №02-05/1015 від 09.11.2020 про стягнення з АТ "УКРСИББАНК" на користь арбітражного керуючого Марченко Я.В. оплати основної грошової винагороди ліквідатора в розмірі 152 059,06 грн. та видачі судового наказу, ухвалити нове рішення, яким вищезазначену заяву ліквідатора залишити без задоволення.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується зі стягненням пропорційно грошовим вимогам з кредиторів у справі оплати послуг на користь ліквідатора, оскільки Кодексом України з процедур банкрутства чітко визначено, перелік джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора. При цьому нормами вказаного Кодексу передбачено право кредиторів за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду, а не обов`язок здійснити оплату грошової винагороди арбітражному керуючому. Господарським судом не затверджувалися в межах даної справи джерела та порядок оплати послуг арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора банкрута. При цьому за результатами проведення засідання комітету кредиторів від 22.09.2020 (протокол №8) було вирішено схвалити звіт ліквідатора про нарахування грошової винагороди в розмірі 152 161,00 грн. за період з 17.09.2019 по 31.08.2020 включно, за рахунок коштів наявних у боржника, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна боржника та стягнутої дебіторської заборгованості. При цьому апелянт вважає, що поняття грошової винагороди не є тотожним поняттю заробітної плати, яка гарантується Конституцією України та Кодексом законів про працю України. Таким чином факт існування у кредитора грошових зобов`язань перед ліквідатором на стадії проведення ліквідаційної процедури щодо оплати його винагороди та відшкодування витрат доведено не було.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі №904/7919/14 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 443,00 грн.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/7919/14 апелянтом до матеріалів справи подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі №904/7919/14. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 27.05.2021.

Арбітражним керуючим Марченко Я.В. подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що на засіданні комітету кредиторів ПП Натал було схвалено встановлення арбітражному керуючому основної грошової винагороди у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з моменту призначення з 17.09.2019 и по 21.10.2019 та в розмірі трьох мінімальних заробітних плат з 21.10.2019 за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора до дати припинення виконання повноважень за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних в результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна боржника та стягнутої дебіторської заборгованості, або за рахунок кредиторів шляхом створення фонду. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було встановлено арбітражному керуючому Марченко Я.В. винагороду у розмірі затвердженому зборами комітету кредиторів. 22.09.2020 на засіданні комітету кредиторів було схвалено звіт ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди у розмірі 152 161,00 грн. за період з 17.09.2019 по 31.08.2020 включно та схвалено звіт ліквідатора про понесені витрати в процедурі ліквідації ПП Натал у розмірі 2 207,80 грн. При цьому у даній справі не було здійснено авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок суду та не створено комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Невиявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг. Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення таких коштів шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

В судовому засідання 27.05.2021 по справі оголошено перерву до 17.06.2021.

Представники сторін, окрім апелянта, не з`явились в судове засідання.

Арбітражним керуючим подано клопотання про проведення судового засідання без участі останнього, за наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення учасників справи (їх представників), розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Натал", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Марченко Я.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів приватного підприємства "Натал" з наступними вимогами: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на суму 9 482 680,37 грн. та 1 218,00 грн. судового збору, з яких 1 218,00 грн. (перша черга задоволення вимог кредиторів), 8 531 831,72 грн. (четверта черга задоволення вимог кредиторі), 950 848,65 грн. (шоста черга задоволення вимог кредиторів); управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська на суму 778,35 грн., з яких 774,40 грн. (друга черга задоволення вимог кредиторів), 3,95 грн. (шоста черга задоволення вимог кредиторів), окремо внесено до реєстру вимог кредиторів заборгованість із заробітної плати у розмірі 5 708,34 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2015 визнано грошові вимоги Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 2 860,57 грн. з включенням до 6 черги реєстру вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2019 визнано Приватне підприємство "Натал" (49117, м. Дніпро, вул. Томська, буд.1; код ЄДРПОУ 20229331) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці. Ліквідатором ПП "Натал" призначено арбітражного керуючого Марченко Яну Василівну.

Строк ліквідаційної процедури та повноважень арбітражного керуючого Марченко Я.В. неодноразово продовжувався ухвалами господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 клопотання ліквідатора № 02-05/1083 від 01.10.2020р. щодо встановлення оплати послуг ліквідатора задоволено, встановлено арбітражному керуючому Марченко Я.В., основну грошову винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з моменту її призначення по 21.10.2019 року, та в розмірі трьох мінімальних плат з 21.10.2019 року за кожний місяць виконання нею повноважень ліквідатора ПП «Натал» до дати припинення виконання повноважень, за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника та стягнутої дебіторської заборгованості, або за рахунок кредиторів шляхом створення фонду.

Затверджено звіт ліквідатора ПП «Натал» Марченко Я.В. про нарахування основної грошової винагороди в розмірі 152161,00 за період з 17.09.2019 р. по 31.08.2020 р. включно, за рахунок наявних у боржника, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника та стягнутої дебіторської заборгованості. Затверджено звіт ліквідатора про понесені витрати ліквідатора в процедурі ліквідації ПП «Натал» за період з 17.09.2019 р. по 31.08.2020 р. в розмірі 2 207,80 грн., за рахунок наявних у боржника, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника та стягнутої дебіторської заборгованості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Приватного підприємства "Натал". Ліквідовано юридичну особу -Приватне підприємство "Натал" (49117, м. Дніпро, вул. Томська, буд.1; код ЄДРПОУ 20229331).

Заяву ліквідатора № 02-05/1015 від 09.11.20р. про стягнення пропорційно грошовим вимогам з кредиторів у справі про банкрутство ПП «Натал» на користь ліквідатора у справі № 904/7919/14 про банкрутство Приватного підприємства «Натал» арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни, оплату послуг за виконання повноважень ліквідатора за період з 17.09.2019р. по 31.08.2020р. у розмірі 152 161,00 грн. з урахуванням уточнення задоволено.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди у розмірі 30,42 грн. (тридцять грн. 42 коп.).

Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на користь арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди ліквідатора у розмірі 152 059,06 (сто п`ятдесят дві тисячі п`ятдесят дев`ять грн. 06 коп.).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Марченко Яни Василівни оплату основної грошової винагороди ліквідатора у розмірі 7,60 (сім грн. 60 коп).

Провадження у справі закрито.

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що за весь час ліквідаційної процедури дії чи бездіяльність арбітражного керуючого Марченко Я.В. кредиторами не оскаржувались. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди погоджений на засіданні комітету кредиторів (протокол №8 від 22.09.2020), містить відповідні розрахунки оплати послуг арбітражного керуючого. Заперечень від кредиторів щодо розміру нарахованої ліквідатором грошової винагороди та структури його витрат за період процедури ліквідації до суду не надходило. Кредиторами у справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарської діяльності боржник не здійснював та не було виявлено активів, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди ліквідатора та відшкодування його витрат, з огляду на що, господарський суд дійшов висновку, що оплата грошової винагороди ліквідатора та відшкодування понесених витрат повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року, далі - Закон), справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства у тому числі має право, серед іншого, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Частиною 2 статті 30 КУзПБ унормовано джерела сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника, а саме:

- за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду (за три місяці згідно з ч. 2 ст. 34 КУзПБ);

- у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 5 ст. 30 Кодексу передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражних керуючих не створювався.

Арбітражний керуючий Марченко Я.В. виконувала повноваження ліквідатора з 17.09.2019 по 31.08.2020.

На засіданні комітету кредиторів 22.09.2020. на якому був присутній і представник АТ Укрсиббанк , було одноголосно визнано роботу ліквідатора Марченко Я.В. задовільною та схвалено звіт ліквідатора ПП «Натал» Марченко Я.В. про нарахування основної грошової винагороди в розмірі 152 161,00 за період з 17.09.2019 по 31.08.2020, про що в матеріали справи надано протокол № 8 від 22.09.2020.

Вказаний звіт ліквідатора в подальшому було затверджено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020.

Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили.

Як вбачається з наданого ліквідатором звіту за результатами ліквідаційної процедури ПП Натал та ліквідаційного балансу, підприємство не веде господарської діяльності, будь-яка документація, яка б підтверджувала б укладення угод відсутня, підприємство з 2014 року перебуває в процедурі банкрутства, за підприємством не зареєстровано об`єктів нерухомості, на балансі не перебувають основні засоби, виробничі запаси, готова продукція та необоротні активи, відсутні грошові кошти та розрахунки з дебіторами.

У зв`язку із відсутністю у боржника грошових коштів та майна, яке б підлягало продажу, грошова винагорода ліквідатора залишилася невиплаченою, а понесені витрати не було відшкодовано.

Як вже було викладено вище частиною 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

В постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року по справі №918/454/18 зазначено, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Відповідно до абз.6 ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

На засіданні комітету кредиторів від 02.02.2021 не було прийнято рішення про створення фонду авансування основної грошової винагороди та витрат ліквідатора, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів ПП Натал №9 від 02.02.2021.

Таким чином колегія суддів погоджується висновком господарського суду про те, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Щодо доводів апеляційної скарги що Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено пропорційне стягнення коштів з кредиторів для оплати послуг арбітражного керуючого колегія зазначає наступне.

Нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено оплатність послуг арбітражного керуючого.

Верховний Суд у постановах від 01 серпня 2018 у справі №912/1783/16 та від 04 жовтня 2018 у справі № 916/1503/17 зазначав, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2018 року у справі №916/1503/17 судом касаційної інстанції викладено висновок, що відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Враховуючи, що авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду не здійснювалося, рішення комітетом кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося, тому правомірним є стягнення вартості таких послуг з кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18

Посилання апелянта, що поняття грошової винагороди не є тотожним поняттю заробітної плати, яка гарантується працівнику Конституцією України, Кодексом законів про працю України. Законом України Про оплату праці колегія зазначає, що ухвалою суду від 01.12.2020, після схвалення зборами кредиторів, було про затверджено звіт ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди у розмірі 152 161,00 грн. Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили.

Отже розмір суми, яка підлягає сплаті було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та є чинним, а саме, ухвалою господарського суду від 01.12.2020.

Колегія звертає увагу, що на засіданні зборів кредиторів, під час прийняття рішення про встановлення основної грошової винагороди ліквідатора (протокол №7 від 10.12.2019), про визнання задовільною роботи ліквідатора за період з 17.09.2019 по 26.07.2020 та схвалення звіту ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди в розмірі 152 161,00 грн. та схвалення звіту ліквідатора про понесені витрати (протокол №8 від 22.09.2020) був присутній представник апелянта, який голосував за прийняття перелічених рішень.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи скарг на дії та бездіяльність ліквідатора боржника, а також клопотань від кредиторів про усунення арбітражного керуючого Марченко Я.В. від виконання ним своїх обов`язків, що підтверджували б неналежне виконання останньою своїх обов`язків.

З огляду на зазначене колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.ч. 1,2,5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків господарського суду та не надав будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено порушення господарським судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Таким чином апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі №904/7919/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2021 у справі №904/7919/14 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрсиббанк" .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18.06.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя Л.А.Коваль