Рішення

від 14.06.2021 по справі 908/820/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/38/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 Справа № 908/820/21

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/820/21

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕТОРГ» , 03194, м. Київ, вул. Трублаїні, буд. 2, офіс 28

поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 230, а/с 133

до відповідача: державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№77)» 71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Промислова, буд. 1

про стягнення 113 298,62 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

29.03.21 до господарського суду Запорізької області від товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕТОРГ» (далі ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» ) надійшла позовна заява за вих. від 19.03.21 про стягнення з державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№77)» (надалі ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№77)» ) 113 298,62 грн. заборгованості за договором від 25.02.19 № 14-Г-19, а саме: 91 500,00 грн. основного боргу, 6 840,00 грн. пені, 5 497,52 грн. 3 % річних та 9 461,10 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасного розрахунку за товар поставлений позивачем за договором від 25.02.19 № 14-Г-19 згідно з видатковою накладною від 28.02.19 № 3 на суму 91 500,00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/820/20 між суддями, 29.03.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 05.04.21 судом позовну заяву ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» за вих. від 19.03.21 прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/820/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 19.03.21 зазначив, що 25.02.19 між ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» та ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№77)» було укладено договір поставки № 14-Г-19. Відповідно до договору ТОВ ДОНВУГЛЕТОРГ надало у власність ДП Підприємство ДКВС України (№77) 36,6 т. вугілля кам`яного марки ДГ (0-200) (надалі - Товар). Товар було поставлено 28.02.19, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 28.02.19 на суму 91 500,00 грн. та товарно-транспортною накладною № 3 від 28.02.19. Пунктом 4.3 договору встановлено строк поставки товару до 31.03.19. Відповідно до п. 6.1. договору, до обов`язків відповідача входить оплатити товар. Згідно із п. 6.3. відповідач здійснює оплату поставленого товару у відповідності до пункту 4.1 даного договору протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткових накладної обома сторонами договору, та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином. Остаточна дата розрахунку за товар становить 15.03.19. Але відповідач не виконав свій обов`язок по сплаті поставленого товару в повному обсязі у визначений термін, чим порушив майнові права позивача. Відповідно до п.10.2 відповідач (Покупець) за даним договором у разі порушення строків оплати товару сплачує позивачу (Постачальнику) пеню в розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, на який нараховується пеня. п.10.4 Договору встановлює, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань, тому, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку у вигляді пені за прострочення сплати заборгованості в розмірі 6 840,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 497,52 грн. 3 % річних та 9 461,10 грн. інфляційних втрат.

26.04.21 до суду надійшов відзив за вих. від 22.04.21, в якому представник відповідача зазначає, що позовна заява підписана адвокатом - Чиханцовим Миколою Анатолійовичем як представником позивача. На підтвердження своїх повноважень останнім додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також копію ордеру серії АА №1090408, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № 15-03/21-1 від 19.03.21. Крім того, до позовної заяви додано копію Договору про надання правової допомоги № 15-03/21-1 від 15.03.21. Відповідач зазначає, що як вбачається з преамбули вищезазначеного договору про надання правової допомоги, його сторонами є: Клієнт - ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» та Адвокатське та ріелтерське об`єднання України. При цьому, Клієнт - ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» представлений в особі директора - Кулаткіна Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту. Разом з цим, жодних належних та допустимих доказів (в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України), які б підтверджували повноваження зазначеної особи - директора ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» на укладення та підписання договору про надання правової допомоги (який є первинним документом для подальшої видачі ордеру на здійснення адвокатської діяльності для представництва інтересів позивача), в тому числі самого Статуту ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» , матеріали позовної заяви не містять. При цьому, представником надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, зареєстрованої в Україні, яке має назву ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» . Однак, даний витяг так само не містить жодної інформації щодо перебування вищезазначеної особи у складі керівних органів позивача. Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суд повинен повернути позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Таким чином представник відповідача просить суд позовну заяву за вих. від 19.03.21 ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» в особі представника (адвоката) Чиханцова М.А. повернути заявнику, а провадження по справі закрити.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/820/21 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.06.21.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.19 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕТОРГ» (Постачальник) та державним підприємством «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№77)» (Покупець) укладено договір № 14-Г-19, за умовами якого (п. 1.1 договору), предметом договору є поставка Постачальником Покупцю код ДК 021:2015:09110000-3 - Тверде паливо (вугілля кам`яне марки ДГ (0-200) (товар) згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1). Рік виготовлення - 2018 року товар.

Найменування, кількість товару зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1) (п. 1.2 договору).

Згідно із п. 4.3 договору, строк поставки Постачальником товару Покупцю до 31.03.19.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 91 500,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, Постачальник передає у власність Покупцю товар, а Покупець сплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, на умовах поставки на склад Покупця DDP (Інкотермс у редакції 2010 року).

У відповідності до п. 6.3 договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару у відповідності до п. 4.1 даного договору протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами договору, та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Згідно із п. 9.1.1 договору, Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 6 даного Договору.

Пунктом 10.1 договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 11.2 договору, усі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України, в господарському суді за місцезнаходженням відповідача.

У відповідності до п. 14.1 договору, термін дії договору - з моменту його підписання сторонами до 31.12.19.

ТОВ «ДОНВУГЛЕТОРГ» поставило ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДКВС УКРАЇНИ (№77)» товар - вугілля кам`яне марки ДГ (0-200) у кількості 36,6 тонн на загальну суму 91 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.02.19 № 3 та товарно-транспортною накладною від 28.02.19 № 3.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався та не визнавався недійсним. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткової накладної від 28.02.19 № 3 та товарно-транспортною накладною від 28.02.19 № 3 на загальну суму 91 500,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи.

Сторонами в своїх письмових поясненнях викладених у позовній заяві за вих. від 19.03.21 та у відзиві за вих. від 22.04.21 не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар на загальну суму 91 500,00 грн. без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару. Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 6.3 договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару у відповідності до п. 4.1 даного договору протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами договору, та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Однак, відповідач свого обов`язку щодо сплати позивачу за поставлений товар обумовлений у договорі не виконав. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що представником відповідача у відзиві не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар на загальну суму 91 500,00 грн. без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару за договором поставки, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 91 500,00 грн. суми основного боргу.

Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 91 500,00 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 840,00 грн. пені, 5 497,52 грн. 3 % річних за користування чужими коштами та 9 461,10 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленої партії Товару Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

У відповідності з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару матеріалами справи № 908/820/21 доведено.

Судом враховано, що за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 6.3 договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару у відповідності до п. 4.1 даного договору протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами договору, та вручення товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином.

Тобто, Покупець (відповідач) повинен здійснити оплату за поставлений товар Постачальнику (позивачу) протягом 30 банківських днів з дня отримання товару (товар отримано 28.02.19) - по 11.04.19 включно.

Прострочка з оплати товару у відповідача виникає з 12.04.19 та у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України період розрахунку не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, тобто період нарахування пені не повинен перевищувати з 12.04.19 по 12.10.19 включно.

Однак, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 6 840,00 грн. за період з 15.03.20 по 12.15.09.20, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тому, як наслідок, судом відмовляється позивачу в задоволені вимоги про стягнення пені в розмірі 6 840,00 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 5 497,52 грн. за період з 15.03.19 по 15.03.21 та інфляційні втрати у розмірі 9 461,10 грн. за період з березня 2019 р. по лютий 2021 р. (розрахунки містяться в позовній заяві).

Судом визначено, що прострочка з оплати товару у відповідача виникає з 12.04.19.

Тому, згідно з розрахунком суду (проведеним за допомогою ІПС «Законодавство» ), розмір 3 % річних за період з 12.04.19 по 15.03.21 становить 5 286,95 грн., а розмір інфляційних втрат за період з квітня 2019 р. по лютий 2021 р. становить 8 359,30 грн.

Отже, вимоги в частині 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 286,95 грн. та 8 359,30 грн. відповідно.

В іншій частині позову щодо стягнення 3 % річних та інфляційних вимог судом відмовляється.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача викладені у відзиві за вих. від 22.04.21 на позовну заяву не приймаються судом до уваги оскільки, згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманих судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України, який долучено судом до матеріалів справи № 908/820/21, значаться відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи , у т.ч. підписувати договори, подавати документи до державної реєстрації тощо - є Кулаткін Сергій Олександрович, який і підписував договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.21 № 15-03/21-1 з Адвокатським та ріелторським об`єднанням України, в особі керуючого партнера Чиханцова Миколи Анатолійовича.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката Чиханцова Миколи Анатолійовича (далі Чиханцов М.А.), позивачем надано до суду:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.21 № 15-03/21-1 з додатком № від 16.03.21;

- оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1090408 від 19.03.21 на ім`я адвоката Чиханцова М.А.;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.08.12;

- копію рахунку-фактури від 15.03.21 № СФ-15/03/К-1 на загальну суму 15 000,00 грн.;

- копію платіжного доручення від 18.03.21 № 357 на загальну суму 15 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата по рахунку № СФ-15/03/К-1 від 15.03.21 за юридичні послуги за договором.

15.03.21 між товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕТОРГ» (Замовник) та Адвокатським та ріелторським об`єднанням України, в особі керуючого партнера Чиханцова Миколи Анатолійовича (Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 15-03/21-1.

Згідно із п. 1.1. договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Замовнику на території України (юридичні послуги), а саме:

- здійснювати представництво та захист інтересів Замовника з правом підпису перед фізичними та юридичними особами незалежно від форми власності, у органах державної клади та місцевого самоврядування, в тому числі в ПАТ Укрпошта , органах та управліннях Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції України, органах Прокуратури, Служби безпеки України, підпорядкованих їм установам та організаціям, органах нотаріату, перед державними та приватними виконавцями, у судах загальної, адміністративної, господарської юрисдикції, Вищому суді з питань інтелектуальної власності, Вищому антикорупційному суді, Верховному Суді на всіх стадіях судового процесу (в першій, апеляційній, касаційній інстанціях, за нововиявленими або виключними обставинами, виконавчому провадженні) у будь-яких формах судового провадження (позовному, наказному, окремому, спрощеному, загальному, письмовому, у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу наказів та виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів та міжнародних комерційним арбітражів, у оправах за участю іноземних осіб тощо) зі всіма процесуальними правами без обмежень, що надаються стороні та іншим учасникам процесу Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, Кодексом адміністративного судочинства України; особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілому Кодексом України про адміністративні правопорушення; стороні виконавчого провадження Законом України Про виконавче провадження (п. 1.1.1. договору);

- надавати усні та письмові консультації з правових питань (п. 1.1.2. договору).

У відповідності до п. 1.2. договору, Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю надані ним послуги у порядку, розмірі та у строки, передбачені Додатками до даного Договору.

Відповідно до п. 3. Додатку № 1 від 16.03.21 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 15-03/21-1 від 15.03.21, вартість послуг, що надаються Виконавцем згідно даного додатку складає 15 000,00 грн.

Згідно із п. 4. Додатку № 1 від 16.03.21 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 15-03/21-1 від 15.03.21, оплата послуг здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту укладання даного Додатку № 1 у сумі вказаної у п. 3 даного Додатку № 1.

Пунктом 5. Додатку № 1 від 16.03.21 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 15-03/21-1 від 15.03.21 визначено, що підтвердженням надання послуг згідно даного додатку є актом приймання-передачі послуг, підписаний обома сторонами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу судом враховано, що відповідач заперечень щодо нарахованої суми витрат на правничу допомогу не надав, що позбавляє право суду (з причин від суду не залежних) оцінювати співмірність заявлених до стягнення витрат у сумі 15 000,00 грн.

Разом з цим, судом враховано, що у відповідності до п. 5 Додатку № 1 від 16.03.21 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 15-03/21-1 від 15.03.21 сторонами визначено, що підтвердженням надання послуг згідно даного додатку є актом приймання-передачі послуг, підписаний обома сторонами.

Позивачем не надано до суду акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 15.03.21 № 15-03/21-1, підписаний обома сторонами.

А тому, як наслідок, у суду відсутні правові підстави для задоволення витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 29, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№77)» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 08680081) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕТОРГ» (03194, м. Київ, вул. Трублаїні, буд. 2, офіс 28, код ЄДРПОУ 42767479) - 91 500 (дев`яносто одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 95 коп. 3 % річних, 8 359 (вісім тисяч триста п`ятдесят дев`ять) грн. 30 коп. індексу інфляції та 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2021

Суддя В.Л. Корсун